Рішення № 138546032, 28.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/34124/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовною заявою громадської організації «Спілка юристів Одеської області» до Відділення поліції №4 Одеського районного управління №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява громадської організації «Спілка юристів Одеської області» до Відділення поліції №4 Одеського районного управління №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Відділення поліції №4 Одеського районного управління №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області у формі відмови у наданні відповіді на запит Громадської організації «Спілка юристів Одеської області» №668/08/25 від 21 серпня 2025 року;

зобов`язати Відділення поліції №4 Одеського районного управління №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області надати повну, достовірну та точну інформацію, що запитувалась згідно запиту на доступ до публічної інформації №668/08/25 від 21 серпня 2025 року;

визнати протиправними дії Відділення поліції №4 Одеського районного управління №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області у формі відмови у наданні відповіді на запит Громадської організації «Спілка юристів Одеської області» №676/09/25 від 01 вересня 2025 року;

зобов`язати Відділення поліції №4 Одеського районного управління №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області надати повну, достовірну та точну інформацію, що запитувалась згідно запиту на доступ до публічної інформації №676/09/25 від 01 вересня 2025 року.

Стислий виклад позиції позивача.

Представник позивача вказує, що 21 серпня 2025 року ГО «Спілка юристів Одеської області» скерував запит на доступ до публічної інформації №668/08/25 на офіційну електронну пошту Відділення поліції №4 Одеського районного управління №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області.

За твердженням представника відповідача, 28 серпня 2025 року з електронної пошти відповідача на електронну пошту позивача надійшов лист №159610-2025 (396483) від 28.08.2025, в якому відповідач відмовився надавати запитувану інформацію, у зв`язку з тим, що «у запиті не зазначено мету отримання запитуваної інформації та порядок її подальшого використання. Відсутність цих відомостей не дає можливості розпоряднику інформації оцінити правомірність та пропорційність обробки персональних даних, а отже, унеможливлює їх надання.».

В подальшому, як вказує представник позивача, 01 вересня 2025 року позивач скерував новий запит на доступ до публічної інформації за №676/09/25 на електронну адресу відповідача.

Представник позивача зазначає, що 06 вересня 2025 року з електронної пошти відповідача на електронну пошту позивача надійшов лист №170479-2025 (420550) від 05 вересня 2025 року, в якому відповідач знову відмовив у наданні запитуваної інформації, посилаючись на те, що «…запитувана інформація вже забезпечена для вільного доступу всім громадянам у передбаченому законом порядку. Водночас, запитувана Вами інформація стосується персональних даних працівника поліції, а тому може бути надана лише за умови належного обґрунтування мети її використання (зазначення ким, де та з якою метою вона буде оприлюднена чи використана)...»

На переконання позивача, відповідач протиправно відмовив у надані запитуваної інформації.

Стислий виклад заперечень відповідача.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що відповідно до запиту № 668/08/25 від 21.08.2025 заявник просив надати відносно слідчого відділення ВнП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області майора поліції Колеснікова Івана Володимировича: електронну копію наказу про призначення, інформацію про притягнення до дисциплінарної відповідальності із електронною копією відповідних рішень з додатками, інформацію щодо звернення громадян на дії /бездіяльність за останні п`ять років із зазначенням кількості таких скарг, інформацію про проходження кваліфікації за останні п`ять років із зазначенням конкретних заходів та інформацію ОРУП про досвід роботи до призначення на посаду слідчого СВ ВНП № 4 № 2 ГУНП в Одеській області.

За твердженням представника відповідача, закон встановлює жорсткі умови обробки та надання таких даних. Так, ч.6 ст.6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачає, що не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Представник відповідача вказує, що аналогічна норма закріплена і в Законі України «Про інформацію», ч. 2 ст. 11 Закону «Про інформацію» встановлює пряму заборону: «не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини».

Як вказує представник відповідача, позивач в запиті не зазначив мету отримання запитуваної інформації та порядок її подальшого використання. Відсутність цих відомостей не дає можливості розпоряднику інформації оцінити правомірність та пропорційність обробки персональних даних, а отже, унеможливлює їх надання.

У зв`язку з наведеним, представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Стислий виклад відповіді на відзив.

У відповіді на відзив представник позивача проти доводів Відділення поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області заперечує, вказує, що відповідачем пропущеного строк подання відзиву на позовну заяву.

На переконання представника позивача, у випадку наявності інформації з обмеженим доступом у запитуваних позивачем документах, відповідач як розпорядник інформації не звільняється від обов`язку забезпечити доступ до документів, а має надати їх у звичайному порядку, при цьому, здійснивши вилучення інформації, яка підлягає обмеженню в доступі.

Також представник позивача вказує, що відповідачем помилково віднесено відомості про освіту ОСОБА_1 до конфіденційної інформації та протиправно обмежено позивача в отриманні запитуваної інформації, оскільки Колесніков Іван Володимирович є посадовою особою державного органу та діє від його імені, відомості які підтверджують, що рівень його освіти відповідає кваліфікаційним вимогам не можуть належати до конфіденційної інформації.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 14.10.2025 суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено, що громадська організація «СПІЛКА ЮРИСТІВ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ» звернулась до відділення поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області із заявою від 21.08.2025 вих.№668/08/25, в якій просила:

надати електронну копію наказу про призначення майора поліції ОСОБА_1 на посаду слідчого ВП № 4 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області;

надати інформацію про те чи притягувався слідчий ВП №4 ОРУП № 2ГУНП в Одеській області майор поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності;

у випадку якщо майор поліції ОСОБА_1 притягався до дисциплінарної відповідальності, надати електронну копію відповідного рішення з додатками;

надати інформацію чи надходили до ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області громадян щодо дій/бездіяльності майора поліції Колеснікова І.В. (із зазначенням кількості таких скарг за 5 останніх років);

надати інформацію чи проходив слідчий ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області майор поліції Колесніков І.В. заходи підвищення кваліфікації за останні 5 років (із зазначенням конкретних заходів по підвищенню кваліфікації);

надати інформацію про те який досвід роботи мав майор поліції Колесніков І.В. до вступу на посаду слідчого ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області.

Відділення поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області листом від 28.08.2025 №159610-2025 надало відповідь на заяву від 21.08.2025 вих.№668/08/25, в якій вказало, що у запиті не зазначено мету отримання запитуваної інформації та порядок її подальшого використання. У зв`язку з відсутністю цих відомостей, відсутня можливість у розпорядника інформації оцінити правомірність та пропорційність обробки персональних даних, а отже, унеможливлює їх надання.

В подальшому, громадська організація «СПІЛКА ЮРИСТІВ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ» звернулась до відділення поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області із заявою від 01.09.2025 вих.№676/09/25, в якій просила:

надати електронну копію розрахункових листів заробітної плати із видами оплати праці щодо слідчого Слідчого відділу Відділення поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області майора поліції Колеснікова І.В. за період з січня 2025 року по липень 2025 року;

надати електронну копію посадової інструкції слідчого Слідчого відділу Відділу поліції №4 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області майора поліції Колеснікова Івана Володимировича;

надати інформацію чи має слідчий Слідчого відділу Відділу поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області майор поліції Колесніков Іван Володимирович повну загальну середню освіту;

надати електронну копію документів, що підтверджують володіння слідчим Слідчого відділу Відділу поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області майором поліції Колесніковим Іваном Володимировичем українською мовою;

надати інформацію чи проходив слідчий Слідчого відділу Відділу поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області майор поліції ОСОБА_1 базову загальновійськову підготовку відповідно до статті Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» чи базову військову службу.

Відділення поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області листом від 05.09.2025 №170479-2025 надало відповідь на заяву від 01.09.2025 вих.№676/09/25, в якій зазначено:

«Відповідно до статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», не підлягає наданню інформація з обмеженим доступом, зокрема персональні дані, що відносяться до відомостей про приватне життя фізичної особи (у тому числі відомості про оплату праці, освіту, військову підготовку тощо). Інформація про доходи, місце роботи, посаду та інші відомості, визначені Законом України «Про запобігання корупції», є у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 47 зазначеного Закону). Таким чином, запитувана інформація вже забезпечена для вільного доступу всім громадянам у передбаченому законом порядку. Відповідно до частини 2 статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», запитувач має право звернутися із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Водночас, запитувана Вами інформація стосується персональних даних працівника поліції, а тому може бути надана лише за умови належного обґрунтування мети її використання (зазначення ким, де та з якою метою вона буде оприлюднена чи використана). Відповідно до статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має право відмовити у задоволенні запиту, якщо інформація належить до категорії з обмеженим доступом або є у відкритому доступі.».

Вважаючи відмови Відділення поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції України в Одеській області щодо надання публічної інформації, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно зі ст. 5 Закону України від 02.10.1992 № 2657-ХІІ «Про інформацію» (далі-Закон № 2657-ХІІ) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, що становить суспільний інтерес, унормований Законом України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI).

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (ст. 2 Закону № 2939-VI).

За дефініцією, закріпленою у ст. 1 Закону № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Отже, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом, отриманим або створеним виключно суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків та володіти яким у подальшому може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб`єктом владних повноважень.

Аналізуючи зміст запитуваної позивачем інформації суд встановив, що така інформація є публічною, оскільки отримана чи мала б бути отримана відповідним органом, в процесі виконання ним своїх повноважень.

Стаття 3 Закону №2939-VI визначає гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Відповідно до ст. 5 Закону № 2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.

Згідно зі ст. 12 Закону № 2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (ч. 4 ст. 13 Закону № 2939-VI).

Відповідно до ст. 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно з ч. 1-4 ст. 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

За змістом ч. 5 ст. 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Приписами ч. 1, 4 ст. 20 Закону № 2939-VI регламентовано, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Частиною 1 статті 22 Закону № 2939-VI наведено вичерпний перелік підстав, з яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту на її отримання.

Так розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закон.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 22 Закону № 2939-VI відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (ст. 23 Закону №2939-VI).

Із системного аналізу наведеного нормативного регулювання суд виснує, що громадяни мають право звертатись із інформаційними запитами до суб`єктів владних повноважень та інших розпорядників публічної інформації. Запит може надаватися у письмовій формі чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Розпорядник інформації, у свою чергу, зобов`язаний надати відповідь на запит не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Проте, строк може бути продовженим у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних. Також запитувачу інформації забезпечено право на оскарження дій або бездіяльності розпорядника інформації.

Судом встановлено, що в заявах від 21.08.2025 вих.№668/08/25 та від 01.09.2025 вих.№676/09/25, позивач просив:

надати електронну копію наказу про призначення майора поліції ОСОБА_1 на посаду слідчого ВП № 4 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області;

надати інформацію про те чи притягувався слідчий ВП №4 ОРУП № 2ГУНП в Одеській області майор поліції Колесніков І.В. до дисциплінарної відповідальності;

у випадку якщо майор поліції ОСОБА_1 притягався до дисциплінарної відповідальності, надати електронну копію відповідного рішення з додатками;

надати інформацію чи надходили до ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області громадян щодо дій/бездіяльності майора поліції Колеснікова І.В. (із зазначенням кількості таких скарг за 5 останніх років);

надати інформацію чи проходив слідчий ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області майор поліції Колесніков І.В. заходи підвищення кваліфікації за останні 5 років (із зазначенням конкретних заходів по підвищенню кваліфікації);

надати інформацію про те який досвід роботи мав майор поліції Колесніков І.В. до вступу на посаду слідчого ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області;

надати електронну копію розрахункових листів заробітної плати із видами оплати праці щодо слідчого Слідчого відділу Відділення поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області майора поліції Колеснікова І.В. за період з січня 2025 року по липень 2025 року;

надати електронну копію посадової інструкції слідчого Слідчого відділу Відділу поліції №4 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області майора поліції Колеснікова Івана Володимировича;

надати інформацію чи має слідчий Слідчого відділу Відділу поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області майор поліції Колесніков Іван Володимирович повну загальну середню освіту;

надати електронну копію документів, що підтверджують володіння слідчим Слідчого відділу Відділу поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області майором поліції Колесніковим Іваном Володимировичем українською мовою;

надати інформацію чи проходив слідчий Слідчого відділу Відділу поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області майор поліції Колесніков Іван Володимирович базову загальновійськову підготовку відповідно до статті Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» чи базову військову службу.

Відмовляючи у наданні інформації, відповідачем у листі від 28.08.2025 №159610-2025 вказав, що у поданій заяві не зазначено мету отримання запитуваної інформації та порядок її подальшого використання. Аналогічну за змістом підставу зазначено також у листі від 01.09.2025 №676/09/25.

Також, як підстави для відмови у наданні доступу до інформації у листі від 05.09.2025 №170479-2025, відповідач вказав, що відомості про оплату праці, освіту, військову підготовку є інформацію з обмеженим доступом. Також відповідачем вказано, що інформація щодо доходів конкретної посадової особи є у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР відомості про оплату праці працівника надаються будь-яким органам чи особам лише у випадках, передбачених законодавством, або за згодою чи на вимогу працівника.

Згідно з частиною 6 статті 6 Закону №2939-VI не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", крім випадків, визначених зазначеним Законом.

При цьому обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений (ч. 8 ст. 6 Закону №2939-VI).

Разом з цим згідно з абзацом 2 частини 3 статті 5 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 № 2297-VI не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про отримання у будь-якій формі фізичною особою бюджетних коштів, державного чи комунального майна, структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага керівника, заступника керівника юридичної особи публічного права, керівника, заступника керівника, члена наглядової ради державного чи комунального підприємства або державної чи комунальної організації, що має на меті одержання прибутку, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, крім випадків, передбачених статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Отже, інформація про заробітну плату, премії, матеріальну допомогу, будь-які інші виплати з державного чи місцевого бюджету працівнику державного органу або органу місцевого самоврядування не є конфіденційною, не може бути обмежена в доступі та підлягає наданню у відповіді на запит.

Разом з цим відмовляючи позивачу в наданні запитуваної публічної інформації відповідач звертає увагу на те, що позивач у своєму запиті не вказав мету отримання запитуваної інформації, спосіб її поширення та коло осіб, яким цю інформацію планується поширити.

З приводу наведеного, суд зазначає, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжений та діє станом на час вирішення спору по суті.

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Згідно зі статтею 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Отже, право звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів не може бути обмежене за умови введення воєнного стану.

Більше того, вичерпний перелік інформації, яка має міститися у запиті на інформацію передбачений частиною 5 статті 19 Закону № 2939-VI, а саме: ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту у письмовій формі.

З наведеного слідує, що Закон № 2939-VI не містить таких вимог до запиту на доступ до публічної інформації як зазначення мети отримання запитуваної інформації, способу її поширення та кола осіб, яким цю інформацію планується поширити.

Тому на переконання суду, наведена відповідачем причина відмови у задоволенні запиту є протиправною.

Також, щодо доводів відповідача про те, що відомості стосовно освіти та проходження базової загальновійськової підготовки (базової військової служби) слідчого є інформацією з обмеженим доступом, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Разом із тим, відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про захист персональних даних», персональні дані, що стосуються здійснення особою повноважень, пов`язаних із виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, не можуть бути віднесені до інформації з обмеженим доступом у випадках, визначених законом.

Суд враховує, що позивачем не запитувались документи, які містять повний обсяг персональних даних працівника поліції, відомості про його сімейний стан, місце проживання, стан здоров`я чи іншу інформацію, що стосується його приватного життя. Натомість предметом запиту є інформація про наявність у посадової особи освіти, володіння державною мовою та проходження базової загальновійськової підготовки (базової військової служби), тобто відомості, які безпосередньо пов`язані із відповідністю особи кваліфікаційним вимогам, що висуваються до проходження служби в органах Національної поліції України.

Відомості про відповідність поліцейського встановленим законом кваліфікаційним вимогам не характеризують його приватне життя, а стосуються виконання ним функцій держави та проходження публічної служби. Тому сам по собі факт наявності або відсутності освіти чи проходження базової загальновійськової підготовки не може бути віднесений до конфіденційної інформації лише з підстав, наведених відповідачем.

При цьому навіть у разі, якщо документи, що підтверджують відповідні обставини, містять персональні дані або іншу інформацію з обмеженим доступом, така обставина не звільняє розпорядника інформації від обов`язку надати доступ до інформації, доступ до якої не обмежено. Відповідно до частини восьмої статті 6 Закону №2939-VI обмеженню підлягає інформація, а не документ, а тому відповідач був зобов`язаний надати інформацію про наявність чи відсутність у посадової особи відповідної освіти та проходження нею базової загальновійськової підготовки або надати копії документів із вилученням (ретушуванням) відомостей, доступ до яких обмежено законом.

Отже, висновок відповідача про належність усіх відомостей щодо освіти та військової підготовки працівника поліції до інформації з обмеженим доступом є помилковим та не ґрунтується на вимогах Закону України «Про доступ до публічної інформації» і Закону України «Про захист персональних даних», а тому не може бути самостійною підставою для відмови у наданні запитуваної інформації.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Європейський Суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13 Конвенції, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством. Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» у теорії права та на практиці.

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника. Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулася до суду, відповідно до вимог законодавства.

Адміністративний суд здійснює правосуддя у порядку, встановленому процесуальним законом, і не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, та вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права.

Суд зазначає, що «ефективний засіб правового захисту» повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Ухвалення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав і забезпечення їхньої примусової реалізації, не відповідає положенням Конвенції та, відповідно, завданню адміністративного судочинства.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у Висновку №11 від 18.12.2008 року Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень викладено наступні висновки:

«Усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою й простою мовою - це необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю. Для цього потрібно логічно структурувати рішення й викласти його у зрозумілому стилі, доступному для всіх.»

«Кожен суддя може обрати власний стиль та побудову документа або використовувати типові зразки, якщо такі існують.»

Водночас, відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №11-164сап21, в тексті якої зазначено, що не повинно викликати сумнівів чи заперечень відносно того, що всі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Разом із тим суд враховує, що предметом оскарження у цій справі є відмови відповідача, оформлені листами від 28.08.2025 №159610-2025 та від 05.09.2025 №170479-2025, якими фактично відмовлено у наданні публічної інформації з підстав, що суд визнав такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Водночас суд позбавлений можливості підміняти собою розпорядника інформації та самостійно визначати, якими саме документами чи відомостями він володіє, чи містять окремі документи інформацію з обмеженим доступом, яка підлягає вилученню відповідно до частини восьмої статті 6 Закону №2939-VI, а також у якій формі має бути надана відповідь на кожен із пунктів запитів. Такі повноваження законом покладені саме на розпорядника публічної інформації.

З огляду на наведене належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є не безпосереднє зобов`язання відповідача надати всю запитувану інформацію, а визнання протиправними відмов, оформлених відповідними листами, із покладенням на відповідача обов`язку повторно розглянути запити позивача з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. Під час повторного розгляду відповідач зобов`язаний надати відповідь відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», не допускаючи повторної відмови з підстав, які суд визнав незаконними, а у разі якщо окремі документи містять інформацію з обмеженим доступом застосувати вимоги частини восьмої статті 6 Закону №2939-VI щодо надання документа з вилученням інформації, доступ до якої обмежено законом.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, здійснюючи повний захист порушених прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом:

визнання протиправною відмову Відділення поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області, викладену у листі від 28.08.2025 №159610-2025 у наданні публічної інформації за заявою громадської організації «СПІЛКА ЮРИСТІВ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ» від 21.08.2025 вих.№668/08/25;

зобов`язання Відділення поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області повторно розглянути заяву громадської організації «СПІЛКА ЮРИСТІВ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ» про надання публічної інформації від 21.08.2025 вих.№668/08/25, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні;

визнання протиправною відмову Відділення поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області, викладену у листі від 05.09.2025 №170479-2025 у наданні публічної інформації за заявою громадської організації «СПІЛКА ЮРИСТІВ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ» від 01.09.2025 вих.№676/09/25;

зобов`язання Відділення поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області повторно розглянути заяву громадської організації «СПІЛКА ЮРИСТІВ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ» про надання публічної інформації від 01.09.2025 вих.№676/09/25, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи викладене, за наслідками судового розгляду справи, суд доходить висновку, що відповідач не довів правомірності прийняття оскаржуваних рішень, відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 КАС України, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа лише у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Як встановлено судом, позивачем сплачено судовий збір в сумі 4844,80 грн.

Відтак, з урахуванням задоволення частково позовних вимог, суд доходить висновку, що судовий збір у сумі 4844,80 грн підлягає стягненню з Відділення поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції України.

В тексті позовної заяви представник позивача заявив що поніс судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Водночас, позивачем не подано до суду доказів понесених ним судових витрат на професійну правову (правничу) допомогу, тому, у зв`язку з відсутністю документального підтвердження витрат на професійну правову (правничу) допомогу, питання про стягнення таких витрат разом з ухваленням рішення суду, не розглядається.

Керуючись ст.2, 72, 77, 78, 90, 120, 134, 139, 241-246, 258, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву громадської організації «СПІЛКА ЮРИСТІВ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ» (вул. Богдана Хмельницького, буд. 12, м. Одеса, Одеська обл., 65007, код ЄДРПОУ 38297037) до Відділення поліції №4 Одеського районного управління №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул. Хіміків, буд. 17, м. Південне, Одеська обл., 65481, код ЄДРПОУ 40108740) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Відділення поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області, викладену у листі від 28.08.2025 №159610-2025 у наданні публічної інформації за заявою громадської організації «СПІЛКА ЮРИСТІВ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ» від 21.08.2025 вих.№668/08/25.

Зобов`язати Відділення поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області повторно розглянути заяву громадської організації «СПІЛКА ЮРИСТІВ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ» про надання публічної інформації від 21.08.2025 вих.№668/08/25, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Визнати протиправною відмову Відділення поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області, викладену у листі від 05.09.2025 №170479-2025 у наданні публічної інформації за заявою громадської організації «СПІЛКА ЮРИСТІВ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ» від 01.09.2025 вих.№676/09/25.

Зобов`язати Відділення поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Одеській області повторно розглянути заяву громадської організації «СПІЛКА ЮРИСТІВ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ» про надання публічної інформації від 01.09.2025 вих.№676/09/25, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Відділення поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції України на користь громадської організації «СПІЛКА ЮРИСТІВ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ» судовий збір у розмірі 4844,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дмитро БАБЕНКО