Рішення № 138557270, 14.07.2026, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/4263/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Гришковець А. Л. ,

із секретарем Павленко Л. В.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Бабія В. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського (Фермерського) господарства «Зоря» про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 44 891 грн. 43 коп., з яких орендна плата за договорами оренди землі з 2016 року по 2025 роки з урахуванням індексу інфляції становить 23 550 грн. 02 коп., пеня за невиплату орендної плати за період з 2016 року по 2025 рік в сумі 3 838 грн. 13 коп., інфляційні втрати за прострочення внесення орендної плати за період з 2016 року по 2025 рік в сумі 14 350 грн. 95 коп., 3% річних за прострочення внесення орендної плати за період з 2016 року по 2025 рік в сумі 3 152 грн. 33 коп., мотивуючи тим, що він є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,5381 га з кадастровим номером 1824282500:05:000:0014 та площею 1,3257 га з кадастровим номером 1824282500:04:000:0049. Право власності на вказані земельні ділянки він набув у результаті прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Між ОСОБА_2 та Селянським (Фермерським) господарством «Зоря» 25.09.2014 було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого в оренду передається земельна ділянка площею 0,5381 га, кадастровий номер 1824282500:05:000:0014, орендна плата складає 75 грн. 05 коп., яка вноситься орендарем до 31 грудня поточного року. Після прийняття ним спадщини додатковою угодою від 21.07.2021 до вказаного договору оренди було внесено зміни та зазначено, що орендодавцем рахується він ОСОБА_1 ..

Також, між ОСОБА_2 та Селянським (Фермерським) господарством «Зоря» 25.09.2014 було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого в оренду передається земельна ділянка площею 1,3257 га, кадастровий номер 1824282500:04:000:0049, орендна плата складає 1051 грн. 00 коп., яка вноситься орендарем до 31 грудня поточного року. Після прийняття ним спадщини додатковою угодою від 21.07.2021 до вказаного договору оренди було внесено зміни та зазначено, що орендодавцем рахується він ОСОБА_1 ..

Відповідно до п. 8 договорів оренди землі від 25.09.2014 договір укладено на 10 років. Таким чином, термін дії договорів оренди землі закінчився у 2024 році. Листами до СФГ «Зоря» від 19.07.2024 та від 01.08.2025 він повідомив орендаря про закінчення договору оренди землі та про його обов`язок повернути йому вищевказані земельні ділянки у стані, не гіршому, порівняно з тим, у якому вони були передані в оренду.

Також, він звернувся до державного реєстратора для внесення відомостей про припинення права оренди, яке діяло на підставі вказаних договорів оренди землі, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відомості про припинення речового права за №7693747 та №7692961 внесені до реєстру 04.09.2025.

У довідці від 26.10.2021 №6, яка видана СФГ «Зоря», наявна інформація про те, що заборгованість попомерлій ОСОБА_2 станом на 26.10.2021 становить 12 724 грн. 50 коп., а саме в розрізі років: за 2016 рік 1811 грн. 57 коп., за 2017 рік 2264 грн. 48 коп., за 2018 рік 2264 грн. 48 коп., за 2019 рік 2264 грн. 48 коп., за 2020 рік 2264 грн. 48 коп., за 2021 рік 1855 грн. 01 коп..

Орендарю достеменно відомо, що він є спадкоємцем після померлої ОСОБА_2 , однак за вказаний період розрахунок з ним не проведено та кошти за користування землею йому не виплачені.

В подальшому, з метою з`ясування обставин виплати йому орендної плати, 01.08.2025 ним направлено лист до СФГ «Зоря», в якому окрім іншого, він просив відповідача надати письмову інформацію, кому та яким способом виплачувалася орендна плата за користування земельними ділянками, які належать йому на праві приватної власності. На вказаний лист відповідь йому також не надійшла, кошти за користування земельними ділянками виплачені не були.

Таким чином, орендар, усвідомлюючи наявність у нього договірних зобов`язань перед орендодавцем, свідомо уникав виконання умов договорів оренди та невиплачував належну йому орендну плату за користування землею, у тому числі, яка виникла з 2016 року.

Пунктом 10 договорів оренди землі передбачено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. А тому відповідач мав щорічно виплачувати орендну плату, проводячи її індексацію, враховуючи при цьому індекси інфляції.

Також, п. 14 договорів визначено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожен день прострочення. Таким чином, загальний розмір грошового зобов`язання, яке СФГ «Зоря» має перед ним, з урахуванням індексації, пені, інфляційних втрат та 3% річних складає вищевказану суму.

Представником відповідача ТОВ «Виробниче підприємство «Полісся» надано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що позовов задоволенню не підлягає, посилаючись на те, що договори оренди землі сторонами (орендарем/відповідач та орендодавцем/правопопередник позивача) було укладено 25.09.2014 на 10 років і вони припинені у зв`язку із закінчення строку 25.09.2024 (п.37 договору), що підтверджується також довідками із РРП 07.01.2025 про відсутність зареєстрованого права оренди.

Згідно довідки відповідача від 29.12.2025 орендна плата позивачеві повністю виплачена, навіть з переплатою за 4 квартал 2024 року та 2025 року, оскільки через помилку в бухгалтерському обліку договори рахувались діючими.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, з підстав зазначених в позовній заяві. При цьому, пояснив, що до даного часу йому не проведено виплату орендної плати. Фактично і земельні ділянки йому не повернуто. Акт про їх повернення відсутній.

Представник відповідача - Селянського (Фермерського) господарства «Зоря» в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив, з підстав зазначених у відзиві. Крім того, просить врахувати письмові додаткові пояснення у справі, в яких відмітив, що у договорі оренди не визначений порядок проведення індексації, тому орендна плата має індесуватися на індекс споживчих цін. Винятком є ситуації, коли в договорі прописано, що орендна плата індексується на коефіцієнт, який щороку оприлюднює Держгеокадастр для індексації нормативно грошової оцінки сільськогосподарських угідь.

Позивачем вимагається від суду застосування наслідків порушення зобов`язання (ст. 610 та ст. 611 ЦК України). Разом із тим ст. 614 ЦК України визначає наявність вини як підставу відповідальності за порушення зобов`язання. Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за це, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Загальновизнаним фактом є те що 24 лютого 2022 року Російська Федерація розпочала черговий акт збройної агресії проти України повномасштабне вторгнення, яке за обсягами вчинених порушень міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини є найбільшим збройним конфліктом у Європі після завершення Другої світової війни.

28 лютого 2022 року торгово-промислова палата опублікувала на своєму офіційному сайті лист щодо військової агресії РФ проти України як форс-мажорну обставину (обставину непереборної сили), що стало підставою введення воєнного стану (https://biz.ligazakon.net/analitycs/210372_orendna-plata-pd-chas-vonnogo-stanushcho-robiti-znesu).

Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору. Інакше кажучи, орендар і надалі повинен сплачувати орендну плату, але, якщо через форс-мажорні обставини він порушить строк сплати орендної плати, він не може бути притягнутий до відповідальності, передбаченої договором оренди чи законом.

Поряд з тим, відповідачем невірно проведено розрахунок. У разі смерті орендодавця припиняється його правоздатність, тому немає підстав для нарахування доходів у вигляді орендної плати для виплати померлій особі. Нове нарахування доходів проводиться вже на користь нового власника (спадкоємця) і під час такого нарахування (виплати) здійснюється оподаткування. ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину, тобто став новим власником щодо вищевказаних земельних ділянок лише 21.07.2021. Отже, підстави для нарахування проіндексованої орендної плати, пені, інфляційних втрат та 3-х % річних за період з 2016 по 2021 рік відсутні. Окрім того, відповідач двічі здійснив інфляційне нарахування та нарахування пені більше ніж за шість місяців, а також вважають, що ним пропущено строк позовної давності за 2016-2018 роки.

Суд, врахувавши доводи учасників, наведені в їх письмових заявах по суті справи, вислухавши в судовому засіданні пояснення позивача, представника відповідача та дослідивши письмові докази в справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про орендну землі», ЗК України та загальними нормами ЦК України.

В ч.ч.1, 2, 4 ст. 93 ЗК України законодавець закріпив, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством.

Частиною 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в орендну земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно ж ч.1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 1 Закону України «Про орендну землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про орендну землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 15 Закону України «Про орендну землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із суттєвих умов договору оренди.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про орендну землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями ст. 24 Закону України «Про орендну землі» передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

За положеннями ч.1 ст. 32 Закону України «Про орендну землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно з положенням ч.1 ст. 34 Закону України «Про орендну землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Згідно ж ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Такий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19)звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) вказала, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Статтею 256 ЦК України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини 1, 5 ст. 261 ЦК України).

Аналіз змісту ст.ст. 256, 257 та 261 ЦК України в їх сукупності і взаємозв`язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Як указала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19) невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Таким чином, з огляду навищенаведені правові висновки право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство можевизначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХнабрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

В статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» законодавець закріпив, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»)».

У постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 905/857/10 (провадження № 12-56гс21) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що «Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (частина перша статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Викладене свідчить, що єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, - це сертифікат, виданий на підставі статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні».

Разом з цим обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо (стаття 75 ГПК України). Отже, суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням установлених обставин справи та наявних у справі доказів».

Згідно з ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ст.89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: з кадастровим номером 1824282500:04:000:0049 площею 1,3257 га та з кадастровим номером 1824282500:05:000:0014 площею 0,5381 га, які знаходяться на території Зарічанської сільської ради Овруцького району. Вказані земельні ділянки належали його покійній бабі ОСОБА_2 на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.09.2014, що підтверджується копіями свідоцтв про право на спадщину за заповітом серії НРЕ №465664 та серії НРЕ №465665 від 21.07.2021, витягів про реєстрацію в спадковому реєстрі №65671897 та №65671959 від 21.07.2021 та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №266839184 та №266842927 від 21.07.2021 ( а.с. 14-16, 24-26).

25.09.2014 між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем Селянським фермерським господарством «Зоря», в особі директора Овсейчука Сергія Володимировича, було укладено договори оренди землі, відповідно до умов яких орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Зарічанської сільської ради Овруцького району Житомирської області площею 1,3257 га, кадастровий номер 1824282500:04:000:0049, та 0,5381 га, кадастровий номер 1824282500:05:000:0014 відповідно. Строк дії договорів 10 років (а. с. 7-8, 17-18).

В п. 9 вказаних договорів оренди сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 1051 грн. 00 коп. та 75 грн. 05 коп. відповідно.

Із цієї суми орендарем, як податковим агентом, утримуються податки, передбачені чинним законодавством України. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати можуть здійснюватись у натуральній формі, яка здійснюється шляхом передачі сільськогосподарської продукції чи товарів, у кількості або вартістю, яка є пропорційно до розміру орендної плати у грошовій формі, в іншій формі, що визначається та погоджується сторонами додатково. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації на рік виплати/нарахування. При цьому, коефіцієнт індексації для орендної плати застосовується станом на 1 січня року виплати/ нарахування.

Орендна плата вноситься орендарем у такі строки: до 31 грудня поточного року. Орендна плата вноситься на рахунок орендодавця або сплачується в іншій формі, погодженій сторонами.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 37 договорів дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

В п. 38 договору зазначено, що дія даного договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження, орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно п. 39 договору розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Відповідно до вказаних договорів оренди ОСОБА_2 було передано СФГ «Зоря» вказані земельні ділянки, що підтверджується копіями актів прийому-передачі земельної ділянки від 25.09.2014 (а.с. 9, 19).

21.07.2021 між орендарем Селянським фермерським господарством «Зоря», в особі директора Овсейчука Сергія Володимировича, та орендодавцем ОСОБА_1 було укладено додаткові угоди до договорів оренди землі по зміні орендодавця про наступне: орендодавцем по договорах оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, які розташовані в адміністративних межах Зарічанської сільської ради Овруцького району Житомирської області площею 1,3257 га, кадастровий номер 1824282500:04:000:0049, та площею 0,5381 га, кадастровий номер 1824282500:05:000:0014, рахувати спадкоємця ОСОБА_1 у зв`язку з прийняттям спадщини після померлої ОСОБА_2 (а. с.13, 23).

З витягів з Державного реєстру речових прав №442949771 та №442951987 від 10.09.2025 вбачається, що 04.09.2025 було зареєстровано припинення права оренди на земельні ділянки з кадастровим номером 1824282500:04:000:0049, площею 1,3257 га, та з кадастровим номером 1824282500:05:000:0014, площею 0,5381 га. Орендодавець - ОСОБА_1 . Орендар - Селянське фермерське господарство «Зоря» (а. с. 33-34).

Копія довідки Селянського (фермерського) господарства «Зоря» №6 від 26.10.2021, видана за запит ОСОБА_1 , свідчить, що заборгованість по невиплаті орендної плати померлій ОСОБА_2 станом на 26.10.2021 становить 12 724 грн. 50 коп., а саме в розрізі років: за 2016 рік 1811 грн. 57 коп., за 2017 рік 2264 грн. 48 коп., за 2018 рік 2264 грн. 48 коп., за 2019 рік 2264 грн. 48 коп., за 2020 рік 2264 грн. 48 коп., за 2021 рік 1855 грн. 01 коп. (а. с. 28).

19.07.2024 ОСОБА_1 звернувся із заявами на ім`я директора Селянського (фермерського) господарства «Зоря» Овсейчука С. В., в яких просив надіслати на його адресу довідку про суми невиплаченої орендної плати по укладених договорах оренди вищевказаних земельних ділянок в розрізі років та сум невиплаченого доходу, станом на дату надання довідки, та погасити заборгованість за користування орендними землями. Також просив повідомити кому, у який спосіб, коли, на підставі яких документів проводились дані виплати та хто їх отримував, оскільки відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору отриманих з центральної бази ДПС України за 2022 та 2023 роки, зазначено про нарахування 2813 грн. 00 коп. орендної плати та виплату 548 грн. 53 коп.. Крім того, просив у зв`язку з закінченням терміну дії договорів оренди землі повернути йому відповідно до вимог чинного законодавства земельні ділянки та забезпечити вільний доступ до них з метою подальшого їх використання. Вказані заяви Селянським (фермерським) господарством «Зоря» було отримано 21.11.2024 (а. с. 29-30).

01.08.2025 ОСОБА_1 на ім`я директора Селянського (фермерського) господарства «Зоря» Овсейчука С. В. знову було направлено заяву про надання інформації, в якій окрім іншого, він просив останнього надати письмову інформацію, кому та яким способом виплачувалася орендна плата за користування земельними ділянками, які належать йому на праві приватної власності, так як відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору наявна інформація про те, що СФГ «Зоря» опровело йому нарахування доходу у грудні 2022 року та грудні 2023 року в сумі 2813 грн. 00 коп. та виплату доходу у розмірі 548 грн. 53 коп., у грудні 2024 року нарахування доходу склало 2813 грн. 00 коп., а виплата доходу у розмірі 646 грн. 99 коп.. Однак, вказаних коштів він не отримував. Зазначену заяву Селянським (фермерським) господарством «Зоря» було отримано 06.08.2025 (а. с. 31-32).

На вказані заяви відповідей не надійшло.

З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору ОСОБА_1 за період з січня 2021 року по березень 2025 року, вбачається, що в грудні 2022 року, 2023 року та 2024 року ОСОБА_1 СФГ «Зоря» було нараховано по 2813 грн.00 коп. орендної плати, які виплачено в грудні 2022 року та 2023 року по 548 грн. 53 коп., та в грудні 2024 року 646 грн.99 коп. (а. с. 35-36).

Виписки по картці АБ «Укргазбанк» ОСОБА_1 за періоди з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.12.2023 та з 01.01.2024 по 31.12.2024 свідчать, що відомості про зарахування на рахунок останнього грошових коштів по сплаті орендної плати, відсутні (а. с. 57-63,67-89).

Зважаючи, що згідно діючого податкового законодавства розмір ПДФО та військового збору до 2023 році становили 18% та 1,5% відповідно, а з 2024 року 18% та 5% відповідно (розмір військового збору підвищено з 01.12.2024- до 5%), суд відмічає, що у відомостях з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору ОСОБА_1 за період з січня 2021 року по березень 2025 року у графі «сума виплаченого доходу», відображено саме суму перерахованих ПДФО та військового збору ( 2813 грн. Х19, 5% = 548 грн. 53 коп., 2813 грн. Х23% = 646 грн.99 коп..

Належними доказами сплати коштів за оренду є: видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем; видаткова накладна, підписана сторонами; довідка, видана податковою інспекцією, про наявність сплати коштів із земельного податку та оренди землі, оскільки вказані документи є платіжними і з них можливо встановити періоди нарахування (постанова Верховного Суду від 23 червня 2022 року в справі № 193/805/20, від 06 вересня 2023 року у справі № 193/805/20.

Відповідно вказані відомості ніяким чином не підтверджують факт виплати заборгованості позивачу. При цьому, факт заборгованості не заперечується і стороною відповідача. В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 пояснював, що у відзиві зазначення про погашення боргу наведено помилково. Суперечить вказаний факт і довідці про заборгованість.

Вирішуючи питання про застосування строку позовної давності, суд відмічає, що оскільки, позивач дізнався про порушення своїх прав лише після оформлення права на спадщину на спадкові земельні дялянки - 21.07.2021 та отримання 26.10.2021 довідки про заборгованість по орендній платі перед спадкодавцем, то відповідно до вищезазначених висновків Великої Палати Верховного Суду, яка зазначила, що початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», а тому в разі, якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, а в даній справі вона не спливла, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану, а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану, а відтак перебіг цього строку є зупиненим і дотепер.

Таким чином, звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості у розмірі 44 891 грн. 43 коп., з яких орендна плата за договорами оренди землі з 2016 року по 2025 роки з урахуванням індексу інфляції становить 23 550 грн. 02 коп., пеня за невиплату орендної плати за період з 2016 року по 2025 рік в сумі 3 838 грн. 13 коп., інфляційні втрати за прострочення внесення орендної плати за період з 2016 року по 2025 рік в сумі 14 350 грн. 95 коп., 3% річних за прострочення внесення орендної плати за період з 2016 року по 2025 рік в сумі 3 152 грн. 33 коп., тобто без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим. Доводи відповідача про безпідставність проведених нарахувань позивачем протягом зазначеного періоду спростовуються вищевикладеними висновками.

Твердження представника відповідача у письмових поясненнях про неможливість виконання зобов`язання в зв`язку з форс-мажорними обставинами, які є обставинами непереборної сили, а саме: військова агресія РФ проти України, що засвідчено листом Торгово-Промислової Палати України від 28.02.22, який було опубліковано на її сайті, не може бути покладено в основу рішення у справі, оскільки, будь-яких доказів, що саме ці обставини перешкодили відповідачу у виконанні зобов`язань, ним не надано.

Також не може бути покладено в основу і посилання представника відповідача на положення ч.2 ст. 232 ГК України в частині нарахувння пені, оскільки спірні правовідносини регулюються нормами цивільного законодавства, а не господарського. Положеннями ж ст.ст. 549552 ЦК України період нарахування неустойки не обмежений фіксованим строком у 6 місяців.

Оцінюючи поданий позивачем розрахунок по заборгованості (а.с.37), суд відмічає, що розмір нарахованої заборгованості, пені, 3 % річних та інфляційних витрат відповідачем не спростований, контррозрахунку не надано. Розмір заборгованості по орендній платі виведено позивачем з довідки відповідача. При цьому, суд відмічає, що з огляду на відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору ОСОБА_1 за період з січня 2021 року по березень 2025 року, що вище зазначалися, суми наведені в довідці вже за виключенням сум ПДФО та військового збору (а.с.28).

Поряд з тим, суд погоджується з посиланнями представника відповідача в частині безпідставності нарахувань пені, інфляційних втрат та 3-х % річних за період з 2016 по 2021 рік, оскільки позивач оформив спадщину лише 21.07.2021, а тому до вказаної дати у відповідача не було можливості погасити заборгованість по орендній платі спадкодавця.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не було сплачено орендну плату за період з 2016 року по 2025 рік, позивач має право на її виплату за вказаний період з нарахуванням інфляційних збитків, 3% річних та пені. При цьому, суд враховує, що розмір орендної плати згідно договорів оренди визначено в розмірі 1051 грн. 00 коп. та 75 грн. 05 коп. відповідно.

Таким чином, заборгованість по орендній платі за період з 2016 року по 2025 рік з урахуванням індексу інфляції становить 21397 грн. 43 коп., пеня за невиплату орендної плати за період з 2021 року по 2025 рік в сумі 887 грн. 44 коп., інфляційні втрати за прострочення внесення орендної плати за період з 2021 року по 2025 рік в сумі 2508 грн. 10 коп., 3% річних за прострочення внесення орендної плати за період з 2021 року по 2025 рік в сумі 728 грн. 79 коп., що в загальному розмірі становить 25 521 грн. 76 коп..

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1211 грн.20 коп. в дохід держави, який відповідно до положень ст. 141 ЦПК України в розмірі 687 грн. 41 коп. (56,8%) підлягає стягненню з відповідача на його користь.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Селянського фермерського господарства «Зоря» (код ЄДРПОУ: 05267506), що знаходиться за адресою: с. Заріччя Овруцької ТГ Коростенського району на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість за договорами оренди землі від 25.09.2014, з урахуванням додаткових угод до договорів оренди землі по зміні орендодавця від 21.07.2021, за період з 2016 року по 2025 рік у розмірі 25 166 грн. 25 коп. та судовий збір в сумі 687 грн. 41 коп..

В задоволенні решти вимог відмовити.

На рішення суду до Житомирського апеляційного суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: А. Л. Гришковець