Рішення № 138573408, 23.07.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2026 Справа № 914/1471/26

за позовом: Акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів, м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Східний Еліт Трейдінг, м. Львів

про стягнення заборгованості

Суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Полюхович Х.М.

Від учасників справи:

Від позивача: не з"явився;

Від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області через систему Електронний суд представником Акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів, м. Запоріжжя подано позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Східний Еліт Трейдінг, м. Львів про стягнення 29 982 791,00 грн. грошових коштів.

Також позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 359 793,49грн., який обраховано із застосуванням коефіцієнту 0,8 та просить стягнути його з відповідача.

Ухвалою суду від 25.05.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.06.2026 року на 14:15 год.

Ухвалою від 04.06.2026 року забезпечено участь представника позивача Маньчин Олексія Олександровича в судовому засіданні у справі №914/1471/26, призначеному на 10.06.2026 на 14:15 год., в режимі відеоконференції відповідно до Підсистеми відеоконференцзвязку ЄСІКС на сайті https://vkz.court.gov.ua.

В судовому засіданні 10.06.2026 року судом озвучено присутньому представнику позивача, засідання з яким проводиться в режимі відеоконференції, що від відповідача жодних заяв, клопотань процесуального характеру до суду не поступало, відтак враховуючи думку представника позивача у справі, суд постановив відкласти підготовче засідання на 07.07.2026 року о 14:15год. та для представника позивача наступне судове засідання проводити в режимі відеоконференції.

В судове засідання 07.07.2026 року представник позивача явку забезпечив, засідання з яким проводилося в режимі відеоконференції та не заперечив проти закриття та призначення розгляду справи по суті.

В судове засідання 07.07.2026 року відповідач явку представника не забезпечив, був повідомлений про розгляд справи, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції від 12.06.2026 року. Жодних заяв, клопотань процесуального характеру до суду від відповідача не надходило. 19.06.2026 року та 03.07.2026 року від відповідача повернулися конверти, які адресовані відповідачу у справі на його офіційну адресу згідно даних відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За приписами статті 185 ГПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Суд ухвалою суду від 07.07.2026 року закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 23.07.2026 року ухвалив скорочений текст рішення.

Позиція позивача.

Просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Східний Еліт Трейдінг 29 982 791,00 грн. грошових коштів з підстав, зазначених у позові.

Відповідач правом на судовий захист не скористався, відзиву не подав, був повідомлений про час і місце слухання справи.

Обставини, встановлені судом.

17 квітня 2023 року між Акціонерним товариством Запорізький завод феросплавів (далі Позивач, АТ «ЗФЗ», Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Східний Еліт Трейдінг (далі Відповідач, ТОВ «СЕТ», Постачальник) було укладено Договір постачання нафтопродуктів № 1704-Н (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується при наявності ресурсів, передати у власність Покупця нафтопродукти, а Покупець зобов`язується на умовах даного договору прийняти товар та своєчасно сплатити за нього.

Ціна та кількість товару погоджуються Сторонами при поставці кожної окремої партії товару.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що відпуск нафтопродуктів проводиться за 100% попередньою оплатою за цінами, діючими на момент підписання додаткової угоди.

Вид оплати: 100% попередня оплата за товар. Відповідно до п.4.1 Договору, Товар повинен бути поставлений Покупцеві протягом 180 (ста вісімдесяти) робочих днів після оплати Покупцем отриманого рахунку Постачальника.

У додатковій угоді № 1 до Договору сторони погодили наступне: На виконання п. 1.2. Договору постачання нафтопродуктів №0405-Н від 04 травня 2023р. Продавець зобов`язується передати у власність Покупця нафтопродукти, а Покупець зобов`язується прийняти Товар від Продавця та оплатити його ціну на умовах цього Договору.

08.05.2023 АТ «ЗФЗ» здійснило передоплату на виконання умов укладеного Договору та, відповідно до платіжного доручення № 393560 перерахувало на рахунок Відповідача 100% вартості передоплати за погоджений у Додатковій угоді № 1 до Договору Товар.

На підставі вищевикладеного, поставка Товару повинна була відбутися у строк до 15.01.2024 року.

25.07.2023 року АТ «ЗФЗ» звернулося до ТзОВ Східний Еліт Трейдінг з листом № 45/304 з проханням розпочати поставки палива та надати відповідний графік поставок.

У відповідь Відповідач звернувся до Позивача з листом № 3107 від 31.07.2023 року, про неможливість своєчасного виконання поставки по договору, через форс-мажорні обставини, запровадження воєнного стану та не передбачення тривалості воєнних дій під час підписання договору. Також в зазначеному листі йде мова про необхідність подовження термінів поставки нафтопродуктів протягом 4-х місяців після закінчення воєнного стану.

У подальшому АТ «ЗФЗ» звернулося до ТзОВ Східний Еліт Трейдінг з вимогою про повернення грошових коштів (лист № 45/308 від 01.08.2023) протягом 15 банківських днів з дати отримання цієї вимоги.

Відповідач 07.08.2023 надав лист № 0708, відповідно до якого ТзОВ Східний Еліт Трейдінг не відмовляється від своїх зобов`язань по договору як у частині поставок, так і в частині повернення грошових коштів. Між тим, ТзОВ Східний Еліт Трейдінг не має можливості виконати поставку або повернути грошові кошти у терміни відповідно до умов договору. На підставі викладеного, Відповідачем було запропоновано укласти додаткову угоду про відтер мінування строку поставки товар на строк 60 календарних днів після завершення воєнного стану.

07.08.2023 АТ «ЗФЗ» уклало додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до якої сторони виклали пункт 4.1 Договору в наступній редакції: « 4.1. Товар повинен бути поставлений Покупцеві протягом 60 (шістдесяти) календарних днів після офіційного закінчення воєнного стану на території України, в обсягах та за ціною згідно додаткової угоди № 1 від 17.04.2023 до цього договору.»

17.11.2025 року звернулося до ТзОВ Східний Еліт Трейдінг з вимогою № 18-22, відповідно до якої вимагало здійснити поставку товару протягом 7 календарних днів з дати пред`явлення цієї вимоги. Відповіді на зазначену вимогу Позивачем отримано не було. Поставка Товару з боку Постачальника не виконана.

11.12.2025 АТ «ЗФЗ» повторно звернувся до ТзОВ Східний Еліт Трейдінг з вимогою № 18-98 про здійснення поставки Товару протягом 7 календарних днів. Відповіді на зазначену повторну вимогу Позивачем отримано не було. Поставка Товару з боку Постачальника не виконана.

Після цього, подана заява (вимога) про повернення грошових коштів № 18-15 від 09.01.2026 року. Відповідно до зазначеної заяви, АТ «ЗФЗ» вимагав у Відповідача здійснити повернення грошових коштів у загальній сумі 29 982 791,00 грн. у 7-денний строк зі дня пред`явлення цієї вимоги.

Станом на день звернення Позивача до суду з цією позовною заявою, жодних відповідей АТ «ЗФЗ» не отримувало, грошові кошти на рахунки заводу не повернуто.

Норми права та мотиви суду.

Спір у даній справі виник внаслідок не повернення відповідачем суми попередньої оплати, сплаченої позивачем за Договором.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 17.11.2025 року звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю Східний Еліт Трейдінг з вимогою № 18-22, відповідно до якої вимагало здійснити поставку товару протягом 7 календарних днів з дати пред`явлення цієї вимоги. Відповіді на зазначену вимогу Позивачем отримано не було. Поставка Товару з боку Постачальника не виконана.

11.12.2025 АТ «ЗФЗ» повторно звернувся до ТзОВ Східний Еліт Трейдінг з вимогою № 18-98 про здійснення поставки Товару протягом 7 календарних днів. Відповіді на зазначену повторну вимогу Позивачем отримано не було. Поставка Товару з боку Постачальника не виконана.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з частиною 1 статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до частин 1, 3 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що в разі відмови покупця від подальшого отримання Товару за наявності залишку грошових коштів на рахунку постачальника грошові кошти повертаються згідно письмової заяви покупця та Акту звіряння.

Враховуючи те, що згаданими вище листами позивач просив виконати умови договору, які залишені без відповіді та реагування суд доходить висновку, що у покупця наявне волевиявлення на односторонню відмову від Договору, передбачене п.3 Договору.

Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На виконання зазначеного пункту Договору покупець платіжним дорученням № 393560 від 08.05.2023 року перерахував відповідачу 29 982 791,00грн

У подальшому АТ «ЗФЗ» звернулося до ТзОВ Східний Еліт Трейдінг з вимогою про повернення грошових коштів (лист № 45/308 від 01.08.2023) протягом 15 банківських днів з дати отримання цієї вимоги.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Умовою застосування частини другої статті 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Вказаний підхід щодо застосування статті 693 ЦК України неодноразово викладався Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, від 27.11.2019 у справі № 924/277/19, від 09.03.2023 у справі № 910/5041/22, від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.04.2024 у справі № 909/335/23, від 14.05.2024 у справі № 916/1164/23, від 16.07.2024 у справі № 910/3574/23 та інших.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. Аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.2023 у справі № 927/211/22 викладений такий висновок:

«Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі. Залежно від моменту, з якого договір вважається укладеним, розрізняють консенсуальні договори - вважаються укладеними з моменту, як тільки сторони досягли згоди по всіх істотних умовах договору, що має знайти відображення у формі, яка передбачена для даного виду договору; та реальні договори - є дійсними лише після вчинення на основі досягнутої згоди певної дії з передачі предмета договору (перевезення вантажу, позика, дарування).

Договір купівлі-продажу є консенсуальним договором, який вважається укладеним з моменту досягнення згоди щодо істотних умов договору, що підтверджується його підписанням сторонами. Отже, сторона, яка не здійснила попередню оплату за договором купівлі-продажу, всупереч своїм договірним обов`язкам не може вважати договір неукладеним, а обов`язки зі здійснення попередньої оплати неіснуючими.

Верховний Суд (як Велика Палата, так і касаційні суди - цивільний, господарський і адміністративний) у своїх численних рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що однією з основних засад цивільного законодавства є добросовісність, а дії учасників цивільних (господарських) правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин. У зв`язку із цим Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується принципу venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), який базується на давньоримській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Основою цієї доктрини є принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Подібний підхід узгоджується також із правовими концепціями, яких дотримуються вищі суди інших демократичних держав із розвинутою ринковою економікою. Зокрема, у країнах загального права діє доктрина estoppel, відповідно до якої сторона не може посилатися на право або вимогу, якщо її попередня поведінка створила в іншої сторони обґрунтоване уявлення про відмову від такого права або про інший правовий стан, і ця інша сторона діяла, покладаючись на таку поведінку. У німецькому праві споріднені висновки випливають із принципу добросовісності (Treu und Glauben) та доктрини Verwirkung, згідно з якою право не підлягає судовому захисту, якщо управнена сторона протягом тривалого часу не здійснювала його, створивши тим самим у зобов`язаної сторони обґрунтоване переконання, що таке право більше не буде реалізоване. Аналогічний зміст має іспанська doctrina de los actos propios, яка виключає можливість діяти всупереч власній попередній поведінці, а також французький принцип loyaute contractuelle, що вимагає від сторін послідовної, чесної та передбачуваної поведінки під час здійснення договірних прав і обов`язків (при цьому Касаційний суд Франції прямо застосовує принцип nul ne peut se contredire au detriment d'autrui - ніхто не може суперечити собі на шкоду іншому). Таким чином, висновок про те, що сторона не може після тривалого прийняття певного правового стану посилатися на протилежну правову позицію, відповідає загальновизнаному в сучасному приватному праві стандарту добросовісності та правової визначеності.

За змістом частини другої статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Хоча в цій нормі буквально сказано про право покупця «вимагати…», по суті тут йдеться про те, що саме від волі покупця, а не продавця залежить вибір між двома опціями - продовженням взаємних договірних зобов`язань, що передбачає зобов`язання продавця передати товар, а покупця здійснити повну оплату, або припиненням цих зобов`язань після повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, на підставі телеологічного, функціонального й системного тлумачення положень пункту 6 частини першої статті 3, частини другої статті 693 і ст.651 ЦК України суд доходить висновку, що у цій справі мало місце припинення зобов`язань у спосіб відмови від договору, адже постачальник (продавець) своїми конклюдентними діями прийняв передоплату, вимогу покупця поставити товарпроіногрував і не поставив товар, на вимогу повернути кошти на відповів. Отже, воля покупця щодо подальшої долі взаємних договірних зобов`язань має наслідком припинення зобов`язання.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Зважаючи на зазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 231, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Східний Еліт Трейдінг (79005, м. Львів, вул. Івана Франка, будинок 9, код ЄДРПОУ 44112200) на користь Акціонерного товариства Запорізький завод феросплавів (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, код ЄДРПОУ 00186542) 29 982 791,00 грн. грошових коштів та 359 793,49грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 29.07.2026 року.

Суддя Коссак С.М.