Рішення № 138566010, 29.07.2026, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/745/26

Провадження № 2/595/507/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2026

Бучацький районний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого судді Тхорик І.І.,

з участю секретаря Єдинак Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», в інтересах якого діє представник Кудіна А.В., звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості за кредитним договором № 06832-11/2025 в розмірі 12180,00 грн, з яких: 4000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 4140,00 грн сума заборгованості за процентами; 400,00 грн сума заборгованості по комісії за надання кредиту; 3640,00 грн сума заборгованості за штрафами. Окрім того, просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача понесені судові витрати. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 03 листопада 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 06832-11/2025. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. 25.02.2026 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 25022026, відповідно до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Стар Файненс Груп» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 25022026 від 25.02.2026 ТОВ «ФК`ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 12180,00 грн, з яких; 4000,00 грн сума заборгованості за основним боргом; 4140,00 грн сума заборгованості за відсотками; 3640, 00 сума заборгованості за штрафом; 400,00 грн сума заборгованості за видачу кредиту. З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 06832-11/2025 в розмірі 12180,00 грн. Зважаючи на викладене, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 04 червня 2026 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

08 липня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Тризни Є.М., на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить позовну заяву ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково, а саме, в частині заборгованості за тілом кредиту в сумі 4000,00 грн та судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам. Відзив мотивує тим, що вказані в позові обставини укладання кредитного договору відповідачем не заперечуються, однак, починаючи з 18.12.2025 ОСОБА_1 призваний на військову службу за мобілізацією і, відповідно, до нього поширюються та діють пільги, передбачені для військовослужбовців, оскільки він по теперішній час приймає безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України. Наявність пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» у відповідача ОСОБА_1 підтверджується довідками форми 5, військовим квитком з відмітками про проходження військової служби. У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі № 642/548/21 зроблено висновок, що за наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором «суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).» Отже, відсутність звернення до банку з відповідними документами про право на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не позбавляє відповідача можливості їх отримання та у випадку наявності відповідного позову, суд має можливість самостійно застосувати дану пільгу, за наявності правових підстав та провести відповідний розрахунок. Оскільки після виникнення зобов`язання між сторонами за кредитним договором, а також на час розгляду справи відповідач має статус військовослужбовця Збройних Сил України та приймав і продовжує приймати безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією РФ проти України, на нього поширюються пільги, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому відсотки та інші донарахування, нараховані за Кредитним договором підлягають списанню.

13 липня 2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» Канак М.С. надійшла відповідь на відзив, в якій вона просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Відповідь мотивує тим, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» детально ознайомившись з відзивом відповідача, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Відповідно до роз`яснень Національного Банку України, для звільнення військовослужбовців, резервістів та військовозобов`язаних від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом відповідно до вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», такі позичальники мають надати до Банку документи, що підтверджують їх призов під час мобілізації та проходження військової служби та відповідають переліку документів, зазначеним в листі Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142. Документом, який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем у особливий період, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних, є військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки. Так, відповідач не надав первісному кредитору жодних доказів на підтвердження того факту, що у нього є право на пільги відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Для припинення нарахування штрафних санкцій, пені, а також процентів за користування кредитом відповідач зобов`язаний був звернутись до відділення відповідної фінансової установи, надати відповідні підтверджуючі документи для призупинення нарахування штрафних санкцій за користування кредитом і, як наслідок, отримати документ, що підтверджує призупинення нарахування штрафних санкцій за користування кредитом. Отже, на підставі вище викладеного встановлено, що нарахування відповідачу відсотків здійснювалось з тих підстав, що відповідач не повідомив первісних кредиторів у відповідності до чинного законодавства про те, що він являється військовослужбовцем та, що на нього поширюється норми ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Окрім того, слід зазначити, що з наданих відповідачем документів вбачається, що відповідач перебуває на військовій службі з 18.12.2025, а кредитний договір було укладено 03.11.2025. Отже на момент укладання кредитного договору відповідач ще не набув статусу військовослужбовця, а тому посилання на ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не мають братись до уваги, оскільки закон не має зворотної дії в часі. Відповідачем умови вищевказаних договорів не виконувались відповідно до статей 526, 1046, 1054 ЦК України, а тому нарахування відсотків за користування кредитними коштами відповідно до умов вищевказаних договорів є правомірним і відповідач жодним чином не позбавляється від виконання умов договорів та погашення заборгованості в повному обсязі.

16 липня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Тризни Є.М., на адресу суду через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він просить позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» задовольнити частково, лише в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, а в іншій частині відмовити. Заперечення мотивує тим, що позивачем безпідставно ігноруються доводи відповідача. Вважають, що відповідачем повною мірою доведено, що вимоги позивача щодо відшкодування нарахованих відсотків є неправомірними, адже ним надано належні та необхідні довідки на підтвердження перебування ним на військовій службі та відношення його до кола осіб, що підпадають під дію Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 зазначено, що для підтвердження права на пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», мобілізований позичальник має надати військовий квиток із відповідними службовими відмітками або довідку про призов на військову службу, видану територіальним центром комплектування та соціальної підтримки чи військовою частиною. У даній справі відповідачем надано військовий квиток із відміткою про призов на військову службу 18.12.2025 та довідку форми 5 про проходження військової служби, а тому є доведеним право відповідача на застосування пільги, передбаченої пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Тобто, на момент виконання сторонами умов кредитного договору відповідач вже мав статус військовослужбовця Збройних Сил України та був звільнений від сплати відсотків та інших нарахувань за користування кредитом. Вважають, що не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що для застосування зазначеної пільги відповідач повинен був попередньо повідомити первісного кредитора про проходження військової служби та надати йому підтвердні документи. Зміст пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не ставить виникнення права на звільнення від нарахування відсотків у залежність від звернення військовослужбовця до кредитора. При вирішенні спору суд оцінює наявність передбачених законом юридичних фактів, які підтверджуються належними доказами, а не факт повідомлення кредитора. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду. Зважаючи на вищевикладене, позивач не спростував доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у судове засідання не з`явився. У відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду через систему «Електронний суд» 13.07.2026, представник позивача Канак М.С. просила розглядати справу у відсутності представника ТОВ «ФК «ЄАПБ»

Відповідач ОСОБА_1 та її представник, адвокат Тринза Є.М., в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку. Від представника відповідача, адвоката Тринзи Є.М., на адресу суду через систему «Електронний суд» 20.07.2026 надійшла заява, в якій він просить розглядати справу у його та відповідача відсутності.

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом установлено, що 03 листопада 2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №06832-11/2025, згідно з умовами якого товариство надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі 4000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит, комісію за видачу кредиту, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 1.2 договору кредит надається на 120 днів. Дата надання кредиту 03.11.2025. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Кінцева дата погашення кредиту 02.03.2026.

Відповідно до п. 1.4 Договору за користування кредитом товариством нараховуються проценти в розмірі 0,90 % в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту в сумі 400,00 грн.

Згідно із п.1.5 договору детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів та комісії, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до цього Договору.

Пунктом 1.6 договору визначено, що кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

Договір про фінансовий кредит укладено з відповідачкою в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором Y479.

Відповідно до листа «іРау.ua» вих. № 3426_260518161839 від 18.05.2026, виданого ТОВ «Універсальні платіжні рішення», ТОВ «УПР» надає послуги з переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунків. Відповідно до договору на переказ коштів № ПУ-П-2026/01-1 від 15.01.2026 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 03.11.2025 18:45:04 на суму 4000,00 грн, номер картки НОМЕР_1 .

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №06832-11/2025 від 03.11.2025 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 25.02.2026 склала 12180,00 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4140,00 грн - заборгованість за відсоками; 400,00 грн заборгованість за комісією; 3640,00 грн - заборгованість за штрафом.

25.02.2026 між ТОВ «Стар файненс груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 25022026, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Стар файненс груп» (клієнт) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані, зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Факт оплати суми фінансування за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу № 25022026 від 25.02.2026 підтверджується платіжною інструкцією № 50 від 27.02.2026.

Згідно витягу з реєстру боржників від 25.02.2026 до договору факторингу № 25022026, ТОВ «Стар файненс груп» відступило позивачу право вимоги до боржника ОСОБА_1 , сума заборгованості останньої за договором № 06832-11/2025 склала 12180,00 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 4140,00 грн. - заборгованість за відсотками; 400,00 грн сума заборгованості за видачу кредиту; 3640,00 грн - заборгованість за штрафом.

Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.

Так у ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання, відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи та наявного у справі договору, такий договір був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що був направлений йому у смс-повідомленні на його мобільний номер телефону.

За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт укладення відповідачем договору із дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Підписавши договір саме такого змісту, відповідач погодився з його умовами та правилами надання споживчих кредитів, що фактично нівелює усі можливі доводи стосовно невідповідності умов договору вимогам законодавства без його обґрунтування доказами.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 03.11.2025 підписав Договір про надання фінансового кредиту № 06832-11/2025 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором Y479 та отримав від ТОВ «Стар Файненс Груп» суму позики в розмірі 4000,00 гривень на картковий рахунок, що стороною відповідача не заперечується.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Отже, до ТОВ «ФК «ЄАПБ» відповідно до укладеного договору факторингу, перейшло право грошової вимоги до відповідача.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №06832-11/2025 від 03.11.2025 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 25.02.2026 склала 12180,00 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4140,00 грн - заборгованість за відсоками; 400,00 грн заборгованість за комісією; 3640,00 грн - заборгованість за штрафом.

Згідно умов договору такий було укладено строком на 120 днів з 03.11.2025 по 02.03.2026, відсотки, обумовлені сторонами у договорі, за ставкою 0,90 % в день нараховувалися в межах строку кредитування.

Аналізуючи даний розрахунок, прослідковується, що 03.11.2025 ОСОБА_1 надано кошти в сумі 4000 грн. В період з 03.11.2025 по 25.02.2026, включно (до дня відступлення права вимоги) за 115 календарних днів первісним кредитором нараховувалися відсотки за процентною ставкою 0,90 % за користування кредитом в сумі 36,00 грн, з розрахунку 4000*115*0,90% = 4140,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, що стверджується долученими до матеріалів цивільної справи військовим квитком серії НОМЕР_2 від 09 вересня 2011 року, довідками військової частини НОМЕР_3 від 22 грудня 2025 року та від 02 травня 2026 року.

Так, за даними довідки командира військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_2 від 22 грудня 2025 року, солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 з 18 грудня 2025 року по теперішній час.

Ззігдно довідки військової чатсини НОМЕР_3 за № 1363 від 02 травня 2026 року, солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 .

Відтак, з 18 грудня 2025 року по теперішній час позичальник перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації.

Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Зі змісту кредитного договору слідує, що цей договір є договором споживчого кредиту та не є кредитним договором щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України № 2105-IX від 03.03.2022, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань на території України оголошено та проводиться загальна мобілізація, яка неодноразово продовжувалась, востаннє на 90 діб Указом Президента України від 27 квітня 2026 року № 342/2026, затвердженого Законом № 4857-IX від 28.04.2026.

З огляду на наведені вище положення законодавства відповідачу, як військовослужбовцю Збройних сил України, який був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, проценти (з 18 грудня 2025 року) та штрафні санкції за кредитним договором не повинні нараховуватися, оскільки на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2018 у справі №522/12270/15-ц (провадження № 61-21025св18).

Окрім того, відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, позивач не вправі вимагати від відповідача стягнення заборгованості за нарахованими неустойкою в розмірі 3640,00 грн та процентами, нарахованими після 18.12.2025.

Тому суд розраховує заборгованість за укладеним між сторонами договором, виходячи з вказаних вище норм, наступним чином.

Відтак, заборгованість по несплачених відсотках за договором № 06832-11/2025 від 03.11.2025, яка підлягає стягненню з відповідача у період з 03.11.2025 по 17.12.2025 становить 1620,00 грн, виходячи з розрахунку 4000*45*0,90%.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, окрім іншого, просив стягнути заборгованість за комісією за надання кредиту в розмірі 400,00 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов договору № 06832-11/2025 від 03.11.2025 свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 400,00 грн, встановлена в п. 1.4 Договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що положення договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 400,00 грн суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 400,00 грн.

Таким чином, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає до задоволення частково шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитним договором № 06832-11/2025 від 03.11.2025 у розмірі 5620,00 грн, з яких: 4000,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 1620,00 грн сума заборгованості за відсотками, нарахованими за період з 03.11.2025 по 17.12.2025.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак враховуючи, що позов «ФК «Кредит-Капітал» задоволено частково, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1228,46 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (5620,00х2662,40/12180,00).

На підставі ст. ст. 207, 526, 530, 551, 610, 612, 616, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України та керуючись ст. ст. 7, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258-268, 273, 274, 279, 280-289, 352-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 06832-11/2025 від 03 листопада 2025 року в розмірі 5620 (п`ять тисяч шістсот двадцять) грн 00 коп., з яких: 4000,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 1620, 00 грн сума заборгованості за відсотками.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору в розмірі 1228 (одна тисяча двісті двадцять вісім) грн 46 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 29 липня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 07400, вул. Лісова, буд. 2, м. Бровари Броварського району Київської області, ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя: І. І. Тхорик