Ухвала суду № 138567770, 24.07.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 24 липня 2026 року

Справа № 334/3472/26

Номер провадження № 1-кс/334/1878/26

УХВАЛА

іменем України

24 липня 2026 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі: слідчого судді - ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , заявника - ОСОБА_3 , представника заявника - адвоката ОСОБА_4 , дізнавача - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дніпровського районного суду м.Запоріжжя клопотання ОСОБА_3 , подане в його інтересах адвокатом ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.04.2026 року під №12026087050000122 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, про скасування арешту майна,

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 звернулася до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, який накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 14.04.2026 у справі №334/3472/26 на грошові кошти.

В обґрунтування клопотання зазначено, що У провадженні СД Запорізького районного управління ГУНП в Запорізькій області перебуває кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстру досудових розслідувань за №12026087050000122 від 08.04.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України. 08.04.2026 року до Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області надійшла заява від ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що невстановлена особа, шахрайським шляхом, а саме обману, представившись співробітником СБУ, використовуючи номери телефонів НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , заволоділа грошовими коштами потерпілого, які він надіслав через касу відділення банку "АТ Ощадбанк", розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бородинська, 18, 07 квітня 2026 року о 16:35 годині на рахунок НОМЕР_4 грошові кошти у сумі 99000 грн. (отримувач ОСОБА_6 , код отримувача НОМЕР_6); 07 квітня 2026 року о 17:01 годині на рахунок НОМЕР_5 грошові кошти в сумі 51380 грн. (отримувач ОСОБА_7 , код отримувача НОМЕР_7). Таким чином, спричинивши ОСОБА_3 матеріальний збиток на загальну суму 150380 грн. У межах зазначеного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 14.04.2026 року накладено арешт на грошові кошти у розмірі 99000 грн., які знаходяться на банківському рахунку ОСОБА_6 , НОМЕР_4 , РНОКПП № НОМЕР_6 , відкритий у АТ "Банк Кредит Дніпро", ЄРДПОУ 14352406, розташований за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, будинок № 32. З матеріалів справи вбачається, що зазначені грошові кошти належать потерпілому ОСОБА_3 та є предметом кримінального правопорушення, внаслідок якого потерпілому було заподіяно майнову шкоду. Належність вказаних грошових коштів у сумі 99000 грн. потерпілому ОСОБА_3 підтверджується матеріалами кримінального провадження, банківськими документами, допитом потерпілого та іншими доказами, які містяться у матеріалах досудового розслідування. На теперішній час походження грошових коштів встановлено, їх належність потерпілому підтверджена належними та допустимими доказами, а будь-який спір щодо права власності на зазначені кошти відсутній. У подальшому, представником власника майна, було подано клопотання про скасування арешту грошових коштів, що належать потерпілому ОСОБА_3 , у задоволенні якого ухвалою слідчого судді було відмовлено з мотивів необхідності забезпечення збереження речового доказу та недопущення негативного впливу на хід досудового розслідування. Заявник з повагою ставиться до висновків суду, викладених у зазначеній ухвалі, та не заперечує, що на даний час вищезазначені грошові кошти мають процесуальний статус речового доказу в даному кримінальному провадженні. Разом з тим, заявник вважає, що мета, з якою було накладено арешт, може бути досягнута іншим способом, який одночасно забезпечить як належне збереження речового доказу, так і максимально можливе дотримання права потерпілого на мирне володіння належним йому майном.

При цьому заявник не стверджує, що відпала необхідність у збереженні речового доказу. Але саме перебування зазначених грошових коштів під арештом не є єдиним способом забезпечення їх належного збереження.

Заявник виходить із того, що процесуальний статус вищевказаних грошових коштів як речового доказу повинен бути збережений до закінчення кримінального провадження або прийняття відповідного процесуального рішення. Проте така мета може бути досягнута без подальшого застосування арешту, шляхом передачі грошових коштів законному володільцю із покладенням на нього обов`язку забезпечити їх схоронність та надати їх за першою вимогою органу досудового розслідування або суду. У даному випадку потерпілий не ставить питання про зміну процесуального статусу грошових коштів та не заперечує проти їх подальшого використання як речового доказу та гарантує забезпечення їх повної схоронності. У разі виникнення необхідності проведення будь-яких слідчих дій, потерпілий зобов`язується негайно надати зазначені грошові кошти дізнавачу, прокурору або суду за першою вимогою. Таким чином, передача грошових коштів потерпілому на відповідальне збереження жодним чином не перешкоджатиме проведенню досудового розслідування, не унеможливить використання цих коштів як речового доказу та повністю забезпечить досягнення мети, задля якої був накладений арешт. При цьому подальше перебування вказаних грошових коштів під арештом, за наявності можливості забезпечити збереження речового доказу менш обмежувальним способом, не повною мірою відповідає принципу пропорційності втручання у право власності, яке гарантоване ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположним свобод. Крім того, варто зазначити, що під час розгляду попереднього клопотання про скасування арешту зазначених грошових коштів, дізнавач у судовому засіданні не заперечував проти його задоволення. Наведена обставина свідчить про відсутність заперечень органу досудового розслідування щодо можливості застосування менш обмежувального способу забезпечення інтересів кримінального провадження, який забезпечуватиме одночасно і збереження речового доказу, і реалізацію права потерпілого на володіння належним йому майном. За наведених обставин, заявник вважає, що інтереси кримінального провадження можуть бути належним чином забезпечені без подальшого застосування арешту шляхом передачі вищезазначених грошових коштів потерпілому на відповідальне зберігання із збереженням за ними статусу речового доказу.

З урахуванням викладеного просить:

1. Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 14.04.2026 року у кримінальному провадженні, зареєстроване в Єдиному реєстру досудових розслідувань за №12026087050000122 від 08.04.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України, на грошові кошти у сумі 99000 грн., які знаходяться на банківському рахунку ОСОБА_6 , НОМЕР_4 , РНОКПП № НОМЕР_6 , відкритий у АТ "Банк Кредит Дніпро", ЄРДПОУ 14352406, розташований за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, будинок № 32;

2. Передати зазначені грошові кошти потерпілому ОСОБА_3 на відповідальне зберігання до прийняття остаточного рішення у даному кримінальному провадженні, залишивши за ними статус речового доказу;

3. Покласти на потерпілого ОСОБА_3 обов`язок забезпечити належне збереження зазначених грошових коштів та надати їх дізнавачу, прокурору або суду за першою процесуальною вимогою до закінчення кримінального провадження;

4. Заборонити потерпілому ОСОБА_3 відчуження зазначених грошових коштів до закінчення даного кримінального провадження;

5. Зобов`язати АТ "Банк Кредит Дніпро" після набрання ухвалою законної сили здійснити перерахування грошових коштів у сумі 99000 грн. на рахунок потерпілого: Установа банку: Філія Запорізьке обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО: 313957, код отримувача: НОМЕР_9, картковий рахунок: НОМЕР_8, отримувач: ОСОБА_3 ..

У судовому засіданні заявник ОСОБА_3 та його представник - адвокат ОСОБА_4 клопотання підтримали, просили його задовольнити.

Дізнавач ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечень проти задоволення клопотання про скасування арешту не виказав.

Заслухавши учасників провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що Відповідно до змісту ст.170 ч.1 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.

Частиною 2 ст.170 КПК України передбачено, що метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

В судовому засіданні встановлено, що 08 квітня 2026 року були внесені відомості до ЄРДР під №12026087050000122 з правовою кваліфікацією ч.1 ст.190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2026 року накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: для забезпечення збереження речових доказів на грошові кошти у розмірі 99000 гривень, які знаходяться на банківському рахунку ОСОБА_6 , НОМЕР_4 , РНОКПП № НОМЕР_6 , відкритий у АТ «Банк кредит Дніпро», ЄРДПОУ 14352406, розташованого адресою: м. Київ, вул. Жилянська, буд. №32.

Як вбачається з ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 14 квітня 2026 року метою накладення арешту на грошові кошти у розмірі 99000 гривень є забезпечення кримінального провадження та збереження речового доказу як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, оскільки вказаний грошові кошти зберігають на собі сліди кримінального правопорушення та обґрунтовано мають значення для встановлення обставин скоєння вищевказаного кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 3ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1ст. 98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Згідно з ч. 2ст. 174 КПК Україниарешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчим суддею встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12026087050000122 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.190КК України розпочато лише 08.04.2026 та наразі розслідування триває, слідчим суддею арешт на грошові кошти накладено з метою забезпечення збереження грошових коштів, недопущення їх виведення, перерахування та привласнення їх невстановленими особами.

З матеріалів клопотання не вбачається, що арешт на грошові кошти накладено необґрунтовано або що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Відповідно до положень ч. 1ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2ст. 131 КПК України).

Згідно норми ч. 6ст. 132 КПК України, до клопотання слідчого, дізнавача, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг із Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження в рамках якого подається клопотання.

Більш того, повноваження слідчого та прокурора, визначені ст.36та40 КПК України, яка містить широкий перелік повноважень щодо вчинення процесуальних дій та направлення клопотань до слідчого судді.

Системний аналіз зазначених вище норм кримінального процесуального законодавства свідчить про те, що слідчий та прокурор має право звернутися до суду із клопотанням про скасування арешту майна.

Проте, ні слідчий, ні прокурор до суду із клопотаннями про скасування арешту майна не зверталися.

Згідно положень ч. 1ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Розмежовуючи матеріальні і нематеріальні об`єкти, законодавство України не визначає, до яких із них відносяться, у тому числі грошові кошти в безготівковій формі чи цінні папери в бездокументарній формі, які не мають фізичної субстанції, але носять майновий характер. Однак, коли є підозри можливого набуття внаслідок вчинення кримінального правопорушення грошей, цінностей чи інших речей, які носять майновий характер, такі об`єкти є речовими доказами і для їх збереження можуть бути застосовані заходи забезпечення кримінального провадження.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадженняабо нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями160-166,170-174цьогоКодексу. Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.4 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 19.11.2012, речові докази, крім тих, що повернуті власнику або передані йому на відповідальне зберігання, реалізовані, знищені, технологічно перероблені, зберігаються до передачі їх суду в органі, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, підрозділ дізнання, або інших місцях зберігання, визначених у цьому Порядку.

Системний аналіз наведених вище положень кримінального процесуального законодавства свідчить, що обов`язок щодо збереження речових доказів, визначення місця їх зберігання або повернення власнику чи передачі йому на відповідальне зберігання, відноситься до повноважень сторони обвинувачення.

Суд також звертає увагу, що вирішення долі речових доказів застосовуються під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, а також у разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором.

Разом з тим, на даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, воно судом не розглядається та рішення про закриття у ньому не приймалося.

Окрім того, частиною 12ст. 100 КПК України визначено, що спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства. У такому випадку річ зберігається до набрання рішенням суду законної сили.

Дослідивши матеріали клопотання заявника, заслухавши учасників судового засідання, перевіривши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання представника ОСОБА_3 , поданого в його інтересах адвокатом ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.04.2026 року під №12026087050000122 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, про скасування арешту майна є передчасним та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170, 174 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_3 , поданого в його інтересах адвокатом ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.04.2026 року під №12026087050000122 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, про скасування арешту майна - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1