Рішення № 138549961, 25.06.2026, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа №504/3356/23

Провадження №2/504/427/26

Доброславський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді -Барвенка В.К.,

секретаря Ориник М.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проти Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області код ЄДРПОУ 05583176, про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись до суду із позовом до відповідача, яким просила суд визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на дві сьомих частин у житловому будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 71,3 кв.м., житловою площею 34,5 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами; визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на одну сьому частину у житловому будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 33,1 кв.м., житловою площею 23,1 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами.

Позивачі стверджують, що ОСОБА_1 з 1967 року проживає разом із своєю родиною у цьому житловому будинку садибного типу.

ОСОБА_2 проживає в цьому житловому будинку садибного типу від дня свого народження.

В теперішній час заявники звертались до органу місцевого самоврядування для оформлення права власності, однак їм було рекомендовано вирішувати це питання у судовому порядку.

Заявники у своєму позові посилаються на правило статті 344 ЦК України як на підставу набуття ними права власності.

Сторони повідомлені про дату, час та місце розгляду справи по суті спору, в судове засідання не з`явились.

Позивачі подали заяви про розгляд справи у свою відсутність.

Орган місцевого самоврядування надіслав до суду свої письмові пояснення, розгляд справи просив проводити у свою відсутність (заява від 02.02.2026 року).

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні фактичні обставини:

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проживає та зареєстрований (усього 1 особа) у вказаному житловому будинку АДРЕСА_2 з 10.01.1969 року по т.ч.,. що встановлено зі змісту довідки№ 4-854 /5483 від 29.12.2025 року Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 1985 р.н. проживає та зареєстрований у вказаному житловому будинку АДРЕСА_3 з 10.01.1969 року по т.ч.,. що встановлено зі змісту довідки № Г-861/25/5611 від 30.12.2025 року Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області.

Згідно запису погосподарської книги № 5 за 2006-2010 роки на сторінці 25-26 зазначено, що у житловому будинку будинку АДРЕСА_2 , рік будівництва 1958, ОСОБА_1 проживає та зареєстрований від 10.01.1969 року (довідка Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області від 30.12.2025 року).

Згідно запису погосподарської книги № 5 за 2006-2010 роки на сторінці 27-28 зазначено, що у житловому будинку будинку АДРЕСА_3 , рік будівництва 1958, ОСОБА_2 проживає та зареєстрований від 19.03.2002 року (довідка Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області від 30.12.2025 року).

Згідно відповіді Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області від 22.06.2026 року вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 не перебуває на балансі селищної ради, тому відсутні підстави для приватизації цього будинку.

Згідно відповіді КЕЧ міста Одеси від 16.03.2026 року № 370/2/2489 житловий будинок АДРЕСА_1 не перебуває на балансі та оперативному обліку КЕЧ міста Одеси.

Така ж сама інформація надана представником Міністерства оборони України Дубчак Д.В. у заяві від 17,03.2026 року.

Згідно інформації від 11.03.2026 року Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області у селищної ради відсутні відомості про перебування квартир у цьому житловому будинку у власності інших громадян.

Релевантні джерела права:

За змістом статті 328 ЦК України набуття права власності - певний юридичний склад, із яким закон пов`язує виникнення в особи права власності. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, потрібно враховувати, зокрема, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна у її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалося протягом всього строку набувальної давності.

Набуття права власності на чужі речі за набувальною давністю можливе лише за наявності у сукупності таких умов: законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та безперервність строку володіння ним.

При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом.

Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Зазначений правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 27 вересня 2018 року у справі № 571/1099/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 683/2047/16-ц.

У справі № 571/1099/16-ц (постанова Верховного Суду від 27 вересня 2018 року), суди установивши, що позивач проживає у будинку з дозволу сина, який є спадкоємцем цього майна після смерті матері і який неодноразово пропонував позивачу сплатити грошові кошти за будинок, суди відмовили в задоволенні позову.

Верховний Суд погодився з висновками судів, зазначивши, що сам по собі факт користування позивачем будинком та проведення ремонтних робіт у ньому не є підставою для виникнення права власності за набувальною давністю.

У справі № 683/2047/16-ц (постанова Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року) судами встановлено, що позивач на підставі договору купівлі-продажу від 15 жовтня 2005 року, укладеного у простій письмовій формі, придбав будівлю млина, якою він з того часу продовжує відкрито, безперервно володіти та користуватися.

Верховний Суд погодився з висновками судів про відсутність передбачених законом підстав для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю за відсутності такої ознаки набувальної давності, як добросовісне володіння, що виключає можливість набуття права власності за набувальною давністю, оскільки за обставинами справи позивач знав і не міг не знати про відсутність у попереднього володільця будівлі млина правовстановлюючих документів на зазначену будівлю, що не позбавляє позивача можливості набути право власності на таке майно у позасудовому порядку.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Отже умовами набуття права власності за набувальною давністю є:

1) добросовісність користування майном, яке полягає у невчиненні особою перешкод власнику цього майна у реалізації ним свого права власності на це майно протягом 10 років;

2) відкритість користування, яке має бути очевидним для усіх інших осіб;

3) безперервність користування протягом 10 років;

4) відсутність документів, які б свідчили про наявність у громадянина прав на це майно.

Відсутність будь-якого з перерахованих елементів виключає можливість набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.

Отже, встановивши відсутність власника (книжного, титульного, фактичного) вказаних спірних квартир у цьому самому житловому будинку, суд вважає, що позивачі не могли набути права власності на вказане нерухоме майно за набувальною власністю (відсутній елемент «добросовісність користування майном, яке полягає у невчиненні особою перешкод власнику цього майна у реалізації ним свого права власності на це майно протягом 10 років»).

Водночас суд звертає увагу на таке:

При вирішенні спору стосовно житлового будинку, суд керується законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самого спадкодавця на момент закінчення будівництва будинку, а також положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України «Про власність», Законом України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування в Україні», постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР».

Зокрема, за змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції УРСР № 45/5 від 31 жовтня 1975 року, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Суд дійшов до висновку, що реєстрація спірних квартир у цьому самому житловому будинку садибного типу у погосподарській книзі Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області, доводить належність спірного нерухомого майна на праві власності ОСОБА_1 в частці 2/7, та ОСОБА_2 в частці 1/7.

Тому позов слід задовольнити частково з мотивів, які викладені судом.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 258-260, 353 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проти Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області код ЄДРПОУ 05583176, про визнання права власності, - задовольнити частково.

З підстав реєстрації нерухомого майна відповідно до п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції УРСР № 45/5 від 31 жовтня 1975 року:

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на дві сьомих частин у житловому будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 71,3 кв.м., житловою площею 34,5 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами.

Визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на одну сьому частину у житловому будинку АДРЕСА_3 , загальною площею 33,1 кв.м., житловою площею 23,1 кв.м., з господарськими будівлями і спорудами.

В решті вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В. К. Барвенко