Ухвала суду № 138550251, 23.07.2026, Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/2529/26

Номер провадження: 4-с/511/15/26

"23" липня 2026 р. Роздільнянський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бобровська І. В.,

секретаря судового засідання Кіндракевич В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Роздільна Одеської області скаргу ОСОБА_1 про визнання неправомірними дії приватного виконавця та скасування результатів визначення вартості майна, -

ВСТАНОВИВ:

До Роздільнянського районного суду Одеської області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла зазначена скарга, у якій ОСОБА_1 просила:

-визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Романа Володимировича у виконавчому провадженні № 80101554 щодо визначення вартості арештованого майна боржника гаража № НОМЕР_1 площею 16,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Звіту про незалежну оцінку майна від 25 червня 2026 року, виготовленого ТОВ «ІКБ «ТРІАДА» та ТОВ «НІКА-МОРІС», а також щодо безпідставного та передчасного виставлення його на примусову реалізацію;

-скасувати результати визначення вартості вказаного арештованого майна боржника, відображені у Звіті про незалежну оцінку майна від 25 червня 2026 року;

-зупинити примусову реалізацію арештованого майна боржника гаража № НОМЕР_1 площею 16,5 кв. м за адресою: м. Роздільна, вул. Кірпи Георгія, 81, що проводиться в межах виконавчого провадження № 80101554 на електронному аукціоні ДП «СЕТАМ» (лот № 602411), до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду цієї скарги.

Стислий виклад обґрунтування скарги.

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Бондарева Романа Володимировича перебуває виконавче провадження № 80101554 з виконання виконавчого листа № 511/2403/23.

У межах виконавчого провадження приватним виконавцем було отримано «Звіт про незалежну оцінку майна» від 25 червня 2026 року, відповідно до висновку якого ринкова вартість об`єкта нерухомого майна боржника (гаража № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 ) визначена у розмірі 77 064,00 гривень.

Разом із цим, ОСОБА_1 вважає, що дії приватного виконавця щодо визначення вартості майна боржника на підставі вказаного Звіту, а також щодо виставлення його на примусову реалізацію є незаконними та такими, що грубо порушують її права та вимоги законодавства, з огляду на те, що звіт складено неуповноваженою особою, зокрема, суб`єктом оціночної діяльності було призначено виключно ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНО-КОНСАЛТИНГОВЕ БЮРО «ТРІАДА», однак оцінка затверджена підписом керівника та скріплена печаткою абсолютно сторонньої юридичної особи ТОВ «НІКА-МОРІС» (код ЄДРПОУ 32859437) на підставі приватного «договору про співпрацю» між цими компаніями.

Також, приватним виконавцем, на думку скаржника, умисно було позбавлено її права на відвід та заперечення, оскільки звіт та постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності датовані одним днем.

У Звіту оцінювач стверджує, що визначав стан майна за допомогою «органолептичного дослідження» (особистого візуального огляду). Проте додані до Звіту фотоматеріали містять лише один знімок зачинених зовнішніх воріт з вулиці. Внутрішній огляд приміщення гаража № НОМЕР_1 взагалі не проводився, оскільки об`єкт перебуває у зачиненому стані, а ключі оцінювачу не передавалися.

Вартість 77 064,00 гривень визначена «без урахування ПДВ».

Водночас, не чекаючи закінчення передбаченого законом строку на оскарження результатів визначення вартості майна та достовірно знаючи про наявність судових спорів щодо легітимності самого виконавчого документа (справа № 511/332/26), опису та арешту гаража (справа № 511/2212/26), визначення суб`єкта оціночної діяльності (справа № 511/2341/26), приватний виконавець умисно та поспішно передав гараж на примусову реалізацію.

Стислий виклад заперечень приватного виконавця на мотиви скарги.

Приватний виконавець Бондарев Роман Володимирович подав до суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні скарги, оскільки боржник повідомлена належним чином про початок примусового виконання рішення.

Звіт про незалежну оцінку майна, виготовлений ТОВ «ІКБ «Тріада» (ідентифікаційний код 3914313) за договором про співпрацю з ТОВ «НІКА МОРІС» (ідентифікаційний код 32859437), сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 145/24 від 19 березня 2024 року.

ТОВ «ІКБ «ТРІАДА» вимогам статті 8, 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» відповідає і могло бути призначено приватним виконавцем.

При цьому, на думку приватного виконавця, законодавство не обмежує суб`єктів оціночної діяльності у передачі проведення робіт стороннім виконавцям, за умови дотримання вищенаведених вимог закону Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Разом із цим, з моменту призначення СОД до моменту виготовлення оцінки пройшло два дні, а до моменту отримання оцінки приватним виконавцем пройшло три дні. У вказаний період заяв (клопотань) Боржника про відвід СОД не надходило. Не надійшло таких заяв і по цей час. Підстав для відводу СОД, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» не наведено і за текстом скарги.

Обов`язкові індивідуальні ознаки описаного нерухомого майна приватним виконавцем було зазначено у в постановах про опис та арешт майна (коштів) боржника. Економічно-планувальні характеристики описаного майна, зазначені приватним виконавцем в постановах, відповідають характеристикам, наведеним у здобутих приватним виконавцем технічних паспортах на описані об`єкти.

Також, боржник ОСОБА_1 є фізичною особою і не є платником ПДВ.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акту оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Згідно з рецензуванням, звіт загалом відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна в умовах військового стану в Україні та може бути цілком використаний для досягнення кінцевої мети, а саме подальшої примусової реалізації об`єкта.

Процесуальні дії.

13 липня 2026 року прийнято до провадження скаргу та відмовлено у частині зупинення примусової реалізації арештованого майна боржника.

21 липня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення примусової реалізації арештованого майна.

Стислий виклад позиції сторін у судовому засіданні.

ОСОБА_1 та приватний виконавець Бондарев Роман Володимирович у судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлялися про дату, час та місце його проведення, надали заяви про розгляд скарги без їх участі.

Інші учасники скарги у судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлялися про дату, час та місце проведення судового засідання.

Висновки суду за результатами розгляду скарги.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (частина перша статті 447 ЦПК України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об`єктивності (пункт 5 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як встановлено судом, оскаржувана оцінка проводилася на виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Пояцика Наталя Сергіївна повідомлена належним чином про початок примусового виконання рішення та, окрім іншого, має зареєстрований кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» та обізнана про вчинення процесуальних дій приватним виконавцем.

Поряд із цим, у частині першій статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Тобто Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачає, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Отже, рецензування є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який у межах виконавчого провадження дозволяв швидко та ефективно захистити права боржника.

Водночас Закон України «Про виконавче провадження» не містить обов`язку приватного виконавця здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, здійснену суб`єктом оціночної діяльності.

Зазначене узгоджується із правовими висновками, викладеними, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 826/6706/18 (провадження № К/9901/59534/18), від 27 серпня 2020 року у справі № 295/11078/14 (провадження № 61-2646св19), від 11 березня 2021 року у справі № 755/6875/18 (провадження № 61-8091св20), від 26 липня 2021 року у справі № 757/33710/14 (провадження № 61-6879св21).

Водночас, приватним виконавцем у ході розгляду скарги було призначено рецензування звіту, згідно з яким звіт загалом відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна в умовах військового стану в Україні та може бути цілком використаний для досягнення кінцевої мети, а саме подальшої примусової реалізації об`єкта.

Поряд із цим, ОСОБА_1 не скористалася законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки рецензуванням звіту з оцінки нерухомого майна.

Щодо аргументів про відсутність внутрішнього огляду гаража, суд зазначає, що опис, арешт та оцінку майна без проникнення до нього, не є безумовною підставою для задоволення скарги, оскільки доступу до гаражного приміщення боржником не забезпечено, про що безпосередньо зазначено у скарзі «об`єкт перебуває у зачиненому стані, а ключі оцінювачу не передавались», хоча достеменно було відомо про вчинення таких процесуальних дій.

Відносно аргументів про обмеження у праві на відвід, суд зазначає, що можливість заявити суб`єкту оціночної діяльності - суб`єкту господарювання відвід та необхідність його залучення до проведення оцінки нерухомого майна у виконавчому провадженні не ставиться в залежність одна від одної.

Однак можливість заявити суб`єкту оціночної діяльності - суб`єкту господарювання відвід з підстав, передбачених частиною четвертою статті 23 Закону № 1404-VIII, не позбавляє учасника виконавчого провадження оскаржувати результати оцінки майна у порядку, визначеному у статті 13 Закону № 2658-III, або у порядку частини п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження.

Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 910/10956/15, пункт 11.15 та 11.17.

Разом із цим, суд відхилягає аргументів, що звіт складено неуповноваженою особою, оскільки він затверджений як представником ТОВ «НІКА МОРІС» так й ТОВ «ІКБ «Тріада».

Щодо доводів про ПДВ, ОСОБА_1 не є платником ПДВ, доказів матеріали скарги не містять, а тому ціна зазначається без урахування ПДВ відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (надалі Порядок) та Закону України «Про виконавче провадження».

Зокрема, відповідно розділу II Порядку у разі якщо боржник є платником податку на додану вартість, вартість майна, що передається на реалізацію, зазначається в заявці на реалізацію арештованого майна з урахуванням податку на додану вартість. Інформація про оподаткування ПДВ операції з продажу арештованого майна за ставками, визначеними Податковим кодексом України, ураховуючи фактичну ціну реалізації лота на аукціоні (якщо боржник, майно якого реалізується, є платником ПДВ).

Водночас, згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами, що вартість майна, визначена в оспорюваному звіті, є заниженою порівняно з ринковою, а наведені доводи є лише припущенням про ймовірну невідповідність цієї оцінки про вартість описаного та арештованого майна, у зв`язку з чим такі доводи не можуть бути взяті до уваги.

На підставі викладеного, надавши оцінку аргументам сторін та фактичним обставинам, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

Відносно детальної відповіді на кожен аргумент сторін, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 2930 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91).

Керуючись статтями 260, 353, 447 - 451 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дії приватного виконавця та скасування результатів визначення вартості майна.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-ти денний строк з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 27 липня 2026 року.

Суддя: І. В. Бобровська