Рішення № 138547078, 28.07.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 року Справа № 480/1536/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1536/26 за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернулася Військова частина НОМЕР_1 з адміністративним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі військової частини НОМЕР_1 шкоду, завдану втратою речового майна, яке не вислужило встановлених строків носіння, у розмірі 8119,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 відповідача було забезпечено речовим майном відповідно до встановлених норм. Після самовільного нез`явлення відповідача до місця проходження військової служби та його подальшого виключення зі списків особового складу частини видане йому речове майно, строки носіння якого не закінчилися, повернуто не було, а його вартість із відповідача не утримувалася.

За результатами проведеної перевірки встановлено, що розмір завданої державі шкоди становить 8 119,98 грн. У добровільному порядку відповідач зазначену суму не відшкодував, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою суду від 13.03.2026 позовну заяву залишено без руху.

На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем до суду надано заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено докази сплати судового збору та уточнену позовну заяву, в якій визначено відповідача.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Копію ухвали суду було направлено відповідачу за адресою, визначеною у Єдиному державному демографічному реєстрі, проте поштове відправлення повернуто на адресу суду з відміткою " за закінченням терміну зберігання ".

Відповідно до ч. 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Станом на день розгляду справи відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, тому суд, у порядку ч. 6 ст. 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Військова частина НОМЕР_1 відповідно до Закону України «Про Збройні Сили України» є складовою частиною Збройних Сил України, підпорядкована Міністерству оборони України, утримується за рахунок коштів Державного бюджету України, є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №202 (додаток №1) від 30.08.2018 (по стройовій частині) старшого солдата ОСОБА_2 було призначено на посаду радіотелеграфіста радіостанції взводу управління командира 2 реактивної артилерійської батареї 1 Реактивного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 та було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №318 (додаток №2) від 23.11.2022 (по стройовій частині) ОСОБА_2 було призначено на посаду сержанта із матеріального забезпечення 7 реактивної артилерійської батареї 3 Реактивного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 .

Відповідач на період проходження військової служби був забезпечений державою всіма видами матеріального забезпечення, в тому числі речовим майном. Так, відповідно до картки обліку матеріальних цінностей особистого користування № 216 від 30.08.2018 (оригінал документа знаходиться в військовій частині НОМЕР_1 . Копія додається) молодший сержант ОСОБА_1 за час проходження військової служби був забезпечений речовим майном згідно визначених норм.

Після закінчення частини щорічної основної відпустки 27.07.2023 ОСОБА_1 до місця проходження військової служби не повернувся.

За вказаним фактом проведено службове розслідування з метою встановлення обставин неправомірних дій військовослужбовця, причинного зв`язку між правопорушенням і виконанням ним обов`язків військової служби, ступеня його вини, порушень нормативно-правових актів, а також причин та умов, які сприяли вчиненню правопорушення, про що складено акт службового розслідування від 27.07.2023 №10366.

За наслідками проведеного службового розслідування другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, 31.07.2023 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом можливого вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 407 Кримінального кодексу України.

Як зазначено позивачем та підтверджується матеріалами справи, 07.08.2024 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2025 №197 з основної діяльності «Про результати перевірки» встановлено факт неутримання коштів за речове майно, строки носіння якого не закінчилися, та втрачене інвентарне речове майно з військовослужбовців, які самовільно залишили військову частину, зокрема з ОСОБА_1 , на загальну суму 8 119,98 грн.

Відповідно до довідки-розрахунку №22 від 14.12.2025 сума заборгованості ОСОБА_1 за речове майно, яке не вислужило встановлених строків носіння, становить 8 119,98 грн

Доказів повернення виданого відповідачу речового майна або добровільного відшкодування його вартості матеріали справи не містять. Відповідачем розмір визначеної позивачем шкоди не спростований.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету й територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим та органах місцевого самоврядування.

При вирішенні цього спору суд ураховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 05.12.2018 у справі №818/1688/16, відповідно до якого спори щодо відшкодування державі шкоди, завданої особою під час проходження публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» визначено, що військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належить, зокрема, речове майно.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління.

Права й обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV.

Статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що військовослужбовець зобов`язаний сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок та берегти державне майно.

Відповідно до статті 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, положеннями та інструкціями.

Статтею 26 Статуту встановлено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно зі статтею 27 Статуту військовослужбовці, на яких накладено дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за це правопорушення.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або, за бажанням військовослужбовця, грошову компенсацію замість них.

Абзацом другим пункту 1 статті 9№ цього Закону встановлено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в строки, які визначаються відповідними центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування.

Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, якою встановлено норми забезпечення військовослужбовців речовим майном і строки його носіння.

Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX визначено підстави та порядок притягнення військовослужбовців та інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному, у тому числі військовому, майну, а також грошовим коштам під час виконання ними обов`язків військової служби або службових обов`язків.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону №160-IX матеріальна відповідальність це вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, завдану з їхньої вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків.

Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону №160-IX визначено, що пряма дійсна шкода це збитки, завдані військовій частині, установі, організації чи закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового й іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання державного майна замість пошкодженого або втраченого.

Статтею 3 Закону №160-IX передбачено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди. Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 6 Закону №160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, використання або для іншої мети.

Статтею 12 Закону №160-IX передбачено, що в разі звільнення особи зі служби або якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності не прийнято до її звільнення, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У цій справі наявність шкоди підтверджується карткою обліку матеріальних цінностей особистого користування №216 від 30.08.2018, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2025 №197 та довідкою-розрахунком №22 від 14.12.2025, відповідно до яких вартість виданого відповідачу та не повернутого ним речового майна, строки носіння якого не закінчилися, становить 8 119,98 грн.

Вина відповідача підтверджується матеріалами проведеної перевірки та службового розслідування. Обставин, передбачених статтею 9 Закону №160-IX, які виключали б матеріальну відповідальність відповідача, судом не встановлено.

Матеріали справи не містять відомостей про оскарження або скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2025 №197. Отже, зазначений наказ є чинним.

Як зазначає позивач, про наявність шкоди Військовій частині НОМЕР_1 стало відомо 07.08.2024, у день виключення відповідача зі списків особового складу військової частини.

Позовну заяву сформовано та подано до суду 09.03.2026, тобто в межах трирічного строку, передбаченого статтею 4 Закону №160-IX.

За встановлених обставин суд доходить висновку про наявність усіх передбачених законом умов матеріальної відповідальності відповідача та обґрунтованість вимог про стягнення з нього на користь держави в особі Військової частини НОМЕР_1 шкоди в розмірі 8 119,98 грн.

Позивач наданими доказами підтвердив обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги. Відповідач доказів на їх спростування суду не подав.

З огляду на викладене суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень із відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки документально підтверджені витрати позивача, пов`язані із залученням свідків або проведенням експертиз, у матеріалах справи відсутні, підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави в особі Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) шкоду, завдану втратою речового майна, яке не вислужило встановлених строків носіння, у розмірі 8 119 (вісім тисяч сто дев`ятнадцять) грн 98 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець