Рішення № 138567531, 29.07.2026, Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/748/1049/26

Єдиний унікальний № 748/841/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Костюкової Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Зеленської О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» - Міньковська Анастасія Володимирівна, діючи на підставі Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, 19 березня 2026 року, в системі «Електронний суд», звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача, ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №44242716 від 04.06.2021 у розмірі 10519 грн. та понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5500 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» та відповідачем, ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір №44242716 у вигляді електронного документу. За даним кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит, в розмірі визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та в Правилах надання грошових коштів у позику, що розміщені на офіційному веб-сайті кредитодавця. На підставі укладеного договору відповідачу було перераховано кредитні кошти на картковий рахунок у розмірі 6700 грн.

01.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» було укладено договір факторингу №01092025/1. Згідно даного договору відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №44242716 від 04.06.2021. Відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 10519 грн, з яких: 6700 грн заборгованість за тілом кредиту та 3819 грн заборгованість за відсотками.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи з повідомленням сторін. Відповідача, ОСОБА_1 , викликано в судове засідання, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України та за остатнім відомим зареєстрованим місцем його проживання в Україні.

У судові засідання представник позивача не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, позовна заява місять клопотання про розгляд справи без участі представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечують, позовні вимоги просять задовольнити в повному обсязі.

Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів з дня розміщення оголошення про його виклик на сайті суду подати відзив на позовну заяву.

Відповідач, ОСОБА_1 , у визначений в ухвалі суду строк, відзив на позовну заяву не подав, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, відповідно до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України.

У судові засідання призначене на 01.05.2026 об 10.00 год. та 15.06.2026 об 08.00 год. та 27.08.2026 відповідач не з`явився, причини неявки суду не повідомленні, оголошення про виклик ОСОБА_1 розміщено на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.53, 55,77 )

Крім того, відповідач, ОСОБА_1 , про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся, шляхом направлення повістки за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання, яка повернулися на адресу суду з відміткою проставленою працівником АТ «Укрпошта» на довідці про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с,56,.79)

Частиною 11 статті 128 ЦПК України передбачено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Суд з урахуванням того, що відповідач двічі був повідомленим належним чином, відзиву на позов не надав, при відсутності заперечень зі сторони представника позивача, вирішує справу на підставі наявних в ній доказів та матеріалів і ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши наявні в справі матеріали, оцінивши надані докази на предмет належності, допустимості, достовірності та їх сукупність - з точки зору достатності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов`язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Судом встановлено і цей факт підтверджується матеріалами справи, що 04.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №44242716 (а.с.35-40).

Згідно п.3.1 вказаного Договору, товариство надає кредит клієнту у розмірі 6700 гривень, з оплатою по процентній ставці, що вираховуються в наведеному графіку в п.3.1.1 та становить 3% відсотків за день від суми наданого кредиту, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти.

Видача (надання) товариством кредиту клієнту за цим договором проводиться протягом трьох операційних банківських дні з моменту укладення цього договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені клієнтом у особистому кабінеті, та, яка визначена клієнтом у якості основної платіжної картки (п.4.1 Договору).

Клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 23.06.2021 року шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок товариства (п.4.2 Договору).

Пунктом 5.11.4. Договору передбачено, що відповідно до вимог чинного законодавства України протягом дії Програми лояльності загальна вартість кредиту для позичальника з урахуванням суми кредиту, розміру процентів за користування кредитом, за умови дотримання позичальником графіку платежів, становить 10519 грн.Цей договір є електронним договором у розумінні ЗУ «Про електронну комерцію», оформлений в електронній формі, складений українською мовою та має повну юридичну силу (п.13.1 договору).

Відповідно до п.13.2 цей договір підписано з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, використання якого допускає ЗУ «Про електронну комерцію».

Оскільки цей договір укладено (підписано) із дотриманням порядку, передбаченого ЗУ «Про електронну комерцію», цей договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (п.13.3 договору).

Кредитний договір було підписано ОСОБА_1 електронним підписом 811276, який надісланий останньому на номер телефону НОМЕР_1 . Цим же підписом відповідачем був підписаний додаток №1 до договору графік погашення боргу (а.с.40).

Довідкою про ідентифікацію ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» підтверджено, що ОСОБА_1 ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Ірбіс. Акцепт оферти позичальником (підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором) для укладення договору №44242716: унікальний ідентифікатор (код підпису): 811276, відправлений на № мобільного НОМЕР_1 , номер карти/маска карти: НОМЕР_2 (а.с.31).

Відповідно до інформації ТОВ «Українські платіжні рішення» за вих. №3152_251023172124 від 23-10-2025, встановлено, що 04.06.2021 об 16:35:58, на підставі договору на переказ коштів ФК-П-21/04-21 від 06.04.2021, було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта НОМЕР_3 у розмірі 6700 грн, номер транзакції iPay.ua - 92339759 (а.с.10).

Відповідно до інформації наданої АТ "Універсал Банк" від 28.06.2026 року №БТ/Е027935 на імя ОСОБА_1 банком було емітовано карту № НОМЕР_4 еав яку 04.06.2021 було зараховано кошти в сумі 6700,00 грн ( аю.с 67-72)

01.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» було укладено договір факторингу № 01092025/01, згідно умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №44242716 від 04.06.2021 року, що підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників до договору факторингу №01092025/1 від 01.09.2025 року, витягом з реєстру боржників до договору факторингу №01092025/1 від 01.09.2025 року (а.с.26, 29, 41-45).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01092025/1 від 01.09.2025 ТОВ «ФК «Позика» набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №44242716 від 04.06.2021 року, сума заборгованості за яким становить 10519 грн., із яких: - заборгованість за тілом кредиту становить 6700 грн.; - заборгованість за відсотками становить 3819 грн. (а.с.29).

Як вбачається із копії платіжної інструкції № 6054382 від 02.09.2025 ТОВ «ФК «Позика» провів на рахунок ТОВ «ФК «Ірбіс» оплату згідно договору факторингу №01092025/1 в сумі 3490472,17 грн. (а.с.12).

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.5 ч.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За положеннями ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно приписів ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі ст.514 ЦПК України.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); дарування (частина друга статті 718 ЦК України); факторингу (глава 73 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Відповідач не виконав свої зобов`язання за договором, що призвело до порушення прав позивача.

Згідно розрахунку заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №44242716 від 04.06.2021, заборгованість відповідача, станом на 01.09.2025, становить 10519 грн та складається з: 6700 грн залишок основного боргу, 3819 грн залишок відсотків за кредитом (а.с.14).

З`ясувавши повно і всебічно обставини справи, перевіривши їх доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на законі та укладеному договорі і висунуті позовні вимоги, підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд керується наступним.

Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем ТОВ «ФК «Позика» при зверненні до суду був сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн (а.с.1).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК з відповідача слід стягнути на користь позивача 2662,40 грн. судового збору

Згідно із ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Ч.2 ст.137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19).

Суд також враховує правовий висновок у постанові від 22.03.2023 у справі №758/6113/19, в якій Верховний Суд зазначив, «що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем наданий Договір про надання правової допомоги №39493634/01 від 02.01.2026, укладений між ТОВ «ФК «Позика» та ФОП ОСОБА_2 ; Додаткову угоду №44242716 від 16.02.2026 до Договору про правової допомоги №39493634/01 від 02.01.2026; Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Лівак І.М., необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «ФК «Позика» щодо стягнення кредитної заборгованості від 16.02.2026; Акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16.02.2026; Копію свідоцтва на право на заняття адвокатською діяльністю серії ВА №841 Лівак І.М. (а.с.9, 15, 26, 27, 30, 32-34).

Враховуючи незначну складність справи, яка розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, та обсяг необхідних адвокатом послуг, час, витрачений адвокатом на надання послуг, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3000 грн. витрат на правничу допомогу, що відповідатиме критерію обґрунтованості та пропорційності, виходячи з обставин цієї справи.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 279, 280-282, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №44242716 від 04.06.2021 року, станом на 01.09.2026 року, у розмірі 10519 (десять тисяч п`ятсот дев`ятнадцять) гривень, з яких 6700 грн залишок основного боргу, 3819 грн залишок відсотків.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 2662,40 грн. та витрат на правничу допомогу, у розмірі 3000 грн.

Письмову заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Чернігівського районного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач, якому рішення не було вручено в день його проголошення, має право протягом двадцяти днів з дня вручення заочного рішення подати заяву на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», код ЄДРПОУ 39493634, місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд.21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.В.Костюкова