Рішення № 138572893, 28.07.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/643/26

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання:

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС АКВА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «К-ТРАКС»

про стягнення 70644,67 грн.

Процесуальні дії по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНС АКВА» звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «К-ТРАКС» 70644,67 грн., з яких: 49496,00 грн. основного боргу, 10253,16 грн. пені, 4105,91 грн. інфляційних, 6789,60 грн. 20% річних.

Ухвалою від 29.05.2026р. суд відкрив провадження у справі. Постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

03.06.2026р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 35).

Враховуючи відсутність клопотання будь-якої із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №ТА\КТ 1.10 від 01.10.2025р. в частині оплати отриманого товару, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 49496,00 грн.

Додатково позивач нарахував відповідачу 10253,16 грн. пені, 4105,91 грн. інфляційних втрат та 6789,60 грн. 20 % річних.

Відповідач із позовними вимогами не погоджується. Вказав, що 27.05.2026р. ним здійснено оплату заборгованості у розмірі 49496,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 462 від 27.05.2026р. Зазначив, що сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.05.2026р., відповідно до якого заборгованість за договором відсутня.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

01.10.2025 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС АКВА» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «К-ТРАКС» (відповідач, покупець) було укладено договір поставки №ТА\КТ 1.10 (договір) (а.с. 10-12).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується поставляти покупцю товари (запчастини та/або шини до транспортних засобів), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим договором приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Згідно із п. 2.1. договору ціна (вартість) кожної партії товару узгоджується сторонами та вказується у рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору без складання специфікації. Покупець, підписуючи товаросупроводжувальні документи про відвантаження товару, погоджується на прийняття товару у кількості, номенклатурі асортименту та за ціною, що вказано в товаросупроводжувальних документах та позбавляється права заявляти претензії щодо невідповідності поставленого товару.

Відповідно до п. 3.1. договору покупець оплачує товар у розмірі 100 % передплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Відвантаження товару здійснюється після фактичного надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно із п. 3.3. договору підставою для оплати є рахунок-фактура та/або видаткова накладна.

Пунктом 8.2. договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу та 20% річних від простроченої суми.

З метою оптимізації документообігу між сторонами, сторони домовились про те, за технічної можливості сторін, сторони даного договору підписують цей договір, а також можуть здійснювати обмін первинними бухгалтерськими документами (рахунки, акти прийому-передачі наданих послуг та інші) у вигляді електронних документів із застосуванням до них Кваліфікованого електронного підпису (скорочено КЕП) засобами телекомунікаційного зв`язку за допомогою відповідних систем електронного документообігу, таких як: «Вчасно», «M.E.Doc» та інші. У разі використання сторонами різних систем електронного документообігу або КЕП різних Центрів сертифікації ключів - зазначені системи або КЕП повинні мати можливість взаємної роботи та верифікації ключів один з одним (п. 10.1. договору).

Постачальником було поставлено покупцю товар на загальну суму 119496,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № ТАТ-000014 від 05.01.2026р. та № ТАТ-000048 від 08.01.2026р. (а.с. 8, 9).

Позивач зазначив, що відповідач здійснив оплату поставленого товару лише частково у розмірі 70000,00 грн.:

- платіжна інструкція №235 від 20.03.2026р. на суму 20000,00 грн. (а.с. 17-19);

- платіжна інструкція №344 від 23.04.2026р. на суму 50000,00 грн. (а.с. 20-22).

Заборгованість становить 49496,00 грн. (119496,00 грн. - 20000,00 грн. - 50000,00 грн.).

Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, позивач, окрім основного боргу, заявив до стягнення 10253,16 грн. пені, 4105,91 грн. інфляційних втрат та 6789,60 грн. 20 % річних.

27.05.2026 р. згідно платіжної інструкції № 462 відповідач перерахував відповідачу 49496,00 грн. (а.с. 37).

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки №ТА\КТ 1.10 від 01.10.2025р.

Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.1. договору визначено, що покупець оплачує товар у розмірі 100% передплати шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника.

Незважаючи на відсутність попередньої оплати, позивач здійснив поставку товару, що вказує на те, що у відповідача згідно ст. 538 ЦК України, виник обов`язок сплатити вартість поставленого товару після його отримання від позивача, згідно приписів ст. 692 ЦК України, а саме: за видатковою накладною № ТАТ-000014 від 05.01.2026р. - 06.01.2026 р., за видатковою накладною № ТАТ-000048 від 08.01.2026р. - 09.01.2026 р..

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач свої зобов`язання в частині своєчасної оплати не виконав. Кошти в загальній сумі 119496,00 грн. були перераховані 20.03.2026 р. в сумі 20000,00 грн. ; 23.04.2026 р. в сумі 50000,00 грн. та 27.05.2026 р. в сумі 49496,00 грн. (платіжна інструкція № 462 (а.с. 17-22, 37).

Однією з вимог позивача, з якою він звернувся до суду, є вимога про стягнення 49496,00 грн. заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси осіб у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, захисту підлягає саме порушене, невизнане або оспорюване право особи.

Судом встановлено, що відповідно до даних комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», позовна заява у даній справі в системі "Електронний суд" була зареєстрована 27.05.2026р. о 18:02 год.

Кошти в сумі 49496,00 грн., які позивач заявив до стягнення як заборгованість за поставлений товар, відповідачем були сплачені 27.05.2026р. об 11:40 год., що підтверджується відповідними платіжними документами, долученими до матеріалів справи (а.с. 37).

Тобто, на момент звернення позивача до суду з позовом, зобов`язання зі сплати вартості поставленого товару відповідачем вже було виконано, а тому потреба в захисті права позивача на отримання зазначених коштів відпала.

З огляду на викладене, оскільки зобов`язання припинилося шляхом його виконання до моменту звернення позивача до суду, тому вимога про стягнення основного боргу у розмірі 49496,00 грн. є безпідставною і в її задоволенні слід відмовити.

Відносно вимог позивача про стягнення пені, інфляційних та 20% річних суд вказує наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що пунктом 8.2. договору сторони обумовили обов`язок покупця сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу та 20 % річних від простроченої суми у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару. Тобто у договорі сторони встановили інший розмір процентів, аніж той, що визначений ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Разом з тим, суд враховує, що передбачені договором 20 % річних за своєю правовою природою є мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання, яка має компенсаційний характер та спрямована на відшкодування майнових втрат кредитора, завданих несвоєчасним виконанням боржником обов`язку щодо оплати.

Згідно з частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Разом з тим, реалізація принципу свободи договору не виключає обов`язку суду перевірити співмірність застосування заходів відповідальності з урахуванням конкретних обставин справи.

Вирішуючи питання щодо розміру 20 % річних, суд враховує, що період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання був нетривалим і заборгованість погашена відповідачем у повному обсязі.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24, суд має право зменшити розмір процентів річних, встановлених договором, з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності, при цьому такий розмір не може бути нижчим за передбачені частиною другою статті 625 ЦК України три проценти річних.

При цьому суд зазначає, що зменшення розміру договірних процентів річних до мінімального розміру, передбаченого законом, не є звільненням відповідача від відповідальності за допущене порушення грошового зобов`язання, а є способом забезпечення балансу інтересів сторін та дотримання принципів розумності, справедливості й пропорційності.

Суд враховує, що застосування до відповідача відповідальності у вигляді 20 % річних у повному заявленому позивачем розмірі за встановлених у цій справі обставин може призвести до покладення на відповідача надмірного майнового тягара порівняно із наслідками допущеного порушення.

Застосування мінімального розміру процентів річних, встановленого частиною другою статті 625 ЦК України, є достатнім та співмірним заходом відповідальності у даному випадку, оскільки забезпечує компенсацію позивачу втрат від несвоєчасного отримання коштів та одночасно відповідає принципам справедливості й пропорційності.

З огляду на викладене, враховуючи конкретні обставини справи, ступінь виконання відповідачем зобов`язання, погашення ним основної заборгованості у повному обсязі та необхідність дотримання балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру 20 % річних, заявлених до стягнення, до розміру 3 % річних.

Враховуючи вихідні дані позивача, суд здійснив розрахунок 3% річних, розмір яких становить 1018,44 грн., а саме:

- 687,51 грн. за період з 09.01.2026р. по 19.03.2026р. на суму заборгованості 119496,00 грн.;

- 278,04 грн. за період з 20.03.2026р. по 22.04.2026р. на суму заборгованості 99496,00 грн.;

- 52,89 грн. за період з 23.04.2026р. по 05.05.2026р. на суму заборгованості 49496,00 грн.

Отже, стягненню з відповідача підлягають 3% річних в сумі 1018,44 грн. В частині стягнення 5771,16 грн. річних суд відмовляє (6789,60 грн. - 1018,44 грн.).

Перевіривши розрахунок (а.с. 24) пені та інфляційних втрат, суд встановив, що його здійснено відповідно до умов договору, вимог чинного законодавства, із урахуванням періодів прострочення, часткового погашення заборгованості та офіційних індексів інфляції, а тому такий розрахунок є арифметично правильним.

З огляду на встановлений факт порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання та відсутність підстав для звільнення його від відповідальності, позовні вимоги про стягнення 10253,16 грн. пені та 4105,91 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 15377,51 грн., з яких: 10253,16 грн. пені, 4105,91 грн. інфляційних та 1018,44 грн. 3% річних. В частині стягнення 49496,00 грн. основного боргу та 5771,16 грн. річних суд відмовляє.

Судові витрати за результатами розгляду справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник в результаті неналежного виконання відповідачем свого зобов`язання, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн. покласти на відповідача

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За ч.ч. 3-5 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У позовній заяві позивач повідомив суд, що розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 9000,00 грн. (а.с. 3).

На підтвердження заявлених до стягнення 9000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано:

- договір про надання правової допомоги №01/05/26 від 01.05.2026р., укладений між Адвокатським бюро "Богдана Зонова" та ТОВ "ТРАНС АКВА" (а.с. 13, 14);

- довіреність ТзОВ "Транс Аква" від 01.05.2026р., видану адвокату Зонову Богдану Станіславовичу (а.с. 6);

- акт виконаних робіт від 05.05.2026р. (а.с. 7);

- платіжну інструкцію №124995 від 20.05.2026р. на суму 9000,00 грн. (а.с. 15).

Згідно з положеннями п.4 ст.1, ч.3 ст. 27 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

У відповідності до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений за їх взаємною домовленістю.

Водночас, суд зазначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд встановив, що згідно з актом виконаних робіт від 05.05.2026р. адвокатом надано послуги, зокрема, щодо консультації замовника з питань порядку та строків надання правничої допомоги, здійснення підготовчих дій, а також підготовки та подання позовної заяви.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для покладення на відповідача витрат у сумі 3000,00 грн., визначених в акті виконаних робіт як оплата консультації замовника щодо порядку та строків надання правничої допомоги.

Суд виходить із того, що така консультація пов`язана з укладенням та виконанням договору про надання правничої допомоги між адвокатом і клієнтом та є початковим етапом організації їх договірних відносин. Зазначені дії самі по собі не є процесуально необхідними для розгляду цієї справи та не можуть бути віднесені до витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації за рахунок іншої сторони відповідно до статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість витрати у розмірі 6000,00 грн., понесені позивачем за здійснення підготовчих дій, пов`язаних із дослідженням документів, аналізом правовідносин, судової практики, збором необхідних доказів, а також за підготовку та подання позовної заяви, безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи, підтверджені належними доказами та відповідають критеріям реальності, необхідності і розумності.

Суд також враховує, що відповідачем не заявлено клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу та не наведено заперечень щодо їх співмірності. Разом із тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не позбавлений обов`язку перевірити їх відповідність вимогам статей 126 та 129 ГПК України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн., а в решті заявлених до відшкодування витрат у сумі 3000,00 грн. слід відмовити.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «К-ТРАКС» (10031, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Народицька, буд. 21, кв. 255, код ЄДРПОУ 45554720)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС АКВА» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, код ЄДРПОУ 40134042, IBAIN: НОМЕР_1 в Акціонерному банку «Південний»):

- 10253,16 грн. - пеня;

- 4105,91 грн. - інфляційні;

- 1018,44 грн. - 3% річні;

- 2662,40 грн. - судовий збір;

- 6000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання рішення.

Повне рішення складено: 28.07.26

Суддя Сікорська Н.А.

1 - до справи