Рішення № 138572879, 21.07.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/212/26

Господарський суд Житомирської області у складі

судді Лозинської І.В.,

секретар судового засідання Шовтюк І.В.

за участю представників сторін:

- від позивача Деняк В.І., ордер на надання правничої допомоги серії АІ №2135233 від

20.02.2026 (в режимі відеоконференції)

- від відповідача не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вествел"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіко"

про стягнення 71612,70 грн

У засіданні суду оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення господарського суду та повідомлено дату складення повного рішення відповідно до ст. 238 ГПК України.

ТОВ "Вествел" звернулось з позовом до Господарського суду Житомирської області до ТОВ "Спіко" про стягнення 71612,70 грн, з яких, 36880,00 грн основного боргу, 5781,90 грн 3% річних, 28950,80 грн інфляційних втрат, а також судових втрат.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо повної оплати поставленого позивачем товару за укладеним між сторонами у спрощений спосіб договором поставки за видатковими накладними №1597 від 16.11.2020, №1747 від 03.12.2020 та №1831 від 11.12.2020.

Ухвалою від 06.03.2026 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 02.04.2026 о 10.00; встановив сторонам відповідні терміни для надіслання суду процесуальних документів (а. с. 59).

Ухвалою від 02.04.2026 господарський суд відклав підготовче засідання на 20.04.2026 о 11:00; витребував у позивача належні докази отримання відповідачем товару за видатковою накладною №1831 від 11.12.2020 (а. с. 70).

17.04.2026 до суду від позивача надійшло клопотання (в.. г/с №01-44/1608/26) про витребування у ГУ Державної податкової служби у Житомирській області інформацію щодо того, зокрема, чи відображалась у податковій звітності з ПДВ ТОВ "Спіко" господарська операція з придбання глюкозно - фруктозного сиропу (0,8 т на суму 14239,99 грн) за видатковою накладною №1831 від 11.12.2020 (постачальник - ТОВ "Вествел") із зазначенням податкового періоду відображення (а. с. 73 - 82).

Ухвалою від 20.04.2026 господарський суд продовжив підготовче провадження у справі по 04.06.2026, відклав підготовче засідання на 21.05.2026 о 10:00 (а. с. 89).

Іншою ухвалою від 20.04.2026 господарський суд в порядку ст. 81 ГПК України витребував в ГУ ДПС у Житомирській області ДПС України відповідну інформацію щодо податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "Спіко" господарська операція з придбання глюкозно - фруктозного сиропу (0,8 т на суму 14 239,99 грн) за видатковою накладною №° 1831 від 11.12.2020 (постачальник - ТОВ "Вествел") (а. с. 90).

24.04.2024 на електронну пошту суду, а 27.04.2026 - поштовим зв`язком до суду надійшов лист ГУ ДПС у Житомирській області від 24.04.2026, вих. №3343/5/06-30-04-0112 з витягом даних з системи ІС "Архів електронної звітності" по зареєстрованих в системі ЄРПН податкових накладних на придбання товарів ТОВ "Спіко" від постачальника ТОВ "Вествел" за період з 01.12.2020 по 31.12.2020 (а. с. 94 - 95; 96 - 99).

Ухвалою від 21.05.2026 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 22.06.2026 о 11:00 (а. с. 101).

Ухвалою від 22.06.2026 господарський суд відклав розгляд справи по суті на 21.07.2026 о 10:00 (а. с. 105).

Представник позивача в режимі відеоконференції підтримала позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 36880,00 грн основного боргу, 5781,90 грн 3% річних, 28950,80 грн інфляційних втрат, а також судового збору, а також заявила про намір подати докази, що підтверджують розмір понесених нею витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідач повноважного представника в засідання суду не направив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про дату і час судового засідання повідомлений шляхом, зокрема, шляхом направлення ухвали господарського суду від 22.06.2026 в електронному вигляді в його електронний кабінет, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а. с. 106).

За ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи викладені обставини суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки його представника в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист.

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Виходячи з того, що участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача в режимі відеоконференції, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вествел", як постачальник (позивач), поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Спіко", як покупцю (відповідач) узгоджений товар - сироп глюкозно - фруктозний ГФС-42 (барабан 43 л) на загальну суму 52160,00 грн за наступними видатковими накладними (ВН) та товарно - транспортними накладними (ТТН):- ВН №1597 від 16.11.2020 на суму 25280,00 грн (ТТН № Р1597 від 16.11.2020), ВН №1747 від 03.12.2020 на суму 12640,01 грн (ТТН № Р1747 від 03.12.2020), ВН №1831 від 11.12.2020 на суму 14239,99 грн (а. с. 14-15, 18-19, 22).

За фактом поставки товару відповідачу позивач склав та зареєстрував в ЄРПН податкові накладні: № 1212 від 16.11.2020, № 1303 від 03.12.2020, № 1353 від 11.12.2020 (а. с. 16-17, 20-21, 23-24).

ТОВ "Спіко" частково оплатило на користь позивача вартість поставленого товару у загальній сумі 15280,00 грн згідно з такими платіжними дорученнями:

- від 26.04.2021 №11658 - на суму 2280, 00 грн (а. с. 50):

- від 02.07.2021 №11963 - на суму 3000,00 грн (а. с. 51);

- від 09.07.2021 №12025 - на суму 5000,00 грн (а. с. 52);

- від 14.09.2021 №12303 - на суму 2500,00 грн (а. с. 53);

- від 31.08.2021№12237 - на суму 2500,00 грн (а. с. 54), що також підтверджується банківською випискою про рух коштів по рахунку позивача за період 26.04.2021 - 31.08.2021 (а. с. 43 - 49, 55 - 56).

07.10.2025 позивач направив відповідачу претензію з вимогою сплати 36880,00 грн боргу (а. с. 25 - 27).

Відповідь на вказану претензію отримано не було, заборгованість не погашено.

Враховуючи, що відповідач не здійснив оплату боргу, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

2. Норми права, які застосував Господарський суд Житомирської області.

За приписами ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

При цьому, згідно зі ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

За приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 640 та ч. 2 ст. 642 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

3. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 36880,00 грн основного боргу.

За даними позовної заяви, сторони узгодили постачання товару (сироп глюкозно - фруктозний ГФС-42 (барабан 43 л)) у кількості 3,2 т на загальну суму 52160,00 грн.

Як встановив суд, на виконання усної домовленості позивач продав та поставив відповідачу товар, про що свідчить довіреність від 13.11.2020, підпис та відсутність заперечень зі сторони відповідача на видаткових накладних №1597 від 16.11.2020, №1747 від 03.12.2020 та №1831 від 11.12.2020, а також те, що ТОВ "Спіко" частково оплатило позивачу вартість отриманого товару у загальній сумі 15280,00 грн.

Доказів на підтвердження сплати решти боргу у розмірі 36880,00 грн за отриманий товар, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Таким чином, відповідач оплату отриманого товару у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим, за ним обліковується заборгованість в розмірі 36880,00 грн.

Враховуючи, що поставка товару та порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині його своєчасної оплати підтверджено матеріалами справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення 36880,00 грн основного боргу.

4. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 28950,80 грн інфляційних втрат та 5781,90 грн 3% річних,

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Виходячи із положень цієї норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу, не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та сплати неустойки за прострочення виконання зобов`язання. Ці нарахування не є штрафними санкціями, тому до них не застосовуються відповідні положення ГК України та ЦК України.

За своїми ознаками, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки сторонами не було погоджено строки оплати отриманого відповідачем за видатковими накладними №1597 від 16.11.2020, №1747 від 03.12.2020 та №1831 від 11.12.2020 товару, то у даному випадку застосовуються загальні правила визначені у ч. 2 ст. 530 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено відповідачу претензію за вих. №2 від 07.10.2025 про сплату заборгованості (а. с. 25 - 27), яка залишена без відповіді та задоволення з боку ТОВ "Спіко", а отже з урахуванням приписів ст. 530 ЦК України відповідач зобов`язаний був здійснити оплату за вказаними видатковими накладними протягом 14.10.2025, відтак прострочення розпочинається з 15.10.2025.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача щодо 3% річних за період з 15.10.2025 по 23.02.2026 та інфляційних втрат за період з 15.10.2025 по 31.12.2026 (граничний термін визначений позивачем) за допомогою правового порталу України "Ліга Закон" - "Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій" суд встановив, що задоволенню підлягають інфляційні втрати в сумі 1194,51 грн; розмір 3% річних, які підлягають задоволенню, складає 400,12 грн. У стягненні 27756,29 грн інфляційних втрат та 5381,78 грн 3% річних слід відмовити.

5. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розподіл судових витрат врегульовано ст. 129 ГПК України, за п. 2 ч. 1 якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Враховуючи викладене, сплата судового збору в розмірі 2662,40 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіко" (13313, Житомирська область, Бердичівський район, село Мирне, вулиця Володарського, будинок 151А, код ЄДРПОУ 30741101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вествел" (08133, Київська область, Бучанський район, м. Вишневе, вул. Балукова, буд. 23, код ЄДРПОУ 40926853):

- 36880,00 грн основного боргу;

- 400,12 грн 3% річних;

- 1194,51 грн інфляційних втрат;

- 2662,40 грн судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позовної вимоги про стягнення 5381,78 грн 3% річних.

4. Відмовити в задоволенні позовної вимоги про стягнення 27756,29 грн інфляційних втрат.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 29.07.26

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - до справи

2,3 - сторонам через Електронний суд