Рішення № 138543941, 27.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 рокусправа № 380/22742/25м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Карп`як О.О., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

На розгляд суду надійшла позовна заява Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (далі також - позивач, ДП «Санаторій «Моршинкурорт», платник податків) до Головного управління ДПС у Львівській області (далі також - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС), у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 31.07.2025 № 35186/13-01-04-03/02649905 на суму 112 809,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16.07.2025 контролюючим органом проведено камеральну перевірку Товариства з питань дотримання порядку реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, за результатами якої складено акт від 16.07.2025 № 32453/13-01-04-03/02649905 із висновком про порушення позивачем граничних строків реєстрації 126 податкових накладних та розрахунків коригування, складених у період з 2024 по 2025 роки. На підставі цього акта відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Н», яким на підставі пункту 90 підрозділу 2 розділу ХХ та статті 120-1 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в загальній сумі 112 809,75 грн.

Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним із двох самостійних підстав. По-перше, на його думку, податкове повідомлення-рішення є дефектним та не відповідає імперативним вимогам пункту 58.1 статті 58 ПК України, оскільки доданий до нього розрахунок штрафних санкцій не містить показника «граничний термін реєстрації», без якого неможливо перевірити правильність визначення кількості днів прострочення та обґрунтованість застосованої ставки штрафу, а отже такий розрахунок не є «детальним». По-друге, позивач вважає протиправною саму камеральну перевірку, проведену, за його доводами, з порушенням строку, встановленого пунктом 76.3 статті 76 ПК України, оскільки перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних, на його переконання, слід проводити протягом 30 календарних днів як складову перевірки податкової декларації, а не в межах 1095 днів. На підтвердження позиції позивач послався на практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, зокрема на рішення у справі «Щокін проти України» та принцип in dubio pro tributario. Просив позов задовольнити та стягнути на його користь судовий збір.

Ухвалою від 24.11.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач - Головне управління ДПС у Львівській області - проти позову заперечив із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Наполягав на правомірності оскаржуваного рішення, зазначивши, що камеральну перевірку щодо дотримання порядку реєстрації податкових накладних проведено на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 та пункту 76.2 статті 76 ПК України, а факт порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних, установлений актом перевірки, позивачем не спростовано. Відповідач указав, що перевірка своєчасності реєстрації податкових накладних не є перевіркою податкової декларації в розумінні пункту 76.3 статті 76 ПК України, у зв`язку з чим на неї поширюється загальний строк давності, визначений статтею 102 ПК України, - 1095 днів, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 19.02.2019 у справі № 819/1569/16.

Стосовно доводів про дефектність податкового повідомлення-рішення відповідач зазначив, що зі змісту оскаржуваного рішення та додатка до нього можна з`ясувати суть порушення податкового законодавства, а також чітко встановити суму та підставу для застосування штрафу, а тому процедурні порушення, які не вплинули на правильність визначення змісту податкового правопорушення, підстав та розміру застосованих штрафних санкцій і не мали наслідком порушення прав платника податків, не можуть бути самостійною підставою для визнання акта протиправним. На підтвердження відповідач послався на правові позиції Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 25.04.2023 у справі № 520/3328/20, від 03.04.2018 у справі № 810/5546/15, від 01.02.2023 у справі № 826/12220/17, від 13.07.2023 у справі № 420/14623/22, від 22.05.2020 у справі № 825/2328/16, від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18, а також на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 816/228/17. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги, наполягаючи на тому, що камеральна перевірка своєчасності реєстрації податкових накладних є складовою перевірки податкової декларації з ПДВ і має проводитися у 30-денний строк, а ототожнення відповідачем цього строку із загальним строком давності у 1095 днів є помилковим. Позивач також указав, що дотримання процедури проведення перевірки є самостійною гарантією прав платника, а фактична відсутність обґрунтованого та детального розрахунку штрафних санкцій у розумінні пункту 58.1 статті 58 ПК України є достатньою та самостійною підставою для визнання податкового повідомлення-рішення протиправним, пославшись, зокрема, на постанову судової палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18.

Дослідивши подані сторонами докази, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив таке.

Дочірнє підприємство «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (код за ЄДРПОУ 02649905) є юридичною особою, зареєстрованою в установленому порядку, та перебуває на обліку як платник податку на додану вартість.

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 та в порядку, визначеному пунктом 76.2 статті 76 ПК України, контролюючим органом проведено камеральну перевірку позивача щодо дотримання порядку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, за результатами якої складено акт про результати камеральної перевірки від 16.07.2025 № 32453/13-01-04-03/02649905. Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем граничних строків реєстрації 126 податкових накладних та розрахунків коригування, складених у період з 2024 по 2025 роки.

На підставі акта перевірки Головне управління ДПС у Львівській області прийняло податкове повідомлення-рішення форми «Н» від 31.07.2025 № 35186/13-01-04-03/02649905, яким на підставі пункту 90 підрозділу 2 розділу ХХ та статті 120-1 ПК України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в загальній сумі 112 809,75 грн, у тому числі за ставками 5 %, 10 %, 15 % та 25 % суми податку на додану вартість, зазначеної у відповідних податкових накладних/розрахунках коригування, залежно від кількості днів прострочення реєстрації. Заперечення на акт камеральної перевірки позивачем не подавалися.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач скористався правом на адміністративне оскарження. Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 07.10.2025 № 28991/6/99-00-06-03-01-06 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення. Зазначене рішення отримано позивачем 17.10.2025, після чого 17.11.2025 позивач звернувся до суду із цим позовом.

Наведені обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі доказами. Позивач не заперечує ані дат складання спірних податкових накладних/розрахунків коригування, ані дат їх фактичної реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, ані самого факту порушення граничних строків такої реєстрації, а спір між сторонами зводиться до правової оцінки правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на наведені позивачем підстави.

Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з дотриманням принципу пропорційності та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Граничні строки реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування визначені пунктом 201.10 статті 201 ПК України, а на період дії воєнного стану - пунктом 89 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних тягне за собою накладення штрафу у визначених цим пунктом розмірах, які диференціюються залежно від кількості календарних днів прострочення реєстрації. На період дії воєнного стану розміри таких штрафів установлено пунктом 90 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (від 2 % до 25 % суми податку на додану вартість, зазначеної у відповідній податковій накладній/розрахунку коригування).

Щодо доводів позивача про порушення строку проведення камеральної перевірки. Відповідно до пункту 76.3 статті 76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше - за днем їх фактичного подання. Разом із тим друге речення цього пункту передбачає, що камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Ключовим для вирішення цього питання є з`ясування того, чи є перевірка своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування перевіркою «податкової декларації», до якої застосовується 30-денний строк, чи перевіркою «з інших питань», на яку поширюється строк давності у 1095 днів. Суд відхиляє доводи позивача про необхідність застосування 30-денного строку з огляду на таке.

Верховний Суд у своїй сталій практиці сформував правову позицію, згідно з якою предметом камеральної перевірки, окрім питань правильності оформлення податкової декларації, можуть бути й інші питання, зокрема своєчасність реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Такі камеральні перевірки проводяться на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах контролюючого органу, і з урахуванням положень статті 102 ПК України такою перевіркою може бути охоплено період у 1095 днів, що настали за останнім днем граничного строку реєстрації податкових накладних. Зазначена позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 819/1569/16 та підтримана в подальшій практиці Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у тому числі в постанові від 16.04.2024 у справі № 320/9749/22.

Таким чином, перевірка своєчасності реєстрації податкових накладних не є перевіркою податкової декларації у розумінні пункту 76.3 статті 76 ПК України, а належить до перевірок «з інших питань», строки проведення яких визначаються з урахуванням статті 102 ПК України. За таких обставин доводи позивача про проведення камеральної перевірки поза межами 30-денного строку та про необхідність застосування принципу in dubio pro tributario (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України) до тлумачення пункту 76.3 статті 76 ПК України є безпідставними, оскільки наведена норма не є неоднозначною у застосуванні до спірних правовідносин, а її зміст щодо перевірок з інших питань розкрито усталеною практикою Верховного Суду. Відповідно, посилання позивача на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» від 14.10.2010 у цій частині є нерелевантним, оскільки воно стосується ситуацій неоднозначного (множинного) тлумачення норм, тоді як у цій справі така неоднозначність відсутня.

Щодо доводів позивача про дефектність податкового повідомлення-рішення та відсутність детального розрахунку штрафних санкцій. Згідно з підпунктом 58.1.1 пункту 58.1 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення повинно містити, зокрема, суму та підставу для визначення грошового зобов`язання, посилання на норми цього Кодексу, відповідно до яких здійснено розрахунок, граничні строки сплати грошового зобов`язання, попередження про наслідки його невиконання та граничні строки оскарження; у податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов`язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Аналогічні вимоги містить Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204.

Суд встановив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення містить посилання на норми ПК України, на підставі яких застосовано штрафні санкції (пункт 90 підрозділу 2 розділу ХХ та стаття 120-1 ПК України), загальну суму штрафу (112 809,75 грн) та додаток, у якому за кожною податковою накладною/розрахунком коригування наведено їх номер, дату складання, дату реєстрації, кількість днів порушення строків реєстрації, суму податку на додану вартість, розмір штрафу у відсотках і суму штрафних санкцій у гривнях. Позивач не заперечує правильності зазначених у додатку дат складання та реєстрації податкових накладних, а його доводи зводяться до відсутності в розрахунку окремого показника - «граничний термін реєстрації».

Оцінюючи ці доводи, суд виходить із того, що Верховний Суд у сталій практиці сформував правову позицію, згідно з якою процедурні порушення та окремі недоліки форми податкового повідомлення-рішення, які не вплинули на правильність визначення змісту податкового правопорушення, підстав та розміру застосованих штрафних санкцій і не мали наслідком порушення прав платника податків, не можуть бути самостійною підставою для визнання такого акта протиправним. Порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень є підставою для його скасування лише за умови, що таке порушення вплинуло або об`єктивно могло вплинути на зміст (правильність по суті) прийнятого рішення. Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення тієї обставини, чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття (постанови Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 810/5546/15, від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18, від 22.05.2020 у справі № 825/2328/16, від 01.02.2023 у справі № 826/12220/17, від 13.07.2023 у справі № 420/14623/22, а також постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 816/228/17).

Застосовуючи наведені висновки до обставин цієї справи, суд зазначає, що граничний термін реєстрації кожної податкової накладної є розрахунковою величиною, яка визначається на підставі положень пункту 201.10 статті 201 ПК України та пункту 89 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, виходячи з дати складання відповідної податкової накладної, і не залежить від суб`єктивного розсуду контролюючого органу. Наведення у додатку до податкового повідомлення-рішення дати складання податкової накладної, дати її фактичної реєстрації та кількості днів прострочення дає змогу платнику податків та суду перевірити правильність визначення строку реєстрації, кількості днів порушення та обраної ставки штрафу шляхом застосування відповідних норм ПК України. За таких обставин відсутність в розрахунку окремого стовпця «граничний термін реєстрації» є недоліком, який не вплинув і об`єктивно не міг вплинути на правильність визначення змісту податкового правопорушення, підстав та розміру застосованих штрафних санкцій, а тому не є істотним (фундаментальним) порушенням у розумінні наведеної практики Верховного Суду і самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення бути не може.

Посилання позивача на постанову судової палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 не спростовує наведених висновків. У зазначеній постанові Верховний Суд сформулював позицію про те, що платник податків не позбавлений можливості під час оскарження податкових повідомлень-рішень посилатися на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, а суди повинні надавати таким доводам правову оцінку в першу чергу. Ця позиція стосується процесуального обов`язку суду дослідити доводи про процедурні порушення, що й зроблено судом у цій справі, проте вона не встановлює, що будь-яке процедурне порушення чи недолік форми акта є безумовною підставою для його скасування незалежно від впливу на правильність рішення по суті.

Суд також враховує, що позивач не заперечує самого факту порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, не оспорює дат їх складання та фактичної реєстрації і не наводить обставин, які б свідчили про наявність підстав для звільнення від відповідальності або про поважність причин прострочення. Доводи позивача мають переважно процедурний характер і не спростовують установленого контролюючим органом факту вчинення податкового правопорушення, за яке статтею 120-1 ПК України та пунктом 90 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України передбачено відповідальність.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доведення правомірності свого рішення покладається на відповідача. Разом із тим суд зважає, що цей обов`язок не звільняє позивача від доведення обставин, на яких ґрунтуються його вимоги (частина перша статті 77 КАС України). Дослідивши подані сторонами докази та доводи, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а наведені позивачем підстави протиправності цього рішення свого підтвердження не знайшли.

Ураховуючи наведене, суд доходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31.07.2025 № 35186/13-01-04-03/02649905 прийнято контролюючим органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано та з дотриманням вимог частини другої статті 2 КАС України, а тому підстави для його скасування відсутні. За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Європейський суд з прав людини у пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 (заява № 4909/04) зазначив, що національні суди мають викладати мотиви, на яких ґрунтуються їхні рішення, однак ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може бути різним залежно від характеру рішення і має визначатися з урахуванням обставин справи. Суд, вирішуючи спір, надав відповідь на ті доводи учасників справи, які мають істотне значення для правильного вирішення справи; решта доводів не спростовує наведених судом висновків.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується статтею 139 КАС України. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивача, у тому числі сплачений ним судовий збір у сумі 2422,40 грн, відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 74, 77, 90, 139, 241-246, 255, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.07.2025 № 35186/13-01-04-03/02649905 - відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяКарп`як Оксана Орестівна