Рішення № 138568176, 28.07.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/2745/26

№ 2/688/1972/26

Рішення

Іменем України

28 липня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Березюка О.Г.,

з участю секретаря судового засідання Антонюк І.І.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Шепетівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Венерська Ганна Іванівна, до ОСОБА_2 про поділ спільного майна,

встановив:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог, позиція позивача

01 червня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Венерська Г.І., звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна. В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що 15 травня 2004 року сторони зареєстрували шлюб. 08 квітня 2026 року відповідачем подано позов про розірвання шлюбу до позивача. Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2026 року у справі №688/1583/26 сторонам надано строк для примирення тривалістю два місяці. Провадження у справі №688/1583/26 про розірвання шлюбу зупинено до закінчення наданого строку на примирення. Під час перебування у зареєстрованому шлюбі сторонами набуте майно, зокрема: квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 42,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 585805568107; та земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6810700000:01:007:0720, площею: 0,032 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 584586568107. Вказане майно придбано 24 грудня 2007 року за договором купівлі продажу та зареєстроване за відповідачем. Отже, зазначена квартира та земельна ділянка є майном, набутим подружжям у період шлюбу, а відтак є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Тому, просить визнати квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6810700000:01:007:0720, об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Визнати за позивачем право власності на 1/2 частку квартири, розташованої за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , як на її частку у спільному сумісному майні подружжя; 1/2 частку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6810700000:01:007:0720, як на її частку у спільному сумісному майні подружжя. Припинити спільну сумісну власність об`єктів спільного майна подружжя, а саме на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6810700000:01:007:0720. Також, просить стягнути з відповідача на її користь судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом даної справи.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, на електронну адресу суду представник надіслала заяву, в якій просила розгляд справи проводити у її відсутність та відсутність позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Позиція відповідача

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслав заяву про визнання позову, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутність, позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 липня 2026 року відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 24 липня 2026 року.

24 липня 2026 року сторони в судове засідання не з`явилися.Суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч.1 ст.244 ЦПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Встановлені судом фактичні обставини, з посиланням на докази

Судом встановлено, що 15 травня 2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про одруження від 15 травня 2004 року, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Новоушицького рацйонного управління юстиції.

У шлюбі сторонами було придбано майно: 1) квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 42,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 585805568107; 2) земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6810700000:01:007:0720, площею: 0,032 га., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 584586568107.

Вказане майно було придбано 24 грудня 2007 року за договором купівлі продажу та зареєстроване за ОСОБА_2 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири та земельної ділянки від 24 грудня 2007 року; копією витягу з Державного реєстру правочинів №5216806 від 24 грудня 2007 року; копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №34296103 від 27 лютого 2015 року; копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17206099 від 24 грудня 2007 року; копією державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №134568 від 26 грудня 2007 року; копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №34223559 від 26 лютого 2015 року.

Відповідно до звіту про оцінку нерухомого майна від 04 квітня 2026 року, виконаного фізичною-особою підприємцем ОСОБА_5 , вартість квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , становить 683782 грн без ПДВ.

Ринкова вартість земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , становить 55734 грн, що підтверджується копією звіту про оцінку нерухомого майна (земельної ділянки) від 04 червня 2026 року, виконаного фізичною-особою підприємцем ОСОБА_5 .

Загальна вартість спільного майна подружжя становить 739516 грн.

Застосовані норми права

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

В силу ч. 2, ч. 4 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним з подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина 1 статті 69 СК України).

Відповідно до частини 1 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 71 СК України передбачено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Дані норми Сімейного кодексу України кореспондуються із нормами Цивільного кодексу України, зокрема, статтею 372 , в якій зазначено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

Згідно з положеннями статтей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Мотиви та висновки суду

Частиною першою ст. 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

З`ясувавши думки учасників справи, викладені у письмових заявах, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку позов задовольнити з огляду на наступне.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Судом встановлено, що на час придбання квартири квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були в зареєстрованому шлюбі, проживали разом, вели спільний побут та господарство, мали спільний сімейний бюджет, а тому дане майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, набутим під час шлюбу. Сторонами не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вищевказане майно було придбане за їх особисті кошти.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц. Такий правовий висновок викладений і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Розірвання шлюбу не тягне за собою зміну правового статусу майна подружжя. Таке майно залишається їх спільною сумісною власністю. Тобто лише після вирішення питання про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю, виділення конкретних часток кожному зі співвласників, таке майно набуває статусу спільної часткової власності чи особистої приватної власності.

За загальним правилом, при розгляді справ про поділ спільного майна подружжя вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Оскільки сторони не домовилися про порядок поділу спільного майна подружжя, спір має бути вирішений судом. При цьому, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.

Як роз`яснено в пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

ВС підкреслив, що вказаною постановою роз`яснено, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому прядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності подружжя.

Зазначена правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, диспозитивність цивільного судочинства, визнання позову відповідачем, що не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб, оскільки сторони не мають заперечень щодо такого розподілу спільного майна подружжя, суд вважає необхідним позов задовольнити у повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Згідно ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктами 1 та 2 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу, а також пов`язаних з проведенням експертизи.

Частиною 6 статті 139 ЦПК України визначено, що розмір витрат на проведення експертизи встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Згідно п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Судовий збір відповідно до вимог ч. 1ст.141 ЦПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст.142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За приписамист. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Згідно квитанції від 05 червня 2026 року позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2958,00 грн.

Також відповідно до квитанції до квитанції №3073850220 від 09 червня 2026 року 2024 року позивачем позивачем ОСОБА_1 сплачено ОСОБА_5 за проведення незалежної оцінки майна 3400 грн.

З огляду на наведене вище, відповідно до ч. 1 ст. 141, ч. 1 ст. 142 ЦПК Україниу зв`язку з визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд вважає за необхідне 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову повернути позивачу з державного бюджету, а 50 відсотків стягнути з відповідача на користь позивача. Крім того відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню витрати за проведення експертизи в розмірі 3400 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно попереднього розрахунку від 10 червня 2026 року, вартість витрат позивача на правничу допомогу у справі складає 29399,80 грн.

За змістом статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких доказів щодо укладення договору про надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті позивачем, а також доказів оплати позивачем витрат, понесених у зв`язку із наданням правничої допомоги.

Беручи до уваги наведене, суд відмовляє у стягненні з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі ст.ст. 60, 69, 70, 71 СК України, ст. 368 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-82, 141, 142, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Венерська Ганна Іванівна, до ОСОБА_2 про поділ спільного майна,задовольнити.

Визнати квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 42,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 585805568107 та земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6810700000:01:007:0720, площею: 0,032 га., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 584586568107, об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на: 1/2 частки квартири, розташованої за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 42,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 585805568107, як на її частку у спільному сумісному майні подружжя; 1/2 частки земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6810700000:01:007:0720, площею: 0,032 га., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 584586568107, як на її частку у спільному сумісному майні подружжя.

Припинити спільну сумісну власність об`єктів спільного майна подружжя, а саме на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 42,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 585805568107 та земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , земельна ділянка Документ сформований в системі «Електронний суд» 10.06.2026 7 8, кадастровий номер 6810700000:01:007:0720, площею: 0,032 га., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 584586568107.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову на рахунок Казначейства України (отримувач ГУК у Хмел.обл./Шепетів.мтг/22030101, р/р UA688999980313101206000022777, код 37971775, МФО 899998) згідно квитанції від 05 червня 2026 року в розмірі 1479 (одна тисяча чотириста сімдесят дев`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 % судового збору у розмірі 1479 гривень 00 копійок та 3400 гривень витрат за проведення оцінки майна, а всього 4879 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дев`ять) гривень 00 копійок судових витрат.

В решті вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 16 березня 2005 року Новоушицьким РВ УМВС України в Хмельницькій області, РНОКПП НОМЕР_1 ;

представник позивача: ОСОБА_3 , місцезнаходження: м. Чернівці, вул. Міцкевича, 2, офіс 101;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 29 березня 1996 року Чемеровецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області, РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя: