Рішення № 138572881, 16.07.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/392/26

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Толстокарова І.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Василюк Є.В. - ордер серія АА №1717285 від 28.05.2026 (в режимі відеоконференції);

від відповідача: Назаренко Д.Л. - ордер серія АА №1712206 від 18.05.2026 (в режимі відеоконференції);

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Полтава"

до Фермерського господарства "Юлісоф"

про стягнення 5 191 733,96грн

Процесуальні дії по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Полтава" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Фермерського господарства "Юлісоф" про стягнення 6 191 733,96грн, з яких: 3 659 676,62грн основний борг, 559 461,51грн пеня, 874 800,85грн 48% річних, 1 097 794,98грн штраф.

В якості правових підстав позивач зазначає, зокрема, ст.530, 549, 511, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 15.04.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання на 19.05.2026 о 10:00.

У зв`язку з оголошеною повітряною тривогою на території м. Житомира, 19.05.2026 о 10:00 год. підготовче засідання по справі №906/392/26 не відбулося.

Ухвалою від 21.05.2026 суд призначив підготовче засідання на 02.06.2026 о 12:00.

28.05.2026 за вх.№01-44/2075/26 до суду через систему "Електронний суд" надійшов відзив відповідача на позовну заяву.

Крім того, 28.05.2026 за вх.№01-44/2076/26 до суду через систему "Електронний суд" надійшла заява відповідача про зменшення пені, штрафу та 48% річних на 90% до суми 253 205,73грн.

02.06.2026 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшли:

- за вх.№01-44/2131/26 заява про зменшення позовних вимог, в якій останній повідомляє суд, що відповідачем частково погашено заборгованість у сумі 1 000 000,00грн, що підтверджується платіжними документами. У зв`язку з чим позивач просить прийняти до розгляду заяву про зменшення позовних вимог; розглядати справу з урахуванням зменшеного розміру позовних вимог; стягнути з відповідача 2 659 676,62грн основного боргу за поставлений товар, всі інші позовні вимоги залишаються без змін;

- за вх.№01-44/2128/26 клопотання про повернення судового збору, у зв`язку із поданням заяви про зменшення позовних вимог.

У зв`язку з оголошеною повітряною тривогою на території м. Житомира, 02.06.2026 о 12:00 год. підготовче засідання по справі №906/392/26 не відбулося.

Ухвалою від 04.06.2026 суд призначив підготовче засідання на 23.06.2026 о 10:15.

04.06.2026 за вх№6793 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив від 03.06.2026.

23.06.2026 за вх.№7624/26 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача про зменшення розміру пені, штрафу та 40% річних від 23.06.2026.

Ухвалою від 23.06.2026 суд постановив прийняти до розгляду заяву ТОВ "Агрозахист Полтава" про зменшення позовних вимог від 01.06.2026 (вх.№01-44/2131/26 від 02.06.2026) та вважати заявленим до розгляду спір про стягнення 5 191 733,96грн; закрити підготовче провадження та призначити справу №906/392/26 до судового розгляду по суті; призначити судове засідання на 16.07.2026 о 10:00.

Ухвалою від 29.06.2026 суд повернув ТОВ "Агрозахист Полтава" з Державного бюджету України 18 850,08грн судового збору, сплаченого згідно з платіжною інструкцією №189 від 02.04.2026.

В судовому засіданні 16.07.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Повідомив, що докази понесених витрат та професійну правничу допомогу будуть подані в порядку ч.8 ст.129 ГПК України.

Представник відповідача просила зменшити розмір штрафних санкцій на 90%. Повідомила, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть подані в порядку ч.8 ст.129 ГПК України.

В судовому засіданні 16.07.2026 судом оголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору поставки №1903/02 від 19.03.2025 щодо оплати поставленого товару.

Заперечуючи проти позову відповідач вказує, що надані позивачем рахунки-специфікації жодним чином не підтверджують факт поставки товару. Також вказує, що видаткові накладні оформлені з порушенням вимог законодавства (підписані зі сторони відповідача невідомою особою без зазначення прізвища та посади, відсутнє посилання на довіреність, яка надавала цій особі право на отримання товару від імені відповідача, така довіреність до позову не додана). Таким чином відповідач вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту поставки відповідачу товару на суму 3 659 676,62грн, тому і похідні вимоги про стягнення пені, штрафу та 48% річних є безпідставними та задоволенню не підлягають. Водночас відповідач вважає, що наявні підстави для зменшення пені, штрафу та 48% річних на 90% відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що наведені у відзиві доводи відповідача помилкові та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства і не відповідають правовим висновкам Верховного Суду. Вважає, що видаткові накладні є належними доказами факту поставки товару.

Заперечуючи проти заяви відповідача про зменшення розміру пені, штрафу та 40% річних позивач вказує, що відповідач повинен був сплатити позивачу кошти за поставлені товари в розмірі 4 375 706,51грн. Відповідачем сплачено кошти на корить позивача за поставлені товари з простроченням:

- 19.03.2025 - 430 609,92грн, в т.ч. ПДВ;

- 15.07.2025 - 285 419,97грн, в т.ч. ПДВ;

- 15.04.2026 - 1 000 000,00грн, в т.ч. ПДВ (сплачено після подачі позову). Тобто своєчасно було сплачено лише рахунок-специфікацію №110 від 19.03.2025. Рахунок-специфікація №476 від 14.07.2025 (20%), всі решта рахунків-специфікації систематично несвоєчасно оплачувалися або досі не оплачені. При укладені договору відповідачем погоджено строки оплати. Розмір штрафних санкцій обумовлений тим, що відповідачу надано значну відстрочку в оплаті товарів, а тому його розмір має стимулювати недопущення зі сторони покупця порушення термінів оплати поставлених товарів.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

19.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Полтава" (надалі - позивач, постачальник) та Фермерське господарство "Юлісоф" (надалі - відповідач, покупець) уклали договір поставки №1903/02 (надалі - договір, а. с. 20-22).

Відповідно до п.1.1 договору, в терміни, визначені договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

Згідно п.2.3 договору загальна сума договору визначається сукупністю додатків та/або накладних, що зазначені в п.2.1 та які є невід`ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід`ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).

Порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного договору (п.3.1. договору).

За змістом п.3.3. договору на підтвердження виконання покупцем зобов`язань з оплати товару, сторони продовж трьох днів від дня остаточного розрахунку за відповідним додатком або договором в цілому, підписують "Акт звіряння взаємних розрахунків". Ініціатива підписання "Акту звіряння взаємних розрахунків" покладається на покупця.

При відсутності підписаного сторонами "Акту звіряння взаємних розрахунків", зобов`язання покупця щодо повної оплати вартості отриманого товару не вважається виконаним, що є підставою для застосування відповідних штрафних санкцій згідно з умовами Договору (п.3.4. договору).

За умовами п.4.1. договору строк поставки товару визначається у відповідних додатках до цього договору.

Відповідно до п.6.3 договору товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем: по кількості (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в накладній (товарній, товарно-транспортній); по якості - відповідно до якості, вказаній в сертифікаті якості підприємства-виробника.

Підпунктом 7.1.1. договору передбачено, що крім відповідальності, встановленої п. 7.1. даного договору покупець, зокрема, за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення.

У п.7.7. договору сторони погодили, що в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов`язань передбачених розділом 3 цього договору покупець, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості сорок вісім відсотків річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

В разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 5 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 30% від суми несвоєчасно сплаченого товару (п.7.8. договору).

За умовами п.7.10. договору сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.

Згідно з п.11.2 договору він набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків.

В подальшому сторонами укладено рахунки - специфікації, якими визначено найменування товарів які підлягають поставці, їх кількість, ціну, порядок оплати покупцем товару та строки її здійснення (а.с.23-27 на звороті).

Договір та рахунки - специфікації підписані представниками сторін та їх підписи скріплені печатками позивача та відповідача.

На виконання умов договору та рахунків - специфікацій позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4 375 706,51грн, що підтверджується видатковими накладними, підписаними представниками сторін, підписи яких скріплені печатками постачальника та покупця (а.с.28-33).

Відповідач поставлений товар оплатив частково в загальному розмірі 1 716 029,89грн, про що свідчать платіжні інструкції від 19.03.2025 на суму 430 609,92грн (а.с.34), №2092 від 15.07.2025 на суму 285 419,97грн (а.с.35), від 15.04.2026 на суму 1 000 000,00грн (після подачі позову) (а.с.61).

Однак решта товару на загальну суму 2 659 676,62грн (4 375 706,51грн - 1 716 029,89грн) залишається неоплаченою відповідачем.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2).

В силу положень ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки №1903/02 від 19.03.2025.

Відповідно до ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

У відповідності до ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В рахунках - специфікаціях сторони погодили, в тому числі, порядок оплати товару та строки її здійснення, а саме:

- рахунок - специфікація №110 від 19.03.2025 на суму 430 609,92грн; передоплата 100% вартості товару до 19.03.2025 (а.с.25);

- рахунок - специфікація №138 від 26.03.2025 на суму 59 238,33грн; передоплата 30%, кредит 70% вартості товару до 26.03.2025, остаточний розрахунок покупець здійснює до 30.09.2025 (а.с.25 на звороті);

- рахунок - специфікація №465 від 10.07.2025 на суму 615 082,48грн; передоплата 20%, кредит 80% вартості товару до 10.07.2025, остаточний розрахунок покупець здійснює до 30.09.2025 (а.с.26);

- рахунок - специфікація №476 від 14.07.2025 на суму 1 427 099,84грн; передоплата 20%, кредит 80% вартості товару до 14.07.2025, остаточний розрахунок покупець здійснює до 01.10.2025 (а.с.26 на звороті);

- рахунок - специфікація №701 від 04.09.2025 на суму 33 104,10грн; передоплата 100% вартості товару до 04.09.2025 (а.с.27);

- рахунок - специфікація №705 від 05.09.2025 на суму 1 427 099,84грн; передоплата 20%, кредит 80% вартості товару до 14.07.2025, остаточний розрахунок покупець здійснює до 01.10.2025 (а.с.27 на звороті);

- рахунок - специфікація №732 від 12.09.2025 на суму 134 196,00грн; передоплата 100% вартості товару до 12.09.2025 (а.с.23);

- рахунок - специфікація №743 від 16.09.2025 на суму 181 756,80грн; передоплата 100% вартості товару до 16.09.2025 (а.с.23 на звороті);

- рахунок - специфікація №762 від 24.09.2025 на суму 35 281,20грн; передоплата 100% вартості товару до 16.09.2025 (а.с.24);

- рахунок - специфікація №768 від 25.09.2025 на суму 31 878,00грн; передоплата 100% вартості товару до 30.09.2025 (а.с.24 на звороті).

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд встановив, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання по договору в частині поставки товару на загальну суму 4 375 706,51грн, що підтверджується видатковими накладними, підписаними представниками сторін, підписи яких скріплені печатками постачальника та покупця, а саме:

- видаткова накладна №163 від 28.03.2025 на суму 430 609,92грн (а.с.28);

- видаткова накладна №162 від 28.03.2025 на суму 59 238,33грн (а.с.28 на звороті);

- видаткова накладна №540 від 29.07.2025 на суму 1 427 099,84грн (а.с.29);

- видаткова накладна №610 від 12.08.2025 на суму 615 082,48грн (а.с.29 на звороті);

- видаткова накладна №738 від 08.09.2025 на суму 724 199,92грн (а.с.30);

- видаткова накладна №765 від 16.09.2025 на суму 702 899,92грн (а.с.30 на звороті);

- видаткова накладна №793 від 17.09.2025 на суму 181 756,80грн (а.с.31);

- видаткова накладна №792 від 24.09.2025 на суму 134 556,00грн (а.с.31 на звороті);

- видаткова накладна №796 від 24.09.2025 на суму 35 281,20грн (а.с.32);

- видаткова накладна №799 від 26.09.2025 на суму 31 878,00грн (а.с.32 на звороті);

- видаткова накладна №794 від 24.09.2025 на суму 33 104,10грн (а.с.33).

З приводу доводів відповідача що видаткові накладні оформлені з порушенням вимог законодавства (підписані зі сторони відповідача невідомою особою без зазначення прізвища та посади, відсутнє посилання на довіреність, яка надавала цій особі право на отримання товару від імені відповідача, така довіреність до позову не додана), тому не є належними та допустимими доказами на підтвердження факту поставки відповідачу товару, суд зазначає наступне.

Вказані видаткові накладні підписані та скріплені печаткою зі сторони відповідача без зауважень та заперечень.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд (постанови від 06.11.2018 у справі №910/6216/17, від 05.12.2018 у справі №915/878/16, від 03.02.2020 у справі №909/1073/17, від 18.08.2020 у справі №927/833/18) встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, суди мають дослідити питання встановлення обставин, чи була печатка загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні).

При цьому, у постанові від 20.12.2018 у справі №910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відбитком печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відбиток печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Зі змісту положень п.1, 2, 4-7, 9-11 глави 3 розділу IІ "Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях" (затверджені наказом Мінюсту України від 18.06.2015 №1000/544; зареєстровані в Мінюсті України 22.06.2015 за №736/27181) вбачається, що особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

За таких обставин відповідач, як суб`єкт господарювання, несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема при засвідченні спірних видаткових накладних.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі та достовірні докази, у розумінні ст.76-79, 91 ГПК України, які б свідчили про те, що печатка відповідача була втрачена, чи була підроблена, чи було інше незаконне використання цієї печатки третіми особами всупереч волі відповідача.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що видаткові накладні (а.с. 28-33) на загальну суму 4 375 706,51грн, є первинними документами відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", які фіксують факт здійснення господарських операцій, та є підставою для проведення розрахунку за отриманий товар.

Відповідач поставлений товар оплатив частково в загальному розмірі 1 716 029,89грн, про що свідчать платіжні інструкції від 19.03.2025 на суму 430 609,92грн (а.с.34), №2092 від 15.07.2025 на суму 285 419,97грн (а.с.35), від 15.04.2026 на суму 1 000 000,00грн (після подачі позову) (а.с. 61).

Однак решта товару на загальну суму 2 659 676,62грн (4 375 706,51грн - 1 716 029,89грн) залишається неоплаченою відповідачем.

Враховуючи, що тягар доказування виконання зобов`язання в частині сплати заборгованості за договором поставки в даному випадку покладено на відповідача, і останній не надав суду доказів погашення боргу, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 659 676,62грн заборгованості за поставлений товар, та задовольняє її в повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення пені та штрафу.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором поставки передбачена відповідальність сторін. Так, у пп. 7.1.1. договору сторони погодили, що покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення.

При цьому, за умовами п. 7.10. договору сторони домовилися, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 559 461,51грн пені (в розмірі подвійної облікової ставки НБУ), яка нарахована за загальний період з 27.03.2025 по 30.01.2026 окремо на суму боргу по кожному додатку до договору (рахунку - специфікації).

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій LIGA 360 розрахунок пені (а.с.9-13), господарський суд встановив правильність його здійснення, тому вимоги про стягнення 559 461,51грн пені є обґрунтованою.

Пунктом 7.8. договору також передбачено, що в разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 5 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 30% від суми несвоєчасно сплаченого товару.

Позивач нарахував до стягнення 30% штрафу від суми несвоєчасно сплаченого товару окремо по кожному додатку до договору (рахунку - специфікації), що становить 1 097 794,98грн, розмір якого є обґрунтованим та математично правильним.

Відповідач доказів сплати штрафних санкцій не надав.

Щодо вимоги про стягнення 48% річних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді нарахування інфляційних на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем заявлено до стягнення 48% річних у розмірі 874 800,85грн нарахованих за загальний період з 27.03.2025 по 25.03.2026 окремо на суму боргу по кожному додатку до договору (рахунку - специфікації).

У пункті 7.7. договору сторони погодили, що в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов`язань передбачених розділом 3 цього договору покупець, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості сорок вісім відсотків річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій LIGA 360 розрахунок 48% річних (а.с.9-13), господарський суд встановив правильність його здійснення, тому вимога про стягнення 874 800,85грн 48% річних є обґрунтованою.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.

Відповідач просить зменшити розмір пені, штрафу та 48% річних на 90%, тобто до суми 253 205,73грн, оскільки заявлені до стягнення суми штрафних санкцій у співвідношенні до суми основного боргу становлять 95,20%, розмір яких є надмірним тягарем для відповідача. Зазначає про несприятливі погодні умови, які позбавили відповідача можливості провести збір урожаю в 2025 році, що призвело до погіршення фінансового становища та збільшення кредиторської заборгованості. Водночас відповідач вказує на відсутність доказів понесення позивачем збитків.

Позивач вважає таке клопотання безпідставним та необґрунтованим, оскільки всупереч договірним обов`язкам відповідачем допущено істотні порушення щодо строків оплати поставлених товарів та не надано доказів на підтвердження відсутності у нього вини в простроченні такої оплати.

Вирішуючи це клопотання, суд виходить з наступного.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене ч.3 ст.551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 ЦК України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора, у разі порушення зобов`язання, шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст.551 ЦК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст.86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21).

Отже, зменшення неустойки є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення неустойки спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

За вказаного та виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, з метою дотримання розумного балансу між інтересами боржника та кредитора, беручи до уваги значний розмір штрафу (1 097 794,98грн) та пені (559 461,51грн) у співвідношенні до розміру заборгованості боржника за поставлений товар (2 659 676,62грн), а також те, що умовами договору передбачено сплату відповідачем значного розміру процентів річних (48% - 874 800,85грн), що забезпечує компенсацію позивачу можливих витрат, враховуючи те, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язань більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, а також зважаючи на ненадання позивачем належних та допустимих доказів того, що внаслідок прострочення виконання зобов`язань йому було завдано збитків, суд дійшов до висновку про можливість зменшення штрафу на 50%, тобто до 548 897,49грн.

При цьому, суд виходить з того, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для нього і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, тому таке зменшення сприятиме дотриманню принципу розумного балансу між інтересами сторін, а стягнення з відповідача штрафу у зменшеному розмірі надасть можливість останньому погасити заборгованість у повному обсязі, при цьому не призвівши до негативних наслідків у вигляді повної неможливості виконати свої зобов`язання перед позивачем.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.13, ст.74 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

З огляду на встановлені обставини, враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позову частково, а саме - в частині вимог про стягнення 2 659 676,62грн основного боргу, 559 461,51грн пені, 874 800,85грн 48% річних, 548 897,49грн штрафу.

Вимога позивача про стягнення частини штрафу в сумі 548 897,49грн задоволенню не підлягає у зв`язку зі зменшенням судом для стягнення спірної суми на 50%.

Розподіл судових витрат.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас у випадку зменшення судом розміру неустойки на підставі на підставі ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами. Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16, від 03.04.2018 у справі № 902/339/16.

Таким чином, судовий збір повністю покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір штрафу на 50 відсотків.

3. Стягнути з Фермерського господарства "Юлісоф" (12316, Житомирська обл., Житомирський р-н, с.Горбулів, вул. Центральна, буд. 122; ідентифікаційний код 43115551)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Полтава" (08162, Київська обл., Фастівський р-н, с-ще Чабани, вул. Покровська, буд.40; ідентифікаційний код 38276813):

- 2 659 676,62грн основного боргу;

- 559 461,51грн пені;

- 874 800,85грн 48% річних;

- 548 897,49грн штрафу;

- 62 300,81грн судового збору.

4. Відмовити у задоволенні позову в частині вимоги про стягнення 548 897,49грн штрафу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 27.07.26

Суддя Шніт А.В.

Надіслати:

1- позивачу в Електронний кабінет підсистеми "Електронний суд"

2- відповідачу в Електронний кабінет підсистеми "Електронний суд"