Ухвала суду № 138568190, 29.07.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/2776/26

№ 4-с/688/4/26

Ухвала

Іменем України

29 липня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючої - судді Березюк Н.П.,

за участі секретаря судового засідання Кулеші Л.М.,

представника боржника Негоди К.О. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівка матеріли судової справи за скаргою ОСОБА_1 , інші особи, які беруть участь у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Горбульов Антон Вадимович, на бездіяльність органу примусового виконання,

встановив:

Короткий зміст та обґрунтування вимогскарги

16.06.2026 ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на бездіяльність органу примусового виконання. Скарга мотивована тим, що в березні 2010 року Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області видав виконавчий лист №2-199/2010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором. 05.06.2006 приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Горбульов А.В. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №81199913, де боржником є ОСОБА_1 , стягувачем ТОВ «Брайт Інвестмент». Вважає дії виконавця із винесення постанови про відкриття виконавчого провадження неправомірними. Так, виконавчий лист виданий 26.03.2010, у виконавчому листі зазначено, що строк пред`явлення його до виконання до 26.03.2013, тобто строк його пред`явлення до виконання сплив у 2013 році, а стягувач звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження лише у 2026 році, після спливу більше ніж 13 років з моменту закінчення строку пред`явлення його до виконання.

Виконавець мав відмовити у відкритті виконавчого провадження, оскільки відсутнє рішення про поновлення такого строку, проте виконавець не перевірив дотримання строків та прийняв до виконання виконавчий документ із очевидно пропущеними строками.

Відкриття виконавчого провадження через значний проміжок часу після спливу строку пред`явлення порушує принцип правової визначеності, створює стан правової невизначеності для боржника та допускає безстрокове виконання судового рішення, що є неприпустимим у правовій державі та істотно порушує права та законні інтереси ОСОБА_1 , як боржника.

Процесуальні дії у справі

16.06.2026 суд призначив заяву до розгляду на 25.06.2026.

24.06.2026 представник стягувача направив до суду заперечення з додатками, 24.06.2026 приватний виконавець Горбульов А.В. подав заяву - пояснення на скаргу з додатками.

29.06.2026 представник скаржника подала до суду клопотання про витребування доказів. 29.06.2026 суд задовольнив клопотання та відклав розгляд скарги на 16.07.2026. Розгляд справи відкладався у зв`язку невчасним надходженням витребуваних доказів до суду.

27.07.2026 суд перейшов до стадії постановлення судового рішення та відповідно до ч.1 ст. 244 ЦПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 29.07.2026.

Позиції учасників

Скаржник ОСОБА_1 про дату, час та місце судових засідань повідомлялась у встановленому законом порядку, в судові засідання не з`явилась, причини неявки не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи не подала.

Представник скаржника Негода К.О. в судовому засіданні підтвердила, що скаржник повідомлена про дату та час розгляду справи, просила справу розглядати без участі скаржника. Просила задовольнити скаргу, з підстав викладених у скарзі, та врахувати, що стягувач не довів безперервність строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, виконавці не довели, що виконавчі провадження відкривалися в межах строку на відповідній правовій підставі, а копії виконавчого провадження, які витребовувалися судом за її клопотанням надав лише один виконавець, інший виконавець та Шепетівський відділ ДВС не виконали ухвали суду. Тому відсутність витребуваних доказів необхідно врахувати на користь скаржника та визнати дії виконавця неправомірними.

Представник стягувача ТОВ «Брайт Інвестмент» Кириченко О.М. в судове засідання не з`явилась в поданому запереченні просила відмовити у задоволенні скарги. Зазначила, що виконавчий лист неодноразово пред`являвся до виконання та неодноразово повертався на адресу стягувача, у тому числі 08.11.2012, 10.07.2014, 28.10.2015, 14.03.2017, 25.04.2023, 11.12.2023, 20.05.2026, що свідчить про переривання строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Крім того, у зв`язку з встановленням на території України з 24.02.2022 воєнного стану, вказаний строк переривається. Виконавець відкрив виконавче провадження в межах строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Горбульов А.В. в судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій просив справу розглядати у його відсутності. Зазначив, що на момент видачі виконавчого листа №2-199/2010 діяв Закон України «Про виконавче провадження» №606-ХІУ від 21.04.1999 в редакції від 16.02.2010, відповідно до якого виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох років. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема пред`явленням виконавчого листа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання до нового строку не зараховується. Аналогічне правове регулювання передбачене діючим Законом України «Про виконавче провадження» №1404-УШ. Зазначив, що з відміток державних та приватних виконавців слідує, що виконавчий документ неодноразово пред`являвся до виконання та повертався стягувачу, з підстав, передбачених законодавством, зокрема: 08.11.2012, 10.07.2014, 28.10.2015, 14.03.2017, 25.04.2023, 11.12.2023, у 2024 році (без зазначення точної дати), 20.05.2026. Вважає доводи скаржника про те, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання сплив у 2013 році, помилковим, просив відмовити у задоволенні скарги.

На підставі ч.3 ст. 432 ЦПК України, суд розглянув заяву за відсутності осіб (їх представників), що не з`явились на підставі наявних у справі матеріалів.

Виклад встановлених судом обставин та зміст спірних правовідносин.

Суд встановив, що 29.09.2008 ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №182008/83/22/і, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 73000 доларів США на строк до 28.09.2018, зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи з 14,8% річних та комісії.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15.03.2010, яке набрало законної сили 26.03.2010, з урахуванням ухвали Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 27.05.2010, яка набрала законної сили 02.06.2010, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість по кредиту: строкова 64474,00 дол. США, заборгованість по кредиту прострочена 8526 дол. США, заборгованість по процентах 12533,08 дол. США, заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту 18595,21 грн., заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів 14417,64 грн., що разом складає 85533,08 дол. США, а також пеню в розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення платежу, а саме 33012,85 грн. Крім того, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1700 грн та стягнуто витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи Шепетівським міськрайонним судом в сумі 120 грн.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №182008/83/22/і від 29.09.2008 в розмірі 85533,08 дол. США та 33012,85 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки будівлю деревообробного (стружечного) цеху, загальною площею 262,3 кв.м., що складається із приміщення складу площею 97,8 кв.м., кабінету площею 13,9 кв.м. та деревообробного цеху площею 150,6 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 і який належить іпотекодавцю ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу Хмельницької області від 29.09.2008 по реєстру №4719, зареєстрованому в Шепетівському БТІ в книзі 4, номер запису 370, реєстр №11471959, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження» та дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» або з укладанням від імені ПАТ АБ «Укргазбанк» договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ АБ «Укргазбанк» усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу з початковою ціною продажу предмету іпотеки для його подальшої реалізації в сумі 426600 грн.

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області видав ПАТ АБ «Укргазбанк» виконавчий лист №2-199/2010 від 26.03.2010, зі строком пред`явлення його до виконання до 26.03.2013.

Вказаний виконавчий лист неодноразово пред`являвся стягувачем до примусового виконання та згідно з відомостями, які містяться у виконавчому листі, копія якого долучена заявником до заяви та копія якого надана виконавцем, чиї дії оскаржуються, виконавчий лист неодноразово повертався на адресу стягувача, у тому числі 08.11.2012, 10.07.2014, 28.10.2015, 14.03.2017, 25.04.2023, 11.12.2023, у 2024 році (без зазначення дати) 20.05.2026.

14.01.2026 ПАТ АБ «Укргазбанк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» уклали договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги зобов`язань за кредитними договорами фізичних осіб та дебіторською заборгованістю у вигляді грошових коштів, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С., зареєстрований в реєстрі за №65.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16.03.2026 замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні №77401847 з примусового виконання виконавчого листа Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 26.03.2010 у справі №2-199/20210, із ПАТ АБ «Укргазбанк» на його правонаступника, ТОВ «Брайт Інвестмент».

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 27.04.2026 вказану ухвалу суду залишено без змін.

Застосовані норми права.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За приписами частин другої, третьої статті 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи;

Відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, врегульовані Законом України "Про виконавче провадження";

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

За приписами статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом; виконавець, зокрема, зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частина друга статті 18 Закону України "Про виконавче провадження");

Таким чином, дії виконавця при примусовому виконанні рішення суду здійснюється у спосіб та порядок, визначені виконавчим документом, а отже і рішенням суду.

Частиною 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами;

Пунктом 9 частини 3 статті 129 Конституції України обов`язковість судового рішення віднесено до основних засад судочинства. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом (Рішення Конституційного Суду України № 2-рп(ІІ)/2019) від 15.05.2019 р. Конституційний Суд України у зазначеному Рішенні також наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Європейський суд наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (пункт 40 рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" (Case of Hornsby v. Greece));

Мотиви та висновки суду.

Суд встановив, що на час розгляду цієї скарги обов`язок скаржника, як боржника за виконавчим документом не припинений та відсутні обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Доводи скаржника про те, що діяльність приватного виконавця з винесення постанови про відкриття виконавчого провадження є неправомірними, з огляду на те, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання сплив, матеріали справи не містять.

Так відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого відповідним затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Відповідно до пункту 10-2 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», в редакції Закону України від 15.03.2022 №2129-ІХ, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Закон набрав чинності 26 березня 2022 року. Положення пункту 10-2 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» стосуються також строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

У разі виникнення певних недоліків виконавчого провадження в частині своєчасного направлення стягувачу постанови про повернення виконавчого документу разом з наказом, втрати поштового відправлення з відповідними постановою та наказом, нівелюється можливість виконання рішення суду за відсутності вини та впливу стягувача (постанова Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №916/2547/17). У постанові Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №208/5913/22 зазначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частини четверта та п`ята статті 12 Закону №1404-VIII).

Отже, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання (частини перша, друга, пункту 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII).

Відтак, пред`явлення виконавчого документа до виконання в державну виконавчу службу чи до приватного виконавця перериває трирічний строк. Після повернення документа стягувачу перебіг нового трирічного строку починається заново з наступного дня після повернення. Закон не обмежує кількість повторних пред`явлень, якщо щоразу дотримувалися трирічні інтервали між поверненням та новим пред`явленням

Згідно матеріалів справи, виконавчий документ неодноразово пред`являвся до виконання та неодноразово повертався стягувачу,у тому числі 08.11.2012, 10.07.2014, 28.10.2015, 14.03.2017, 25.04.2023, 11.12.2023, у 2024 році (без зазначення дати), востаннє 20.05.2026 згідно п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже з часу неодноразового повернення виконавчого документа стягувачу і до моменту відкриття нового виконавчого провадження, востаннє 05.06.2026, жодного разу не минуло трирічного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, а тому виконавчий лист щоразу пред`являвся до виконання з дотриманням встановленого трирічного строку.

Суд відхиляє твердження представника скаржника про неможливість встановлення факту того, чи не був пропущений строк пред`явлення спірного виконавчого листа до виконання, оскільки на адресу суду не надійшли витребувані судом докази від Шепетівського відділу державної виконавчої служби та від приватного виконавця Джубаби Д.О. Так, скаржник долучила до скарги копію виконавчого листа із відповідними відмітками, які містять відомості про неодноразові повернення виконавчого листа без виконання. Також виконавець Горбульов А.В. надав суду вичерпну інформацію щодо періодів повернення виконавчого листа стягувачу.

Суд зауважує, що заявниця на обґрунтування своєї скарги не навела суду доказів пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та не зазначила коли саме, тобто у який період часу був пропущений строк пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що скаржником не надано доказів пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, що могло б стати підставою для визнання бездіяльності виконавця протиправною в частині не з`ясування ним дотримання строків пред`явлення виконавчого листа до виконання. Під час розгляду справи не здобуто доказів, що строк для повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання пропущено, тому скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 260, 432 ЦПК України, суд

постановив:

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 , інші особи, які беруть участь у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Горбульов Антон Вадимович, на бездіяльність органу примусового виконання.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом 15 днів від дня проголошення.

Повний текст ухвали складений 29.07.2026.

Суддя Неоніла БЕРЕЗЮК