Рішення № 138543965, 27.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 рокусправа № 380/20149/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Карп`як О.О., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

на розгляд суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (далі також - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у Львівській області) про визнання протиправним та скасування рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку № 15878/6/13-01-24-11 від 02.05.2025 та зобов`язання відповідача відновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 в якості платника єдиного податку в Реєстрі платників єдиного податку з 31.03.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 01.04.2019 зареєстрований фізичною особою-підприємцем та перебував на спрощеній системі оподаткування (третя група, ставка 5 %, без реєстрації платником податку на додану вартість). У вересні 2025 року позивачу стало відомо, що ГУ ДПС у Львівській області прийнято рішення про анулювання його реєстрації платником єдиного податку з 31.03.2025. Ознайомившись із матеріалами в Електронному кабінеті платника податків, позивач з`ясував, що 26.03.2025 контролюючим органом проведено камеральну перевірку та складено Акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування № 133/13-01-24-11/ НОМЕР_1 від 26.03.2025, а 02.05.2025 прийнято оскаржуване рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку № 15878/6/13-01-24-11.

Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним із чотирьох груп підстав. По-перше, приймаючи рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку за результатами камеральної перевірки, відповідач вийшов за межі предмета такої перевірки, оскільки серед визначених статтею 75 Податкового кодексу України підстав для проведення камеральної перевірки відсутня така підстава, як порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування; анулювання реєстрації можливе лише за результатами документальної перевірки. По-друге, камеральну перевірку проведено з порушенням встановленого пунктом 76.3 статті 76 Податкового кодексу України 30-денного строку. По-третє, відповідач не забезпечив належного вручення позивачу акта перевірки та оскаржуваного рішення, оскільки позивач не подавав заяви про бажання отримувати документи через електронний кабінет, а надіслання документів рекомендованим листом за податковою адресою не здійснювалося належним чином. По-четверте, при прийнятті рішення відповідач не здійснив повного та всебічного з`ясування обставин справи.

На підтвердження своєї позиції позивач послався на сталу практику Верховного Суду, зокрема на постанову від 04.05.2023 у справі № 320/1040/19, а також на постанови від 26.02.2019 у справі № 805/1396/17-а, від 06.05.2020 у справі № 812/1137/16 та на практику апеляційних адміністративних судів, згідно з якою прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки. Просив позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою від 13.10.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 26.03.2026 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Зупинено дію рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 02.05.2025 року № 15878/6/13-01-24-11, про виключення з реєстру платників єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у справі №380/20149/25.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2026 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року у справі №380/20149/25 без змін.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Наполягав на правомірності оскаржуваного рішення, зазначивши, що станом на 01.10.2024, 01.11.2024, 01.12.2024, 01.01.2025, 01.02.2025 та 01.03.2025 в інтегрованій картці платника податків обліковувався непогашений податковий борг зі сплати єдиного податку у розмірі від 8 241,60 грн до 22 133,60 грн, тобто на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Наявність такого боргу відповідно до підпункту 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 та пунктів 299.10, 299.11 статті 299 Податкового кодексу України є підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку. Відповідач указав, що позивач цього факту не спростував і доказів погашення боргу не надав.

Відповідач також зазначив, що камеральна перевірка є належним і законним способом встановлення факту податкового боргу, оскільки згідно з пунктами 75.1.1 статті 75 та 76.1 статті 76 Податкового кодексу України проводиться на підставі даних податкової звітності платника та інформаційних систем ДПС, зокрема інтегрованої картки платника податків; норма підпункту 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Кодексу не визначає конкретного виду перевірки. Судову практику, на яку послався позивач, відповідач вважає такою, що не підлягає врахуванню, оскільки, за його доводами, вона сформована до внесення змін Законом України від 16.01.2020 № 466-IX. Стосовно строків відповідач указав, що встановлений пунктом 76.3 статті 76 Кодексу 30-денний строк застосовується лише до перевірки податкових декларацій, тоді як предметом контролю у цій справі був стан розрахунків платника з бюджетом за даними інтегрованої картки, який не підпадає під ці обмеження.

Щодо порядку вручення відповідач зазначив, що листування з фізичними особами-підприємцями, які подають звітність в електронній формі, здійснюється через електронний кабінет без окремої заяви; позивач систематично користувався електронним кабінетом та подавав звітність в електронній формі, а тому акт перевірки та рішення вважаються належно врученими. Додатково відповідач указав, що акт перевірки та рішення надсилалися також рекомендованими листами з повідомленням про вручення на податкову адресу позивача ( АДРЕСА_1 ), проте поштові відправлення повернулися за закінченням терміну зберігання, що з огляду на пункти 42.2, 42.4 статті 42 Податкового кодексу України та практику Верховного Суду (постанови від 23.09.2021 у справі № 640/8096/19, від 12.08.2020 у справі № 160/2116/19) вважається належним врученням. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач наполягав на задоволенні позову. Зазначив, що чинне податкове законодавство чітко визначає предмет камеральної перевірки, до якого не належить перевірка правомірності перебування платника на спрощеній системі оподаткування; така перевірка може здійснюватися виключно в межах документальної перевірки. Позивач указав, що долучена ним практика (постанова Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 320/1040/19 та практика апеляційних судів за 2023 2025 роки, а також рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.03.2025 у справі № 380/21974/24) є актуальною та ухвалена після набрання чинності Законом України № 466-IX, який до того ж не змінює процедуру та не розширює предмет камеральної перевірки; натомість практика, на яку послався відповідач, є застарілою. Стосовно строків позивач наголосив, що для платника єдиного податку третьої групи саме подання податкових декларацій є підставою для формування податкових зобов`язань та даних інтегрованої картки, а тому встановлення податкового боргу неминуче включає перевірку задекларованих сум і є камеральною перевіркою декларацій, яка мала бути проведена в межах 30 календарних днів, визначених пунктом 76.3 статті 76 Кодексу.

Щодо вручення документів позивач указав, що за абзацом другим пункту 42.4 статті 42 Податкового кодексу України для отримання документів від контролюючого органу через електронний кабінет платник повинен подати окрему заяву про бажання отримувати документи в електронній формі; сам факт подання звітності в електронній формі та наявність електронного підпису не прирівнюються до надання такої згоди. Оскільки позивач такої заяви не подавав, застосовується загальне правило пункту 42.5 статті 42 Кодексу про надіслання документів рекомендованим листом за податковою адресою. Позивач також указав на юридичну необґрунтованість послідовності дій відповідача, за якою факт боргу нібито встановлено ще до проведення камеральної перевірки.

Дослідивши подані сторонами докази, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив таке.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.04.2019 зареєстрована як платник єдиного податку третьої групи за ставкою 5 % без реєстрації платником податку на додану вартість та перебувала на обліку в ГУ ДПС у Львівській області. Підприємницьку діяльність позивач здійснює за видами економічної діяльності у сфері комп`ютерного програмування та інформаційних технологій.

26.03.2025 ГУ ДПС у Львівській області проведено камеральну перевірку, за результатами якої складено Акт про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування № 133/13-01-24-11/ НОМЕР_1 від 26.03.2025. У цьому акті зафіксовано наявність у позивача податкового боргу зі сплати єдиного податку на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - IV кварталу 2024 року та I кварталу 2025 року.

02.05.2025 на підставі зазначеного акта камеральної перевірки ГУ ДПС у Львівській області прийнято рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку № 15878/6/13-01-24-11, яким анульовано реєстрацію ФОП ОСОБА_1 платником єдиного податку з 31.03.2025 у зв`язку з наявністю податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів на підставі абзацу восьмого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із рішенням про виключення з реєстру платника єдиного податку, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу. Згідно з абзацом восьмим підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

За змістом пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку вимог, установлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Види перевірок, що їх проводять контролюючі органи, визначені статтею 75 ПК України. Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних відповідних інформаційних систем. Відповідно до пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться без будь-якого спеціального рішення керівника контролюючого органу або направлення на її проведення; камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною є перевірка, предметом якої є, зокрема, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, дотримання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, і яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, первинних документів та іншої податкової інформації.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що предметом камеральної перевірки можуть бути виключно помилки (порушення) у податковій звітності та/або її неподання (несвоєчасне подання). Питання ж дотримання платником вимог перебування на спрощеній системі оподаткування, зокрема наявності підстав для втрати права на застосування такої системи, за своїм змістом виходить за межі предмета камеральної перевірки та може бути перевірене лише в межах документальної перевірки.

Із наведеного випливає, що прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених у ході такої перевірки порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування. Наведене узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 320/1040/19, а також у постановах від 26.02.2019 у справі № 805/1396/17-а, від 06.05.2020 у справі № 812/1137/16 та підтвердженою у подальшій практиці Верховного Суду, у тому числі у постановах від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23 та від 18.03.2025 у справі № 160/21398/24.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідний нормативно-правовий акт, та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Доводи відповідача про те, що зазначена практика Верховного Суду сформована до внесення змін Законом України від 16.01.2020 № 466-IX і тому не підлягає врахуванню, суд відхиляє. Постанова Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 320/1040/19, як і низка наведених вище постанов, ухвалена після набрання чинності цим Законом. Крім того, зазначений Закон уточнив умови, за яких платник єдиного податку зобов`язаний перейти на сплату інших податків і зборів, однак не змінив передбаченого статтями 75, 76 ПК України предмета камеральної перевірки та не наділив контролюючий орган правом перевіряти в межах камеральної перевірки правомірність перебування платника на спрощеній системі оподаткування. За таких обставин наведена позивачем правова позиція Верховного Суду залишається застосовною до спірних правовідносин.

У цій справі оскаржуване рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку № 15878/6/13-01-24-11 від 02.05.2025 прийнято відповідачем на підставі Акта про результати камеральної перевірки № 133/13-01-24-11/3279202362 від 26.03.2025. Ця обставина прямо випливає зі змісту оскаржуваного рішення та акта, підтверджується доводами обох сторін і відповідачем не заперечується. Документальної перевірки (планової або позапланової, виїзної чи невиїзної) стосовно позивача відповідач не призначав і не проводив, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Оцінюючи доводи відповідача про те, що камеральна перевірка є достатнім способом встановлення факту податкового боргу, оскільки борг фіксується за даними інтегрованої картки платника податків, суд зважає на таке. Наявність податкового боргу сама по собі є однією з передбачених законом підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку. Однак закон пов`язує реалізацію відповідного повноваження контролюючого органу не лише з наявністю такої підстави, а й з дотриманням належної процедури її встановлення - за результатами саме документальної перевірки. Обраний відповідачем спосіб контролю (камеральна перевірка), який за своїм предметом обмежений перевіркою податкової звітності, не наділяє контролюючий орган правом вирішувати питання про правомірність перебування платника на спрощеній системі оподаткування та приймати на його підставі рішення про анулювання реєстрації.

Наведений висновок узгоджується і з тим, що для платника єдиного податку третьої групи саме подання податкових декларацій є підставою для формування податкових зобов`язань та відповідних показників інтегрованої картки платника податків. Тому перевірка наявності податкового боргу за даними інтегрованої картки за своєю суттю пов`язана з перевіркою задекларованих сум і не може розглядатися як окремий, не обмежений предметом і строками вид податкового контролю. Відповідач сам у Акті від 26.03.2025 та в оскаржуваному рішенні зазначив, що ним проведено саме камеральну перевірку.

Ураховуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідач, реалізуючи повноваження з анулювання реєстрації платника єдиного податку, діяв не у спосіб, визначений законом, оскільки прийняв оскаржуване рішення за результатами камеральної перевірки, тоді як таке рішення могло бути прийняте лише за результатами документальної перевірки. Уже з цих підстав оскаржуване рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про порушення відповідачем порядку вручення акта перевірки та оскаржуваного рішення. Відповідно до пункту 42.4 статті 42 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку. Водночас надіслання контролюючим органом документів платнику через електронний кабінет здійснюється щодо тих платників, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет. За змістом пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав такої заяви, листування з ним здійснюється шляхом надіслання документів за його податковою адресою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення.

Сам по собі факт подання позивачем звітності в електронній формі та наявність у нього електронного підпису не прирівнюються до подання заяви про бажання отримувати документи від контролюючого органу через електронний кабінет і не звільняють відповідача від обов`язку належного вручення документів у порядку, визначеному статтею 42 ПК України. Доказів подання позивачем такої заяви відповідач суду не надав.

Що ж до надіслання документів рекомендованими листами, суд зважає на те, що відповідач посилається на їх надіслання за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як за даними, наведеними у позовній заяві, місцем проживання позивача є інша адреса. Установлення того, чи відповідала адреса надіслання податковій адресі позивача за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, належить до обов`язку доказування відповідача. З огляду на висновок суду про протиправність оскаржуваного рішення за наведеними вище матеріально-правовими підставами, детальна оцінка обставин вручення документів на цей висновок не впливає, однак наведене додатково свідчить про недоведеність відповідачем правомірності своїх дій.

Стосовно доводів про порушення строку проведення камеральної перевірки суд зазначає, що, встановивши невідповідність обраного відповідачем виду перевірки предмету контролю, суд не вбачає підстав для детальної оцінки дотримання строків, передбачених пунктом 76.3 статті 76 ПК України для перевірки податкових декларацій, оскільки це не спростовує наведеного вище висновку про протиправність оскаржуваного рішення.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У цій справі відповідач не довів належними та допустимими доказами, що анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку здійснено у спосіб, визначений законом, а саме за результатами документальної перевірки.

Ураховуючи наведене, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку № 15878/6/13-01-24-11 від 02.05.2025 прийняте відповідачем не у спосіб, що передбачений законом, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача відновити реєстрацію позивача платником єдиного податку суд зазначає таке. Належним і ефективним способом захисту порушеного права у цій справі, з огляду на приписи статті 5 КАС України, є не лише визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, а й зобов`язання відповідача відновити реєстрацію позивача в Реєстрі платників єдиного податку з дати, з якої її було безпідставно анульовано. Оскільки оскаржуване рішення визнано протиправним, відпадають і підстави для виключення позивача з реєстру платників єдиного податку, а тому відповідача належить зобов`язати відновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 в якості платника єдиного податку в Реєстрі платників єдиного податку з 31.03.2025.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Європейський суд з прав людини у пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 (заява № 4909/04) зазначив, що національні суди мають викладати мотиви, на яких ґрунтуються їхні рішення, однак ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може бути різним залежно від характеру рішення і має визначатися з урахуванням обставин справи. Суд, вирішуючи спір, надав відповідь на ті доводи учасників справи, які мають істотне значення для правильного вирішення справи; решта доводів не спростовує наведених судом висновків.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. З огляду на задоволення позову сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422,40 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 74, 77, 90, 139, 241-246, 255, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області про виключення з реєстру платника єдиного податку № 15878/6/13-01-24-11 від 02.05.2025.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області відновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в якості платника єдиного податку в Реєстрі платників єдиного податку з 31.03.2025.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (код за ЄДРПОУ 43968090) судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяКарп`як Оксана Орестівна