Рішення № 138557318, 28.07.2026, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/69/25

провадження 2/287/762/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Нижника Г.П.,

за участю секретаря судового засідання Вернигорової К.М.,

представника відповідача Гунько О.Є. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», представник позивача Тараненко Артем Ігорович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами у розмірі 38531,52 грн., витрат по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Позов мотивований тим, що 13.06.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою укладений кредитний договір №441887330, відповідно до якого відповідачці надано кредит у сумі 7500,00 грн. 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладений договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №441887330. 27.05.2024 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладений договір факторингу №27/0524-01, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №441887330. 02.12.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладений договір факторингу №02/12/24-У, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №441887330. Відповідачка належним чином умови договору не виконувала, кошти не сплачувала, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 38531,52 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 7499,50 грн, заборгованість по відсоткам 31032,02 грн. Відповідачка в добровільному порядку заборгованість за кредитом не погашає, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом. На підставі викладеного просить стягнути із відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн і 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Нижнику Г.П.

Ухвалою суду від 03.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Також, задоволено клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» про витребування доказів. Витребувано у Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» інформацію щодо перерахування коштів відповідачу.

26.06.2026 до суду від Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» надійшла інформація щодо рахунків відповідача з доданою випискою за період з 13.06.2023 по 18.06.2023.

17.02.2026 представник відповідача подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову. Зазначила, що позовні вимоги в частині стягнення процентів у сумі 31032,02 грн є необґрунтованими, оскільки кредитний договір був укладений строком до 13.07.2023, а після спливу строку кредитування кредитодавець не має права нараховувати договірні проценти, що узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду. Вказала, що проценти за користування кредитом можуть бути нараховані лише в межах строку дії договору, відповідно загальна сума заборгованості становить 12 225 грн. Крім того, зазначила, що розрахунок заборгованості не підтверджений первинними бухгалтерськими документами, позивач не довів належними доказами перехід до нього права вимоги за кредитним договором та не підтвердив фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим просила відмовити у задоволенні позову в оскаржуваній частині.

Представник позивача ТОВ «Юніт Капітал» у судове засідання не з`явився, проте в прохальній частині позовної заяви зазначив, що у разі його неявки в судове засідання просить провести розгляд справи у його відсутність, позов підтримує, просить задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на доводи, наведені у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, виходить з наступного.

Судом встановлено, що 13.06.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , на підставі її заявки на отримання грошових коштів в кредит від 13.06.2023 (а.с. 80), уклали договір кредитної лінії №441887330, відповідно до умов якого позичальнику надається кредит у сумі 7500,00 грн, орієнтовна дата повернення якого 13.07.2023, тобто строком на 30 днів. В договорі сторони погодили розмір відсотків за користування кредитом, та порядок їх нарахування, а також порядок пролонгації строку кредитування (а.с. 27-45).

Факт підписання відповідачкою вказаного договору підтверджується довідкою щодо дій позичальника в ІТС ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (том 1 а.с. 81-82).

Факт отримання відповідачкою грошових коштів підтверджується інформаційним листом АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-251215/49843-БТ від 15.12.2025 (том 2 а.с. 23) та випискою по картковому рахунку (том 2 а.с. 24).

28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога (клієнт) укладений договір факторингу №28/1118-01, відповідно до п.2.1 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта на умовах, визначених цим договором. Відповідно до Розділу 1 договору право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за яким настав, а також, права вимоги, які виникнуть в майбутньому (том 1 а.с. 111-117).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №248 від 12.09.2023, згідно з договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №441887330 (том 1 а.с. 136-137).

27.05.2024 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладений договір факторингу №27/0524-01. Відповідно до умов договору факторингу за умовами договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (том 1 а.с. 140-148).

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №1 від 27.05.2024 згідно з договором факторингу №27/0524-01 від 27.05.2024, до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №441887330 (том 1 а.с. 149-152).

02.12.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладений договір факторингу №02/12/24-У, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги за кредитними договорами вказаними в реєстрі боржників. (том 1 а.с. 153-159).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №02/12/24-У від 02.12.2024 до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за договором №441887330 (том 1 а.с. 163-165).

Відповідно до статті 509 ЦК України між сторонами виникло зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку

Відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) цієї глави ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договорів (оферту) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозицію укласти договорі є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису (стаття 641 ЦК України).

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України (частина 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Так, з матеріалів справи вбачається що кредитний договір №441887330 від 13.06.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою укладений у відповідності до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з приписом ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Нормою ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт отримання відповідачкою кредитних коштів у сумі 7500,00 грн підтверджується належними та достатніми доказами. Як вбачається з розрахунків заборгованості (том 1 а.с. 167-172), остання не здійснювала погашення заборгованості, а тому сума заборгованості у 7500,00 грн підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Окрім стягнення суми заборгованості по тілу кредиту, позивач просить стягнути із відповідачки 31032,02 грн заборгованість за несплаченими процентами за користування кредиту.

З цього проводу суд зазначає наступне.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до умов кредитного договору сторони погодили розмір відсотків (2,10% на день, що становить 157,50 грн), порядок їх нарахування та строк кредитування 30 днів, тобто до 13.07.2023. Загальна сума процентів за користування кредитом протягом 30 днів становить 4725,00 грн (п. 3.3 Договору). Окрім того, відповідно до п.п. 1.1.3, 1.1.23, 2.1-2.4, 3.1-3.3 Договору кредитної лінії №441887330 від 13.06.2023, дисконтний період кредитування або Дисконтний період період користування Кредитом, протягом якого Позичальник має право отримувати нові Транші у межах встановленого Кредитного ліміту, у тому числі у разі часткового погашення Кредиту протягом строку дії Договору; продовження Дисконтного періоду або Пролонгація умова Договору, яка дає можливість Позичальнику продовжити строк Дисконтного періоду шляхом здійснення оплати всіх нарахованих на день платежу процентів за користування Кредитом з відповідним призначенням платежу; за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 7500 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі Правила). 2.2. Сума Кредитного ліміту, вказана в п. 2.1. Договору, це максимальна сума Кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника. 2.3. Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 7500 грн 00 коп одразу після укладення Договору, орієнтовна дата повернення якого 13.07.2023 2.4. Другий та решта Траншів з Договором надаються Позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах передбачений цим Договором; позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може збільшувати суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором. 3.2. Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та періоду Пільгової реструктуризації оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту Договору строк продовження Дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z = 30 - (Х Y), де: Z кількість днів, на які продовжується Дисконтний період; Х поточна дата (день місяця) закінчення Дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень Дисконтного періоду; Y дата ініціації (день місяця) продовження Дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок Кредитодавця). При цьому Сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується Дисконтний період, дорівнює 30 днів. 3.3. Для здійснення першої Пролонгації Дисконтного періоду за цим Договором, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 (тридцять) днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 1372 грн 50 коп. Про суму нарахованих процентів, що Позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій Позичальник інформується через Особистий кабінет.

Матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачкою пролонгації кредитного договору в порядку, визначеному його умовами.

Водночас право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу погодженого сторонами строку кредитування. Нарахування процентів за користування кредитом поза межами такого строку не відповідає змісту договірного зобов`язання та не ґрунтується на законі.

Отже, правові підстави для стягнення з відповідачки процентів за користування кредитом понад погоджений сторонами 30-денний строк кредитування відсутні.

Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, відповідно до якої «сторони можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).

Тобто твердження скаржників про те, що проценти за «користування кредитом» нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння скаржниками правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України».

Крім того, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що «для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав)».

У цій справі позивач просить стягнути саме проценти за користування кредитом, а не проценти як міру відповідальності, передбачену статтею 625 ЦК України. При цьому умови договору, на які посилається позивач, містяться в розділі, що регулює порядок нарахування процентів за користування кредитом, тоді як вимоги не обґрунтовані положеннями розділу договору про відповідальність сторін. Із наданого розрахунку також убачається, що після 13.07.2023 позивач продовжував нараховувати саме проценти за користування кредитом.

За таких обставин суд дійшов висновку, що правові підстави для стягнення процентів після спливу погодженого сторонами строку кредитування відсутні. Тому з відповідачки підлягає стягненню 7500,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 4725,00 грн процентів за користування кредитом за період правомірного користування кредитними коштами, а всього 12225,00 грн.

Вирішивши питання щодо розміру заборгованості, суд переходить до перевірки доводів позивача про набуття ним права вимоги за спірним кредитним договором.

Відповідно до статей 512, 514, 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою шляхом відступлення права вимоги. До нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент їх переходу, а така заміна не потребує згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 1077, 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути як наявна, так і майбутня грошова вимога, яка переходить до фактора в порядку, визначеному договором.

Як встановлено судом, 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт відступає фактору права вимоги, визначені відповідними реєстрами, у тому числі майбутні права вимоги. Договором передбачено, що наявні права вимоги переходять з моменту підписання сторонами відповідного реєстру, а майбутні з моменту виникнення права вимоги до боржника (п. 4.1 договору в редакції додаткової угоди № 26 від 31.12.2020).

Строк дії договору факторингу неодноразово продовжувався додатковими угодами від 28.11.2019 № 19, 31.12.2020 № 26, 31.12.2021 № 27, 31.12.2022 № 31 та 31.12.2023 № 32, у зв`язку з чим на момент підписання Реєстру прав вимоги № 248 від 12.09.2023 він був чинним.

Отже, підписанням Реєстру прав вимоги № 248 від 12.09.2023 право вимоги за кредитним договором № 441887330 від 13.06.2023 правомірно перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс».

Надалі право вимоги було відступлено ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за договором факторингу № 27/0524-01 від 27.05.2024, а 02.12.2024 - ТОВ «Юніт Капітал» за договором факторингу № 02/12/24-У, що підтверджується відповідними реєстрами прав вимоги та відповідає вимогам цивільного законодавства.

Отже, надані позивачем докази підтверджують безперервність переходу права вимоги від первісного кредитора до ТОВ «Юніт Капітал», у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позивач є належним кредитором та правомірно звернувся до суду з цим позовом.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача у сумі 768,56 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, які позивач просить стягнути на свою користь з відповідача, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною першою, другою статті 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-3 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат та їх розміру до позовної заяви було долучено наступні докази: копію договору про надання правничої допомоги №03/12/2024-01 від 03.12.2024, укладеного між ТОВ «Юніт Капітал» та АБ «Тараненко та партнери» (том 1 а.с. 173-176); копію додаткової угоди №8 від 03.12.2024 до договору про надання правничої допомоги №03/12/2024-01 від 03.12.2024 (том 1 а.с. 177-178); копію акту прийому-передачі наданих послуг від 03.12.2024 (том 1 а.с. 179).

В п. 3.6 договору про надання правничої допомоги №03/12/2024-01 від 03.12.2024 сторони погодили, що сума гонорару, якщо вона буде стягнута на користь клієнта, сплачується на користь адвоката не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок клієнта.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Водночас, суд звертає увагу на наступне.

Верховний Суд у постанові від 17 серпня 2022 року у справі №580/3324/19 дійшов висновку, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Також, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність та неминучість.

Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2023 року у справі № 140/5295/21.

Крім цього, відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі №127/9918/14-ц).

Оцінюючи надані стороною позивача докази, зважаючи на результати розгляду справи та ухвалене судом рішення про часткове задоволення позову, суд вважає, що існують підстави для розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем.

При цьому, суд зважає, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною та не є складною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу згідно вимог п. 1 ч. 3 ст. 133, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній та з урахуванням результатів розгляду справи.

На підставі статей 205, 207,512, 516, 526, 612, 625, 628, 638, 1048, 1054 ЦК України, статей 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію», керуючись статтями 2, 4, 10-13, 76-81, 133, 141, 229, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», представник позивача Тараненко Артем Ігорович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №441887330 від 13.06.2023 у сумі 12225 (дванадцять тисяч двісті двадцять п`ять) гривень 00 копійок, з яких: 7500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4725,00 грн - відсотки за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір в розмірі 768,56 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», адреса: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4-А, офіс 10, код ЄДРПОУ 43541163.

Представник позивача: Тараненко Артем Ігорович, адреса: 02094, м. Київ, вул.. Юрія Поправки, буд. 6, офіс 21, РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ID-картка НОМЕР_3 видана 02.11.2018 органом 1828, адреса: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача: Гунько Олександра Євгеніївна, адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя: Г. П. Нижник