Ухвала суду № 138557370, 28.07.2026, Романівський районний суд Житомирської області

Україна

Романівський районний суд Житомирської області

290/560/25

У Х В А Л А

28 липня 2026 року селище Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Кірічука М.М., з участю секретаря судового засідання Грінчук-Степанюк З.А., розглянувши заяву представника позивача адвоката Маслякової Т.О. про поновлення процесуального строку та заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору комунальне підприємство «Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» Житомирської обласної ради ,-

В С Т А Н О В И В :

У травні 2025 року адвокат Янчук М.О. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зазначив у позовній заяві орієнтовний розрахунок судових витрат на правничу допомогу в розмірі 42000,00 грн.

Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 8 липня 2026 року позов задоволено частково.

Вищевказане рішення суду було доставлено до електронного кабінету представника позивача Янчука М.О. 6 липня 2026 року, до електронного кабінету представника відповідача ОСОБА_3 6 липня 2026 року, до електронного кабінету представника позивача ОСОБА_4 22 липня 2026 року, відповідачем ОСОБА_2 отримано особисто під розписку 6 липня 2026 року.

27 липня 2026 року від представника позивача адвоката Маслякової Т.О. до суду надійшла заява про поновлення процесуального строку та заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу. Представником позивача зазначено, що строк подачі заяви пропущено з поважної причини, а саме копія рішення отримана ОСОБА_4 22 липня 2026 року у зв`язку з чим остання не мала можливості своєчасно ознайомитися з повним текстом судового рішення та належним чином оцінити результат розгляду справи, та реалізувати право на звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, пропуск процесуального строку зумовлений об`єктивними причинами, які не залежали від волі позивача та її представника. На підтвердження витрат на правничу допомогу до заяви додано копію договору про надання адвокатських послуг №1-М/1/25 від 2 травня 2026 року, копію прибуткового касового ордеру №3 від 2 травня 2025 року, копію ордеру на надання правничої допомоги.

Вирішуючи вищевказані заяви, суд виходить з наступного.

Частина перша статті 133 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 1 статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків. Процесуальний строк, виступає одним з ключових елементів цивільно-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження цивільного процесу у визначених ЦПК України часових рамках. Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ЦПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства. Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків. Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків. (див. висновки у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 175/957/19 (провадження № 61-12294св20)).

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Питання поновлення строку є дискреційним повноваженням відповідного суду.

Згідно частини 1 статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Частиною 4 статті 64 ЦПК України встановлено, що про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до частини 7 статті 272 ЦПК України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.

В цивільній справі здійснювали представництво інтересів ОСОБА_1 представники ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

В судовому засіданні 3 липня 2026 року позивач ОСОБА_1 не спростувала факту здійснення представництва її інтересів адвокатом Янчуком М.О. Повідомлень про припинення представництва останнім інтересів позивача до суду не надходило.

Згідно довідки про доставку електронного документу рішення суду у даній цивільній справі ОСОБА_5 отримав 6 липня 2026 року.

З огляду на викладене, оскільки обставини свідчать про відсутність поважності причин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливлюють своєчасне вчинення відповідної процесуальної дії, відсутні підстави для поновлення судом процесуального строку для подання ОСОБА_1 або її представниками доказів, які підтверджують витрати на правничу допомогу для ухвалення додаткового рішення для стягнення цих витрат.

З урахуванням викладеного, у задоволенні заяви про поновлення процесуального строку належить відмовити, а заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду.

Керуючись статтями 141, 127, 260, 261 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача адвоката Маслякової Тетяни Олександрівни про поновлення процесуального строку для подання доказів для визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду.

Ухвалу може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її постановлення в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Суддя М.М. Кірічук