Ухвала суду № 138569325, 20.07.2026, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/1935/20

Провадження №2-п/751/35/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

у складі: головуючого-судді Овсієнко Ю. К.

за участю секретаря Соколовського В.В.,

заявника ОСОБА_1 , представника заявника Великородної М.О., представника позивача Бабинця С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Великородної Марини Олегівни, про перегляд заочного рішення суду від 03 червня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , в інтересах якого діє законний представник мати ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Комунальне підприємство «Новозаводське» Чернігівської міської ради, Орган опіки та піклування Новозаводської районної в м. Чернігові ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвокат Великородна М.О., звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення від 03 червня 2020 року в справі №751/1935/20, у якій просить поновити строки для подання вказаної заяви та скасувати вказане заочне рішення.

Вимоги заяви обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_2 копію заочного рішення від 03 червня 2020 року не отримувала, про вказане заочне рішення відповідачка ОСОБА_2 дізналась в травні 2026 року в телефонній розмові з братом ОСОБА_4 . В той же час, відповідач ОСОБА_1 отримала копію заочного рішення у березні 2026 року, однак здійснюючи догляд за своїм чоловіком, який є особою з інвалідністю (частковий параліч) та не маючи змоги особисто звернутись до адвоката для укладення Договору на правничу допомогу, звертається з заявою про перегляд заочного рішення разом з донькою - ОСОБА_2 . Відповідачка ОСОБА_2 разом з сином ОСОБА_5 , виїхали з України 11.02.2024 у зв`язку з погіршенням безпекової ситуації в країні та тимчасово проживають у Федеративній Республіці Німеччина.

Також вказує, що заявниці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначають, що не були обізнані про наявність в провадженні Новозаводського районного суду міста Чернігова справи про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням, повісток не отримували, оскільки проживали фактично в іншому місці ( АДРЕСА_1 ) за домовленістю з батьком сторін, який був квартиронаймачем спірного житла. Позивач добре знала місце проживання відповідача ОСОБА_1 , яка доводиться їй рідною сестрою, та ОСОБА_2 , яка є її племінницею, однак спеціально приховала від суду фактичне місце проживання відповідачів, бо знала, що вони будуть заперечувати проти позову. Спірна квартира є неприватизованою і визнавши відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, суд позбавив їх на участь у приватизації. В той же час, відповідачі не мають у своїй власності будь-якого нерухомого майна і вимушені орендувати житло та проживати у родичів. Отже, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з`явились в судове засідання, не повідомили про причини неявки, а також не подали відзив на позовну заяву з поважних причин.

Враховуючи що площа спірної квартири є такою, що не дає змоги одночасного проживання в ній як Позивачці з її трьома дорослими дітьми, так і Відповідачці-1 та Відповідачці-3, а також ОСОБА_2 , однак попри вимоги чинного законодавства в спірному житлі залишається бути зареєстрованим малолітній син Відповідачки-3, крім того, враховуючи напружені відносини, які склались між сторонами саме із-за порядку користування житловим приміщенням, факт того, що Позивачка чинить перешкоди рідному брату Відповідачки-3 - ОСОБА_4 у користуванні спірним житловим приміщенням, є всі підстави стверджувати, що ОСОБА_2 не проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , виключно з поважних причин.

Вказує, що фактично єдиним письмовим доказом у справі є акт про не проживання Відповідачів, складений у лютому 2020 року, тобто через місяць після смерті ОСОБА_10 , уповноваженого квартиронаймача, який особисто отримував спірне житло в користування для своєї сім`ї, та зі згоди якого відбувалися реєстрації всіх онуків, зокрема дітей Позивачки. Даний акт містить повністю недостовірні дані, оскільки Відповідачі проживали в спірній квартирі: ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_2 орієнтовно до 2009 року, а Відповідач-2 - ОСОБА_2 - орієнтовно до 2013 року, а Позивачка з дітьми приїхала проживати в спірну квартиру лише у 2008 році, а тому посилання про те, що Відповідачі не проживають з 2000 року жодними належними та допустимими доказами зі сторони ОСОБА_3 не підтверджене. Вважають, що вищевказаний акт не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ постійного не проживання в спірній квартирі Відповідачів, в тому числі і Відповідача-3. Крім того, обставини відсутності Відповідачів, зокрема і Відповідачки-1 та Відповідачки-3, у спірній квартирі понад 6 місяців без поважних причин Позивачка жодним чином не довела, хоча цей обов`язок покладається саме на неї, оскільки з 2013 року Відповідач-2 не проживає в квартирі з поважних причин, адже Позивачка попередньо постійними конфліктами, агресивною поведінкою, пошкодженням речей (комп`ютер) ОСОБА_4 , вчиняла постійний тиск на нього, створювала нездорову атмосферу для його проживання, а після останнього скандалу взагалі замінила вхідні замки, що прямо вказує на поважність причин не проживання Відповідачів, в тому числі Відповідачки-1 та відповідачки-3, в спірній квартирі через активні дії ОСОБА_3 . Отже, Відповідачка-3 ОСОБА_2 не втратила інтересу до спірної квартири, а її відсутність викликана поважними причинами. Враховуючи, що спірна квартира є житлом ОСОБА_2 в розумінні Конвенції, а втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла, тому це є додатковою підставою для скасування рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 03 червня 2020 року.

Заявник ОСОБА_1 та її представник у судовому засіданні заяву підтримали та просили її задовольнити з підстав, зазначених у ній.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Згідно вимог ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, зокрема і щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Частиною 3 ст. 287 ЦПК України визначено, що у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення чи скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, судові повістки направлялися відповідачам за зареєстрованим місцем проживання, однак повернуті до суду не врученими, разом з тим повідомлення щодо виклику у судове засідання відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 розміщено на веб-сайті Судової влади України (а.с. 53-63).

Заочним рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 03 червня 2020 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , в інтересах якого діє законний представник мати ОСОБА_2 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням задоволено частково. Визнано ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 такими, що втратили право користування жилим приміщенням квартирою АДРЕСА_3 , а також стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 840,20 гривень по 280,07 гривень з кожного (а.с. 69-73).

Жодних доказів, які б мали істотне значення для прийняття судом іншого рішення, відповідачами не надано.

Таким чином, суд дійшов до висновку про відсутність достатніх підстав, передбачених ч. 1 ст. 288 ЦПК України, для задоволення заяви про перегляд заочного рішення.

На підставі ст. 287 ЦПК України, суд залишає заяву про скасування заочного рішення без задоволення.

Відповідно до ч.4 ст.287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст.ст.258-260, 287,288 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Великородної Марини Олегівни, про перегляд заочного рішення суду від 03 червня 2020 року по цивільній справі №751/1935/20 - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Ю. К. Овсієнко