Ухвала суду № 138573348, 29.07.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"29" липня 2026 р. м. Київ Справа № 911/2226/26

Господарський суд Київської області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СІЛЬПО-ФУД (02152, м. Київ, просп. Тичини Павла, буд. 1В, каб.188; код ЄДРПОУ 40720198)

до Товариства з обмеженою відповідальністю ТС ТРЕЙД (07454, Київська обл., Броварський р-н, с. Требухів, вул. Броварська, буд. 27А; код ЄДРПОУ 30309935)

про стягнення заборгованості у розмірі 1103543,54 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Київської області передано позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю СІЛЬПО-ФУД до Товариства з обмеженою відповідальністю ТС ТРЕЙД про стягнення заборгованості за логістичні послуги за Договором поставки №2829/1528 від 01.04.2009 у розмірі 451431,62 - основної суми, 300345,05 грн - інфляційних втрат, 59847,21 грн - 3% річних та стягнення заборгованості за договором про надання маркетингових послуг №01/20 від 01.01.2020 у розмірі 161077,07 грн основної суми, 109302,39 грн - інфляційних втрат, 21540,20 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем укладені договір поставки №2829/1528 від 01.04.2009 та договір про надання маркетингових послуг №01/20 від 01.01.2020, які з боку відповідача виконані неналежним чином, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та долучених до неї документів, предметом спору в даній справі є стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки №2829/1528 від 01.04.2009 та Договором про надання маркетингових послуг №01/20 від 01.01.2020.

Згідно з ч.1 ст.173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст.173 Господарського процесуального кодексу України суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; одного й того самого позивача до різних відповідачів; різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Отже, зазначеними нормами процесуального права передбачено право позивача пред`явити позов до кількох відповідачів, об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги.

Доказами є будь-які відомості, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставин, які мають значення для правильного розгляду справи.

Об`єднаними можуть бути позовні вимоги, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоч і різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними є позовні вимоги, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Як вбачається з доданих до позовної заяви доказів, позивач об`єднав позовні вимоги, що ґрунтуються на двох окремих договорах, тобто підстави виникнення позовних вимог є різними і не пов`язаними між собою, і позовні вимоги по двум різним договорам підтверджуються різними доказами, які ніяк не пов`язані між собою.

Вимоги про стягнення основної суми боргу, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасну оплату за логістичні послуги по договору поставки та наданих маркетингових послуг за кожним окремим договором є самостійними вимогами, які не пов`язані ні підставами виникнення, ні поданими доказами, оскільки невиконання одного з договорів буде потребувати дослідження правомірності нарахування штрафних санкцій на підставі різних первинних документів та не є основними, і похідними одна від одної, оскільки від задоволення одних не залежить задоволення інших.

Таким чином підставами виникнення спірних правовідносин сторін є господарські договори, кожен із яких, незважаючи на однаковий суб`єктний склад , породжує різні взаємні права та обов`язки, які хоч і є подібними, але стосуються виконання окремих видів наданих послуг.

Судом враховано положення п. 2.9 Договору поставки від 01.04.2009, але на переконання суду положення п. 2.9 договору від 01.04.2009 є самостійними зобов`язання сторін погодженими саме в договорі поставки і ніяк не є підставою для укладення між сторонами договору від 01.01.2020 про надання маркетингових послуг №01/20.

Разом з цим, суд зазначає, що спільний розгляд заявлених вимог перешкоджатиме встановленню усіх обставин справи, з`ясуванню спірних правовідносин сторін, оскільки позов подано на підставі двох договорів, кожен з яких має окреме коло фактичних обставин спору та доказів, які необхідно буде дослідити окремо, здійснити аналіз кожного окремого договору, надати їм правову оцінку, також необхідно перевірити порядок здійснених розрахунків щодо стягнення розміру заявленого позивачем до стягнення розміру заборгованості.

При цьому, сам факт наявності правовідносин в одному складі учасників, подібність умов укладених правочинів та документів, які мають бути доказами на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, жодним чином не унеможливлює вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення заборгованості за кожним договором окремо.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали позовної заяви, суд вважає, що позивачем при складанні позовної заяви порушено правила, визначені ч.1 ст.173 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в одній заяві ним об`єднано дві вимоги, які не пов`язані між собою ні підставою виникнення (два різні договори: договір поставки №2829/1528 від 01.04.2009 та договір про надання маркетингових послуг №01/20 від 01.01.2020), ні поданими доказами (такі докази є окремими по кожному з названих договорів).

Згідно з ч. 6 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України суд з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином суд, з метою виконання завдання господарського судочинства, вважає за необхідне роз`єднати позовні вимоги за кожним договором окремо.

Про об`єднання справ в одне провадження, роз`єднання позовних вимог, про відмову в об`єднанні справ в одне провадження, роз`єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу (ч. 7 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне роз`єднати позовні вимоги у справі № 905/1178/24 шляхом виділення в два окремих самостійних провадження:

- позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 451431,62 грн - основної суми, 300345,05 грн - інфляційні втрати, 59847,21 - 3% річних за Договором поставки №2829/1528 від 01.04.2009 розглядати в межах справи № 911/2226/26;

- позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 161077,07 грн - основної суми, 109302 грн - інфляційні втрати, 21540,20 грн - 3% річних за Договором про надання маркетингових послуг №01/20 від 01.01.2020 виділити в самостійне провадження.

Керуючись статтями 12, 173, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Роз`єднати позовні вимоги у справі №911/2226/26 шляхом виділення в два окремих самостійних провадження:

- позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 451431,62 грн - основної суми, 300345,05 грн - інфляційні втрати, 59847,21 - 3% річних за Договором поставки №2829/1528 від 01.04.2009 розглядати в межах справи № 911/2226/26;

- позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 161077,07 грн - основної суми, 109302 грн - інфляційні втрати, 21540,20 грн - 3% річних за Договором про надання маркетингових послуг №01/20 від 01.01.2020 виділити в самостійне провадження.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя Д.М. Огороднік