Рішення № 138568985, 28.07.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/7016/25

Провадження № 2/0203/2283/2026

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

за участю секретаря Шовкопляса М.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу у паперовій формі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року позивач, ТОВ «Кошельок» (код ЄДРПОУ 40842831), через уповноваженого представника через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС вперше подав до суду цю заяву, пред`являючи позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості станом на 22 вересня 2021 року на загальну суму 20 999,40 грн., а також сплаченого за пред`явлення цього позову судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

В обґрунтування позову зазначається, що 01 вересня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» в електронній формі укладено договір №3398010531-451385 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 6 200 грн. строком на 22 дні, на умовах строковості, зворотності, платності та зобов`язався сплатити відсотки за його користування відповідно до умов та правил, зазначених у договорі.

ТОВ «Кошельок» виконав свої зобов`язання щодо надання банківських послуг, надавши можливість відповідачу розпоряджатися кредитними коштами, на умовах договору та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач належним чином не виконував зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за вказаним договором.

З огляду на викладені обставини ТОВ «Кошельок» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 20 999,40 грн. та понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

З відкриттям спрощеного позовного провадження за ухвалою суду від 03 жовтня 2025 року з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду цієї справи по суті на засадах диспозитивності проведена її письмова підготовка без виникнення процесуальних ускладнень та з потребою у витребуванні доказів від АБ «Укргазбанк», а також від АТ «Таскомбанк» за ухвалою суду від 12 листопада 2025 року.

Заочним рішенням Центрального районного суду міста Дніпра від 29 грудня 2025 року позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» заборгованість за кредитним договором № 3398010531-451385 від 01 вересня 2021 року, яка станом на 22 вересня 2022 року становить 20 999,40 грн. (двадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 40 коп.), що складається з основної заборгованості за кредитом в розмірі 6 200 грн., заборгованості по відсоткам в розмірі 14 799,40 грн., а також судовий збір в сумі 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.). та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн., а всього 5 422,40 грн. (п`ять тисяч чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).

Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 15 квітня 2026 року за заявою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Карлаша І.А. скасоване заочне рішення Центрального районного суду міста Дніпра від 29 грудня 2025 року з призначенням справи до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом учасників.

30 березня 2026 року в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Карлаш І.А. надійшла заява в якій він позов не визнав, заперечуючи проти доводів позивач тим, що у справі відсутні докази надання кредиту, оскільки АТ «Таскомбанк» 18 листопада 2025 року повідомив, що ОСОБА_1 картка з зазначеним номером не відкривалась, довідка ТОВ «ТАС Лінк» не містить ПІБ держателя картки, а листи банка та довідка не є первинними бухгалтерськими документами на підтвердження грошових зобов`язань відповідача, відсутні докази підписання кредитного договору, оскільки відсутні будь-які дані про те яким саме одноразовим ідентифікатором підписаний договір, а крім того відсотки за користування кредитом нараховані поза межами строку кредитування, крім того сума нарахованих відсотків пред`явлена позивачем до стягнення майже у 2,5 рази перевищує суму позики, що є підставою для зменшення їх розміру до розміру тіла кредиту, як явно несправедливих для споживача умов.

Інші заяви по суті справи не подавались.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, в позові клопотав про розгляд справи у відсутність позивача та його представника.

Відповідач та його представник, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, в поданій раніше заяві представник відповідача клопотав про розгляд справи у його та відповідача відсутність.

Суд, дослідивши зібрані докази, дійшов висновку про вирішення справи в межах заявлених вимог за наявними в ній матеріалами з частковим задоволенням позову, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.

Судом встановлено, що 01 вересня 2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» укладено договір №3398010531-451385 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, відповідно до умов якого відповідач отримав на рахунок вказаний позичальником у заявці кредит в розмірі 6 200 грн. Відповідно до вказаного договору сторони узгодили наступні умови: тип кредиту споживчий кредит. Проценти за користування кредитом 2 645 грн., які нараховуються за ставкою 1,85% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом у розмірі 2,20% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Дисконтна процентна ставка за користування кредитом у розмірі 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк лояльного періоду. Кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит в строк не пізніше 2 банківських днів від дати підписання цього договору, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення строку, визначеного п.2.1 договору. Датою повернення (погашення) кредиту, так само як і датою сплати процентів, вважається дата зарахування коштів на рахунок кредитодавця. Відповідно до п.3.4 договору сторони погодили, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» сукупна вартість кредиту для позичальника (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової (процентної) ставки за кредитом та укладенням цього договору за умови дотримання позичальником графіку розрахунків, що є додатком цього договору, становить 8 845 грн., або 143% від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 2 645 грн., або 43% від суми кредиту. Пунктом 35 договору сторони погодили, що у випадку користування кредитом з боку позичальника більше за визначений лояльним періодом, встановлений п. 2.1 договору або додатковими угодами, між сторонами зобов`язання позичальника за цим договором продовжується на весь період користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п.3.4 договору процентна ставка менша ніж 2% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п.3.4 договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 2% за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредитую Таким чином, зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,85 розповсюджується на весь період користування кредитом з моменту укладення цього договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.2.1 договору. Відповідно до п.п.3.6-3.9 Договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною в розуміння ст. 212 ЦК України, що має наслідком продовження строку користування кредитом на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду. З наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803% річних, що становить 2.2% в день від суми кредиту за кожен день користування ним. З наступного дня після закінчення лояльного періоду у відповідності до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми. Відповідно до п. 6.4 договору сторони погодили, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення умов договору. Відповідно до п.9.1 договору сторони погодили, що цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в ІТС кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму. Відповідно до п.9.2 договору, цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами власних обов`язків за цим договором. Також сторонами узгоджено графік розрахунків (а.с.11 зворот16,16 зворот-17).

Паспорт споживчого кредиту містить інформацію щодо суми кредиту, строку договору і строку кредитування, а також розмір процентної ставки та вказаний документ підписаний електронним цифровим підписом відповідача. (а.с. 10-11 зворот).

Перерахування ТОВ «Кошельок» грошових коштів у розмірі 6 200 грн. на банківський рахунок відповідача № НОМЕР_1 підтверджується листом АТ «Таскомбанк» від 17 червня 2025 року №23306/47.1 та повідомленням ТОВ «ТАС Лінк» від 01 вересня 2021 року, а також випискою по рахунку відкритому в АТ «Оксі Банк» відкритому на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 01 вересня 2021 року по 25 жовтня 2021 року(а.с.22, 23, 172-174).

25 грудня 2025 року на виконання ухвали суду від 01 грудня 2025 року про витребування доказів, до суду надійшов лист з АТ «Таскомбанк», яким підтверджено, що 01 вересня 2021 року о 10:48:34 год. банком було здійснено перерахування грошових коштів у сумі 6 200 грн. на банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , яка емітована АТ «Оксі Банк», також надано реєстр підтвердження переказу коштів (а.с. 97, 98).

29 червня 2026 року на виконання ухвали суду від 01 червня 2026 року про витребування доказів, АТ «Оксі Банк», підтвердило, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , було відкрито банківську картку, яка відповідає номеру зазначеному в ухвалі суду - № НОМЕР_1 , та на яку 01 вересня 2021 року було здійснено зарахування грошових коштів у сумі 6 200 грн. також надано виписку по рахунку за період з 01 вересня 2021 ркоу по 25 жовтня 2021 року, за даними якої 01 вересня 201 року на вказаний рахунок відбулося зарахування грошових коштів у сумі 6 200 грн. зарахування переказу MoneySend KOSHEL OK (31001321), SOFIYIVSKA-BO, UKR (а.с. 172-174).

Із наданих позивачем документів, зокрема детального розрахунку заборгованості за договором №3398010531-451385 від 01 вересня 2021 року про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту за період з 01 вересня 2021 року по 22 вересня 2021 року судом вбачається, що в порушення умов вказаного кредитного договору, відповідач допустив прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого позивач нарахував заборгованість станом на 21 грудня 2021 року в розмірі 20 999,40 грн., що складається з основної заборгованості за кредитом в розмірі 6 200 грн. та заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 14 799,40 грн. (а.с.18-19).

Таким чином з договору та його додатків вбачається, що між ТОВ «Кошельок» та відповідачем у відповідності до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідачка підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 року у справі №132/1006/19 (провадження №61-1602св20), від 28.04.2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження №61-2903св21), від 01.11.2021 року у справі №234/8084/20 (провадження №61-2303св21), від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20 (провадження №61-16059св21), від 08.08.2022 року у справі №234/7298/20 (провадження №61-2902св21).

Так, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, відповідач уклав із ТОВ «Кошельок» електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у відповідності до умов договору.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено у ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог договору останній вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами власних обов`язків за цим договором.

Отже сторони погодили строк повернення тіла кредиту, відсотків, тобто сторони погодили усі істотні умови договору, а тому, доводи представника відповідача щодо відсутності доказів укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем, а також щодо отримання кредитних коштів відповідачем спростовуються дослідженими матеріалами доданими позивачем до позовної заяви.

Відповідно до детального розрахунку заборгованості за договором №3398010531-451385 від 01 вересня 2021 року про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту за період з 01 вересня 2021 року по 22 вересня 2021 року видно, що в порушення умов вказаного кредитного договору, відповідач допустив прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого позивач нарахував заборгованість станом на 21 грудня 2021 року в розмірі 20 999,40 грн., що складається з основної заборгованості за кредитом в розмірі 6 200 грн. та заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 14 799,40 грн. (а.с.18-19).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як було зазначено вище, сторонами погоджено розмір процентів і порядок їх нарахування, який відповідно до розрахунку заборгованості за договором №3398010531-451385 від 01 вересня 2021 року складає 14 799,40 грн. та що понад два рази перевищує суму отриману відповідачем у кредит у загальному розмірі 6 200 грн., що узгоджується з доводами представника відповідача та не спростовано позивачем.

Слід звернути увагу, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ «Кошельок», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення ОСОБА_1 договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.

Таким чином, суд враховує, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст. 3, ч.3 ст. 509 та ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).

Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем сума до стягнення заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 14 799,40 грн., не є співрозмірною сумі кредиту у розмірі 6 200 грн., суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд дійшов висновку про те, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаними договорами до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів, тобто до 6 200 грн.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 12 400 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 442,22 грн. (12 400*2 442,40/20 999,40=1 442,22).

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, тому суд враховує його при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач 12 лютого 2025 року уклав із адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери» в особі керуючого бюро Гурського Германа Юрійовича договір про надання правової (правничої) допомоги №б/н.

Згідно з додатком до договору про надання правової допомоги від 12 лютого 2025 року адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери» в особі керуючого адвоката Гурського Германа Юрійовича надано ТОВ «Кошельок» правничу допомогу, загальною вартістю 10 000 грн., а саме оформлення документів щодо надання правничої (правової) допомоги (додаток до договору про надання правової допомоги) (витрачено 30 хв.) 1 000 грн., збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності справи та платіжних реквізитів для сплати судового збору (витрачено 1 год.) 2 000 грн., складання позовної заяви (витрачено 2 години) 4 000 грн., формування додатків (доказів) до позовної заяви (для суду та відповідачу) (витрачено 1 год.) 2 000 грн., відправка позову стороні, до суду, формування матеріалів адвокатського досьє по справі (витрачено 30 хв.) 1 000 грн. (а.с. 38-38 зворот, 39).

Таким чином, з огляду на предмет позову, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн., що буде достатнім, пропорційним, співмірним складності справи та вартості фактично наданої правничої допомоги.

Керуючись ст. ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 279-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (код ЄДРПОУ 40842831, місцезнаходження: 08135, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 8А) з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), заборгованість за кредитним договором № 3398010531-451385 від 01 вересня 2021 року, яка станом на 21 грудня 2021 року становить 12 400 грн. (дванадцять тисяч чотириста гривень), що складається з основної заборгованості за кредитом в розмірі 6 200 грн., заборгованості по відсоткам в розмірі 6 200 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (код ЄДРПОУ 40842831, місцезнаходження: 08135, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 8А) з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 1 442,22 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.). та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн., а всього 4 422,40 грн. (чотири тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги у паперовій формі до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене і підписане 28 липня 2026 року.

Суддя О.В. Колесніченко