Ухвала суду № 138549504, 22.07.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/736/25

Провадження № 1-кп/496/440/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 , який приймає участь в режимі відеоконференції,

захисника - ОСОБА_5 , який приймає участь в режимі відеоконференції,

заставодавця - ОСОБА_6 , яка приймає участь в режимі відеоконференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу, а саме розміру застави, внесеної за ОСОБА_4 та клопотання заставодавця ОСОБА_6 про повернення суми застави, у кримінальному провадженні № 12024160000001196 від 24.09.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Біляївського районного суду Одеської області перебуває вказане кримінальне провадження.

Через систему «Електронний суд» 22.07.2026 року захисником обвинуваченого адвокатом ОСОБА_5 до Біляївського районного суду Одеської області надіслано клопотання в якому він просить змінити обвинуваченому ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави, що був визначений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 27.01.2025 року по справі № 947/31775/24 із 757 000,00 грн. на 378 500,00 грн. Задовольнити заяву заставодавця ОСОБА_6 про повернення застави, внесеної за обвинуваченого ОСОБА_4 . Повернути заставодавцю ОСОБА_6 внесену нею заставу за обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12024160000001196 від 24.09.2024 року в розмірі 378 500 (триста сімдесят вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок. Решту застави залишити в якості дії відповідного запобіжного заходу. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відносно обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою у вигляді застави, розмір якої визначено у сумі 757 000,00 грн. на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси від 27.07.2025 року по справі № 947/31775/24. 05.09.2025 року зазначену заставу в повному обсязі внесено заставодавцем ОСОБА_6 на визначений для цього депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, у зв`язку з чим ОСОБА_4 було звільнено з-під варти. З урахуванням неухильного, добросовісного виконання ОСОБА_4 усіх покладених на нього обов`язків протягом усього періоду дії запобіжного заходу; істотного зменшення з часом ризиків, які зменшуються з плином часу та етапом судового провадження; наявності обставин, зазначених у клопотанні заставодавця про повернення застави, захист вважає, що наявні всі передбачені законом підстави для зміни обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу шляхом зменшення застави, що в тому числі забезпечить належну процесуальної поведінку обвинуваченого під час судового розгляду. Враховуючи неухильне, добросовісне виконання ОСОБА_4 усіх покладених на нього обов`язків протягом майже одинадцяти місяців дії запобіжного заходу; істотне зменшення з часом усіх раніше заявлених ризиків; обставини, які виникли у заставодавця, що пов`язані із погіршенням його майнового стану, що впливає на життя та права малолітньої дитини, сторона захисту вважає обґрунтованою заміну запобіжного заходу шляхом його зменшення.

Також через систему «Електронний суд» 22.07.2026 року заставодавцем ОСОБА_6 надіслано до суду заяву в якій вона просить повернути ОСОБА_6 заставу в розмірі 378 500,00 грн. (триста сімдесят вісім тисяч п`ятсот гривень), яка була внесена 05.09.2025 року нею на рахунок ТУ ДСА в Одеській області відповідно до квитанції до платіжної інструкції № ПН49 від 05.09.2025 року. В свою чергу мотивувала свою позицію тим, що вона, ОСОБА_6 , внесла заставу у розмірі 378 500,00 грн за підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12024160000001196, у справі № 496/736/25, яка перебуває на розгляді Біляївського районного суду Одеської області, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН49 від 05.09.2025 року. Додатково Заставодавцем сплачено комісію за послуги банку в розмірі 2 000,00 грн (квитанція № ПН49РКО від 05.09.2025 року), а отже загальна сума коштів, витрачених Заставодавцем із власних заощаджень для внесення застави, становить 380 500,00 грн. Станом на дату внесення застави у Заставодавця мали накопичення особисто зароблених коштів, достатніх для добровільного внесення застави в такому розмірі. Однак наразі, майже через рік після внесення застави, фінансовий стан Заставодавця істотно змінився у зв`язку з наступними обставинами. Так, вона має на утриманні малолітню дитину та перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Вона є матір`ю малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 25.01.2024 року). Станом на сьогодні дитині ще не виповнилося трьох років, тому вона перебуває у відпустці для догляду за дитиною, у зв`язку з чим не отримує стабільного трудового доходу та попри це несе також тягар витрат, пов`язаних із утриманням та вихованням дитини. Вказане підтверджується офіційними відомостями з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5, сформована засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 21.07.2026 року). Із зазначеної довідки вбачається, що починаючи з квітня 2024 року, тобто одразу після завершення післяпологової відпустки, єдиний внесок у мінімальному розмірі почав сплачуватися Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради (з квітня 2024 року по червень 2025 року включно, по 8 000,00 грн щомісяця), а надалі Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області (з липня 2025 року по червень 2026 року включно, тобто станом на останній звітний період, наявний у реєстрі, по 8 000,008 647,00 грн щомісяця).

Крім того, 24.04.2026 року нею придбано дитяче ліжко (замовлення № 983, «Ліжко будиночок маленьке з шухлядами 800х1600 Біле») вартістю 17 500,00 грн, при цьому оплата за вказаний товар здійснювалась не одноразово з власних заощаджень, а на умовах розстрочки («оплата частинами» через ПриватБанк), оскільки наразі в неї відсутні вільні грошові кошти навіть для придбання товарів першої необхідності для дитини, тому вона вимушена користуватися кредитними інструментами для покриття навіть відносно незначних побутових витрат і сплачувати щомісячно певний платіж. Додатково, протягом травнялипня 2026 року вона була змушена звернутися за платними стоматологічними послугами у зв`язку з необхідністю власного лікування, що підтверджується актами здачі-приймання наданих послуг: від 29.05.2026 року на суму 4 800,00 грн, від 04.06.2026 року на суму 6 700,00 грн, від 05.06.2026 року на суму 1 200,00 грн, від 22.06.2026 року на суму 6 000,00 грн та від 23.06.2026 року на суму 20 300,00 грн. Загальна сума витрат на власне лікування протягом зазначеного періоду становить 39 000,00 грн. Викладене в сукупності свідчить, що заощадження, які вона мала станом на вересень 2025 року і які були у повному обсязі спрямовані на внесення застави, на сьогодні вичерпані, а поточні необхідні витрати, пов`язані з утриманням малолітньої дитини та власним лікуванням, змушують її вдаватися до кредитних (розстрочкових) інструментів навіть для покриття побутових потреб. За таких обставин у неї виникла нагальна потреба у поверненні коштів, внесених нею як застава. Відповідно до ч.7 ст. 182 КПК України, внесення застави заставодавцем є його правом, а не обов`язком, тобто в основу цього запобіжного заходу законодавцем покладено принцип добровільності. Із принципу добровільності прямо випливає, що заставодавець вправі в будь який момент відмовитися від добровільно прийнятих на себе зобов`язань і вимагати повернення внесеної застави, за умови, що станом на момент такого звернення підозрюваним, обвинуваченим не було порушено покладених на нього обов`язків, у зв`язку з чим відсутні підстави для звернення внесених коштів у дохід держави в порядку ч.9 ст. 182 КПК України. Так, обвинуваченим ОСОБА_4 протягом всього кримінального провадження та судового розгляду даної справи не порушувались покладені на нього процесуальні обов`язки.

Обвинувачений, захисник та заставодавець в судовому засіданні підтримали заявлені клопотання.

В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення заявлених клопотань.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотань, вважає, що клопотання про повернення застави та зміну запобіжного заходу не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в рамках кримінального провадження ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 11.10.2024 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 до 04.12.2024 року включно, із визначенням розміру застави у сумі 908400 грн. В подальшому, ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 03.12.2024 року продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 31.01.2025 року включно, із визначенням розміру застави у сумі 832 700 грн. Згодом, 27.01.2025 року, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 11.02.2025 року включно, із визначенням розміру застави у сумі 757 000 грн. Одночасно із визначенням розміру застави на ОСОБА_4 у разі внесення застави покладено обов`язки.

Відповідно до листа ДУ «ОСІ» від 12.09.2026 року суд повідомлений, що 05.09.2025 року визначений розмір застави в сумі 757 000 грн. внесено і ОСОБА_4 звільнений з-під варти.

Строк дії застави судом не визначався, оскільки застава є безстроковим запобіжним заходом, і КПК України не передбачено необхідності її продовження.

Згідно з п.3 ч.4 ст. 202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

За вимогами ст. 182 КПК України та параграфу 1 глави 18 КПК України не передбачено строку дії застави як запобіжного заходу.

З моменту внесення застави на підозрюваного покладаються обов`язки визначені ухвалою слідчого судді строком на два місяці та не продовження цих обов`язків не тягне за собою припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави. Закінчення строку дії покладених на підозрюваного слідчим суддею обов`язків не припиняє дію основного запобіжного заходу (яким в даному випадку є застава) і не являється підставою або умовою повернення визначеної в ухвалі про застосування запобіжного заходу і внесеної застави.

Відповідно до вимог ч.11 ст. 182 КПК України, п. 8 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 року № 15 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2012 року № 27), застава повертається заставодавцю лише після припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави та постановлення вироку (ухвали), у якому міститься рішення про повернення застави.

При цьому, після внесення грошових коштів як застави за підозрювану особу, строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді застави, відповідно до ст. 203 КПК України діє до моменту прийняття остаточного рішення, а саме ухвалення вироку чи закриття кримінального провадження, оскільки відповідно до ст. 182 КПК України цей запобіжний захід не має граничного строку дії, вимоги клопотання про повернення застави є такими, які суперечать меті застосування запобіжного заходу, а на даний час меті застави, а тому, за наведених обставин, враховуючи, що дія запобіжного заходу у вигляді застави не припинилась, діє як захід забезпечення запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду та виконання процесуальних обов`язків, належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Щодо клопотання захисту про зміну запобіжного заходу шляхом зменшення розміру застави суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості, є запобіжний захід.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом (ст. 177 КПК України).

Згідно з ч.7 ст. 182 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу (ч.11 ст. 182 КПК України).

Внесення застави є правом заставодавця, а не обов`язком.

Тобто, прийняття тією чи іншою особою (заставодавцем) такого рішення є добровільним. Приймаючи його ці особи самостійно обирають джерело грошових коштів, які мають бути внесені у якості застави та усвідомлюють, принаймні, мають усвідомлювати, що ці кошти вносяться на увесь строк дії запобіжного заходу. Саме припинення дії запобіжного заходу, відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, є підставою для повернення внесеної суми застави, у тому числі заставодавцю.

Виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, не впливають ані на чинність застосованого запобіжного заходу, ані на відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. У цьому випадку застава є забезпеченням належної процесуальної поведінки обвинуваченого та гарантує виконання процесуальних обов`язків, передбачених ст.42 КПК України, які діють з моменту набуття ним процесуального статусу обвинуваченого в кримінальному провадженні.

Суд наголошує на тому, що прийнявши рішення про внесення власних коштів в якості застави за обвинуваченого, відносно якого обраний такий запобіжний захід судом, така особа (заставодавець) несе і ризик втрати внесених нею коштів у випадку невиконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків.

Стосовно доводів заставодаця, щодо наявності скрутного фінансового становища заставодавця у зв`язку із внесенням коштів для застави за ОСОБА_4 , як на підставу для її повернення, суд зазначає, що вказані обставини не містять жодних нових суттєвих аргументів, які б давали підстави для повернення застави. Сама специфіка застави як запобіжного заходу обумовлюється виключно її природою і метою у кримінальному провадженні і не спричиняє необхідність її повернення з огляду на скрутне матеріальне становище заставодаця. З долучених до обґрунтування клопотання документів встановлено, що заставодавець на час внесення застави вже була матір`ю неповнолітньої дитини. Тобто дана обставина, на яку посилається заставодавець мала місце при внесенні частини суми застави.

З огляду на те, що судовий розгляд кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України триває, необхідність запобіжного заходу у вигляді застави не відпала, суд приходить до висновку про відсутність підстав для повернення застави заставодавцеві та відмову у задоволенні заявленого клопотання про зміну запобіжного заходу.

Керуючись ст. ст. 26, 182, 202, 371-372, 376 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу, а саме розміру застави внесеної за ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Клопотання заставодавця ОСОБА_6 про повернення суми застави, у кримінальному провадженні № 12024160000001196 від 24.09.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду виготовлено 27.07.2026 року.

Суддя ОСОБА_1