Рішення № 138553790, 28.07.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 року м.Чернігів Справа № 620/4648/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Клопота С.Л.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та просить наступне.

1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області (вул. П`ятницька, буд. 83а,м. Чернігів, Чернігівська обл, 14005, код ЄДРПОУ: 21390940) яка полягає у не зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) періодів роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 25.04.1984 року з 20.08.1991 по 05.06.1995, у не зарахуванні до пільгового стажу періодів її роботи з 20.08.1991 по 05.06.1995, у не зарахуванні до страхового стажу з 05.06.1995 по 08.08.1998 період догляду за її дитиною - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є потерпілою від Чорнобильської катастрофи, у нездійсненні перерахунку пенсії на підставі її заяви від 26.02.2026 року.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області перерахувати пенсію за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 починаючи з 26.02.2026 зарахувавши до страхового стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 25.04.1984 року з 20.08.1991 по 05.06.1995 та з 05.06.1995 по 08.08.1998 період догляду за її дитиною - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є потерпілою від Чорнобильської катастрофи.

Ухвалою судді від 08.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.

Представник відповідача у встановлений ухвалою суду строк подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.

Позивач, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та з 09.04.2025 року, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до розрахунку пенсії, Позивач має 28 років страхового стажу (неповний) та їй нараховано пенсію у сумі 2595 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто п`ять) гривень.

26.02.2026 року Позивач звернулася з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з проханням здійснити перерахунок її страхового стажу та відповідно здійснити перерахунок пенсії.

У заяві Позивач зазначила, що до її стажу не було включено періоди роботи згідно її трудової книжки серії НОМЕР_2 від 25.04.1984 року, а саме відповідно до записів трудової книжки від 20.08.1991 р. наказ №264 від 30.08.1991 р., від 04.03.1994 р. наказ № 61-к від 04.03.1994 р., від 01.04.1994 р. наказ №85-к від 01.04.1994 р., від 03.03.1995 р. наказ №51-к від 01.03.1995 р., від 07.03.1995 р. наказ №21-к від 10.03.1995 р., від 05.06.1995 наказ №57-к від 31.05.1995 р., а також не включено до страхового стажу період доглялу з 1995 по 1997 роки за її дитиною - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є потерпілою від Чорнобильської катастрофи.

На адресу Позивача надійшов лист за підписом заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 31.03.2026 року, в якому було зазначено, що до страхового стажу не враховано періоди робити згідно трудової книжки від 25.04.1984 року НОМЕР_2 з 20.08.1991 по 31.12.1991, оскільки відсутня інформація в заяві про призначення/перерахунок пенсії про документальне підтвердження не здійснення російською федерацією пенсійних виплат за зазначені періоди відповідно до Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №562 від 16.05.2025, з 01.01.1992 по 03.03.1995, з 07.03.1995 по 05.06.1995, оскільки відсутній договір між Україною та російською федерацією.

Рішення про відмову в перерахунку пенсії, відповідно до заяви від 14.08.2025 року приймалося за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, оскільки до заяви додане нечитабельне посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_3 .

На запит відділу обслуговування громадян №9 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління від 25.08.2025 від Департаменту соціального захисту населення Чернігівської області державної адміністрації ,07.10.2025 надійшла відповідь про відсутність архівних документів зі встановлення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на підставі яких ОСОБА_2 було видано посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи серії Д.

Не погодившись з цим, позивачка звернулась до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Пунктом 13 статті 30 Закону України № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що потерпілим дітям, зазначеним у пунктах 1-6 статті 27 цього Закону, та їх батькам надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років.

Постановою Кабінету Міністрів України №501 від 25.08.1992 року (чинної на час видачі посвідчення) «про Порядок видачі посвідчення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та зразки посвідчень, що видаються особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно п.2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"

Згідно п.8 Порядку, неповнолітнім дітям, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, видаються посвідчення жовтого кольору, серія Д.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Ніжині, Чернігівської області.

Батьками дитини є - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

01.12.1995 року ОСОБА_2 , Чернігівською державною обласною адміністрацією, було видано Посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_3 , що відповідно посвідчує його статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи та надає йому право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції від 19 грудня 1991 р., із змінами і доповненнями від 1 липня 1992 р.) для дітей, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 25.04.1984 року, ОСОБА_1 «05.06.1995 Уволена по собственному желанию по уходу за ребенком до 14 лет ст. 31 КЗоТ РФ, Приказ № 57-кот31.05.1995), «08.08.1998 Назначена выплата пособия по безработице согласно ст. 29 п.1б Закона Украины, приказ №152 от 05.08.98», що фактично підтверджує з 05.06.1995 по 08.08.1998 рік факт здійснення нею догляду за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи- ОСОБА_2 , та відповідно до пункту 13 статті 30 Закону України № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право для зарахування до стажу роботи час догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років.

Батько дитини - ОСОБА_3 14.08.2025 року заявою повідомив Головне управління пенсійного фонду у Чернігівській області, що не скористався пільгою передбаченою пунктом 13. ст. 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Листом від Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації від 09.2025 року за №04-23/5608 не роз`яснено причини відсутності документів, на підставі яких ОСОБА_2 було видано посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи серії Д.

26.02.2026 року представником позивача, адвокатом Івашком О.М. направлено адвокатський запит до Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації з проханням повідомити причину відсутності документів, на підставі яких ОСОБА_2 було видано посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи серії Д. (не видавалося, втрата, списання та знищення за строками давності зберігання, тощо)

На даний час ніякої відповіді не отримано, адвокатський запит був проігнорований.

Суд зазначає, що відмова пенсійного фонду через неможливість прочитати прізвища ім`я по батькові при наявності чіткого номера посвідчення та свідоцтва про народження дитини, є проявом надмірного формалізму, що порушує право особи на соціальний захист.

Так статус був наданий відповідно до законодавства, чинного на момент видачі.

Закон не має зворотної дії в часі (ст. 58 Конституції).

Якщо статус не був скасований у встановленому законом порядку, він є чинним.

Якщо держава в особі уповноваженого органу видала посвідчення (акт індивідуальної дії), особа має легітимне очікування, що цей статус є дійсним і надає їй право на пільги.

Пенсійний фонд не надав жодних доказів того, що посвідчення серії НОМЕР_3 є підробленим, або виданим незаконно.

Факт фізичного зношення документа (розмиття чорнила) не спростовує юридичну силу акта державної влади, яким цей статус було надано.

Ризик будь-якої помилки державного органу (наприклад, втрата архіву або незабезпечення збереження даних) повинен покладатися на саму державу.

Пенсійний орган, при аналізі наданих йому документів, перш за все, має виходити з їх змісту, а не лише суто з форми. У цьому випадку, орган Пенсійного фонду, переслідуючи в цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання не обгрунтованому призначенню пенсії, при виконанні своїх повноважень повинен діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно, як це передбачено частиною другою статті 2 КАС України, з тим, щоб не створювати штучних і явно не обгрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.

Щодо періодів роботи Позивача в районах Крайньої Півночі, а саме з 20.08.1991 по 05.06.1995, які не були зараховані Відповідачем до страхового стажу Позивача, з посиланням на те, що відсутній договір між Україною та російською федерацією, суд зазначає, що Відповідач був зобов`язаний не лише зарахувати період роботи Позивача в районах Крайньої Півночі до загального страхового стажу, а й з здійснити його обчислення на пільгових умовах за (1 рік роботи за 1 рік та 6 місяців стажу) з наступних підстав:

Стаж роботи Позивача на Крайній Півночі підтверджується записасми трудової книжки Позивача, серії НОМЕР_2 від 25.04.1984 року, а саме відповідно до записів трудової книжки:

- за порядковим номером 18 «20.08.1991 Принята оператором теплового пункта третьего разряда в район тепловых сетей. Приказ 264-к от 30.08.91 г.»

- за порядковим номером 20 «04.03.1994 Переведена оператором котельной третьего разряда районной котельной №4. Приказ 61 -4 от 04.03.1994 г.»

- за порядковим номером 21 « 01.04. 1994 Переведена оператором теплового пункта третьего разряда. Приказ № 85-к от 01.04.1991 г.»

- за порядковим номером 22 « 03.03.1995 Уволена в порядке перевода в ОБО при Новоуренгойском ГОВД. Приказ №51-к от.01.03.1995 г.»

- за порядковим номером 23 «07.03.1995 Принята електромонтером четвертого разряда на ПЦО-1 Приказ №21-к от 10.03.95 г.»

- за порядковим номером 24 «05.06.1995 Уволена по собственному желанию (по уходу за ребенком до 14 лет) ст. 31 КЗоТ РФ Приказ №57-к от 31.05.95 г.»

Порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, встановлено Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» та від 26.09.1967 «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», а також Інструкцією про порядок надання пільг, затвердженою постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16.12.1967 №530/П-28.

Відповідно до пункту 3 постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960 №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі після 01.03.1960 року - за 1 рік і 6 місяців при нарахуванні стажу для отримання пенсії за віком та по інвалідності.

Згідно із статтю 3 Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районі, в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 01.01.1991. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства російської федерації.

Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін.

Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992).

Тобто, вказана Тимчасова угода надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.

Стаття 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода від 13.03.1992) закріплює принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 Угоди від 13.03.1992 також передбачено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Статтею 3 Тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом російської федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 передбачено, що при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи російської федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 01.01.1991. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого у районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюється за нормами законодавства російської федерації.

Проте, ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15 січня 1993 року, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Не передбачено пільг при обчисленні трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в прирівняних місцевостях після 01 січня 1991 року й нормами Законів України «Про пенсійне забезпечення» і «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960р. №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 р. зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 р. - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Пунктом 3 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967р. «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» встановлено скоротити тривалість трудового договору, який дає право на отримання пільг, які передбачені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з п`яти до трьох років».

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу 1 Інструкції про порядок надання пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, яка затверджена Постановою Президії ВЦСПС від 16 грудня 1967 року №530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 «Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» і від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26 вересня 1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.

Системний аналіз вказаних положень дає підстави дійти висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців ) є сукупність наступних обставин:

1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях;

2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року та від 29 вересня 1967 року та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

При цьому основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях, є її трудова книжка.

Таким чином, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Тобто, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 07 червня 2018 року у справі №173/637/17, від 03 липня 2018 року у справі №302/662/17-а, від 25 вересня 2018 року у справі №554/1723/17, від 21.08.2019р. у справі №750/1717/16-а, від 07.06.2018р. у справі №173/637/17, від 03.07.2018р. у справі №302/662/17-а, від 25.09.2018р. у справі №554/1723/17.

Щодо зазначених вище періодів роботи Позивача в районах Крайньої Півночі, які не були зараховані Відповідачам до страхового стажу Позивача, з посиланням на те, що відсутній договір між Україною та російською федерацією , суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 6 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» від 13 березня 1992 року, укладеною між Україною і Росією, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом рф «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами.

Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Частиною другою статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, рф, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі №676/6166/16-а та від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а.

Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 №01-1/2-07 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди робота, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.

Таким чином, під час вирішення питання про наявність у Позивача права на пенсію за віком Відповідачем повинен був бути врахований трудовий стаж та заробітна плата, набуті ним на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території російської федерації.

1 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України №2783-ЇХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі - Закон №2783-ІХ), який набрав чинності 23.12.2022 і яким постановила зупинити у відносинах з російською федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст.417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).

29 листопада 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (далі Постанова №1328), яка набрала чинності 02.12.2022, якою постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. москві.

Пенсійний фонд України звернувся із запитом від 27.12.2022 за №2800 030102-5/56080 щодо погодження порядку дій, який буде застосовуватись до прийняття відповідного нормативно-правового акту у зв`язку із припиненням з 01.01.2023 Росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, при призначенні пенсій/поновленні раніше призначених пенсій громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації.

Відповідно до запропонованого порядку дій, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року, а заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закону № 1058.

Міністерство соціальної політики України (далі - Мінсоцполітики) листом від 12.01.2023 № 411/0/2-23/54 підтримало позицію Пенсійного фонду України щодо порядку дій.

При призначенні пенсії, Мінсоцполітики запропонувало заробітну плату (дохід) для обчислення пенсії враховувати за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закону № 1058, а за період по 31.12.1991 - на умовах, визначених абзацом п`ятим частини першої статті 40 Закону №1058.

В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.99 щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України.

Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.

Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

За статтею 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Таким чином, положення Закону №2783-ІХ підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022, а положення Постанови №1328 з 02.12.2022.

Отже, оскільки позивач працювала у російській федерації в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у Відповідача не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території російської федерації.

У правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 28 січня 2025 року у справі № 620/3530/22, адміністратитвне провадження № К/990/4188/23 зазначено, що не є підставою для відмови у зарахуванні спірного стажу роботи позивача до стажу, який враховується для призначення пенсії і припинення участі російської федерації в Угоді, адже такий стаж ним набутий до прийняття відповідних нормативних актів, надана позивачем трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу лише з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агре сором., відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації та неможливість їх підтвердження не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком стажу роботи, набутого на підприємствах російської федерації, який підтверджений належними доказами, зокрема записами трудової книжки.

Відтак суд вважає, що не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83А, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14005) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області (вул. П`ятницька, буд. 83а,м. Чернігів, Чернігівська обл, 14005, код ЄДРПОУ: 21390940) яка полягає у не зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) періодів роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 25.04.1984 року з 20.08.1991 по 05.06.1995, у не зарахуванні до пільгового стажу періодів її роботи з 20.08.1991 по 05.06.1995, у не зарахуванні до страхового стажу з 05.06.1995 по 08.08.1998 період догляду за її дитиною - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є потерпілою від Чорнобильської катастрофи, у нездійсненні перерахунку пенсії на підставі її заяви від 26.02.2026 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області перерахувати пенсію за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 починаючи з 26.02.2026 зарахувавши до страхового стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 25.04.1984 року з 20.08.1991 по 05.06.1995 та з 05.06.1995 по 08.08.1998 період догляду за її дитиною - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є потерпілою від Чорнобильської катастрофи.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 8831,20 грн (1331,20 грн- судовий збір + 7500 грн - правнича допомога).

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 28 липня 2026 року.

Суддя Сергій КЛОПОТ