Рішення № 138569537, 29.07.2026, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1310/26

Провадження №: 2-а/343/26/26

РІШЕННЯ

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано - Франкiвської областi в складi:

головуючого суддi Андрусіва І.М.,

з участю: секретаря судового засідання - Семків В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Долинського районного суду Івано - Франківської області, адміністративну справу № 343/1310/26, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано - Франківській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

за участю: позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Воробця Р.М.,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції сторони позивача, позиція представниці відповідача:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом (а.с. 1-3), до відповідача ГУ НП в Івано - Франківській області, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7286693 від 30.05.2026, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, закривши провадження у справі у зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування пред`явленого позову послався на те, що: матеріали справи не містять доказу керування ним транспортним засобом; поліцейським порушено порядок розгляду справи, оскільки йому не було роз`яснено його права, передбачені чинним законодавством та розгляд справи в його присутності не проводився.

Представниця відповідача ГУ НП в Івано - Франківській області - Веселовська С.В. подала відзив (а.с. 31-35), в якому просить відмовити у задоволення позовних вимог. Суть заперечення проти позову зводиться до того, що поліцейським візуальним спостереженням було зафіксовано факт керування позивачем ОСОБА_1 транспортним засобом. Більше того, під час спілкування з останнім та його дружиною ОСОБА_2 , поліцейський з`ясував, що позивач пересів із-за керма. Також зазначила, що розгляд справи відбувся із дотриманням вимог чинного законодавства.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Воробець Р.М. позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві та просили такі задовольнити.

Представниця відповідача ГУНП в Івано Франківській області - Веселовська С.В. будучи належним чином повідомленою про місце, дату і час судового засідання в таке не з`явилась.

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

09 червня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Представниця відповідача - ГУ НП в Івано - Франківській області - Веселовська С.В. 19.06.2026 подала клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із підготовкою відзиву, а 07.07.2026 подала відзив.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Воробець Р.М. 20.07.2026 подав клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із його тимчасовою непрацездатністю.

ІІІ. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

матеріалами справи встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7286693 від 30.05.2026 (а.с. 6, 37), позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, а саме за те, що він 30.05.2026 о 20.52 год., в с. Гериня, на вул. Гагаріна Калуського району Івано Франківської області, керував транспортним засобом «Volkswagen Sharan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами.

Оглянувши оптичний диск із відеозаписами, долучений до матеріалів відзиву (а.с. 39), суд встановив, як 30.05.2026 патрульний автомобіль поліції рухається за транспортним засобом «Volkswagen Sharan», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Зупинившись паралельно із вказаним транспортним засобом, із такого вийшла поліцейська та на портативний відеореєстратор зафіксовала, що за кермом транспортного засобу «Volkswagen Sharan» перебуває ОСОБА_2 , а позивач знаходиться на задньому пасажирському сидінні. В ході спілкування із поліцейським позивач ОСОБА_1 заперечував факт керування ним транспортним засобом. Пізніше поліцейським було повідомлено позивача, що відносно нього буде постановлено постанову за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 пояснила, що вона є дружиною позивача ОСОБА_1 та 30.05.2026 саме вона керувала транспортним засобом.

Спірні правовідносини між сторонами виникли стосовно винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача та наявності чи відсутності підстав для її скасування.

ІV. Оцінка суду:

заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд доходить такого висновку.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Згідно із ст. 9, 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, висновки про наявність чи відсутність у діях позивача адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного й об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів у справі.

Положення ст. 7 КУпАП, передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Аналізуючи загальну частину КУпАП можна зробити висновок, що підставою адміністративної відповідальності є вчинення особою протиправного діяння чи бездіяльності, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність встановлених у КУпАП об`єктивних та суб`єктивних ознак, які визначають вчинене протиправне діяння чи бездіяльність, як адміністративне правопорушення.

Елементами складу адміністративного правопорушення є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт і суб`єктивна сторона.

Вирішуючи питання про достатність встановлених під час судового розгляду доказів для визнання особи винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання) поза розумним сумнівом.

Розумний сумнів це такий непереборний сумнів, який залишається у суду щодо винуватості особи після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості притягнення до адміністративної відповідальності не дозволяє будь - якій неупередженій людині визнати особу винною.

Отже, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у випадку, коли її винуватість доведено поза розумним сумнівом.

Тому, поза розумним сумнівом має бути доведено кожен з елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, винним у вчиненні якого визнаний позивач ОСОБА_1 як ті, що утворюють об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону.

Так, ч. 4 ст. 126 КУпАП встановлена відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона даного правопорушення полягає у керуванні транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Суб`єкт цього адміністративного правопорушення є загальним, а суб`єктивна сторона визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

Отже, суд звертає увагу, що склад адміністративного правопорушення це сукупність чотирьох необхідних і достатніх елементів (об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єктивна сторона, суб`єкт), закріплених у законі ознак, що характеризують суспільно шкідливе діяння як правопорушення і є підставою для притягнення особи до відповідальності. Без будь - якого з цих елементів, діяння не може бути визнане правопорушенням.

Суд встановив, що в даному випадку у діях позивача ОСОБА_3 немає одного елемента складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, такого як об`єктивна сторона.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності доказування свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, із досліджених судом доказів наданих стороною відповідача, судом не встановлено жодного доказу, який би підтверджував факт вчинення позивачем ОСОБА_1 поставленого йому у вину адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Із відеозаписів, доданих до відзиву, не зафіксовано факту, що позивач ОСОБА_1 керував транспортним засобом.

Так, із оглянутих відеозаписів, суд встановив, що за кермом автомобіля перебуває дружина позивача - ОСОБА_2 . Саме же позивач ОСОБА_1 знаходився на задньому пасажирському сидінні цього автомобіля.

Отже, жодного належного доказу, який би підтвердив факт керування позивачем ОСОБА_1 транспортним засобом, суду не надано.

Таким чином, в діях позивача ОСОБА_1 відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, а саме не доведено факт керування ним транспортним засобом.

Справді, в ході розмови із поліцейськими, позивач та його дружина, до показів якої суд ставиться критично, оскільки вона є прямо заінтересованою у даній справі і такі до уваги не бере, хоча і заперечували факт керування транспортним засобом саме позивачем, в той же час, певною мірою погоджувались із поліцейськими про те, що вони пересіли, однак, в силу ст. 62 Конституції України, суд не може ухвалити рішення на основі припущень чи витлумачити сумніви щодо доведеності вини проти позивача.

Більше того, Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що лише факт визнання особою вини у порушенні Правил дорожнього руху не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Суд звертає увагу також і на те, що візуальне спостереження за станом дотримання, норм, стандартів, правил, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг, поліцейськими може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.

Отже, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт керування позивачем ОСОБА_1 транспортним засобом, це свідчить про недоведеність суб`єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови.

Також підставними є і доводи сторони позивача про порушення поліцейським порядку розгляду справи.

Так, згідно із п. 4, 5 розділу ІV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права, передбачені частиною 1 статті 268 КУпАП та статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України. Справа про адміністративне правопорушення відповідно до частини першої статті 268 КУпАП розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Однак, при перегляді відеозапису судом не встановлено, що при постановлені оскаржуваної постанови було дотримано даних вимог.

Таким чином, із врахуванням викладеного вище, суд вважає за необхідне позов задовольнити та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7286693 від 30.05.2026, якою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, закривши на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі, у зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, ст. 6 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21.01.1999), зокрема, зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому, за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не вважає за необхідне давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у даній справі.

На підставі викладеного, ст. 19 Конституції України, ст. 2, 9, 20, 72, 73-77, 90 КАС України, ст. 7, 9-11, 33, 126, 247, 251, 252, 280 КУпАП, керуючись ст. 293, 294 КУпАП, ст. 241, 243, 246, 250-251, 255, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано - Франківській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7286693 від 30.05.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, закривши на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі, у зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Івано - Франківській області, що знаходиться за адресою: м. Івано Франківськ, вул. Української Перемоги, 15, код ЄДРПОУ 40108798.

Суддя: І.М.Андрусів