Рішення № 138545171, 09.07.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/4304/18

Провадження № 2/344/73/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Антоняка Т.М.,

секретарів: Мрічко Н.І., Ласки І.О., Чабанюк Ю.Б.,

за участю сторін:

представника позивача Давиденка М.І.,

представника відповідача Феденчука І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», як правонаступника позивача - Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до правонаступників ОСОБА_1 : ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання майна іпотекою банку, звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

03.04.2018 представник Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» звернулась з позовом до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості, яка виникла за Кредитним договором № 014/0031/74/33617 від 19.09.2005 року, покликаючись на те, що Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» є правонаступником за всіма юридичними правами та обов`язками Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», який у свою чергу є правонаступником за всіма юридичними правами та обов`язками Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» відповідно до п. 1.3. Статуту.

Відповідно до Кредитного договору № 014/0031/74/33617 від 19.09.2005 р. (далі - і Кредитний договір) Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» було надано Позичальнику ОСОБА_1 кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії 44 100,00 доларів США на строк до 18.09.2025 зі сплатою 12,5 % річних, а позичальник зобов`язався належним Клином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначенні договором. Перед укладенням та підписанням Кредитного договору Позичальник звернувся до Банку із Заявою-анкетою на отримання кредиту, де в графі 1. «Відомості про кредит» власноручно визначив, що має намір отримати споживчий кредит та обрав валюту долари США, суму кредитування, строк та зазначив мету, тобто цільове використання кредиту. Своїм підписом під відповідним документом Позичальник засвідчив, що з умовами надання та повернення кредиту, а також з діючим законодавством України, що регламентує відношення банку та клієнта був ознайомлений.

Банк виконав взяті на себе договірні зобов`язання, надавши останньому кредитні кошти у сумі, строки та на умовах, передбачених умовами Кредитного договору.

Сторони встановили, що обчислення строку надання кредиту, нарахування процентів та штрафних санкцій по Договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування Кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються Кредитором щомісяця на залишок заборгованості по кредиту, починаючи з дня його надання до повного погашення заборгованості по кредиту включно. Погашення основного боргу по кредиту та сплату відсотків Позичальник має здійснити у валюті кредиту (п. 3.3. Кредитного договору).

Відповідно до умов п. 5.1. Кредитного договору Позичальник зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів за фактичне користування кредиту щомісячно до 15 числа кожного місяця, відповідно до Графіку погашення кредиту (що є додатком до Кредитного договору) та відповідно до умов Кредитного договору.

У випадку невиконання або неналежного виконання кредитних зобов`язань, Кредитор має право достроково стягувати, а Позичальник зобов`язався, на вимогу Кредитора, достроково здійснити повернення заборгованості за кредитом, нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафні санкції, відповідно до умов цього Договору та/або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту за умови пред`явлення відповідної вимоги і Кредитором (п. 6.5. Кредитного договору).

За порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених цим Договором, Позичальник сплачує Кредитору пеню, в розмірі 0,5 % від простроченої до оплати суми за кожен календарний день прострочення (п. 9.1 Кредитного договору).

Відповідно до п. 8.1. Кредитного договору, Договір набуває чинності з моменту надання Позичальнику кредитних коштів та діє до повного погашення кредитної заборгованості (суми кредиту, відсотків за користування, штрафів, пені).

19.09.2005 року Сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, з укладанням якої Сторони дійшли згоди доповнити розділ 5 кредитного договору пунктом 5.7. наступного змісту: «Позичальник зобов`язується протягом 30 календарних днів з дати укладання Договору надати Кредитору копію Угоди про надання часткової компенсації укладеної з Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву. В разі невиконання умов Договору, процентна ставка за Договором встановлюється в розмірі 14,5 % річних з дати укладання кредитного договору.

Також, 19.09.2005 року Сторонами укладено Додаткову угоду до Кредитного договору, відповідно до якої Позичальник сплачує Кредитору пеню, в розмірі 0,5 % від простроченої до оплати суми за кожен календарний день прострочення, а також штраф в розмірі 50,00 грн. за кожний випадок несвоєчасної сплати кредиту та відсотків.

Отже, з укладенням Кредитного договору у Позичальника виник обов`язок повернути Банку кредит та відсотки за Кредитним договором у строки та в розмірах чітко встановлених Графіком погашення кредитної заборгованості.

Однак, відповідачем не виконуються вищезазначені умови, а саме не здійснюється сплата кредиту, у зв`язку з чим станом на 03.01.2018 року заборгованість по кредиту 38 840,43 дол. США (в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 1 090 143,01 грн), в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 9 089,72 дол. США (в еквіваленті за НБУ на дату розрахунку 255 123,20 гривень). Окрім того, відповідачем не виконуються умови щодо сплати відсотків та станом на |3-01.2018 року заборгованість по сплаті відсотків становить 26 955,57 дол. США (в еквіваленті за НБУ на дату розрахунку 756 567,99 гривень), в тому числі прострочена заборгованість заборгованість за кредитом 26 702,84 дол. США (в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 749 474,57 гривень). Відповідно до рішення Кредитора сума пені не зазначається та не стягується в рамках даного спору, однак продовжує нараховуватися, що не суперечить нормам чинного законодавства.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 вказав, що 26 вересня 2005 року позивачем надано кредит у розмірі 44100 доларів США для будівництва квартири в житловому будинку згідно договору на участь у частковому будівництві. Станом на 05 липня 2012 року ним сплачено позивачу в рахунок повернення кредиту 40428,95 доларів США.

30 листопада 2012 року він отримав від відповідача вимогу від 27.11.2012 року про дострокове виконання грошових зобов`язань у повному обсязі за кредитним договором № 014/0031/74/33617 від 19.09.2005 року - погашення протягом 30-ти календарних днів заборгованості на суму 42110 доларів США. Таким чином, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, позивач змінив строк виконання зобов`язань за кредитним договором. А тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевого строку виконання її умов. Тобто, з 31 грудня 2012 року.

Відповідач зазначив, що аналогічні позовні вимоги, з таких самих підстав заявлялися позивачем до мене у червні 2013 року. Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 19 листопада 2014 року у справі № 344/9368/13-ц позовну заяву ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду. Таким чином, пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом змінює строк виконання зобов`язання та зумовлює перебіг позовної давності.

Також, 05.06.2020 представник Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» звернулась з позовом до ОСОБА_1 про визнання майна іпотекою банку, звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19 вересня 2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов`язками є Акціонерне твариство «Райффайзен Банк Аваль», що підтверджується витягом із Статуту та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 014/0031/74/33617, згідно умов якого Банк зобов`язався надати Позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом: 44 100 доларів США 00 центів строком до 18.09.2025 року, а Позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за кредитними коштами у розмірі 12,50 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені Кредитним договором.

З укладенням Кредитного договору у Позичальника виник обов`язок повернути Банку кредит та відсотки за Кредитним договором у строки та в розмірах чітко встановлених Графіком погашення кредитної заборгованості.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 20 вересня 2005 року між Банком («Іпотекодержатель») та ОСОБА_1 («Іпотекодавець») було укладено Іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Басай Р.М., зареєстрований в реєстрі за номером 3143, відповідно до умов якого предмет іпотеки забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що витікають з умов Кредитного договору, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії Кредитного договору. За таких умов, Іпотекодержатель має право у випадку невиконання Позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором отримати задоволення в рахунок майна, заставленого на умовах Договору іпотеки.

Предметом іпотеки, згідно з п. 1.2. Договору іпотеки, є майнові права: За Договором № 54 на участь у частковому будівництві, укладеного 31 серпня 2005 року з Підприємцем ОСОБА_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , а саме право на отримання у власність трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 104,0 м.кв. Підприємець ОСОБА_6 зобов`язана побудувати житло у відповідності з проектно-кошторисною документацією та передати його Іпотекодавцю у власність. Після закінчення будівництва і здачі в експлуатацію предметом іпотеки за Договором іпотеки стає вказана у ньому квартира.

Відповідно до п. 2.1.1. Договору іпотеки Іпотекодавець гарантує, що предмет іпотеки після будівництва і здачі в експлуатацію буде власністю Іпотекодавця. Між Іпотекодавцем та Підприємцем ОСОБА_6 не досягнено жодних інших умов щодо порядку передачі квартири у власність Іпотекодавцю, крім тих, які викладені у Договорі № 54 на участь у частковому будівництві від 31 серпня 2005 року.

Після завершення будівництва квартира, про яку йдеться у Договорі № 54 на участь у частковому будівництві від 31 серпня 2005 року залишається предметом іпотеки відповідно до Договору іпотеки.

Відповідно до умов п. 2.1.3. Договору іпотеки на підставах передбачених законодавством України та Договору іпотеки, на предмет іпотеки може бути звернене стягнення.

Відповідно до п. 4.1.4. Договору іпотеки Іпотекодавець зобов`язався не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов`язаннями з боку третіх осіб (зокрема не передавати його в ренту, оренду, найом, спільну діяльність, не передавати в наступну іпотеку, не укладати інвестиційних договорів, тощо), не передавати в управління, не видавати довіреності на користування та/або розпорядження Предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньо письмової згоди на це від Іпотекодержателя, яка має бути оформлена додатковою угодою до Договору іпотеки.

Відповідно до умов п. 3.1.4. Договору іпотеки, у випадку невиконання Іпотекодавцями зобов`язань за цим Договором або за Кредитним договором, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до умов п. 5. Договору іпотеки, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свої вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завдані порушенням зобов`язання, необхідних витрат пов`язаних з утриманням та реалізацією Предмета іпотеки.

Згідно п. 5.1. Договору іпотеки Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на Предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання у випадках: якщо у момент настання строку виконання зобов`язань за Кредитним договором вони не будуть виконанні, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений Кредитним договором строк суми кредиту; або при несплаті або частковій несплаті у встановлені Кредитним договором строки сум процентів; або при несплаті або частковій несплаті у встановлені Кредитним договором строки сум неустойки (пені, штрафних санкцій).

Звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється будь-яким способе передбаченим чинним законодавством України, у т. ч. за рішенням суду (п. 5.3 Договору іпотеки).

Таким чином, з укладенням Кредитного договору та Договору іпотеки Кредит отримав законне право у разі невиконання або неналежного виконай Позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором, в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором, звернути стягнення на предмет іпотеки.

У ході проведення претензійно-позовної роботи було виявлено, що майно після здачі в експлуатацію не було належним чином оформлено.

Станом на 28.04.2020 року заборгованість Позичальника перед Банком за Кредитним договором складає: 77 044 доларів США 87 центів (без урахування пені), з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 38 840 доларів США 43 центи; заборгованість за відсотками у розмірі - 38 204 доларів США 44 центи.

Зважаючи на вищезазначене, позивач просить:

визнати іпотекою Банку майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ;

у рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 014/0031/74/33617 від 19.09.2005 року у сумі: 77 044 доларів США 87 центів звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: АДРЕСА_3 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкову ціну продажу встановити на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна;

стягнути з відповідача на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» витрати сплаті судового збору у сумі - 5 814 грн 11 коп.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2022 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Феденчука І.М., об`єднано справи № 344/4304/18 (за позовом Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором) та № 344/7089/20 (за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про визнання майна іпотекою банку, звернення стягнення на предмет іпотеки) в одне провадження. Об`єднаній цивільній справі присвоєно № 344/4304/18.

20.04.2023 адвокат Феденчук Іван Миколайович подав заяву про закриття провадження у справі, у зв`язку зі смертю відповідача ОСОБА_1 .

З долученої до заяви копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Івано-Франківськ.

Згідно ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі. Провадження у справі зупинено до залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до листа приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Чіпко Н.З. від 14.11.2023 № 95/01-16 повідомлено, що до нотаріальної контори 02.05.2023 року звернулися громадянки: ОСОБА_2 (дружина спадкодавця) ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 (донька спадкодавця) ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 (донька спадкодавця) ІНФОРМАЦІЯ_4 , що зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . 02.05.2023 року до нотаріальної контори звернулась ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 , що проживає за адресою: АДРЕСА_4 , для подачі заяви про відмову від прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_1 . Нотаріусом Чіпко Н.З., приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу на підставі поданих заяв 05.05.2023 року була заведена спадкова справа № 5/2023р. Станом на 14.11.2023 рік, інформація щодо видачі Свідоцтва про право на спадщину відсутня.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2023 року провадження у справі поновлено. До участі у справі залучено правонаступників відповідача ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , а саме: ОСОБА_2 (дружину спадкодавця) ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 (доньку спадкодавця) ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 (доньку спадкодавця) ІНФОРМАЦІЯ_4 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 березня 2024 року до участі у справі залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», як правонаступника позивача - Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль».

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» подав клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою суду від 01 липня 2025 року закрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», як правонаступника позивача - Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до правонаступників ОСОБА_1 : ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, об`єднану в одне провадження зі справою за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», як правонаступника позивача - Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до правонаступників ОСОБА_1 : ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник правонаступника позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги про визнання майна іпотекою банку, звернення стягнення на предмет іпотеки. Просить задовольнити вказаний позов у повному обсязі.

Представник відповідачів у судовому засіданні заперечував щодо позовних вимог, покликаючись на пропуск строку звернення з позовом до суду.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч. 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вбачається зі статуту Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Акціонерний комерційний банк «Аваль» було створено юридичними особами - резидентами України в формі відкритого акціонерного товариства рішенням установчих зборів (протокол №1 від 3 березня 1992 року).

Банк зареєстрований Національним банком України 27 березня 1992 року під реєстраційним номером 94.

Протоколом Загальних зборів АКБ «Аваль» № 36-4/4 від 21 січня 1994 прийнято рішення про зміну найменування Акціонерного комерційного банку «Аваль» на акціонерний поштово-пенсійний банк «Аваль».

У зв`язку із рішенням Загальних зборів акціонерів Банку (Протокол №36-35 від 2 грудня 2005), Банк набув статусу банку з іноземним капіталом.

Протоколом Загальних зборів АППБ «Аваль» № 36-36 від 21 квітня 2006 прийнято рішення про зміну найменування акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» на Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль». Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» є правонаступником за всіма правами та обов`язками акціонерного Поштово - пенсійного банку «Аваль».

Протоколом Загальних зборів акціонерів № 36-45 від 14 жовтня 2009 прийнято рішення про зміну найменування Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль». Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» є правонаступником за всіма правами та обов`язками Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль».

Судом встановлено, що 01.09.2005 ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» із Заявою-анкетою на отримання кредиту.

19.05.2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/0031/74/33617.

За умовами кредитного договору Кредитор на положеннях та умовах цього Договору надає Позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 44 100,00 доларів США на строк 240 місяців з 19.09.2005 по 18.09.2025 зі сплатою 12,500 % річних. Додатково, при наданні кредиту Позичальник сплачує на користь Кредитора комісію за розрахунково-касове обслуговування позичкового рахунку у розмірі 0,99 % від суми кредиту.

Згідно п. 3.1 Кредитного договору, Кредитор надає Позичальнику кредит на умовах його забезпечення, строковості, повернення та плати за користування.

Надання кредитних коштів проводилося, згідно вимог п. 3.2. Кредитного договору, шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника.

Сторони вставили, що обчислення строку надання кредиту, нарахування процентів та штрафних санкцій по Договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування Кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються Кредитором щомісяця на залишок заборгованості по кредиту, починаючи з дня його надання до повного погашення заборгованості по кредиту включно. Погашення основного боргу по кредиту та сплату відсотків Позичальник має здійснити у валюті кредиту ( п. 3.3. Кредитного договору).

Відповідно до умов п. 5.1. Кредитного договору Позичальник зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів за фактичне користування кредиту щомісячно до 15 числа кожного місяця, відповідно до Графіку погашення кредиту (що є додатком до Кредитного договору) та відповідно до умов Кредитного договору.

У випадку невиконання або неналежного виконання кредитних зобов`язань, Кредитор має право достроково стягувати, а Позичальник зобов`язався, на вимогу Кредитора, достроково здійснити повернення заборгованості за кредитом, нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафні санкції, відповідно до умов цього Договору та/або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту за умови пред`явлення відповідної вимоги і Кредитором (п. 6.5. Кредитного договору).

За порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених цим Договором, Позичальник сплачує Кредитору пеню, в розмірі 0,5 % від простроченої до оплати суми за кожен календарний день прострочення (п. 9.1 Кредитного договору).

Відповідно до п. 8.1. Кредитного договору, Договір набуває чинності з моменту надання Позичальнику кредитних коштів та діє до повного погашення кредитної заборгованості (суми кредиту, відсотків за користування, штрафів, пені).

19.09.2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, з укладанням якої Сторони дійшли згоди доповнити розділ 5 кредитного договору пунктом 5.7. наступного змісту: «Позичальник зобов`язується протягом 30 календарних днів з дати укладання Договору надати Кредитору копію Угоди про надання часткової компенсації укладеної з Державним фондом сприяння молодіжному житловому будівництву. В разі невиконання умов Договору, процентна ставка за Договором встановлюється в розмірі 14,5 % річних з дати укладання кредитного договору.

Також, 19.09.2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Кредитного договору, відповідно до якої Позичальник сплачує Кредитору пеню, у розмірі 0,5 % від простроченої до оплати суми за кожен календарний день прострочення, а також штраф в розмірі 50,00 грн. за кожний випадок несвоєчасної сплати кредиту та відсотків.

20 вересня 2005 року між Банком (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір, який посвідчено приватник нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Басай Р.М., зареєстрованій в реєстрі за номером 3143.

Відповідно до умов Договору іпотеки, предмет іпотеки забезпечує вимоги Іпотекодержателя, що витікають з умов Кредитного договору, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії Кредитного договору. За таких умов, Іпотекодержатель має право у випадку невиконання Позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором отримати задоволення в рахунок майна, заставленого на умовах Договору іпотеки.

Предметом іпотеки згідно з п. 1.2. Договору іпотеки майнові права: За Договором № 54 на участь у частковому будівництві, укладеного 31 серпня 2005 року з Підприємцем ОСОБА_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , а саме право на отримання у власність трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 104,0 м. кв. Підприємець ОСОБА_6 зобов`язана побудувати житло у відповідності з проектно-кошторисною документацією та передати його Іпотекодавцю у власність. Після закінчення будівництва і здачі в експлуатацію предметом іпотеки за Договором іпотеки стає вказана у ньому квартира.

Відповідно до п. 2.1.1. Договору іпотеки Іпотекодавець гарантує, що предмет іпотеки після будівництва і здачі в експлуатацію буде власністю Іпотекодавця. Між Іпотекодавцем та Підприємцем ОСОБА_6 не досягнено жодних інших умов щодо порядку передачі квартири у власність Іпотекодавцю, крім тих, які викладені у Договорі № 54 на участь у частковому будівництві від 31 серпня 2005 року.

Після завершення будівництва квартира, про яку йдеться в Договорі № 54 на участь у частковому будівництві від 31 серпня 2005 року, залишається предметом іпотеки відповідно до Договору іпотеки.

Відповідно до умов п. 2.1.3. Договору іпотеки на підставах передбачених законодавством України та Договору іпотеки, на предмет іпотеки може бути звернене стягнення.

Відповідно до п. 4.1.4. Договору іпотеки Іпотекодавець зобов`язався не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов`язаннями з боку третіх осіб (зокрема не передавати його в ренту, оренду, найом, спільну діяльність, не передавати в наступну іпотеку, не укладати інвестиційних договорів, тощо), не передавати в управління, не видавати довіреності на користування та/або розпорядження Предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньо письмової згоди на це від Іпотекодержателя, яка має бути оформлена додатковою угодою до Договору іпотеки.

Відповідно до умов п. 3.1.4. Договору іпотеки, у випадку невиконання Іпотекодавцями зобов`язань за цим Договором або за Кредитним договором, Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до умов п. 5. Договору іпотеки, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свої вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завдані порушенням зобов`язання, необхідних витрат пов`язаних з утриманням та реалізацією Предмета іпотеки.

Згідно п. 5.1. Договору іпотеки Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на Предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання у випадках: якщо у момент настання строку виконання зобов`язань за Кредитним договором вони не будуть виконанні, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений Кредитним договором строк суми кредиту; або при несплаті або частковій несплаті у встановлені Кредитним договором строки сум процентів; або при несплаті або частковій несплаті у встановлені Кредитним договором строки сум неустойки (пені, штрафних санкцій).

Звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється будь-яким способом, передбаченим чинним законодавством України, у т. ч. за рішенням суду (п. 5.3 Договору іпотеки).

Звертаючись до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач обґрунтував свої вимоги невиконанням позичальником обов`язків за договором кредиту, у зв`язку із чим виникла заборгованість за цим договором.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 546, 553, 572 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, заставою.

Відповідно до статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» , іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, Закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону).

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов`язання (взаємні права і обов`язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов`язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов`язанням).

Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого Законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань (частина четверта статті 631 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Частина перша статті 35 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що в разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Частиною другою статті 35 Закону України «Про іпотеку» визначено, що частина перша цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Закон України «Про іпотеку» не передбачає та не вимагає від іпотекодержателя кожного разу перед зверненням до суду надсилати іпотекодавцю (та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця) письмову вимогу про усунення порушення.

Отже, за частиною першою статті 12, частиною першою статті 33 та статтею 35 Закону України «Про іпотеку» реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише тоді, якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звернути стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У статті 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, зокрема, що іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Зазначений вид забезпечення виконання зобов`язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов`язання. У разі порушення боржником свого зобов`язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов`язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки.

Іпотекодавцем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом зміна боржника в зобов`язанні.

Відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Норми статей 1281 і 1282 ЦК України та статті 23 Закону України «Про іпотеку» регламентують особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, зокрема у зобов`язаннях, забезпечених іпотекою. За змістом цих норм: 1) у разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця; 2) спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця; 3) спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки; 4) спадкоємець зобов`язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього; 5) кредитор має пред`явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги; 6) наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги.

Стаття 17 Закону України «Про іпотеку» визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких немає такої, як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом частини першої статті 1282 ЦК України та частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статус іпотекодавця. Отже, іпотека у зв`язку з фактом набуття її предмета у власність спадкоємцями боржника-іпотекодавця не припиняється.

У разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (частини перша та друга статті 23 Закону України «Про іпотеку»).

У пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) зазначено, що стаття 17 Закону України «Про іпотеку» визначає підстави для припинення іпотеки, серед яких немає такої, як смерть іпотекодавця, оскільки за змістом частини першої статті 1282 ЦК України та частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки в порядку спадкування іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, який як спадкоємець набуває статус іпотекодавця.

Як встановлено судом, відповідно до договору про відступлення права вимоги від 22.03.2023 року, право вимоги за кредитним договором кредитний договір № 014/0031/74/33617 та укладеним у забезпечення зобов`язань за ним договору іпотеки, перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», як правонаступника позивача - Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль».

Судом залучено правонаступників відповідача ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 : ОСОБА_2 (дружину спадкодавця) ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 (доньку спадкодавця) ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 (доньку спадкодавця) ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 33 Закону).

Отже, законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання. У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 12 Закону).

У матеріалах справи наявна копія Вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 27.11.2012 року про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором № 014/0031/74/33617 від 19.09.2005 року, у якій вказано про необхідність погашення ОСОБА_1 протягом 30-ти календарних днів заборгованості на суму 42 110 доларів США.

Відтак, на підставі частини другої статті 1050 ЦК України позивач змінив строк виконання зобов`язань за кредитним договором. А тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту, як кінцевого строку виконання її умов - з 31 грудня 2012 року.

Також вбачається, що аналогічні позовні вимоги, з таких самих підстав заявлялися позивачем ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 у червні 2013 року. Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 19 листопада 2014 року у справі № 344/9368/13-ц позовну заяву ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду.

Сторона відповідача клопотала про застосування строку позовної давності.

Право на звернення до суду за захистом, закріплене статтею 4 ЦПК України, кореспондується зі статтею 256 ЦК України, яка встановлює для особи часові межі для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу та називає їх позовною давністю.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

Отже, за цією нормою початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У постанові від 16 серпня 2017 року у справі № 6-2667цс16 Верховний Суд України зазначив, що відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення. За змістом загальних приписів заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Як вбачається з правової позиції, викладеної у Постанові Великої Палати Верховного Суду 18 грудня 2025 року (справа № 444/2121/19), Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справу про події, що мали місце у далекому минулому і в повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення ЄСПЛ від 20 грудня 2007 року за заявою № 23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою уповноваженою особою.

Верховний Суд у постанові від 18 серпня 2021 року в справі № 201/15310/16 зазначив, що слід розмежовувати вимогу про стягнення боргу за основним зобов`язанням (actio in personam) та вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки «піддається» впливу позовної давності. На неї поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. На вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо).

У статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Тлумачення статті 264 ЦК України дає підстави для висновку, що вона пов`язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями іпотекодавця, внаслідок яких він визнає існування саме іпотеки. Тому переривання перебігу позовної давності за основним зобов`язанням не перериває перебігу позовної давності за іншим обов`язком, у тому числі забезпечувальним.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Вимога про дострокове стягнення заборгованості, пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду за вирішенням наявного між сторонами спору. Саме із цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі і переривається перебіг позовної давності.

За статтею 264 ЦК України переривання позовної давності передбачає наявність двох строків - до переривання та після нього. Новий строк починає перебіг безпосередньо з того моменту, коли перервався первісний.

Підстави переривання позовної давності є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Верховний Суд звернув увагу, що позовна давність переривається пред`явленням особою позову, а не постановленням судом судового рішення.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 25 липня 2018 року у справі № 522/31199/13-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 357/9126/17-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 148/1923/16-ц, від 19 лютого 2020 року в справі № 490/14627/14-ц, від 26 січня 2022 року в справі № 442/7773/17, від 25 жовтня 2022 року в справі № № 686/25261/19, від 02 листопада 2022 року в справі № 344/19567/19, від 22 лютого 2023 року в справі № 686/18606/21.

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 зроблено правовий висновок про те, що порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням (пункт 7.20).

Отже, вчиненням позичальником дій, що свідчать про визнання ним свого боргу за основним зобов`язанням, не переривається позовна давність за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки вимога про стягнення боргу за основним зобов`язанням і вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки є різними вимогами (основною та додатковою), застосування до додаткових вимог наслідків переривання перебігу позовної давності за основною вимогою законом не передбачено.

Переривання позовної давності можливе виключно в межах позовної давності.

При цьому, судом встановлено, що досудова вимога щодо дострокового виконання зобов`язань була направлена відповідачу (як іпотекодавцю) 30.11.2012 року. Відтак, після сплину 30 днів з моменту отримання вказаної вимоги ОСОБА_1 , банк набув право звернення до суду з відповідним позовом. З урахуванням наведеного, саме з цього моменту АТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є позивач) дізнався про порушення його прав.

Однак, з відповідною позовною заявою до іпотекодавця звернувся до суду у червня 2020 року.

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними. Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулись у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту зі спливом часу (ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

З урахуванням вище викладеного, суд приходить до висновку, що заява сторони відповідачів щодо застосування строку позовної давності є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Таким чином, з огляду на зазначене, суд дійшов висновку що у задоволенні позову слід відмовити внаслідок сплину строку позовної давності.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 223, 263-268, 273, 354,355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», як правонаступника позивача - Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до правонаступників ОСОБА_1 : ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання майна іпотекою банку, звернення стягнення на предмет іпотеки, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.07.2026 року.

Суддя Антоняк Т.М.