Рішення № 138573080, 29.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.07.2026Справа № 910/9852/25

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМЕТРА"

до Смик Юлії Андріївни

про стягнення коштів у розмірі 43 878,66 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СІМЕТРА" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Смик Юлії Андріївни (далі - відповідач) про стягнення коштів у розмірі 43 878,66 грн, з яких: 38 177,01 грн суми боргу, 4 215,16 грн пені, 1 078,57 грн інфляційний втрати, 407,92 грн три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідача від виконання свого обов`язку за договором № 5 оренди нежитлового приміщення від 01.08.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.08.2025 була доставлена в електронний кабінет позивача 13.08.2025 о 20:42.

Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 8 статті 176 ГПК України суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Проте, відповідно до відповіді № 1666341 від 13.08.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру особу Смик Юлію Андріївною за вказаними параметрами не знайдено.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та розгляд справи, ухвала від 22.08.2025 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 .

Проте, поштовий конверт було повернуто до суду у зв`язку з неврученням адресату з відмітками відділення поштового зв`язку.

Згідно з пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою від 13.08.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2025, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІМЕТРА", як Орендодавцем, та Фізичною особою-підприємцем Смик Юлія Андріївна, як Орендарем, укладено договір № 5 оренди нежитлового приміщення (надалі -Договір), відповідно до пункту 1.1. якого Орендодавець зобов`язується передати, а Орендар зобов`язується прийняти в тимчасове, строкове, платне користування частину нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Романа Шухевича, будинок 11-А (далі за текстом «Об`єкт оренди» та/або «Приміщення»). Приміщення належить Орендодавцю, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 226192267 від 30.09.2020 року (Додаток №3). Загальна площа Приміщення 50,90 кв. м. (план Приміщень, наведений в Додатку № 1 до цього Договору). Вартість Об`єкту оренди, що передається в оренду, зазначена в Додатку № 2 до цього Договору.

Згідно з пунктом 2.1 Договору Орендар зобов`язався сплачувати Орендодавцю орендну плату в наступному розмірі та порядку: З « 01» серпня 2024 року та до « 31» жовтня 2024 року розмір місячної орендної плати з урахуванням індексації становить 20 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 3 333,33 грн., сума без ПДВ - 16 666,67 грн. З « 01» листопада 2024 року та до закінчення строку дії Договору розмір місячної орендної плати з урахуванням індексації становить 30 000,00 грн. (тридцять тисяч грн. 00 коп.), в тому числі сума без ПДВ - 25 000,00, ПДВ - 5 000,00 грн. Протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання цього Договору, Орендар перераховує на банківський рахунок Орендодавця авансовий платіж за перший та останній повні місяці Строку дії Договору у розмірі 50 000,00 грн. (п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок). Всі наступні оплати за оренду Об`єкту оренди здійснюються за кожний поточний місяць оренди.

У пункті 2.5. Договору вказано, що Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно, незалежно від наслідків господарської діяльності у безготівковій формі шляхом перерахування суми, яка визначена цим Договором на п/р Орендодавця.

Термін сплати орендної плати до 5-го (п`ятого) числа поточного місяця (пункт 2.6. Договору).

Пунктом 2.7. Договору передбачено, що вартість компенсації по комунальних послуг (електроенергія, експлуатаційні та інші послуги), не входить до складу орендної плати і сплачується Орендарем окремо згідно фактичного використання на підставі виставлених Орендодавцем рахунків на протязі 3 (трьох) банківських днів з дати отримання такого рахунку.

Додатковою угодою №1 від 31.01.2025 Сторони погодили, що починаючи з « 01» лютого 2025 року та до « 31» березня 2025 року за користування орендованим приміщенням Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, місячний розмір якої з урахуванням індексації становить 20 000,00 грн. (двадцять тисяч грн. 00 коп.), в тому числі ПДВ - З 333,33 грн., сума без ПДВ - 16 666,67 грн. Починаючи з « 01» квітня 2025 року та до закінчення строку дії Договору за користування орендованим приміщенням Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, місячний розмір якої з урахуванням індексації становить 30 000,00 грн. (тридцять тисяч грн. 00 коп.), в тому числі сума без ПДВ - 25 000,00, ПДВ - 5 000,00 грн.

27.03.2025 сторони уклали Угоду про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №5 від 01.08.2024 із 27.03.2025 у зв`язку з неможливістю в подальшому виконувати в повному обсязі умови Договору оренди. На день складання даної угоди в Орендаря є заборгованість по орендній платі у сумі 38 177,01 грн., яку Орендар зобов`язується сплатити до 10.04.2025.

Також, 27.03.2025 сторони по Договору підписали Акт повернення-приймання приміщення.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 09.07.2025 Смик Юлія Андріївна припинила свою господарську діяльність 08.04.2025, як фізична особа-підприємець.

У зв`язку з невиконання належним чином зобов`язань за Договором оренди щодо своєчасної сплати орендної плати та компенсації вартості спожитих комунальних послуг позивач звернувся до Господарського суду про стягнення 43 878,66 грн, з яких: 38 177,01 грн суми боргу, 4 215,16 грн пені, 1 078,57 грн інфляційний втрати, 407,92 грн три проценти річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Господарський суд міста Києва дійшов наступного висновку.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Судом врахований той факт, що 28.08.2025 Господарський кодекс України втратив чинність, водночас, відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплений у наведеній нормі принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі (lex ad praeterian non valet) полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на вказане, беручи до уваги, що спір між сторонами виник до 28.08.2025, суд дійшов висновку про регламентування спірних правовідносин приписами Господарського кодексу України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши умови укладеного договору оренди, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вказаний правочин є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 статті 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За змістом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується, що за відповідачем утворилась заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення № 5 від 01.08.2024 у сумі 38 177,01 грн, що також визнана відповідачем при підписанні Угоди про розірвання договору оренди нежитлового від 27.03.2025.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 4 215,16 грн пені, 1 078,57 грн інфляційних втрат, 407,92 грн трьох процентів річних, нарахованих за період із 28.03.2025 до 04.08.2025, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 5.3 Договору за несвоєчасне перерахування платежів за оренду Орендар виплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, яка належить перерахуванню за кожний день прострочки платежу. У випадку примусового стягнення несвоєчасно сплаченої орендної плати з Орендаря також стягуються 3 % річних, заборгованість з урахуванням інфляції та витрати, пов`язані з таким стягненням.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення компенсаційних виплат та штрафних санкцій за обрахований позивачем період, керуючись принципом диспозитивності, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 4 215,16 грн пені, 1 078,57 грн інфляційних втрат, 407,92 грн трьох процентів річних. Отже, вимоги позову в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторін. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано, що внаслідок ухилення останнього від своєчасного виконання обов`язку з внесення орендної плати за ним обліковується заборгованість у розмірі 43 878,66 грн, з яких: 38 177,01 грн сума основного боргу, 4 215,16 грн пені, 1 078,57 грн інфляційних втрат, 407,92 грн трьох процентів річних.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, наведенні норми та беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, суд дійшов висновку про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМЕТРА" про стягнення 43 878,66 грн.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-79, 86, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМЕТРА" до Смик Юлії Андріївни про стягнення коштів у розмірі 43 878,66 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути зі Смик Юлії Андріївни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМЕТРА" (Україна, 02222, місто Київ, вулиця Сержа Лифаря, будинок 13; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37985767) 38 177 (тридцять вісім тисяч сто сімдесят сім гривень 01 копійку) суми основного боргу, 4 215 (чотири тисячі двісті п`ятнадцять гривень 16 копійок) пені, 1 078 (одну тисячу сімдесят вісім гривень 57 копійок) інфляційних втрат, 407 (чотириста сім гривень 92 копійки) трьох процентів річних, 3 028 (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ