Ухвала суду № 138573073, 29.07.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

УХВАЛА

29.07.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/828/25

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Малєєвої О. В.,

секретар судового засідання Поп`юк Я. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Фізичної особи - підприємця Смірнової Уляни Богданівни від 13.07.2026 № 12/07 (вх. № 6480/26) на дії, бездіяльність та рішення державного виконавця, у справі

за позовом керівника Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України

до відповідачів:

1. Калуського політехнічного фахового коледжу,

2. Фізичної особи - підприємця Смірнової Уляни Богданівни,

про визнання недійсними договорів про внесення змін до договору оренди державного майна та зобов`язання повернути нежитлове приміщення,

суб`єкт оскарження - Калуський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

інша особа (стягувач у виконавчому провадженні) - Івано-Франківська обласна прокуратура,

за участю представника суб`єкта оскарження Романюка О. В.,

установив таке.

1. Зміст Скарги, позиція учасників справи.

1.1. Зміст Скарги.

Скаржниця зазначає, що наказ від 18.06.2026 № 909/828/25 виданий на виконання рішення, яке набрало законної сили 27.05.2026, а повідомлення про наказ надіслано учасникам справи того самого дня. 25.06.2026 вона сплатила заборгованість у сумі 7 267,20 грн згідно з платіжною інструкцією № 144 і вважає, що цим боргове зобов`язання було припинене належним виконанням. На її переконання, наказ як виконавчий документ "невідомо коли та ким" був переданий до Відділу ДВС, який 29.06.2026 відкрив виконавче провадження № 81368085 за відсутності боргу. Того самого дня Відділ ДВС наклав арешт на кошти боржниці та визначив розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Скаржниця посилається на те, що в особистих розмовах зі старшим державним виконавцем Сененко Т. М. та директором Відділу ДВС Даниловичем А. Б. їй не було надано документів і не знято арешт з рахунків, а на її звернення від 29.06.2026 № 29/06-1 з вимогою надати копії матеріалів справи, зняти арешт і надати пояснення відповіді по суті не отримано.

Скаржниця вважає постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.06.2026 неналежним документом, оскільки, на її думку, вона не містить зазначення юрисдикції та реєстраційного номера, підпис уповноваженої особи не завірений відбитком печатки із зображенням Великого Державного Герба України, а розміщений на постанові QR-код видає повідомлення про помилку. Вкладення копії постанови до поштового конверта меншого формату (А5), за її твердженням, "свідчить про скасування юридичної сили документа самим відправником". Постанову про арешт коштів боржника та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження їй не надіслано, що скаржниця кваліфікує як протиправну бездіяльність, умисно спрямовану на перешкоджання своєчасному захисту порушених прав. Скаржниця зазначає, що 06.07.2026 на сайті АСВП з`явилася інформація про постанову про зняття арешту з коштів, однак інші постанови, на її думку, не скасовано, а виконавчий документ стягувачу не повернуто.

На цих підставах скаржниця просить: визнати неправомірними дії Відділу ДВС у винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про арешт коштів боржника та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 29.06.2026; визнати неправомірною бездіяльність Відділу ДВС у ненаправленні їй постанови про арешт коштів боржника та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; скасувати або визнати нікчемними зазначені три постанови; зобов`язати Відділ ДВС вжити заходів щодо усунення порушень вимог законодавства та порушених прав боржниці; вирішити питання про поворот виконання в частині фактичного протиправного стягнення із скаржниці 250,00 грн на виконання постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; постановити окрему ухвалу щодо ознак кримінального правопорушення в діях посадових осіб суб`єкта оскарження, направити окрему ухвалу органу досудового розслідування.

1.2. Пояснення суб`єкта оскарження від 24.07.2026 (вх. №14010/26).

Відділ ДВС у поданих поясненнях виклав таку послідовність вчинених виконавчих дій. На виконанні у Відділу перебувало виконавче провадження № 81368085 з примусового виконання наказу від 18.06.2026 № 909/828/25 про стягнення з боржниці на користь Івано-Франківської обласної прокуратури судового збору в сумі 7 267,20 грн. 29.06.2026 до Відділу надійшла заява стягувача про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього наказу. Виконавчий документ відповідав вимогам ст. 4 ЗУ "Про виконавче провадження". Того самого дня державний виконавець, керуючись ст. 3, 4, 24-27 ЗУ "Про виконавче провадження", виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (250 грн) та постанову про арешт коштів боржника, яку за допомогою кваліфікованого електронного підпису надіслав для виконання банкам - учасникам обміну.

Відділ ДВС повідомив, що 30.06.2026 до нього надійшла заява представника боржниці з проханням надати завірені копії документів виконавчого провадження, зняти арешт з рахунків та надати пояснення щодо причин відкриття виконавчого провадження.

01.07.2026 на депозитний рахунок Відділу надійшли кошти в сумі 250 грн.

06.07.2026 державний виконавець виніс постанову про зняття арешту з коштів боржниці, надіславши її для виконання банкам - учасникам обміну.

14.07.2026 державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ "Про виконавче провадження".

Відділ ДВС просив відмовити в задоволенні Скарги.

У судовому засіданні представник Відділу ДВС Романюк О. В. підтримав викладену в поясненнях позицію.

2. Вирішення процесуальних питань.

2.1. Згідно з ухвалою від 16.07.2026 суд прийняв Скаргу до розгляду, призначив розгляд Скарги в судовому засіданні на 29.07.2026; витребував у суб`єкта оскарження матеріали виконавчого провадження.

2.2. 23.07.2026 суб`єкт оскарження подав матеріали виконавчого провадження, а 24.07.2026 - додаткові пояснення.

2.3. 29.07.2026 боржниця подала заяву про уточнення та доповнення скарги, якою, серед іншого, доповнила обґрунтування вимог, раніше заявлених у Скарзі, та заявила додаткові вимоги. Відповідно до ухвали суду від 29.07.2026 Заяву прийнято до розгляду частково - щодо доводів і доказів, якими обґрунтовано вимоги, раніше заявлені у Скарзі; в іншій частині у прийнятті Заяви до розгляду відмовлено.

2.4. У судовому засіданні взяв участь представник суб`єкта оскарження Романюк Олег Васильович, який проти доводів Скарги заперечив і просив відмовити в її задоволенні. Скаржниця в судове засідання не з`явилась, у Скарзі просила розглянути її за відсутності скаржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

3. Обставини справи.

3.1. Згідно з рішенням від 30.01.2026 суд задовольнив позов і на виконання вказаного рішення 18.06.2026 видав відповідні накази. Зокрема, видано наказ про стягнення з Фізичної особи - підприємця Смірнової Уляни Богданівни на користь Івано-Франківської обласної прокуратури судового збору в сумі 7 267,20 грн.

3.2. 18.06.2026 суд видав наказ на примусове виконання рішення в цій частині; повідомлення про наказ надіслано учасникам справи того самого дня.

3.3. Фізична особа - підприємець Смірнова Уляна Богданівна (далі - боржниця, скаржниця) 25.06.2026 сплатила 7 267,20 грн на рахунок Івано-Франківської обласної прокуратури платіжною інструкцією № 144.

3.4. 29.06.2026 до Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Відділ ДВС) надійшли наказ від 18.06.2026 № 909/828/25 та заява стягувача про його примусове виконання.

Того самого дня Відділ ДВС виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 81368085, постанову про арешт коштів боржника (у межах суми 8 243,92 грн з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження) і постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (250,00 грн).

3.5. Постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена боржниці 29.06.2026 із супровідним листом № 66646/66647 (поштове відпрввлення "Укрпошта" R067213598330). Ця постанова містила ідентифікатор доступу до матеріалів виконавчого провадження в Автоматизованій системі виконавчого провадження.

02.07.2026 боржниця отримала поштою постанову про відкриття виконавчого провадження і, скориставшись вказаним ідентифікатором, ознайомилася зі змістом постанови про арешт коштів боржника та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, як зазначено в Скарзі.

3.6. 30.06.2026 боржниця звернулася до Відділу ДВС з листом від 29.06.2026 № 29/06-1, до якого додала копію платіжної інструкції № 144 від 25.06.2026, вимагаючи надати копії матеріалів справи виконавчого провадження, зняти арешт з рахунків та надати пояснення.

3.7. 01.07.2026 з рахунку боржниці примусово стягнуто 250,00 грн мінімальних витрат виконавчого провадження.

3.8. 02.07.2026 боржниця отримала поштою постанову про відкриття виконавчого провадження, якою, серед іншого, передбачено ідентифікатор доступу до матеріалів справи виконавчого провадження в Автоматизованій системі виконавчого провадження (АСВП). Скориставшись цим ідентифікатором, боржниця ознайомилася зі змістом постанови про арешт коштів боржника та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, як зазначено в її скарзі.

3.8. 06.07.2026 Відділ ДВС виніс постанову про зняття арешту з коштів боржниці. 14.07.2026 виконавче провадження закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ "Про виконавче провадження" у зв`язку з фактичним виконанням рішення боржником.

4. Норми права та мотиви, якими суд керувався при постановленні ухвали.

Заслухавши представника Відділу ДВС, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

4.1. Згідно із ст. 26 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача.

Суд встановив, що 29.06.2026 до Відділу ДВС надійшли наказ від 18.06.2026 № 909/828/25 та заява стягувача про його примусове виконання.

Боржниця не надала доказів того, що до 29.06.2026 вона повідомила стягувача - Івано-Франківську обласну прокуратуру - або безпосередньо Відділ ДВС про виконання нею грошового зобов`язання за наказом від 18.06.2026. Так само не надано доказів звернення до суду із заявою про визнання вказаного наказу таким, що не підлягає виконанню в порядку ст. 328 ГПК України. Доказів того, що станом на час відкриття виконавчого провадження (29.06.2026) державний виконавець володів інформацією про добровільну сплату боргу (яка відбулася 25.06.2026), матеріали справи не містять. За відсутності такого повідомлення державний виконавець не наділений обов`язком та повноваженням самостійно, до відкриття виконавчого провадження, з`ясовувати стан виконання боржником грошового зобов`язання, покладеного на нього виконавчим документом.

Скаржниця повідомила державного виконавця про оплату боргу лише 30.06.2026.

Довід Скарги про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження не є "документом", оскільки нібито не містить зазначення юрисдикції та реєстраційного номера, спростовується змістом самої постанови, копію якої додано до скарги. Постанова містить реєстраційний номер виконавчого провадження, номер постанови, ідентифікатор доступу до матеріалів справи виконавчого провадження та QR-код з посиланням на офіційний ресурс Автоматизованої системи виконавчого провадження. Постанови органу державної виконавчої служби формуються в цій автоматизованій системі та засвідчуються кваліфікованим електронним підписом виконавця, що відповідно до законодавства про електронні документи прирівнюється до власноручного підпису та відбитка печатки. Відсутність відбитка печатки з Державним Гербом України не свідчить про відсутність юридичної сили електронного документа.

Довід про те, що вкладення копії постанови до поштового конверта меншого формату нібито "скасовує юридичну силу документа", не ґрунтується на нормах права. Ці доводи скарги відхиляються.

Відтак, дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження відповідають вимогам ЗУ "Про виконавче провадження".

4.2. Відповідно до ст. 18, 48 56 ЗУ "Про виконавче провадження" постанову про арешт коштів боржника винесено одночасно з відкриттям виконавчого провадження як забезпечувальний захід, спрямований на гарантування реального виконання виконавчого документа, у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Станом на 29.06.2026 Відділ ДВС не мав доказів виконання боржницею грошового зобов`язання. Ккопію платіжної інструкції № 144 боржниця подала до Відділу ДВС лише 30.06.2026, тобто після винесення оскаржуваної постанови.

З огляду на це постанова прийнята на підставі і в межах обставин, відомих виконавцю на момент її винесення. А тому підстав для визнання її неправомірною немає.

4.3. Згідно зі ст. 42 ЗУ "Про виконавче провадження" постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (250,00 грн) також винесено одночасно з відкриттям провадження, до отримання Відділом ДВС відомостей про виконання боржницею зобов`язання. Оскільки виконавче провадження відкрито правомірно, а факт виконання рішення боржником станом на 29.06.2026 не був і не міг бути відомий виконавцю з наведених вище підстав, витрати, понесені Відділом ДВС у зв`язку з вчиненням виконавчих дій у цей період, правомірно покладено на боржницю. Доказів того, що боржниця до вказаної дати вжила заходів, які б виключали покладення на неї цих витрат, матеріали справи не містять.

Оскільки постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 29.06.2026, на виконання якої з рахунку боржниці стягнуто 250,00 грн, визнана судом правомірною, підстави для повороту виконання цієї суми відсутні.

4.4. Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЗУ "Про виконавче провадження" постанова про відкриття виконавчого провадження, надіслана боржниці поштою та отримана нею 02.07.2026. Ця постанова містила ідентифікатор доступу до матеріалів виконавчого провадження в Автоматизованій системі виконавчого провадження.

Як зазначено в самій Скарзі, скориставшись цим ідентифікатором, боржниця ознайомилася зі змістом постанови про арешт коштів боржника та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. За таких обставин боржниця отримала фактичну можливість ознайомитися зі змістом обох постанов, а тому довід про бездіяльність Відділу ДВС у їх "ненаправленні" не знаходить підтвердження.

4.5. Належить зазначити, що згідно зі ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу, в якій у разі встановлення обґрунтованості скарги визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Системний аналіз вказаної норми свідчить про те, що оскарження дій, оскарження бездіяльності та скасування постанов (рішень) виконавця це різні та самостійні способи захисту прав. Чинні норми ГПК України не передбачають такого способу захисту, як "визнання неправомірними дій по винесенню постанови". Якщо боржник не погоджується з прийнятим процесуальним документом, належним способом захисту є вимога про скасування відповідного рішення (постанови) або визнання його протиправним, а не оскарження самої дії з його винесення. Враховуючи, що суд визнав постанови державного виконавця законними, вимоги про визнання неправомірними дій щодо їх винесення також не можуть бути задоволені.

4.6. Щодо вимоги постановити окрему ухвалу.

Згідно з ч. 1, 11 ст. 246 ГПК України суд може постановити окрему ухвалу у разі виявлення порушень законодавства або ознак кримінального правопорушення. Оскільки суд визнав дії посадових осіб Відділу ДВС правомірними та такими, що відповідають ЗУ "Про виконавче провадження", правові підстави для постановлення окремої ухвали відсутні.

5. Висновки суду.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні Скарги з урахуванням заяви про уточнення та доповнення скарги від 29.07.2026 (вх. № 7029/26) в частині, прийнятій до розгляду згідно з ухвалою суду від 29.07.2026.

Керуючись ст. 232, 234, 235, 253 - 257, 339-341 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні скарги Фізичної особи - підприємця Смірнової Уляни Богданівни від 13.07.2026 № 12/07 (вх. № 6480/26) з урахуванням заяви про уточнення та доповнення скарги від 29.07.2026 (вх. № 7029/26) в частині, прийнятій до розгляду згідно з ухвалою суду від 29.07.2026.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя О. В. Малєєва