Рішення № 138567523, 29.07.2026, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/1586/25

Провадження № 2/743/172/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року селище Ріпки

Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Макаревича Я. М.,

за участю секретаря судового засідання Довбенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ріпки в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та відповідачем укладено договір № 45531-03/2025 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» виконало свої зобов`язання та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 7000 гривень шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_4.

Право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача на підставі договору факторингу № 29072025, укладеного 29.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 29 260 гривень: тіло кредиту - 7000 гривень, проценти - 7560 гривень, штраф - 14 000 гривень, комісія за видачу кредиту - 700 гривень.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 22.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.03.2026.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 03.03.2026 підготовче засідання відкладено до 17.04.2026 з метою повторного виклику відповідача.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 17.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 29.07.2026.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце його проведення.

Ухвалою від 29.07.2026 суд постановив розглянути справу заочно на підставі наявних доказів відповідно до частини 4 статті 223, статей 280, 281 ЦПК України.

Фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося (частина 2 статті 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

21.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» (первісний кредитодавець) та ОСОБА_1 у формі електронного документа, підписаного відповідачем одноразовим ідентифікатором, укладено договір про надання фінансового кредиту № 45531-03/2025.

За умовами кредитного договору первісний кредитодавець надав відповідачу кредит у розмірі 7000 гривень строком на 120 днів, з фіксованою процентною ставкою 0,90 % на день на залишок заборгованості (пункти 1.1, 1.2, 1.4 договору). Дата надання кредиту - 21.03.2025, кінцева дата погашення кредиту - 18.07.2025 (пункт 1.2 договору).

Пунктом 1.4 кредитного договору передбачено сплату комісії за видачу кредиту в сумі 700 гривень (10 % від суми кредиту). За змістом цього пункту та пункту 3.3 договору комісія є одноразовою, нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту і є платою за надання кредиту.

Пунктом 5.3 кредитного договору передбачено, що у випадку прострочення позичальником сплати платежів товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100 % від суми простроченої заборгованості - на наступний день після терміну сплати, встановленого в графіку платежів, за відповідний розрахунковий (платіжний) період, та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством України.

Порядок нарахування процентів за користування кредитом визначений пунктом 3.3 кредитного договору, за яким нарахування процентів здійснюється в межах строку кредитування, зазначеного в пункті 1.2 договору, починаючи з дня надання кредиту. Згідно з графіком платежів (додаток № 1 до договору) загальна сума процентів за користування кредитом у межах строку кредитування становить 7560 гривень.

Первісний кредитодавець виконав зобов`язання з надання кредиту, перерахувавши 21.03.2025 на банківську картку відповідача № НОМЕР_5 грошові кошти в розмірі 7000 гривень, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про перерахування коштів.

29.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 29072025.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 29072025 від 29.07.2025 загальна сума заборгованості за кредитним договором № 45531-03/2025 складає 29 260 гривень, а саме: 7000 гривень - заборгованість по кредиту, 7560 гривень - заборгованість по відсотках, 14 000 гривень - заборгованість за штрафом, 700 гривень - заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Таким чином, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 45531-03/2025 у тому обсязі, який існував на момент переходу цього права, у розмірі 29 260 гривень, а саме: 7000 гривень - заборгованість по кредиту, 7560 гривень - заборгованість по відсотках, 14 000 гривень - заборгованість за штрафом, 700 гривень - заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Свої зобов`язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконала, доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять.

ІV. Норми права, якими керувався суд, та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 3, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та акцепту, підписаного відповідно до статті 12 цього Закону. Моментом підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (частина 1 статті 12 Закону).

Факт підписання договору одноразовим ідентифікатором підтверджується матеріалами справи. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що номер телефону НОМЕР_2 не належить відповідачу або що ідентифікатор Y137 було використано іншою особою.

Сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, договір укладено у передбаченій законом формі, у зв`язку з чим він є обов`язковим для виконання (стаття 629 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, право грошової вимоги за кредитним договором № 45531-03/2025 перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» до позивача на підставі договору факторингу № 29072025 від 29.07.2025. Позивач набув це право в обсязі, який існував на момент його переходу, у розмірі 29 260 гривень.

Таким чином, позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах і має право вимагати від відповідача виконання зобов`язання за кредитним договором.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Заявлені позивачем до стягнення проценти за користування кредитом у розмірі 7560 гривень нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування (з 21.03.2025 по 18.07.2025) відповідно до пункту 3.3 кредитного договору і графіку платежів. Розмір цих процентів відповідає умовам кредитного договору та вимогам закону.

Відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець не має права встановлювати у договорі про споживчий кредит будь-які платежі, які позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю, які не передбачені цим Законом. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 констатувала, що умова договору про споживчий кредит щодо оплатності послуг, які за законом мають надаватися безоплатно, є нікчемною за частинами 1, 2 статті 11 і частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, кредитний договір передбачає стягнення з позичальника комісії в розмірі 700 гривень за видачу кредиту.

За частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто надання (видача) кредитних коштів є основним зобов`язанням кредитодавця за кредитним договором, а проценти за користування кредитом - встановленою Законом винагородою кредитодавця за надання кредиту і користування коштами.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 констатувала, що за змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь.

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду також констатувала, що у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Таким чином, дія з надання (видачі) кредитних коштів становить виконання основного зобов`язання кредитодавця за кредитним договором, а не окрему послугу, що надається позичальникові поза межами цього зобов`язання. Винагородою кредитодавця за цю дію є проценти за користування кредитом, передбачені кредитним договором. Аналогічний підхід застосувала Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

Згідно з частинами 1, 2 статті 11 і частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які покладають на споживача додаткову плату за дії кредитодавця, що становлять виконання його основного зобов`язання за кредитним договором, є нікчемними. За цих обставин умова кредитного договору про сплату комісії за видачу кредиту є нікчемною, а вимога позивача про її стягнення у розмірі 700 гривень задоволенню не підлягає.

Відповідно до статей 549, 551 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 системно роз`яснив застосування цієї норми, вказавши, що пункт 18 поширюється на договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит; правовий наслідок прострочення в цей період - позичальник звільняється від відповідальності за частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені). Цей висновок послідовно застосовується Верховним Судом, зокрема в постановах від 28 листопада 2024 року у справі № 756/8788/22 і від 27 листопада 2024 року у справі № 759/4324/23.

Воєнний стан в Україні введено Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 і триває з його неперервним продовженням Верховною Радою України відповідними законами.

Як встановлено судом у розділі ІІІ цього рішення, позивач заявив до стягнення штраф у розмірі 14 000 гривень, нарахований за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором за період з 20.04.2025 по 29.07.2025. Цей період повністю припадає на дію воєнного стану в Україні.

За цих обставин на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки за період дії воєнного стану. Нарахування позивачем штрафу за цей період є таким, що суперечить наведеній нормі.

Відповідно штраф у розмірі 14 000 гривень, нарахований за період дії воєнного стану, стягненню не підлягає. У задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Розмір нарахованих позивачем сум відповідає умовам кредитного договору та вимогам закону, окрім комісії за видачу кредиту у розмірі 700 гривень, умова про сплату якої є нікчемною, та штрафу у розмірі 14 000 гривень, нарахованого за період дії воєнного мораторію. У цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом, не подала, наявність та розмір заборгованості не оспорила, доводів позивача про укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та порушення зобов`язання щодо їх повернення не спростувала. Жодних доказів недійсності кредитного договору в цілому або окремих його умов, погашення заборгованості в більшому розмірі, ніж враховано позивачем у розрахунку, або інших обставин, які б свідчили про неправильність обчислення суми боргу, відповідач суду не надала. Власного контррозрахунку заборгованості відповідач також не подала.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Зважаючи на те, що позиція позивача обґрунтована письмовими доказами, які узгоджуються між собою, а відповідач жодних обставин, зазначених у позові, не спростувала, суд вважає твердження позивача такими, що відповідають дійсним обставинам справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 23 березня 2020 року у справі № 331/7975/13-ц.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» і відповідачем виникли кредитні правовідносини, у межах яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» належним чином виконало свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти. Право грошової вимоги за цим кредитним договором у тому обсязі, який існував на момент його переходу, набув позивач. Водночас відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів у строки, визначені договором, не виконала.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором від 21.03.2025 № 45531-03/2025 є обґрунтованими частково та підлягають задоволенню в розмірі 14 560 гривень з мотивів, наведених вище в розділі ІV цього рішення. У задоволенні решти позовних вимог у розмірі 14 700 гривень слід відмовити.

V. Розподіл судових витрат.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження розміру ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у сумі 2422,40 гривень.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір позовних вимог становив 29 260 гривень, з яких задоволено 14 560 гривень, що становить 49,76 % від заявлених вимог (14 560 / 29 260 ? 100 %). За цим відсотком пропорційний розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1205,39 гривень (2422,40 ? 49,76 %).

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 12, 19, 141, 263, 264, 265, 268, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 30) заборгованість за кредитним договором від 21.03.2025 № 45531-03/2025 у розмірі 14 560 (чотирнадцять тисяч п`ятсот шістдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 30) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1205 (одна тисяча двісті п`ять) гривень 39 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Чернігівського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 29.07.2026.

Суддя Я.М. МАКАРЕВИЧ