Ухвала суду № 138569559, 29.07.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/3954/26

Провадження № 2-з/346/21/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 р.м. Коломия

Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Сольський В.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України в особі філії Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, Товариства з додатковою відповідальністю «Коломийська пересувна механізована колоні №82» про визнання права власності на нерухоме майно та припинення податкової застави щодо цього майна, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з позовом до відповідачів Державної податкової служби України в особі філії Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, Товариства з додатковою відповідальністю «Коломийська пересувна механізована колоні №82» про визнання права власності на нерухоме майно та припинення податкової застави щодо цього майна.

Крім того, позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову в якій останній просить суд заборонити Державній податковій службі України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження (продаж) нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 .

Заява обґрунтована тим, що позивачем до Коломийського міськрайонного суду подано позовну заяву про встановлення права власності на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 . Державною податковою службою України, в особі її підрозділу - Головного Управління ДПС в Івано-Франківській області (Далі - Відповідач 1) вчинено дії - накладено обмеження - податкову заставу на спірне майно, яке нібито належить юридичній особі ТДВ «Коломийська пересувна механізована колона № 82» (далі - Відповідач 2).

Своїм позовом позивач має намір встановити право власності на майно, яке помилково внесено до опису майна юридичної особи - Відповідача 2 та на яке Відповідачем 1 накладено обтяження - податкову заставу. Спірне майно - квартира АДРЕСА_2 , набуте мною на підставі Договору купівлі-продажу від 02 липня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Галян Галиною Михайлівною, зареєстрованого в реєстрі за № 1343 (далі - Договір купівлі-продажу № 1343), правочин зареєстровано у Державному реєстрі правочинів за № 4009335 від 02.07.2010. За договором Купівлі-продажу № 1343 від 02.07.2010 р. Продавець - Відкрите акціонерне товариство «Коломийська пересувна механізована колона № 82» (код ЄДРПОУ 01037554) продав, а Покупець - ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_1 ) придбав квартиру загальною площею 28,1 кв. м під N?18 у будинку АДРЕСА_3 .

Через запис про обтяження - податкову заставу, позивач не може здійснити реєстрацію права власності на спірну квартиру до Державного реєстру речових прав, що своєю чергою не дозволяє вчиняти далі будь-які правочини.

Крім того, відповідно до чинного законодавства, органом податкової служби можуть бути проведені торги для продажу вказаного майна з метою погашення податкового боргу юридичної особи - боржника.

Як власник даної квартири позивач зробив у ній ремонт, умеблював, що значно збільшило її вартість. Позивач користувався даною квартирою до того часу, коли був у жовтні 2025 року призваний на військову службу по мобілізації під час дії особливого періоду.

На час вжиття Відповідачем 1 заходів податкової застави (у лютому 2026 р.), був відсутній за місцем проживання. На даний час являється - військовослужбовець, проходить лікування після травми, отриманої під час проходження служби.

Відповідно до запису, внесеного Відповідачем 1 до Державного реєстру речових прав та згідно до норм Податкового кодексу України (далі - ПК України) позивач фактично не може вплинути на подальший розвиток подій, а саме: на продаж мого майна з аукціону через борги іншого платника податків.

Вважає, що нерухоме майно, що належить йому на праві приватної власності, а саме: квартира, загальною площею 28,1 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , не може бути предметом податкової застави.

Окрім того, на даний час вказана квартира - єдине житло позивача. Таким чином його право власності порушено. Позивач вважає, що являється законним власником майна, яке неправомірно включено до опису податкової застави за борги іншого платника податків юридичної особи.

Однак, судовий розгляд позову може відбуватися тривалий час, за який Відповідач 1 має можливість і засоби безперешкодно продати майно, що включено до податкової застави боржника Відповідача 2.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Статтею 150 ЦПК України передбачено вичерпний перелік видів забезпечення позову

Відповідно до ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами.

За положеннями п. п. 1, 2 та 3 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з положеннями ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в цивільному процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Враховуючи, що на теперішній час між сторонами виникає спір, суд вважає, що заява про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії підлягає задоволенню, насамперед як спосіб захисту прав та інтересів позивача, оскільки до винесення рішення по справі відповідач може вчинити дії щодо реалізації або відчуження у будь-який іншій спосіб даного майна, що зробить неможливим виконання рішення суду.

Тому в даному випадку застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.

У відповідності до ч.7 ст. 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Згідно ч. 3 ст. 154 ЦПК України суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Враховуючи викладене, підстав для застосування зустрічного забезпечення, у відповідності до ст. 154 ЦПК України, суд не вбачає, з урахуванням природи спірних відносин, що виникли між сторонами, способу забезпечення позову, наявності зареєстрованого у заявника місця знаходження та відсутності у суду даних про вчинення ним дій щодо зловживання наділеними процесуальними правами та дій спрямованих на відчуження належного майна або інших дій, які можуть свідчити про наміри заявника утруднити або унеможливити виконання судового рішення у випадку відмови у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 149-157 ЦПК України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Державній податковій службі України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження нерухомого майна, яке перебуває в податковій заставі квартири АДРЕСА_1 .

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Строк пред`явлення ухвали до виконання до 29 липня 2029 року.

Примірник ухвали одночасно з направленням заявнику направити до Державної податкової служби України та до Головного управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області для негайного виконання та заінтересованим особам.

Згідно з ч.11 ст. 153 ЦПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Роз`яснити, що у відповідності до положень ч.4 ст. 157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала може бути оскаржена повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Стягував: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_5 .

Боржник: Державна податкова служба України, код ЄДРПОУ 43005393, в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ: 43968084, адреса: вул. Незалежності, 29, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область.

Суддя: Сольський В. В.