Рішення № 138562491, 28.07.2026, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 149/2180/26

Провадження №2/149/1432/26

РІШЕННЯ

Іменем України

28.07.2026 р. м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Гончарук-Аліфанової О. Ю.

при секретарі Дигасеві І. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія"Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

19 червня 2026 року ТОВ "ФК"Кредит-Капітал" звернулось до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Позов мотивований тим, що в ході укладення договорів факторингу ТОВ "ФК"Кредит-Капітал" набуло права вимоги за кредитним договором № 1971151 від 13 лютого 2020 року, укладеного між між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 . Згідно укладеного договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 12 000,00 грн, строком на 30 днів, під проценти. Відповідач умови договору належним чином не виконував, в результаті чого у нього утворилась заборгованість, що становить 17 679,20 грн, з яких 11 480,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6 199,20 грн - заборгованість за нарахованими процентами. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 17 679,20 грн заборгованості за кредитом, 8 000,00 грн витрат на правову допомогу та 2 662,40 грн судового збору.

Ухвалою суду від 26 червня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін та витребувано докази в АТ КБ "Приватбанк".

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого у задоволенні позову просив відмовити, оскільки позивач звертаючись до суду з позовом невірно ідентифікував особу боржника, вказавши прізвище ОСОБА_2 , тоді як прізвище відповідача - ОСОБА_3 . Крім того, відповідач вказує, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази передачі грошових коштів відповідачу, відсотки за користування кредитними коштами, нараховані відповідачем поза межами тридцятиденного строку дії договору, заявлені витрати на адвоката є завищеними, а вимога про їх стягнення абсурдною. Також відповідач заявив щодо спливу строків давності звернення до суду із даним позовом, оскільки кінцевим строком виконання зобов`язання було 14 березня 2020 року, а позивач звернувся до суду лише у 2026 році.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про час, день та місце судового розгляду повідомлені належним чином, при цьому представник позивача та відповідач просили розгляд справи проводити за їх відсутності.

Суд, дослідивши наявні у справі матеріали та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Фактичним обставинам справи, відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611,625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитного договору, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.

Судом установлено, що 13 лютого 2020 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 укладено договір № 1971151 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого, останній отримав кредит в розмірі 12 000,00 грн, на строк 30 днів, із можливістю його пролонгації відповідно до умов, зазначених в Розділі 4 договору.

Стандартна процентна ставка ставка становить 1,80 % в день, знижена процентна ставка - 0,90 % в день. Умови застосування зниженої процентної ставки визначені п. 1.5.1. Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № 5168-74ХХ-ХХХХ-6012 або іншої платіжної картки, реквізити якої надано споживачем товариству з метою отримання кредиту.

Додатками до договору № 1971151 від 13 лютого 2020 року року є паспорт споживчого кредиту та графік платежів, які також підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі.

Суд відхиляє посилання відповідача на наявність помилки у зазначенні позивачем його прізвища, оскільки всі інші ідентифікаційні данні споживача збігаються із даними відповідача ОСОБА_1 , зокрема його РНОКПП, місцем проживання, електронною адресою та номером мобільного телефону, які вказані у кредитному договорі збігаються із зазначеними ним у відзиві на позовну заяву.

Крім того, суд звертає увагу на те, що описка у прізвищі споживача не звільняє його від обов`язку виконати договірні зобов`язання.

В свою чергу, Товариство свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі та перерахувало на рахунок відповідача кредитні кошти, що підтверджується листом АТ КБ "Приватбанк", відповідно до якого на ім`я ОСОБА_1 було емітовано кредитну карту № НОМЕР_1 , на яку 13 лютого 2020 року було здійснено зарахування коштів на суму 12 000,00 грн. Крім того, вказане підтверджується листом ТОВ "ФК "ВЕЙ ФОР ПЕЙ", яке надає послуги із переказу коштів.

В свою чергу, відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконував, в результаті чого у нього утворилась заборгованість.

При цьому, пунктом 1.4 Договору сторони визначили строк кредитування 30 днів

Пунктом 4.1 Договору про надання споживчого кредиту визначено, що строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п. 1.4 договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп. 4.2-4.5 договору.

Відповідно до пп. 4.3. пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем.

Відповідно до пункту 4.5. договору у випадку акцептування товариством пропозиції споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення споживачем дій, зазначених в пункті 4.3. договору та нова дата повернення кредиту відображається в особистому кабінеті.

Відповідно до розрахунку заборгованості, відповідачем 14 березня 2020 року було здійснено платіж у сумі нарахованих та несплачених процентів - 3 240,00 грн, та 14 квітня 2020 року- 7 000,00 грн.

Таким чином, матеріали справи містять докази ініціювання відповідачем пролонгації строку кредиту до 92 днів.

А тому, суд також відхиляє доводи відповідача щодо нарахування процентів за користування кредитом понад строк дії кредитного договору.

30 квітня 2021 року між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "ФК"Кредит-Капітал" було укладено договір відступлення прав вимог № ККАУ-30042021, відповідно до якого останнє набуло права вимоги за кредитним договором № 1971151 від 13 лютого 2020 року.

Доказів того, що вищевказаний договір відступлення права вимоги визнаний недійсним, суду не надано.

Судом прийнято до уваги, що у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Таким чином, ТОВ "ФК"Кредит-Капітал" стало новим кредитором відповідача за спірним кредитним договором.

На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку про наявність спірних правовідносин між сторонами, які належать до договірних зобов`язань, а саме випливають з договору кредиту, встановив, що права позивача порушення відповідачем, а тому вони підлягають захисту, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК"Кредит-Капітал" заборгованість за договором № 1971151 від 13 лютого 2020 року в розмірі 17 679,20 грн.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статей 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 457/462/16-ц, провадження № 61-21807св19.

Пунктом 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення»" ЦК України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 2 квітня 2020 року.

Постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року. Враховуючи постанову Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641, постанову Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236, карантин на території України, установлений 12 березня 2020 року, неодноразово продовжувався та діяв до 30 червня 2023 року.

Окрім того, згідно пунктом 19 Розділу "Прикінцеві положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався і діє станом на дату ухвалення рішення.

Разом із тим, внесено зміни до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації» і постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Продовжено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 30 квітня 2023 року. Також продовжено на всій території України карантин до 30 квітня 2023 року.

Враховуючи вище викладене, строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину та строк воєнного, надзвичайного стану.

Таким чином, оскільки спірний договір було укладено 13 лютого 2020 року, а від 11 березня 2020 року на території України оголошено карантин та, згодом, воєнний стан, на період яких строк позовної давності зупинено, позов заявлено в межах строку позовної давності.

Щодо розподілу судових витрат.

В силу ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Правнича допомога позивачеві у даній справі була надана АО "Апологет" на підставі договору про надання правової допомоги від 01 липня 2025 року. Згідно акту № 3345 від 08 червня 2026 року, сума наданих послуг відповідно до договору складає 8 000,00 грн.

Таким чином, беручи до уваги відсутність клопотання відповідача щодо зменшення суми витрат на правничу допомогу, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір сумі 2 662,40 грн. та витрати на правову допомогу 8 000,00 грн.

На підставі ст.ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611,625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 272, 273, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія"Кредит-Капітал" заборгованість за договором № 1971151 від 13 лютого 2020 року в розмірі 17 679 (сімнадцять тисяч шістсот сімдесят дев`ять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія"Кредит-Капітал" 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок судового збору та 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок витрат на правову допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансової компанії "Кредит-капітал", код ЄДРПОУ 35234236, адреса: вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, м. Львів, 79000.

Представник позивача: АО "Апологет", адвокат Усенко Михайло Ігорович, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, м. Львів, 79000.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: