Рішення № 138556860, 28.07.2026, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/2863/26

Провадження № 2/0274/2364/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"28" липня 2026 р. м. Бердичів

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в складі: головуючого судді Хуторної І. Ю.,

з участю секретаря Айрапетян А. А.,

розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю«ЮрКонсалт Груп Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮрКонсалт Груп Плюс» (ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс»), через підсистему «Електронний суд», звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 46/03217739 від 30.01.2021 у розмірі 33200 грн та судові витрати.

Короткий виклад доводів позивача

Позовну заяву ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс»обґрунтовує тим, що 30.01.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР ФІНАНС» (ТОВ «ПАРТНЕР ФІНАНС») та ОСОБА_1 уклали договір позики № 46/03217739 за умовами якого ТОВ «ПАРТНЕР ФІНАНС» надало ОСОБА_1 кошти на споживчі цілі у розмірі 4000 грн, на умовах повернення позики в кінці строку користування позикою, зі сплатою процентів за кожен день користування позикою у порядку, розмірі та строки встановлені у графіку платежів.

28.12.2023 за договором факторингу № 28122023, укладеного між ТОВ «ПАРТНЕР ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС»(ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС») право вимоги за кредитним договором № 46/03217739 перейшло до ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС».

17.04.2025 за договором факторингу № 17-04/ФК-25, укладеного між ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія«УКРФІНСТАНДАРТ»(ТОВ «ФК«УКРФІНСТАНДАРТ») право вимоги за договором позики № 46/03217739 перейшло до ТОВ «ФК«УКРФІНСТАНДАРТ».

25.08.2025 за договором факторингу № 25-08/ФК-25, укладеного між ТОВ «ФК«УКРФІНСТАНДАРТ» та ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» право вимоги за договором позики № 46/03217739 перейшло до ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс».

У порушення умов вищевказаного договору позики відповідач свої зобов`язання за укладеним договором позики належним чином не виконує, внаслідок чого у нього наявна заборгованість у розмірі 33200 грн, з яких: 4000 грн - заборгованість за сумою позики; 28640 грн заборгованість по нарахованим процентам та 560 грн заборгованість по комісії.

Вказану суму боргу позивач просить стягнути із відповідача.

Відзив на позовну заяву відповідач не подавав.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 05.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» у позовній заяві просить проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав, надав згоду на ухвалення рішення при заочному розгляді.

Відповідач про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, шляхом публікації оголошення про виклик на вебпорталі судової влади України., відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України.

У зв`язку із неявкою в судове засідання учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального пристрою не здійснювалося.

Суд, відповідно до статті 280 ЦПК України, ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження

Суд встановив, що 30.01.2021 ТОВ «ПАРТНЕР ФІНАНС» та ОСОБА_1 уклали договір позики № 46/03217739, за умовами якого кредитодавець надає у позику шляхом передачі готівкових коштів відповідачу у сумі 4000 грн, строком на 365 днів, процентна ставка -фіксована 2 % в день від суми позики за кожен день користування позикою в межах строку передбаченого п. 1.4 та п. 2.2. у порядку та в строки встановлені в Графіку платежів що становить 28640 грн, комісія за видачу позики 14% від суми позики 560 грн (а.с. 18-20).

У п. 9 договору відображений графік платежів, у якому вказано, що сума кредиту становить - 4000 грн, проценти за користування кредитом нараховані починаючи з 12.02.2021 - 28640 грн, комісія 560 грн, дата повернення кредиту 29.01.2022. (а.с. 18).

28.12.2023 між ТОВ «ПАРТНЕР ФІНАНС» та ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС»укладено договір факторингу № 28122023, за умовами якого ТОВ «ПАРТНЕР ФІНАНС» передає ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС»за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» приймає належні ТОВ «ПАРТНЕР ФІНАНС» права вимоги до боржників, що доводиться також актом приймання -передачі документації від 29.12.2023 (а.с. 33-36, 37).

З витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 28122023 від 28.12.2023 вбачається, що ОСОБА_1 вказаний у списку боржників за кредитним договором № 46/03217739 від 30.01.2021, за яким загальна сума заборгованості становить 33200 грн, з яких: 4000 грн - заборгованість за сумою позики; 28640 грн заборгованість по нарахованим процентам та 560 грн заборгованість по комісії (а.с. 66-69).

17.04.2025 між ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС»та ТОВ «ФК«УКРФІНСТАНДАРТ»укладено договір факторингу № 17-04/ФК-25, за умовами якого ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС»передає ТОВ «ФК«УКРФІНСТАНДАРТ»за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК«УКРФІНСТАНДАРТ» приймає належні ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС»права вимоги до боржників (а.с. 23-25).

З витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 17-04/ФК-25 від 17.04.2025 вбачається, що ОСОБА_1 вказаний у списку боржників за кредитним договором № 46/03217739 від 30.01.2021, за яким загальна сума заборгованості становить 33200 грн, з яких: 4000 грн - заборгованість за сумою позики; 28640 грн заборгованість по нарахованим процентам та 560 грн заборгованість по комісії (а.с. 51-55).

25.08.2025 між ТОВ «ФК«УКРФІНСТАНДАРТ»та ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс»укладено договір факторингу № 25-08/ФК-25, за умовами якого ТОВ «ФК«УКРФІНСТАНДАРТ»передає ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс»за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс»приймає належні ТОВ «ФК«УКРФІНСТАНДАРТ»права вимоги до боржників (а.с.28-30).

З витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 25-08/ФК-25 від 25.08.2025 вбачається, що ОСОБА_1 вказаний у списку боржників за кредитним договором № 46/03217739 від 30.01.2021, за яким загальна сума заборгованості становить 33200 грн, з яких: 4000 грн - заборгованість за сумою позики; 28640 грн заборгованість по нарахованим процентам та 560 грн заборгованість по комісії (а.с. 61-65).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 46/03217739 від 30.10.2021, ТОВ «ПАРТНЕРС ФІНАНС» нарахувало ОСОБА_1 заборгованість за період з 30.01.2021 до 29.01.2022 у розмірі 33200 грн, з яких: 4000 грн основна сума боргу; 28640 грн відсотки, 560 грн комісія (а.с. 15-16).

Застосовані норми права

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 526 ЦК визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 512 ЦК України передбачено можливість зміни кредитора у зобов`язанні, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ст. 1077 ЦК України).

Аналіз доводів сторін, висновки суду

Дослідивши докази, з`ясувавши обставини справи, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову, з таких підстав.

Звертаючись з позовом, ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс»посилається у позові на те, що через невиконання відповідачем своїх зобов`язань утворилась заборгованість за договором позики № 46/03217739 від 30.10.2021 в розмірі 33200 грн, яку просить стягнути на його користь як правонаступника кредитора.

На підтвердження позовних вимог позивачем було долучено копію договору позики, копії договорів факторингу, додатки до цих договорів, витяги з реєстрів боржників до договорів факторингу, розрахунок суми заборгованості первісного кредитора.

За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 77 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (стаття 78 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов`язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача.

Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (статті 77 - 80 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом (частини 5, 7статті 81 ЦПК України).

У постанові від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (ст. ст. 12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

В оцінці поведінки та способу ведення справ банком чи фінансовою установою суд враховує те, що вони є професійними учасниками ринку надання фінансових послуг, у зв`язку з чим до них висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком чи фінансовою установою є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

Аналогічна позиція викладена і Верховим Судом у постанові від 01 лютого 2023 року у справі №199/7014/20.

Кредитний договір, як і договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі № 755/2284/16-ц.

У разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Позивачем ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс»не долучено до позову жодного доказу, який би засвідчив, що позикодавцем були передані грошові кошти відповідачу в розмірі передбаченому договором № 46/03217739, а відповідач ці кошти отримав.

Позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини. Проте позивач не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Таким чином, суд доходить висновку, що в матеріалах справи відсутні достовірні та достатні докази на підтвердження заявленої позивачем до стягнення заборгованості за договором позики № 46/03217739 від 30.01.2023.

Отже відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 а на користь ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс»заборгованості за договором позики № 46/03217739.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову ТОВ «ЮрКонсалт Груп Плюс» суд відмовив, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 141, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні Товариства з обмеженою відповідальністю«ЮрКонсалт Груп Плюс» до ОСОБА_1 а про стягнення заборгованості - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю«ЮрКонсалт Груп Плюс», місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 17-Б, оф. 503, код в ЄДРПОУ 45714110;

відповідач - ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя І. Ю. Хуторна