Постанова № 138557584, 24.07.2026, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/1417/26 Провадження № 3/358/547/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року м. Богуслав

Суддя Богуславського районного суду Київської області Буравова К.І., розглянувши матеріали, які надійшли з від Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, заступника командира з логістики-начальника відділення логістичного забезпечення загону забезпечення ВЧ НОМЕР_1 , який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

УСТАНОВИЛА:

Формулювання обставин правопорушення, яке пред`являлось особі у протоколі.

1. Згідно протоколу Т0960 №05 від 17.07.2025 складеного командиром загону забезпечення військової частини НОМЕР_1 , майором ОСОБА_2 , 15 травня 2026 року під час перевірки несення служби та наявності особового складу в пункті тимчасової дислокації зведеного підрозділу військової частини НОМЕР_1 , начальником штабу -заступником командира військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_3 було виявлено відсутність заступника командира з логістики 2 загону безпілотних авіаційних комплексів майора ОСОБА_1 . 15 травня 2026 року о 20:20 підполковником ОСОБА_3 був здійснений телефонний дзвінок майору ОСОБА_1 з метою уточнення його місцезнаходження та причини відсутності в пункті тимчасової дислокації зведеного підрозділу військової частини НОМЕР_1 , на зазначене питання отримав відповідь, що він вибув в місто Київ, у зв`язку з сімейними обставинами, прибуде 16 травня 2026 року зранку. Про наміри покинути пункт тимчасової дислокації зведеного підрозділу військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_1 командуванню військової частини не повідомив. Сапера-оператора безпілотних літальних апаратів 1 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 1 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 роти безпілотних авіаційних комплексів 2 загону безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 , старшого солдата ОСОБА_4 , водія-електрика відділення обслуговування та ремонту радіоелектронного обладнання роти радіоелектронної боротьби військової частин НОМЕР_1 , старшого солдата ОСОБА_5 , начальника сховища складів взводу матеріального забезпечення роти матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 штаб-сержанта ОСОБА_6 , відпустив на власний розсуд під свою відповідальність, погодивши рапорти вище вказаних військовослужбовців. У своїх поясненнях заступник командира з логістики 2 загону безпілотних авіаційних комплексів майор ОСОБА_1 пояснив, що покинув місце несення служби за сімейними обставинами, а саме після дзвінка сусідів з міста Києва, де він проживає. Сусіди повідомили, що в нього відкрита квартира і в ній нікого не було, після чого, попередивши чергового, що він вибуває, поїхав додому в місто Київ, не попередивши керівництво про те, що потрібно терміново поїхати. 16 травня 2026 року о 09:00 майор ОСОБА_1 прибув до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 , де надав пояснення підполковнику ОСОБА_3 щодо допущеного ним недбалого ставлення до виконання службових обов`язків. Сою провину визнає повністю.

2. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст.172-15 КУпАП.

3. ОСОБА_1 у судовому засіданні 24.07.2026 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, просив відстрочити сплату штрафу на п`ять місяців про що написав відповідну заяву.

Докази на підтвердження обставин, встановлених суддею, а також мотиви неврахування окремих доказів.

4. Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов такого висновку.

5 Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

6. Згідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

7. На підставі статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

8. З урахуванням загального визначення поняття адміністративного правопорушення, обов`язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно-небезпечних або шкідливих наслідків (результатів).

9. Згідно з статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

10. Відповідно до вимог статей 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення суддя під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний всебічно, повно й об`єктивно дослідити обставини правопорушення та з`ясувати, чи було його вчинено, а також чи винна у цьому відповідна особа.

11. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу (ч.2 ст.251 КУпАП).

12. Відповідно до положень ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

13. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

14. Частиною другою статті 172-15 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

15. Диспозиція статті 172-15 КУпАП є бланкетною, тому для встановлення складу цього правопорушення необхідно визначити, які саме службові обов`язки були покладені на військову службову особу, якими нормативними актами або службовими документами вони передбачені, у чому полягало їх невиконання чи неналежне виконання та якою була форма вини особи.

16. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-15 КУпАП, полягає у невиконанні або неналежному виконанні військовою службовою особою покладених на неї службових обов`язків унаслідок недбалого ставлення до військової служби, вчиненому в умовах особливого періоду.

17. Під час вирішення питання про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення суд повинен установити, які саме службові обов`язки були покладені на військову службову особу, чи мала вона реальну можливість їх виконати, у чому конкретно полягало їх невиконання або неналежне виконання та чи перебуває таке порушення у причинному зв`язку з недбалим ставленням особи до військової служби.

18. Об`єктом правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-15 КУпАП, є встановлений порядок проходження військової служби, належне здійснення військовими службовими особами своїх організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків, військова дисципліна і внутрішній порядок у військових формуваннях.

19. Кваліфікуючою ознакою правопорушення є його вчинення в умовах особливого періоду.

20. У статті 1 Закону України № 1932-ХІІ від 06 грудня 1991 року «Про оборону України» надано роз`яснення терміну особливий період, яким є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

21. Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (абзац 5 статті 1 Закону України № 3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

22. Згідно з частиною 8 статті 4 Закону України № 343-ХІІ від 21 жовтня 1993 року «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

23. Відповідно до статті 1 Закону України № 389-VІІІ від 12 травня 2015 року «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24. Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що особливий період охоплює мобілізацію, воєнний час та частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

25. Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» в Україні було оголошено часткову мобілізацію, з моменту якої відповідно до законодавства настав особливий період.

26. Крім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України на всій території України введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та який станом на час розгляду справи не припинено.

27. Отже, на момент вчинення адміністративного правопорушення та на час розгляду справи в Україні триває особливий період, що є кваліфікуючою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-15 КУпАП.

28. За загальним правилом суб`єктом військового адміністративного та військового дисциплінарного деліктів, до яких відносяться й адміністративні правопорушення, передбачені статтею 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є особа, яка перебуває на військовій службі.

29. Відповідно до примітки до статті 172-13 КУпАП під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які постійно чи тимчасово обіймають посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов`язків, чи виконують такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування.

30. Із матеріалів справи встановлено, що на час події ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді заступника командира з логістики 2-го загону безпілотних авіаційних комплексів з логістики військової частини НОМЕР_1 .

31. За характером займаної посади він виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, був військовим начальником щодо підлеглого особового складу та ніс відповідальність за організацію служби, внутрішній порядок, військову дисципліну і належний контроль за підлеглими.

32. Отже, ОСОБА_1 є військовою службовою особою та належним суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-15 КУпАП.

33. Відповідно до статті 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир (начальник) є єдиноначальником та особисто відповідає перед державою, зокрема, за військову дисципліну, внутрішній порядок, безпеку військової служби, всебічне забезпечення військової частини чи підрозділу та успішне виконання ними бойових і службових завдань.

34. Згідно зі статтею 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир (начальник) зобов`язаний знати стан справ у довіреній йому військовій частині чи підрозділі, знати кожного підлеглого, постійно вдосконалювати стиль і методи керівництва підрозділом, поєднувати високу вимогливість і принциповість із турботою про підлеглих.

35. У матеріалах службового розслідування наведено зміст цих статей як нормативну основу персональної відповідальності командира за дисципліну, внутрішній порядок, стан справ у підрозділі та належне керівництво підлеглим особовим складом.

36. Зазначені положення Статуту визначають загальний зміст організаційно-розпорядчих обов`язків військового начальника та покладають на нього обов`язок забезпечувати належну організацію служби, дотримання статутного порядку, контроль за підлеглим особовим складом і виконання встановленої процедури прийняття рішень щодо вибуття військовослужбовців із місця служби.

37. Недбале ставлення до військової служби характеризується необережною формою вини.

38. Недбалість має місце тоді, коли військова службова особа не передбачала можливості неналежного виконання покладених на неї службових обов`язків, хоча за конкретних обставин повинна була і могла це передбачити, або безвідповідально поставилася до необхідності дотримання встановленого порядку виконання таких обов`язків.

39. Військова службова особа за наявності об`єктивної можливості діяти відповідно до інтересів служби безвідповідально або неякісно ставиться до виконання своїх обов`язків, унаслідок чого виконує їх неналежним чином або взагалі не виконує.

40. Судом установлено, що 15 травня 2026 року під час перевірки несення служби та наявності особового складу у пункті тимчасової дислокації зведеного підрозділу військової частини НОМЕР_1 було виявлено відсутність заступника командира з логістики НОМЕР_2 загону безпілотних авіаційних комплексів майора ОСОБА_1 .

41. Під час телефонної розмови з начальником штабу заступником командира військової частини ОСОБА_1 повідомив, що вибув до міста Києва у зв`язку із сімейними обставинами та повернеться 16 травня 2026 року вранці. Водночас про намір залишити пункт тимчасової дислокації він командуванню військової частини не повідомив і відповідного дозволу не отримав.

42. Крім того, ОСОБА_1 погодив рапорти трьох підлеглих військовослужбовців та відпустив їх на власний розсуд під свою відповідальність, однак погоджені рапорти командиру військової частини для прийняття рішення у встановленому порядку не подав.

43. У власних поясненнях ОСОБА_1 підтвердив, що після повідомлення сусідів про відчинену квартиру за місцем його проживання він повідомив чергового про свій виїзд до міста Києва, однак безпосереднє керівництво про необхідність терміново залишити пункт тимчасової дислокації не попередив.

44. 16 травня 2026 року о 09 годині ОСОБА_1 прибув до пункту постійної дислокації військової частини та надав пояснення щодо обставин події.

45. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення Т0960 №05 від 17.07.2026, складеного уповноваженою посадовою особою відповідно до п.14 ст.255 КУпАП, командиром забезпечення в/ч НОМЕР_1 , майором ОСОБА_2 ;

- актом службового розслідування від 16.07.2026 за фактом вчинення 15.05.2026 ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП;

- рапортом начальника штабу-заступника командира ВЧ НОМЕР_1 від 16.05.2026 ОСОБА_7 , згідно з яким останній 15.05.2026 о 16 год. 00 хв. виявив відсутність в розташуванні ВЧ НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 , та здійснив телефонний дзвінок з метою уточнення його місця заходження та причин відсутності в пункті тимчасової дислокації зведеного загону, у відповідь отримав відповідь, що за сімейними обставинами ОСОБА_1 вибув в м. Київ. Про намір покинути пункт дислокації керівництву військової частини не повідомляв;

- рапортом начальника штабу-заступника командира ВЧ НОМЕР_1 від 16.05.2026 ОСОБА_7 , згідно з яким останній 15.05.2026 виявив відсутність в розташуванні ВЧ НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 , сапера-оператора безпілотних літальних апаратів 1 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 роти безпілотних авіаційних комплексів 2 загону безпілотних авіаційних комплексів. Черговий зведеного загону головний сержант ОСОБА_8 доповів, що солдат ОСОБА_4 відсутній в розташуванні з 04.05.2025 у зв`язку з лікуванням. Здійснивши телефонний дзвінок сержанту ОСОБА_9 , т.в.о. начальника медичного пункту (з ліжковим фондом на 10 ліжок) ВЧ НОМЕР_1 з метою уточнення переліку осіб, що перебувають на стаціонарному лікуванні. На зазначене питання отримав відповідь, що солдат ОСОБА_4 офіційно лікування в медичних закладах не проходить та підтверджуючі документи щодо проходження лікування відсутні. Також відсутніми були старший солдат ОСОБА_5 , водій-електрик відділення обслуговування та ремонту радіоелектронного обладнання роти радіоелектронної боротьби та молодший сержант ОСОБА_6 , начальник сховища складів взводу матеріального забезпечення роти матеріально-технічного забезпечення, які вибули додому на підставі рапортів, які були завізовані виключно майором ОСОБА_1 та не були надані на розгляд командиру військової частини НОМЕР_1 ;

- копією наказу командира військової частини НОМЕР_3 № 180 від 18.05.2026, про призначення службового розслідування щодо відсутності військовослужбовців у розташуванні військової частини НОМЕР_1 ;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 20.05.2026, згідно яких 15.05.2026 він залишив пункт тимчасової дислокації зведеного підрозділу військової частини НОМЕР_1 , та вибув в місто Київ, у зв`язку з сімейними обставинами, при цьому повідомив, що прибуде 16 травня 2026 року зранку.16.05.2026 прибув до пункт тимчасової дислокації про ситуацію, що склалася повідомив ОСОБА_3 . Визнав свою провину також, у відсутності особового складу в місці тимчасової дислокації зведеного підрозділу військової частини, зокрема ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ;

- письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 20.05.2026, згідно яких він солдат, сапер-оператор БПАК, не прибув на місце тимчасової дислокації, у зв`язку з сімейними обставинами та погіршенням самопочуття, через травму коліна, про що доповів командиру зведеного загону ОСОБА_1 , та отримав дозвіл вибути до м. Київ з 04.05.2026 до 15.05.2026. Прибув в місце дислокації 16.05.2026 та приступив до виконання службових обов`язків;

- письмовими поясненнями ОСОБА_5 від 20.05.2026, згідно яких він 14.05.2026 написав рапорт на командира зведеного загону ОСОБА_1 , та за сімейними обставинами виїхав до м. Київ, з 15.05.2026 по 17.05.2026, про що отримав згоду в письмовому вигляді. 17.05.2026 прибув в місце дислокації та приступив до виконання службових обов`язків;

- письмовими поясненнями ОСОБА_6 від 20.05.2026, згідно з якими він був відсутній на ППД з 16.05.2026 по 17.06.2026, у зв`язку з сімейними обставинами згідно з написаним рапортом і підписаним командиром зведеного загону. Межі гарнізону не покидав. Прибув на ППД вчасно і без зауважень і приступив до виконання службових обов`язків з 10 год. 00 хв 17.05.2026;

- письмовий поясненнями солдата ОСОБА_10 , згідно яким 15.05.2026 командира ОСОБА_1 не було в місці розташування частини. При цьому зазначив, що бачив перед нарядом командира ОСОБА_1 ;

- письмовий поясненнями солдата ОСОБА_11 , згідно яким 15.05.2026 командира ОСОБА_1 не було в місці розташування частини. При цьому зазначив, що бачив ОСОБА_1 крайній раз 15.05.2026 о 16 год.00 хв;

- письмовий поясненнями солдата ОСОБА_11 , згідно якии 15.05.2026 командира військовослужбовця ОСОБА_4 не було в місці розташування частини. При цьому зазначив, що крайній раз бачив його 04.05.2026;

- письмовий поясненнями солдата ОСОБА_12 , згідно яким станом на 20 год. 30 хв. 15.05.2026 командира ОСОБА_1 не було в місці розташуванні зведеного загону.

- письмовий поясненнями ОСОБА_8 від 15.05.2026, згідно яких під час вечірньої перевірки було з`ясовано, що ОСОБА_1 за сімейними обставинами вибув з місця дислокації військової частини;

- копією рапорта ОСОБА_8 від 15.05.2026, згідно якого ОСОБА_1 о 26год 10 хв, виїхав до м. Києва за сімейними обставинами (сказав, що у нього невістка в поганому стані, повернеться 26.05.2026 маршруткою зранку);

- копіями рапортів ОСОБА_13 від 15.05.2026, за текстом аналогічна за тексом письмовим поясненням;

- копією рапорта ОСОБА_4 від 02.05.2026, за текстом аналогічна за тексом письмовим поясненням;

- копією з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 496 від 21.11.2025 (про створенню зведеного загону підрозділу ВЧ НОМЕР_1 );

- копією з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 497 від 29.11.2025 (про організацію охорони і оборони військового майна в тимчасовому місці дислокації);

- копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 384 від 29.12.2025 (по стройовій частині);

- копією наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 62 від 25.02.2026, про призначення відповідальних на тимчасових місцях дислокації підрозділів (сил і засобів) ВЧ НОМЕР_1 ;

- копією наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 76 від 05.03.2026, про внесення змін до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 25.02.2026;

- копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 71 від 09.03.2026 (по стройовій частині);

- копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 149 від 19.05.2026 (по стройовій частині);

- копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 180 від 16.06.2026 (по стройовій частині);

- копією наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 224 від 17.06.2026, про продовження строку службового розслідування щодо відсутності військовослужбовців у розташуванні ВЧ НОМЕР_1 ;

- копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 210 від 13.07.2026 (по стройовій частині);

- копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 269 від 14.07.2026 (з адміністративно-господарської діяльності);

- копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 40 від 16.07.2026 (з основної діяльності);

Висновки суду

46. Оцінивши кожний доказ окремо з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємного зв`язку, суд доходить висновку, що досліджені у судовому засіданні докази є взаємоузгодженими, послідовними та в сукупності підтверджують обставини, викладені у протоколі про військове адміністративне правопорушення № 05 від 17 липня 2026 року.

47. На підставі досліджених доказів суд установив, що ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою та військовим начальником, мав реальну можливість діяти відповідно до вимог військової служби, зокрема доповісти командуванню про необхідність вибуття, отримати відповідний дозвіл, передати погоджені рапорти командиру військової частини для прийняття рішення та забезпечити належний контроль за підлеглим особовим складом. Проте внаслідок недбалого ставлення до виконання покладених на нього організаційно-розпорядчих обов`язків він цього не зробив.

48. Встановлені судом фактичні обставини свідчать, що ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, неналежно виконав покладені на нього службові обов`язки щодо організації служби, забезпечення контролю за підлеглим особовим складом та дотримання встановленого порядку погодження і подання рапортів командиру військової частини, а також самовільно залишив пункт тимчасової дислокації без належного повідомлення командування та отримання відповідного дозволу.

49. Такі дії свідчать про недбале ставлення ОСОБА_1 до військової служби, що виразилося у неналежному виконанні покладених на нього організаційно-розпорядчих обов`язків, а тому правильно кваліфіковані за частиною другою статті 172-15 КУпАП, як недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

50. Суд доходить висновку, що досліджені у судовому засіданні докази є належними, допустимими, достовірними, а в своїй сукупності достатніми для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-15 КУпАП.

51. Такий висновок узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», сформульованим у рішенні Європейського суду з прав людини від 18 січня 1978 року у справі «Ireland v. the United Kingdom» (п. 161, Series A, № 25), відповідно до якого доведеність може випливати із сукупності достатньо переконливих, чітких та узгоджених між собою висновків або неспростовних презумпцій факту. Аналогічний підхід викладений у рішенні Європейського суду з прав людини від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» (заява № 39598/03).

52. Санкція частини третьої статті 172-15 КУпАП передбачає накладення штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

53. У відповідності до ст. ст. 34, 35 КУпАП обставиною, що пом`якшує відповідальність за адміністративне правопорушення, визнається щире каяття винного, обставини, що обтяжують відповідальність, судом не встановлено.

54. Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

55. При накладенні адміністративного стягнення, відповідно до ст. ст. 33-35 КУпАП, враховано характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують відповідальність, приходжу до висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП та вважаю за доцільне застосувати до ОСОБА_1 стягнення в межах санкції частини 2 172-15 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн.

56. 24.07.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про розстрочку сплати штрафу, у якій просив надати можливість сплатити його частинами протягом п`яти місяців. Заяву мотивував скрутним матеріальним становищем, зазначивши, що одноразова сплата штрафу у повному розмірі є для нього надмірним фінансовим навантаженням.

57. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 301 КУпАП, за наявності обставин, що ускладнюють виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту, виправних чи громадських робіт або роблять її виконання неможливим, орган (посадова особа), який виніс постанову, може відстрочити її виконання на строк до одного місяця. Відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу здійснюється в порядку, встановленому законом.

60. Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

61. Отже, нормами КУпАП передбачено вирішення питання про відстрочку виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу, а розстрочка сплати штрафу передбачена законом.

62. Аналіз наведених правових норм вказує на те, що відстрочка штрафу це надання судом права здійснити оплату штрафу з відстроченням платежу на визначений термін, а розстрочка штрафу це надання судом права на оплату штрафу частинами протягом певного терміну.

63. Згідно зі статтею 268 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є забезпечення виконання винесеної постанови, що обумовлює необхідність застосування усіх передбачених КУпАП заходів забезпечення виконання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та застосування накладеного адміністративного стягнення.

64. Враховуючи майнове становище, а також беручи до уваги розмір штрафу, який призначається судом як адміністративне стягнення та є досить значним порівняно з установленою в Україні мінімальною заробітною платою, суд приходить до висновку, що сплата ОСОБА_1 штрафу в розмірі 17 000 грн. 00 коп. одним платежем становитиме для нього надмірний тягар.

65. З огляду на викладене суд куруючись ч. 2 ст.301 КУпАП вважає за можливе задовольнити заяву ОСОБА_1 про штраф у повному обсязі з наданням розстрочки на строк 5 (п`ять) місяців із виплатою у певних частинах.

66. Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

67. Стаття 40-1 КУпАП передбачає, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

68. Разом з тим, відповідно до п. 12 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

69. Таким чином, є підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору.

70. Керуючись статтями 40-1, 172-15 ч. 3, 251, 252, 268, 277, 278-279, 280, 283-285, 294, 301,303,304 КУпАП, України, суддя,

ПОСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого 2 ст. 172-15 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Реквізити для плати штрафу: (Отримувач коштів: ГУК у Київ. обл./м.Київ/21081300, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО): 899998, Рахунок отримувача: UA308999980313010106000010750, Код класифікації доходів бюджету: 21081100, Призначення платежу: штраф за адміністративне правопорушення, Протоколи про адміністративне правопорушення Т0960 №05 від 17.07.2026).

Відповідно до ч. 1 ст.307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Розстрочити ОСОБА_1 , сплату адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, строком на 5 (п`ять) місяців, шляхом сплати щомісячних платежів, починаючи з дня набрання постановою законної сили але не пізніше останнього дня відповідного календарного місяця, за таким графіком погашення:

- протягом першого місяця - 3 400 (три тисячі чотириста) гривень 00 коп.;

- протягом другого місяця - 3 400 (три тисячі чотириста) гривень 00 коп.;

- протягом третього місяця - 3 400 (три тисячі чотириста) гривень 00 коп.;

- протягом четвертого місяця - 3 400 (три тисячі чотириста) гривень 00 коп.;

- протягом п`ятого місяця - 3 400 (три тисячі чотириста) гривень 00 коп.

Зобов`язати ОСОБА_1 повідомляти щомісячно суд про сплату відповідної частини штрафу, шляхом пред`явлення відповідного документу (квитанції).

Після закінчення строку встановленої розстрочки строк пред`явлення до примусового виконання постанови в частині накладання несплаченого адміністративного стягнення у вигляді штрафу - протягом трьох місяців.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у строк, встановлений розстрочкою, до нього може бути застосоване подвійне стягнення розміру штрафу визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, в порядку ст.308 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

Відсутність у постанові в справі про адміністративні правопорушення, як виконавчому документі, у розумінні Закону України «Про виконавче провадження», відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані, згідно постанови Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження №61-331св18), у розрізі ст. 18 указаного Закону, не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання (відмови у відкритті виконавчого провадження).

Суддя К. І. Буравова