Рішення № 138573436, 27.07.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2026 Справа № 914/1134/26

За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю АгроТерра Україна (вх.№ 3297/26 від 15.07.2026)

про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу

у справі №914/1134/26

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю АгроТерра Україна, селище Чабани Фастівського району Київської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОСФЕРА-ЗАХІД ТРЕЙД, селище Бориня Самбірського району Львівської області

про: стягнення 1445731,40 грн основної заборгованості, 253213,74 грн пені, 396427,35 грн 48% річних та 481719,42 грн штрафу за договором поставки №0506/1 від 05.06.2025

Суддя Ділай У.І.

Без участі представників

14.07.2026 Господарським судом Львівської області (суддею Т.І.Бургарт) винесено рішення у справі №914/1134/26, відповідно до якого позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОСФЕРА-ЗАХІД ТРЕЙД на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АгроТерра Україна 1445731,40грн основного боргу, 396427,35 грн 48% річних, 253213,74грн пені, 481719,42грн 30% штрафу та 30925,10грн судового збору..

14.07.2026 від позивача до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат.

Ухвалою від 16.07.2026 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АгроТерра Україна про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №914/1134/26 без призначення судового засідання та виклику сторін. Зобов`язано відповідача за наявності надати свої заперечення по суті заяви.

22.07.2026 від відповідача до суду надійшли заперечення на заяву ТОВ АгроТерра Україна про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №914/1134/26.

Відповідно до ч.3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану заяву та матеріали справи, суд

встановив:

У позовній заяві було зазначено про попередні судові витрати щодо надання правничої допомоги в сумі 100000,00грн та «гонорару успіху» (плата за досягнення позитивного результату) 5% від стягнутої суми заборгованості. В подальшому надійшла заява, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 228854,59 грн витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження надання послуг професійної правничої допомоги позивачем надано: копію договору №06/04/26 про надання правової допомоги від 06.04.2026, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Лагард Консалт» та ТОВ АгроТерра Україна; копію додаткових угод від 06.04.2026 та від 07.04.2026; копію акту приймання-передачі наданих послуг від 14.07.2026; копію ордеру серії АС №1182257 на надання правничої допомоги, виданої на адвоката М.С.Абрамчука; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ №823 від 18.12.2015.

Відповідач заперечив проти задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомоги. Разом з тим, відповідач просить зменшити розмір стягнення витрат на правничу допомогу до 5000,00 грн, в разі якщо суд дійде висновку щодо наявності підстав для задоволення заяви відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу. В обґрунтуванні своїх заперечень відповідач покликається на те, що розмір правничої допомоги у сумі 228854,59 грн є значно завищеним та необґрунтованим, справа № 914/1134/26 є незначної складності, відтак, заявлений представником розмір витрат не є співмірним для такої категорії спорів.

У відповідь на заперечення позивач зазначив, що відповідачем не доведено суду належними та допустимим доказами тих обставин, які свідчать про необґрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми витрат на оплату послуг адвоката чи про наявність підстав для зменшення розміру таких адвокатських витрат.

При прийнятті рішення суд виходив із такого.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України установлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.

Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.

Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Натомість у частинах п`ятій - сьомій цієї статті Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20).

Звертаючись до суду із позовом, позивач зазначав про витрати на оплату правової допомоги за підготовку позову.

Як встановлено судом між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Лагард Консалт» укладено договір №06/04/26 про надання правової допомоги від 06.04.2026 (надалі договір від 06.04.2026), відповідно до п.п. 1.1. якого клієнт доручив, а адвокатське об`єднання взяло на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту з правових питань, які виникатимуть під час здійснення господарської або будь-якої іншої діяльності, що не заборонено чинним законодавством.

Відповідно до п.5.1 договору від 06.04.2026, вартість послуг за даним договором визначається сторонами шляхом укладення додаткової угоди. Гонорар адвоката передбачена договором винагорода за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги.

Пунктом 1 додаткової угоди до договору від 06.04.2026 встановлено, що сума витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції складає 100000,00грн, виходячи із погодженого між клієнтом та адвокатським об`єднанням фіксованого гонорару за надання послуг правової допомоги про стягнення заборгованості з ТОВ АГРОСФЕРА-ЗАХІД ТРЕЙД (ідентифікаційний код 45287200) за договором поставки №0506/1 від 05.06.2025.

Окрім фіксованого розміру вартості надання послуг клієнт також зобов`язується сплатити адвокатському об`єднанню додаткову винагороду за стягнення заборгованості («гонорар успіху») в розмірі 5% від стягнутої суми з боржника за рішенням суду ( п. 2 додаткової угоди до договору від 06.04.2026).

Згідно з актом наданих послуг від 14.07.2026, адвокатським об`єднанням були надані наступні послуги: 1)ознайомлення з наявними документами, попередня консультація, підписання додатковї угоди щодо підготовки позову та представництва в суді; 2)підготовка первинних документів, складання позову, формування позову та направлення його відповідачу; 3)участь у 2 судових засіданнях; 3)підготовка заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та направлення її відповідачу.

Фіксована вартість послуг (гонорару), відповідно до акту наданих послуг від 14.07.2026, складає 100000,00грн.

Також в акті наданих послуг від 14.07.2026 зазначено, що клієнт зобов`язується сплатити адвокату додаткову винагороду за стягнення заборгованості («гонорар успіху») в розмірі 5% від стягнутої судом суми, що складає 128854,59грн.

Загальна вартість наданих послуг становить 228854,59грн.

Відповідач заперечив проти поданої заяви та просив зменшити розмір заявленої позивачем суми витрат на правову допомогу до 5000,00грн.

Суд звертає увагу, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою статті 129 ГПК, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. При цьому не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постановах Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 та є усталеною практикою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи. Слід також у порядку статті 86 ГПК України давати належну оцінку доказам фактичного надання стороні адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг (додаткова постанова КГС ВС від 07.12.2018 у справі № 922/749/18).

Щодо вимоги про стягнення за підготовку заяви про відшкодування витрат на правову допомогу суд звертає увагу на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, в якій зазначено, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною. З огляду на, що подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору.

Отже, в цій справі витрати за підготовку заяви про відшкодування витрат на правову допомогу не можуть бути покладені на відповідача.

Стосовно решти заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, безпосередньо пов`язаних з розглядом справи, суд зауважує таке.

Як було вказано, згідно з актом наданих послуг від 14.07.2026, адвокатським об`єднанням були надані наступні послуги: 1)ознайомлення з наявними документами, попередня консультація, підписання додатковї угоди щодо підготовки позову та представництва в суді; 2)підготовка первинних документів, складання позову, формування позову та направлення його відповідачу; 3)участь у 2 судових засіданнях; 3)підготовка заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та направлення її відповідачу.

Фіксована вартість послуг (гонорару), відповідно до акту наданих послуг від 14.07.2026, складає 100000,00грн.

Господарський суд Львівської області враховує висновки Верховного Суду у постанові від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, відповідно до яких: суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово також вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Враховуючи викладене, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Крім того, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.05.2023 у справі № 915/1788/21).

При цьому суд звертає увагу на те, що процедура стягнення витрат на правову допомогу не може використовуватися як інститут безпідставного збагачення та як інститут покарання за недобросовісну процесуальну поведінку одного з учасників провадження, оскільки таке стягнення не переслідуватиме легітимну мету та не відповідатиме процесуальній суті передбаченої положеннями ГПК України компенсації таких витрат (подібна позиція викладена в додаткових постановах Верховного Суду від 03.12.2024 у справі № 908/314/18, від 12.12.2024 у справі № 920/882/23(920/234/19), від 26.11.2024 у справі № 922/1792/24, від 19.11.2024 у справі № 873/103/24).

Водночас господарський суд зауважує, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності. Витрати на підготовку заяв по суті справи (відзивів, відповідей на відзиви), як правило, підлягають відшкодуванню, оскільки вони відповідають критерію необхідності (їх надання вимагається згідно з процесуальним законом). У той же час, витрати на аналіз законодавства, судової практики, підготовку додаткових пояснень чи інших процесуальних документів, які не є заявами по суті справи, і вчинення (виконання) яких не вимагається, згідно з процесуальним законом, не є обов`язковими для відшкодування у кожному без винятку випадку.

Вирішуючи питання про розмір витрат, що підлягають відшкодуванню, суд насамперед враховує характер та обсяг наданої адвокатом правничої допомоги. Так, для розгляду цієї справи представником позивача фактично було підготовлено один процесуальний документ позовну заяву, яка стосується захисту прав та інтересів ТОВ АгроТерра Україна. Суд враховує, що цю справу не можна віднести до категорії складних чи таких, що формують нову правову позицію, оскільки спір стосувався стягнення заборгованості за договором поставки на підставі однією видаткової накладної.

Також розгляд справи не супроводжувався призначенням експертиз, витребуванням значного масиву нових доказів чи дослідженням спеціальних знань, а кількість поданих процесуальних документів та проведених судових засідань не свідчить про підвищену складність спору, що додатково підтверджується тривалістю судових засідань.

Тому час, витрачений на ознайомлення з наявними документами, консультація щодо заборгованості та підготовку позовної заяви у справі № 914/1134/26, при належному рівні професійної юридичної підготовки та правової кваліфікації адвоката, не міг бути тривалим та не підтверджує істотний обсяг правничої допомоги, а сама підготовка матеріалів у даній справі викликати складнощі.

Враховуючи предмет позову у даній справі, фактичний обсяг виконаних адвокатом робіт, виходячи з критеріїв дійсності, обґрунтованості, розумності, Господарський суд Львівської області зазначає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є надмірними, такими що не відповідають вказаним критеріям, підлягає зменшенню на 75% та становить 25000,00 грн.

Що стосується "гонорару успіху адвоката" при позитивному для клієнта рішенні, суд враховує таке.

За змістом частини третьої статті 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 873/96/22.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Враховуючи наведене та визначені, зокрема, частиною п`ятою статті 129 ГПК України критерії для здійснення розподілу судових витрат, безпосередньо та причинно пов`язаних з розглядом справи, господарський суд вважає що заявлена до стягнення сума витрат у формі "гонорару успіху" в розмірі 128854,59 грн є завищеною, підлягає до зменшенню та становить 25000,00 грн.

З огляду на наведене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на правничу допомогу в загальній сумі 50000,00 грн, з яких 25000,00грн (гонорару) витрат на професійну правничу допомогу та 25000,00 грн витрати у формі "гонорару успіху", опосередковано пов`язані з розглядом справи, втім які за оцінкою суду саме в такій сумі знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку (у пов`язаності) з розглядом справи. В задоволенні решти вимог слід відмовити.

Керуючись 126, 129, 130, 221, 231, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Заяву позивача задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОСФЕРА-ЗАХІД ТРЕЙД (82547, Львівська область, Самбірський район, селище міського типу Бориня, вулиця Сонячна, 34, ідентифікаційний код 45287200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АгроТерра Україна (08162, Київська область, Фастівський район, селище Чабани, вулиця Юності, 3, ідентифікаційний код 45119432) 25000,00грн (гонорару) витрат на професійну правничу допомогу та 25000,00 грн витрати у формі "гонорару успіху".

3.У задоволенні решти вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до розділу 4 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 29.07.2026.

Суддя Уляна ДІЛАЙ