Рішення № 138566033, 28.07.2026, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/502/26

Провадження № 2/602/426/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" липня 2026 р. м. Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Наумчука В.А., за участю секретаря судового засідання Майхрук Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР МЕТАЛУРГІЙНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ «ЕНЕРГОСТАЛЬ» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Кушку О.М., за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР МЕТАЛУРГІЙНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ «ЕНЕРГОСТАЛЬ» (нижче у тексті ДП УкрНТЦ «ЕНЕРГОСТАЛЬ») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем до 11.04.2024, коли звільнилася з роботи. За період з 01.10.2018 по 31.08.2020 у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по заробітній платі в сумі 129722,51 грн, яка була стягнута з відповідача на користь позивача рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова, на виконання якого зазначеним судом 19.02.2021 видано виконавчий лист. Фактично заборгованість по заробітній платі була їй виплачена лише 23.03.2026. Від дня звільнення до дня фактичного розрахунку кількість робочих днів складає 130. Оскільки відомості про нараховану заробітну плату за останні два місяці роботи перед днем звільнення відсутні, то для розрахунку взято розмір мінімальної заробітної плати по Україні, визначеної станом на 01.01.2024, згідно з яким середньоденна заробітна плата позивача складає 338,09 грн. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає суму 43951,70 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Окрім того, протиправні дії відповідача завдали позивачу моральних страждань, які полягають у тому, що позивач повинна була неодноразово докладати додаткових зусиль для організації свого життя внаслідок позбавлення належних їй коштів протягом значного періоду, а тому з урахуванням перенесених моральних та психологічних страждань, наслідком яких стало погіршення майнового, фізичного та духовного стану позивача, просить стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.

16 червня 2026 року від представника відповідача, в.о. генерального директора ДП УкрНТЦ «ЕНЕРГОСТАЛЬ» Д.Сталінського до суду за допомогою поштового зв`язку надійшов відзив, згідно з яким відповідач позовні вимоги не визнає. Представник відповідача не визнає ті обставини, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем та 11.04.2024 звільнилася з посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП і що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.01.2021 по справі №638/14211/20 вирішено стягнути з ДП УкрНТЦ «ЕНЕРГОСТАЛЬ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по зарплаті за період з 01.10.2018 по 31.08.2020 у сумі 129722,51 грн. Зазначає, що на підставі зазначеного рішення органом ДВС було відкрито виконавче провадження, яке було приєднано до зведеного виконавчого провадження про стягнення заборгованості з ДП УкрНТЦ «ЕНЕРГОСТАЛЬ», та державним виконавцем накладено арешти на грошові кошти і майно підприємства, у зв`язку з чим відповідач не мав ні можливості, ні законних підстав для самостійного погашення заборгованості по заробітній платі перед позивачем.

Окрім того, зазначає, що єдиний майновий комплекс ДП УкрНТЦ «ЕНЕРГОСТАЛЬ» було продано в порядку приватизації ПФ «ГАММА-55», яке є правонаступником відповідача і яке в межах своїх приватизаційних зобов`язань 23.03.2026 виплатило позивачу всю суму заборгованості із заробітної плати за ДП УкрНТЦ «ЕНЕРГОСТАЛЬ».

На думку представника відповідача розрахунок, здійснений позивачем і наведений у позовній заяві, є некоректним та не може бути прийнятий судом.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, представник відповідача вважає, що позивачем не надано жодних доказів на її підтвердження, а заявлений розмір моральної шкоди суперечить загальновизнаним принципам справедливості, добросовісності, розумності та є вкрай надмірним.

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

1 липня 2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив від представника позивача, адвоката Кушки О.М., у якій зокрема зазначено, що доводи відповідача стосовно приватизації майнового комплексу ДП УкрНТЦ «ЕНЕРГОСТАЛЬ» не мають відношення до цієї цивільної справи. В решті у відповіді на відзив повторені аргументи, викладені у позовній заяві.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання заперечення не скористався.

Ухвалою суду від 28.05.2026 відкрито провадження у цивільній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні докази, які у них містяться, ознайомившись з доводами та поясненнями представників сторін, викладеними ними у письмових заявах по суті справи, встановив фактичні обставини справи та дійшов наступних висновків.

Позивач ОСОБА_1 з жовтня 2006 року перебувала у трудових відносинах з ДП УкрНТЦ «ЕНЕРГОСТАЛЬ», де працювала на різних посадах, з листопада 2019 року працювала на посаді чергового у відділі безпеки, режиму та охорони. Згідно з наказом №18-к від 11.04.2024 позивач була звільнена з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП.

Наведене вище підтверджується довідками про розмір нарахованої та невиплаченої заробітної плати за період 2018-2021 років (а.с. 9 зворот - 10), розрахунковими листками із заробітної плати за 2021 рік (а.с.13-14), копіями сторінок трудової книжки ОСОБА_1 (а.с. 17-19).

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.01.2021 по справі №638/14211/20 вирішено стягнути з ДП УкрНТЦ «ЕНЕРГОСТАЛЬ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01.10.2018 по 31.08.2020 у сумі 129722,51 грн. На виконання згаданого вище рішення видано виконавчий лист від 15.02.2021 (а.с. 6).

23 березня 2026 року на картковий рахунок позивача зараховані кошти в сумі 171366,09 грн, які надійшли від ПФ «ГАММА-55» як виплата заборгованості по зарплаті, що підтверджується знімком з екрана мобільного телефону (а.с. 10 зворот).

Наведені вище обставини визнаються (не заперечуються) відповідачем.

Зі змісту виписки про відомості щодо сум заробітку для нарахування пенсії, виданої 11.11.2025 Відділом обслуговування громадян №7 (сервісного центру) Головного управління ПФУ в Тернопільській області, убачається, що позивач ОСОБА_2 у 2024 році отримала дохід лише у квітні в сумі 7627,41 грн від платника з кодом 31632138. Оскільки це код юридичної особи ДП УкрНТЦ «ЕНЕРГОСТАЛЬ», то очевидно, що зазначена сума є частковою виплатою заробітної плати відповідачем при звільненні позивача з роботи. Інформації про отримання позивачем інших сум заробітку (доходу) у 2024 році наведена виписка не містить (а.с. 8).

Позивач ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, яка взята на облік за фактичним місцем проживання на АДРЕСА_1 , що підтверджується наданою позивачем довідкою від 25.03.2022 №6110-5000500349, а також відповіддю №2749763 від 18.05.2026 з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, наданої на запит судді (а.с. 9, 25).

Згідно з наказом генерального директора ДП УкрНТЦ «ЕНЕРГОСТАЛЬ» від 24.03.2022 №2403, копію витягу з якого надав відповідач, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану на території України, на період дії воєнного стану та до відновлення господарської діяльності підприємства призупинено дію трудових договорів з усіма працівниками ДП УкрНТЦ «ЕНЕРГОСТАЛЬ» за виключенням працівників, які забезпечують життєдіяльність підприємства, охорону цілісного майнового комплексу підприємства, підтримують безпеку інженерних мереж та здійснюють заходи протипожежної безпеки (а.с. 45).

На підтвердження обставин, на які покликається позивач як на підставу своїх позовних вимог у частині стягнення моральної шкоди, до позовної заяви долучено копії: виписки з медичної карти стаціонарного хворого №5297 від 06.09.2019, де зазначено, що ОСОБА_1 у серпні-вересні 2019 року лікувалася в Міській клінічній лікарні №27 Харківської міської ради з діагнозами Атеросклеротичний кардіосклероз, Атеросклероз аорти та коронарних артерій, Дисліпідемія, Варикозна хвороба нижніх кінцівок, Мікроліти обох нирок, та була виписана з поліпшенням у задовільному стані (а.с. 7); свідоцтв про смерть батька позивача ОСОБА_3 і матері позивача ОСОБА_4 , які померли ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 15-16).

З огляду на встановлені судом обставини між сторонами виникли трудові правовідносини, які регулюються нормами Кодексу законів про працю України (нижче - КЗпП), Закону України «Про оплату праці», а також нормами інших законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю, яке включає, зокрема, можливість заробляти собі на життя працею, яку кожна людина вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Згідно з висновком про застосування норм права, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №755/12623/19, середній заробіток за статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

У постанові від 28.05.2025 по справі № 521/12004/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виснував, що аналіз зазначених правових норм (ст. 116, 117 КЗпП) дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником. Отже, при недотриманні роботодавцем вимог статті 116 КЗпП України для роботодавця настають наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України. Роботодавець не несе відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, у разі відсутності його вини. Відсутність своєї вини повинен довести роботодавець.

У цій справі суд установив, що відповідач в порушення вимог ст. 47, 116 КЗпП не провів з позивачем розрахунок у день звільнення (11.04.2024) та не виплатив належні їй суми.

Покликання відповідача на ті обставини, що державним виконавцем було накладено арешти на грошові кошти і майно підприємства, у зв`язку з чим відповідач не мав ні можливості, ні законних підстав для самостійного погашення заборгованості по заробітній платі перед позивачем, а також, що у зв`язку з військовою агресією рф проти України та введенням воєнного стану на території України діяльність підприємства була призупиненою (з 24.02.2022), судом до уваги не беруться, оскільки згідно зі сталою судовою практикою відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Окрім того, стверджуючи про призупинення діяльності підприємства з 24.02.2022 відповідач не зазначив, коли таку діяльність було відновлено, та не навів переконливих аргументів, підтверджених доказами, про те, яким чином введення воєнного стану на території України унеможливило виконання ним обов`язків щодо проведення повного розрахунку із позивачем у встановлені строки у квітні 2024 року, тобто більше, ніж через два роки після того.

Стосовно доводів відповідача про те, що єдиний майновий комплекс ДП УкрНТЦ «ЕНЕРГОСТАЛЬ» було продано в порядку приватизації ПФ «ГАММА-55», яке є правонаступником відповідача, у т.ч. щодо погашення боргів із заробітної плати, суд зауважує таке.

В електронній торговій системі Prozorro.Продажі за посиланням в мережі Інтернет https://sale.ueex.com.ua/auction/SPE001-UA-20250827-09459 міститься інформація про аукціон з продажу єдиного майнового комплексу державного підприємства «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь», а також електронна копія Договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації за результатами електронного аукціону з умовами від 08.10.2025, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (Продавець) та переможцем аукціону Приватною фірмою «ГАММА-55» (Покупець).

Згідно з п. 1.1 Договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупця об`єкт малої приватизації - єдиний майновий комплекс ДП УкрНТЦ «ЕНЕРГОСТАЛЬ», який розташований за адресою: м. Харків, проспект Науки, 9 (Об`єкт приватизації), а Покупець зобов`язується прийняти Об`єкт приватизації, виконати зазначені в Договорі умови.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що Покупець є правонаступником усіх майнових прав (крім права постійного користування земельними ділянками) і обов`язків ДП УкрНТЦ «ЕНЕРГОСТАЛЬ» відповідно до умов цього Договору та статті 28 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» з дня засвідчення акта-приймання передачі Об`єкта приватизації від Продавця до Покупця, який підписується сторонами та скріплюється їх печатками (за наявності).

Згідно з пунктом 6.5.1 Договору покупець зобов`язаний протягом шести місяців від дати переходу права власності на Об`єкт приватизації виконати умови продажу передбачені умовами аукціону, а саме: погашення боргів ДП УкрНТЦ «ЕНЕРГОСТАЛЬ» із заробітної плати та перед бюджетом у розмірі, що складеться на дату переходу права власності на єдиний майновий комплекс ДП УкрНТЦ «ЕНЕРГОСТАЛЬ» (у разі наявності такої заборгованості).

Статтею 28 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» передбачено, що особи, які придбали державні або комунальні підприємства як єдині майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України.

Отже умовами Договору передбачено, що обов`язки ДП УкрНТЦ «ЕНЕРГОСТАЛЬ», у т.ч. щодо виплати заробітної плати, переходять до ПФ «ГАММА-55» як до його правонаступника з дня засвідчення акта-приймання передачі Об`єкта приватизації від Продавця до Покупця.

На зазначеній вище сторінці електронної торгової системи Prozorro.Продажі засвідчений акт-приймання передачі Об`єкта приватизації від Продавця до Покупця відсутній.

Відповідач стверджує, що такий акт підписано сторонами Договору 17.11.2025, однак жодних доказів цього суду не надав.

Разом з тим, суд зауважує, що предметом цього позову є, зокрема, не стягнення заборгованості із заробітної плати, а стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що відповідно до наведених вище висновків Верховного Суду, за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця і не входить до структури заробітної плати.

До того ж обов`язок виплатити позивачу середній заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виник у відповідача 12.04.2024, тобто на наступний день після того, коли відповідач не провів розрахунок з працівником у день звільнення. І відповідно до положень ст. 117 КЗпП строк його нарахування обмежений періодом у шість місяців, які у цій справі спливли 12.10.2024. Тобто до стверджуваної відповідачем дати переходу його прав та обов`язків до правонаступника.

Частиною четвертою статті 91 ЦК України передбачено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до положень ч. 1, 5 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Зі змісту відповіді № 3089333 від 28.07.2026 з Єдиного державного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань убачається, що станом на дату розгляду цієї справи юридична особа ДП УкрНТЦ «ЕНЕРГОСТАЛЬ» (код ЄДРПОУ 31632138) зареєстрована у ЄДР, запис про її припинення відсутній.

З урахуванням наведеного вище, оскільки юридична особа відповідача не припинена, а відповідачем не доведено у встановленому процесуальному порядку відсутність своєї вини у недотриманні вимог ст. 116 КзПП, то для нього настають наслідки, передбачені ст. 117 КЗпП, у виді сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника, обчисленого у встановленому законом порядку.

За ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення середньої заробітної плати при стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні встановлений постановою Кабінетом Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (нижче у тексті Порядок №100).

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки (абз. 1 п. 2 Порядку №100).

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата (абз. 4 п. 2 Порядку №100).

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи (абз. 5 п. 2 Порядку №100).

Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку (абз. 8 п. 2 Порядку №100).

Відповідно до абз. 3-5 п. 4 Порядку №100 якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору. Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

З огляду на те, що відомостей про виплати (нараховану заробітну плату) позивачу за чотири місяці, які передують місяцю, у якому відбулося звільнення матеріали справи не містять (відсутній розрахунковий період), відомості про посадовий оклад позивача також відсутні, відповідач їх разом з відзивом суду не надав, то розрахунок середнього заробітку слід проводити з установленого на той час розміру мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 7100 гривень.

Кількість робочих днів за останні два місяці перед звільненням (лютий-березень 2024) становить 42.

Середньоденна заробітна плата за цей же період становить 338,09 грн (7100,00 х 2 / 42).

Кількість робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (за період з 12.04.2026, з урахуванням встановленого ст. 117 КЗпП обмеження у шість місяців) 130 р.д.

Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 43 951,70 грн, що визначається як добуток середньоденної заробітної плати (338,09 грн) та кількості робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (130 р.д.).

При цьому, зазначена вище сума включає у себе суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню та сплаті роботодавцем у встановленому законом порядку при виплаті позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у т. ч. у порядку виконання рішення суду.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає, що розрахунок середнього заробітку, наведений позивачем у позовній заяві, виконаний відповідно до вимог Порядку №100.

Відповідач зазначив у відзиві про те, що здійснений позивачем розрахунок є некоректним та не може бути прийнятий судом, разом з тим, не обґрунтував у чому саме полягає некоректність цього розрахунку, не надав свого контрозрахунку середнього заробітку.

А тому, заперечення відповідача у цій частині судом відхиляються як необгрунтовані.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги у цій частині є цілком обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди

Положеннями ч. 1-3 ст. 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Питання відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП, відповідно до якої відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зі змісту п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" випливає, що під порушенням законних прав працівника у сфері трудових відносин у статті 237-1 КЗпП розуміється, зокрема невиплата належних йому грошових сум, і у такому випадку обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Разом з тим, у п. 5 наведеної вище постанови ПВСУ зазначено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Такий підхід застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди у цій справі, представник позивача у позовній заяві зазначив, що протиправні дії відповідача завдали позивачу моральних страждань, які полягають у тому, що позивач повинна була неодноразово докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Поряд з цим, стороною позивача не надано доказів, які б свідчили безпосередньо про характер, тривалість та глибину душевних страждань позивача, а також про вжиті позивачем додаткові зусилля позивача для організації свого життя. Також у позовній заяві не наведено обгрунтування того, з чого саме виходила потерпіла, оцінюючи розмір заподіяної їй моральної шкоди.

Щодо наведених позивачем обставин, а саме смерті її рідних у квітні 2019 року та квітні 2020 року, а також її перебування на стаціонарному лікуванні у серпні-вересні 2019 року, то вони мали місце задовго до виникнення тієї обставини, яка зазначена як підстава позову, - нездійснення відповідачем розрахунку при звільненні у квітні 2024 року. Тому, за оцінкою суду, ці обставини не є пов`язаними з цією справою.

Разом з тим, суд вважає, що внаслідок тривалої (близько 2 років) відсутності у позивача можливості розпоряджатися законно заробленими коштами, викликаної невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо проведення розрахунку при звільненні, позивач зазнала певних моральних страждань, які були підсилені ще й необхідністю вирішувати соціально-побутові питання, пов`язані з її внутрішнім переміщенням до м. Ланівці Тернопільської області з м. Харків (згідно з Переліком, затв. наказом Мінрозвитку від 28.02.2025 №376, з 24.02.2022 по 15.09.2022 територія Харківської міської громади віднесена до території активних бойових дій, а з 15.09.2022 по даний час до території можливих бойових дій).

При цьому, суд ураховує і те, що відновлення порушених прав позивача внаслідок несвоєчасної виплати відповідачем належних їй сум при звільненні значною мірою досягається таким компенсаційним заходом як стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше, ніж за 6 місяців.

Таким чином, беручи до уваги наведене вище, виходячи з нематеріальності моральних страждань і відсутності чітких критеріїв майнового виразу душевного болю, з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд дійшов висновку що позовні вимоги у частині стягнення моральної шкоди слід задовольнити частково, у розмірі 10 000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення моральної шкоди слід відмовити як у необґрунтованих та надмірних.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем у цій справі було сплачено судовий збір у сумі 1331,20 грн (за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні) та у сумі 3328,00 грн (за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди) згідно з квитанціями АТ КБ Приватбанк від 25.05.2026 (а.с. 31 31 зворот).

Ураховуючи те, що позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволені повністю, з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 1331,20 грн.

З огляду на те, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди задоволені частково у розмірі 10% від заявленої суми, то з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений нею судовий збір за цією позовною вимогою в розмірі 332,80 грн (3328,00 х 10%).

Всього з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір у сумі 1664,00 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 12, 13, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР МЕТАЛУРГІЙНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ «ЕНЕРГОСТАЛЬ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 43 951,70 грн (включно з сумами податків, зборів та інших обов`язкових платежів), а також моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн, а всього - 53 951,70 грн (п`ятдесят три тисячі дев`ятсот п`ятдесят одну гривню 70 копійок).

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного підприємства «УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР МЕТАЛУРГІЙНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ «ЕНЕРГОСТАЛЬ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1664,00 (одна тисяча шістсот шістдесят чотири) гривні.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою - АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання як ВПО АДРЕСА_1 .

ВІДПОВІДАЧ: Державне підприємство «УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ЦЕНТР МЕТАЛУРГІЙНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ «ЕНЕРГОСТАЛЬ», код ЄДРПОУ 31632138, місцезнаходження 61165, Харківська область, м. Харків, пр. Науки, буд. 9.

Повний текст рішення складено 28 липня 2026 року.

Суддя: В. НАУМЧУК