Ухвала суду № 138566695, 29.07.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/30838/26

Провадження № 1-кс/761/18855/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року

слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора четвертого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 22025000000000817 від 14.07.2025

ВСТАНОВИВ:

В провадженні слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва перебуває вищевказане клопотання.

Клопотання обґрунтовано тим, що Головним слідчим управлінням СБ України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025000000000817 від 14.07.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи ПП «ЕЛЬФ», ТОВ «ГРУТЕК» спільно з гр. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , та іншими невстановленими особами у період з лютого 2022 року по теперішній час, здійснюють постачання запасних частин до вантажних автомобілів виробництва рф, чим вчиняють умисні дії направлені на пособництво державі агресору, з метою завдання шкоди Україні, шляхом передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави агресора.

В ході слідства встановлено, що службові особи ПП «ЕЛЬФ» (ЄДРПОУ 21744590) та ТОВ «Грутек» (ЄДРПОУ 41102089) з метою прихованого пособництва з представниками держави-агресора організували декілька каналів постачання запасних частин до вантажних автомобілів виробництва рф та підсанкційних заводів рб (з їх території) до України, зокрема маршрутом через територію білорусі та Польщі, а також маршрутом через територію білорусі, росії, Грузії та Туреччини (з подальшим транзитом до України через території країн Болгарії та Румунії).

Досудовим розслідуванням встановлено, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення причетні службові/посадові особи ПП "Ельф", зокрема: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 . Також встановлено, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення причетні службові/посадові особи ТОВ «ГРУТЕК», зокрема: ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .

За наявними в матеріалах кримінального провадження даними для зберігання речей і документів, що мають значення для досудового розслідування ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , використовує приміщення яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08.07.2026 (справа № 761/27871/26) надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: м. Вінниця, вул. Івана Богуна, 112, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення та відшукання та вилучення документів, речей, предметів, а також знарядь кримінального правопорушення або майна, здобутого в результаті його вчинення, згідно переліку, що вказаний в зазначеній ухвалі суду.

23.07.2026 на підставі вищевказаної ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва проведено обшук, за адресою: м. Вінниця, вул. Івана Богуна, 112.

Під час проведення обшуку виявлено та вилучено наступне майно: мобільний телефон марки Xiaomi 14Т, IMEL1 НОМЕР_1 , IMEL2 НОМЕР_2 , із сім-картами операторів мобільного зв`язку за номерами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , перелічені речі згідно ч. 7 ст. 236 КПК України, вважається тимчасово вилученим майном.

23.07.2026 вказані вище предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 22025000000000817 від 14.07.2025, оскільки вони були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, а також містять на собі сліди вчинення протиправної діяльності та відомості, що можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Завданням арешту майна є запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження речового доказу.

Прокурор просив проводити розгляд клопотання без його участі.

Власник майна, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду клопотання, в судове засідання не з`явився, що не перешкоджає розгляду.

Дослідивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А N 98).

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

У п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України зазначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Дана норма закону не обмежує можливість накладення арешту на майно фізичних чи юридичних осіб, які не мають правового статусу підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого.

Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставини, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Постановою детектива вищевказане майно визнано речовими доказами, оскільки воно відповідає ознакам визначеним в ст. 98 КПК України.

Правовою підставою арешту майна у цьому випадку є забезпечення збереження речових доказів, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Таким чином, з метою всебічного, повного й неупередженого досудового розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а також з метою запобігання можливості приховування, зникнення, втрати, перетворення, передачі, відчуження речових доказів, виникла необхідність у накладенні арешту на майно.

Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, з метою збереження речових доказів, слідчий суддя приходить до висновку, що наявні достатні підстави для арешту вказаного у клопотанні прокурора майна.

Керуючись вимогами ст. ст. 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 - задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке вилучене 23.07.2026 під час проведення обшуку, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки Xiaomi 14Т, IMEІ1 НОМЕР_1 , IMEІ2 НОМЕР_2 , із сім-картами операторів мобільного зв`язку за номерами НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя ОСОБА_1