Ухвала суду № 138573035, 29.07.2026, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

29.07.2026 Справа № 908/1790/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі суду: судді Давиденко І.В., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛТОРС» (69095, м.Запоріжжя, просп.Соборний, буд. 158, ідентифікаційний код 45532377)

про стягнення 1 440 000 ,00 грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. №2072/08-07/26 від 24.07.2026) Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛТОРС» про стягнення пені в розмірі 1 440 000,00 грн за порушення строків виконання зобов`язань за договором №27060ВЧ від 27.06.2025.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2026, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/1790/26 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

В позовній заяві заявлено клопотання про відстрочення позивачу сплату судового збору на строк до ухвалення рішення у справі.

В обґрунтування заявленого клопотання позивач вказує на обмеженість фінансування коштів для сплати судового збору,обмеженість можливості здійснити оплату судового збору самостійно, без погодження та виділення відповідних асигнувань на його оплату з боку забезпечувального фінансового органу вищого рівня. Також позивач вказує, що сама процедура погодження із забезпечувальним фінансовим органом вищого рівня та виділення ним асигнувань на сплату судового збору потребує значного часу.

Розглянувши клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі, суд вважає необхідним зазначити таке.

Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У відповідності до вимог ГПК України сплата судового збору є обов`язковою.

Частиною 2 цієї ж статті ГПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння, розмір ставок судового збору та порядок його сплати регулюється Законом України Про судовий збір.

Відповідно до приписів ст. ст. 1, 2 Закону України Про судовий збір (далі Закон), судовий збір збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно з ч.1 ст. 3 Закону, судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною 1 статті 4 Закону передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3328,00 грн.

Згідно із підпунктами 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328,00 грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 164 800,00 грн).

Позивачем заявлено вимогу майнового характеру про стягнення 1 440 000,00 грн, яка, виходячи з наведених норм Закону, повинна бути оплачена судовим збором у розмірі 21 600,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

У відповідності до ч. 2 цієї же статті Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З аналізу статті 8 Закону вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію суд, враховуючи майновий стан сторони, може…, тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).

Суд також звертається до правової позиції, викладеної в ухвалі Верховного Суду від 15.07.2024 № 917/1920/21, щодо доказів, якими можуть / могло бути підтверджено наявність майнового стану сторони, з якої вбачається, що:

"Суд зазначає, що положення статей Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява № 71731/01; пункти 63-64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява № 73547/01).

З урахуванням зазначених рішень Європейського суду з прав людини, Верховний Суд, у постановах від 21.10.2022 у справі № 905/1059/21 та від 30.11.2022 у справі № 905/1060/21, зробив висновок, що скрутний майновий стан підтверджується відповідними доказами, які містять інформацію, у тому числі, щодо наявності/відсутності коштів (на банківських або депозитних рахунках), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів.

Таку ж правову позицію щодо доказів висловлено й в низці інших ухвал Верховного Суду, зокрема, від 26.04.2024 у справі № 910/5346/23, від 18.07.2024 у справі № 924/681/22.

Також при розгляді клопотання про відстрочення сплати судового збору судом враховано правові висновки викладені у постанову Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2026 у справі № 917/1219/24.

У наведеній постанові зазначено: « 8.18. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що висновок судів про неможливість відстрочення юридичним особам сплати судового збору відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI без аналізу обставин конкретної справи, за висновками ЄСПЛ, не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості юридичної особи сплатити судовий збір та наслідків відмови у такому доступі для її права на судовий захист.

…

8.22. Відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, суди не досліджували та не оцінювали в контексті пропорційності додані до нього докази скрутного майнового стану Товариства».

Отже, аналіз положень Закону України "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням, у порядку статті 86 ГПК України та дотриманням статей 73, 76- 79 ГПК України.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності у нього коштів та/або неможливості сплати судового збору за наведених доводів, а клопотання заявлено без підтверджуючих документів в обґрунтування відповідних тверджень щодо неможливості сплати судового збору.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі Пелевін проти України право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення від 28.05.1985 у справі Ешингдейн проти Сполученого Королівства (пункт 57).

Європейський суд з прав людини в рішенні Креуз проти Польщі у справі 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

З огляду на викладене суд на час постановлення відповідної ухвали не вбачає правових підстав для надання відстрочки для сплати судового збору, а відтак у задоволенні клопотання слід відмовити.

Розглянувши матеріали зазначеної позовної заяви, суд дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Позовні заяви повинні подаватися до господарського суду із додержанням вимог, викладених в ст.ст. 162, 164 ГПК України.

Статтями 162 та 164 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом ГПК України) встановлено вимоги щодо предмета спору, їх обґрунтування та комплектності документів, які повинні додаватися до неї.

За змістом п.1, 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу; сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

До позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 не додано доказів справи судового збору.

При цьому, на підставі вищевикладеного, у клопотанні про відстрочення сплати судового збору відмовлено.

Таким чином, дана позовна заява подана без додержання вимог, викладених п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, а саме, до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку щодо необхідності залишення без руху позовної заяви та надання позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.

Відповідно до п. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з п. 2 ст. 174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Частинами 3 та 4 ст. 174 ГПК України передбачено, що якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Оскільки, позивач має зареєстрований електронний кабінет в системі Електронний суд, дана ухвала буде направлена до електронного кабінету позивача у справі.

Також суд звертає увагу позивача на необхідність надання до матеріалів позову копій документів належної якості, оскільки копії, які додано виготовлені неякісно, що позбавляє суд можливості зрозуміти правильно їх зміст.

Керуючись ст.ст. 162, 164, 174, ст.ст. 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Військовій частині НОМЕР_1 у клопотанні про відстрочення сплати судового збору.

2. Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛТОРС» залишити без руху.

3. Надати позивачу строк для усунення недоліків в термін до 07.08.2026 включно, шляхом надання доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі 21 600,00 грн;

4. Роз`яснити позивачу, що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява вважається неподаною та повертається заявнику.

Суд звертає увагу, що07.08.2026 є останнім днем строку, коли суд має отримати документи щодо усунення вищевказаних недоліків.

Ухвала набирає законної сили 29.07.2026 та не підлягає оскарженню в частині залишення позову без руху.

Суддя І.В. Давиденко