Рішення № 138566009, 29.07.2026, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/747/26

Провадження № 2/595/508/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2026 м. Бучач

Бучацький районний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого судді Тхорик І.І.,

з участю секретаря Єдинак Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок», в інтересах якого діє представник, адвокат Гурський Г.Ю., звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» заборгованість за кредитним договором № 3386105901-615431 від 14.02.2022 в розмірі 10010,00 грн, що складається із заборгованості за сумою кредиту 2750,00 грн та заборгованості за відсотками 7260,00 грн. Окрім того, просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 14.02.2022 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 3386105901-615431 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі. Згідно умов договору відповідачу було надано кредит в розмірі 2750,00 гривень на початковий строк кредитування 30 днів (Лояльний період), відсоткова ставка становить 2,2 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.Однак відповідач не виконав свої зобов`язання за укладеним договором не повернув кредит та не сплатив проценти, у зв`язку з чим, станом на момент звернення до суду у відповідача, за Договором № 3386105901-615431 від 14.02.2022, утворилась заборгованість в розмірі 10010,00 грн, яка складається з: 2750,00 грн заборгованість за сумою кредиту; 7260,00 грн заборгованість за відсотками за користування позикою. Посилаючись на наведене, позивач просить задовольнити позов та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Ухвалою суду від 04 червня 2026 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

24 червня 2026 року ухвалою суду задоволено клопотання позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» про витребування доказів, витребувано з АТ КБ «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д): письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуску банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) або на ім`я іншої особи (із зазначенням ПІБ та РНОКПП такої особи); письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 13.02.2022 по 15.02.2022.

13 липня 2026 року на адресу суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшов лист за № 20.1.0.0.0/7-260701/27892-БТ від 01.07.2026 на ухвалу суду № 595/747/26 від 24.06.2026.

У судове засідання представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» Гурський Г.Ю. не з`явився, у прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася повторно, не повідомивши суду про причини своєї неявки, про день та час слухання справи повідомлена належним чином у встановленому законом порядку. Правом на подання відзиву відповідач не скористалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Оскільки представник позивача не заперечує проти заочного вирішення справи, з урахування викладеного вище, суд, вважає за необхідне проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, так як розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.

Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що 14 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» було укладено договір № 3386105901-615431 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, який підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 8147.

Відповідно до умов кредитного Договору та Паспорту споживчого кредиту до договору, ТОВ «Кошельок» взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 фінансовий кредит на споживчі цілі на таких умовах:

- сума кредиту, становить 2750,00 грн ( п. 1.1. договору, розділ 3 паспорту кредиту);

- строк кредитування, становить 30 днів з можливістю продовження (Лояльний період) початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця ( п. 2.1. договору, розділ 3 паспорту кредиту);

- тип процентної ставки: фіксована (може бути змінена за згодою сторін); процентна ставка процентів річних дисконтна процентна ставка в день 2,20 %, річна дисконтна відсоткова ставка 803,00 %, базова процентна ставка в день 2/2%, річна відсоткова ставка 803%; загальні витрати за кредитом 1815,00 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживачів за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, проценти, комісії та інші платежі) 4565,00 грн; реальна річна процентна ставка процентів річних 803,00% (розділ 4 паспорту кредиту).

Згідно з п. 3.4. Договору та відповідно до вимог частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» сукупна вартість кредиту для позичальника (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової (процентної) ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього Договору, за умови дотримання позичальником Графіку розрахунків, що є Додатком цього Договору, становить 4565,00 грн, або 166 % від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 1815,00 грн або 66,00 % від суми кредиту.

Пунктом 3.6. кредитного договору, встановлено, що сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування кредитом на умовах, визначених п. 3.7. та п. 3.8.

Згідно з п. 3.7. кредитного договору, зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду.

Згідно з п. 3.8 Договору з наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803% річних, що становить 2,2% в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Факт надання позивачем відповідачу кредиту у сумі 2750,00 грн підтверджується повідомленням ТОВ «ТАС ЛІНК» про успішне зарахування 14.02.2022 року на карту клієнта № НОМЕР_3 кредитних коштів в сумі 2750,00 грн за договором позики № 3386105901-615431.

Як вбачається з відповіді АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260701/27892-БТ від 01.07.2026 на запит № 595/747/26 від 24.06.2026, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 . Згідно виписки по рахунку № НОМЕР_1 за період 13.02.2022 по 15.02.2022 слідує, що на вказаний рахунок 14.02.2022 зараховано кошти в сумі 2750,00 грн. У період з 13.02.2022 по 14.02.2022 по карті № 4149-4991-5185-8485 здійснювалися перекази, зарахування та списання грошових коштів.

За даними детального розрахунку заборгованості за Договором № 3386105901-615431 від 14.02.2022 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, станом на 13.06.2022 заборгованість становить 10010,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом 2750,00 грн, заборгованість за відсотками 7260,00 грн.

З урахуванням встановлених обставин, суд вважає, що до виниклих між сторонами правовідносин слід застосувати наступні норми матеріального права.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За приписами ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3У «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Зазначений кредитний договір, як вбачається з його змісту, разом із правилами надання кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та за якими позичальник був попередньо ознайомлений.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).

Таким чином, порушені права позивача підлягають захисту шляхом задоволення позову і стягнення в його користь із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

Докази повернення відповідачем кредиту та сплати процентів за користування кредитом в порядку та на умовах, передбаченими спірним договором, у справі відсутні.

Факт користування відповідачкою кредитними коштами та їх несвоєчасне повернення знайшов своє підтвердження у матеріалах справи, зокрема у наданій банком виписці по картці за рахунком ОСОБА_1 про втрату картки не заявляла, із заявами щодо несанкціонованого використання коштів до банку не зверталася, упродовж вказаного періоду користувався кредитними коштами.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася та доказів на спростування доводів позивача не надала.

Таким чином, суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 3386105901-615431 від 14.02.2022, в розмірі 10010,00 грн, що складається із заборгованості за сумою кредиту 2750,00 грн та заборгованості за відсотками 7260,00 грн.

Щодо стягнення з відповідача в користь позивача судових витрат, то суд зазначає таке.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

З аналізу ч. 3 ст. 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

За загальним правилом, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони в разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, за власної ініціативи.

Такі висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21.

Водночас у ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Наведені висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23.

У постановах від 19 лютого 2022 року в справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з урахуванням конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

В позовній заяві представник позивача адвокат Гурський Г.Ю. просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничої допомоги у суді було надано: копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 12.02.2025, копію Акту № 1 приймання-передачі правової допомоги до договору про надання правової допомоги від 12.02.2025; Додаток від 15.05.2025 до договору про надання правової допомоги від 10.10.2025, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН № 5506.

Згідно Акту № 1 приймання-передачі правової допомоги до договору про надання правової допомоги від 12.02.2025 та Додатку від 10.10.2025 до договору про надання правової допомоги від 12.02.2025 вбачається перелік наданих правових та юридичних послуг адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери» товариству з обмеженою відповідальністю «Кошельок» у справі про стягнення з боржника ОСОБА_1 суми боргу за кредитним договором № 3386105901-615431, всього на суму 10 000,00 грн за надання наступних послуг: оформлення документів щодо надання правничої (правової) допомоги за ціною 1000,00 грн; збір та аналіз доказів, формування правової позиції, визначення підсудності справи та платіжних реквізитів для сплати судового збору 2000,00 грн; складання позовної заяви 4000,00 грн; формування додатків до позовної заяви 2000,00 грн; відправка позову стороні, до суду, формування матеріалів адвокатського досьє по справі 1000,00 грн, всього 10000,00 грн. Також додаток містить перелік додаткових, але не обов`язкових послуг адвоката, що можуть виникнути при розгляді справи (підготовка відповіді на відзив, підготовка додаткових письмових пояснень, участь в судовому засіданні, підготовка апеляційної скарги), вартість яких становить 16000,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, розмір якої не перевищує тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тому справа є малозначною в силу вимог закону.

За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу позивача за розгляд справи в суді у розмірі 10000 грн є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Дослідивши докази щодо розміру понесених витрат позивачем на правничу допомогу, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді у розмірі 2000 грн.

Враховуючи що позовні вимоги ТОВ «Кошельок» задоволено в повному обсязі, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.

На підставі ст.ст. 207, 512, 526, 530, 549, 551, 625, 629, 633, 634, 639, 1049, 1050, 1054, 1077, 1078 Цивільного кодексу України, Закону України «Про електронну комерцію», керуючись ст.ст.12, 141, 258, 259, 265, 268, 279, 280-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за кредитним договором № 3386105901-615431 від 14.02.2022 в розмірі 10 010 (десять тисяч десять) грн 00 коп, з яких: 2750,00 грн заборгованість за сумою кредиту, 7260,00 грн заборгованість за відсотками.

Стягнути з із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.

В решті витрат на правничу допомогу відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Бучацького районного суду Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення суду складено 29 липня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок», місцезнаходження: 08135, вул. Антонова, 8А, с. Чайки Києво-Святошинського району Київської області, ЄДРПОУ 40842831.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: І. І. Тхорик