Рішення № 138543487, 28.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 року Справа № 320/42269/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Державне підприємство «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.06.2025 № 27251/04-03 винесене на підставі акту про результати камеральної перевірки податкової звітності № 24922/10-36-04-03/00849296 від 19.05.2025.

Позиції сторін

В обґрунтування вимог позивач вказує, що податкова перевірка за результатом якої складено акт № 24922/10-36-04-03/00849296 від 19.05.2025 проводилася без участі платника податку.

Вказує, що 23.05.2025 ДП «НДВА «Пуща-Водиця» самостійно виявило помилку, розрахувало різницю між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів і витрат на оренду земельних ділянок та подало уточнюючу декларацію з Додатком МПЗ до рядку 06.2 МПЗ Податкової декларації з податку на прибутком підприємств.

Крім того, посилається на неврахування уточнюючого розрахунку при винесені спірного рішення.

У зв`язку із зазначеними обставинами просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що за результатами проведення камеральної перевірки податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2024 рік, встановлено не подання позивачем Додатка МПЗ-3 Розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання та Додатка МПЗ до податкової декларації з податку на прибуток підприємств.

Вказує, що дані камеральної перевірки свідчать про заниження ДП «НДВА «Пуща-Водиця» позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок в декларації з податку на прибуток підприємств за 2024 рік на суму - 21 411 546, 42 грн.

Крім того, звертає увагу, що ДП «НДВА «Пуща-Водиця» подано уточнюючу податкову декларацу з податок на прибуток за 2024 рік № 9429080929 від 23.05.2025. Водночас, уточнюючій податковій декларації з податок на прибуток № 9429080929 від 23.05.2025 присвоєно статус «Не визнано як податкова звітність» у зв`язку із тим, що позивачем порушено вимоги п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України щодо зазначення обов`язкових реквізитів у податковій звітності, а саме: не подано Додаток МПЗ-3 до рядка 02 МПЗ-3 додатка МПЗ до рядка 06.2 МПЗ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, про що ДП «НДВА «Пуща-Водиця» направлено лист від 14.07.2025 № 53854/6/10-36-04-03.

Таким чином, вказує, що доводи ДП «НДВА «Пуща-Водиця» є безпідставними, у зв`язку із чим в задоволенні позову просить суд відмовити.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 відкрито провадження у адміністративній справі, визначено розглядати таку за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 29 вересня 2025 року о 12:30 год.

23.09.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками.

26.09.2025 від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

29.09.2025 судове засідання знято з розгляду у зв`язку з несправністю системи ВКЗ.

Наступне судове засідання призначено на 05 листопада 2025 року об 11:30 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.

06.10.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив з додатками.

05.11.2025, в судовому засіданні, за участі представника відповідача Степаненко І.В., судом на місці ухвалено оголосити перерву у судовому засіданні для надання часу представнику відповідача підготувати та подати клопотання про виклик свідка.

Наступне судове засідання призначено на 03 грудня 2025 року об 14:00 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.

03.12.2025, в судовому засіданні, за участі представника відповідача Степаненко І.В., судом на місці ухвалено задовольнити клопотання представника відповідача та викликати у якості свідка ОСОБА_1 .. Крім того, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21 січня 2026 року о 10:30 год.

21.01.2026, в судовому засіданні, за участі представника відповідача Степаненко І.В., свідка ОСОБА_1 , заслухавши пояснення свідка, за відсутності заперечень, судом на місці ухвалено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Встановлені обставини судом

Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у декларації з податку на прибуток підприємств ДП «НДВА «Пуща-Водиця» за 2024 рік.

19.05.2025 посадовою особою відповідача складено акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у декларації з податку на прибуток підприємств по ДП «НДВА «Пуща-Водиця» за 2024 рік № 24922/10-36-04-03/00849296.

Посадовою особою відповідача встановлено порушення ДП «НДВА «Пуща-Водиця» статті 38-1, пункту 141.9 статті 141, пункту 74 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а саме, заниження позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок в декларації з податку на прибуток підприємств за 2024 рік (р.06.2 МПЗ) на суму -21 411 546,42 грн.

За результатом виявлених порушень, відповідачем складено податкове повідомлення-рішення від 16.06.2025 № 27251/04-03, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 21 411 546,42 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 141 154,64 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до Державної податкової служби України із скаргою, у якій прохав скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.06.2025 № 27251/04-03.

Рішенням Державної податкової служби України від 18.07.2025 № 20759/6/99-00-06-01-01-06 скаргу ДП «НДВА «Пуща-Водиця» залишено без розгляду та повернуто скаржнику.

Застосовані судом норми права та висновки суду

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Вирішуючи цей спір суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.114-2 п. 14.1 ст. 14 ПК України, мінімальне податкове зобов`язання - мінімальна величина податкового зобов`язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до цього Кодексу. Сума мінімальних податкових зобов`язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов`язанням.

Згідно із пп. 38-1.1.1 п. 38-1.1 ст. 38-1 ПК України, мінімальне податкове зобов`язання (МПЗ) щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена, обчислюється за формулою:

МПЗ = НГОд x К x М / 12,

де:

МПЗ - мінімальне податкове зобов`язання;

НГОд - нормативна грошова оцінка відповідної земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю;

К - коефіцієнт, який становить 0,05;

М - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

У відповідності до пп. 141.9.1 п. 141.9 ст. 141 ПК України, платник податку зобов`язаний у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов`язання.

У такому додатку, зокрема, зазначаються:

кадастрові номери земельних ділянок, для яких визначається мінімальне податкове зобов`язання, їх нормативна грошова оцінка та площа;

сума загального мінімального податкового зобов`язання, сума мінімального податкового зобов`язання щодо кожної земельної ділянки окремо;

загальна сума сплачених платником податку податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, та визначених відповідно до підпункту 141.9.2 або 141.9.3 пункту 141.9 статті 141 цього Кодексу витрат на оренду земельних ділянок (далі у цьому пункті - загальна сума сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок) протягом податкового (звітного) року;

різниця між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

Підпунктом 141.9.2 пункту 141.9 статті 141 ПК України, для платника податку, у якого частка сільськогосподарського товаровиробництва за податковий (звітний) рік, розрахована відповідно до підпункту 14.1.262 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, дорівнює або перевищує 75 відсотків, різниця між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок обчислюється шляхом віднімання від загального мінімального податкового зобов`язання загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

До суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок відносяться:

податок на прибуток підприємств;

податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах (крім доходів, які сплачені за придбання товарів у фізичних осіб), з доходів за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення;

єдиний податок (у разі переходу у податковому (звітному) році із спрощеної системи оподаткування на загальну);

земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь;

рентна плата за спеціальне використання води;

20 відсотків витрат на сплату орендної плати за віднесені до сільськогосподарських угідь земельні ділянки, орендодавцями яких є юридичні особи, та/або які перебувають у державній чи комунальній власності.

У сумі сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок не враховуються помилково та/або надміру сплачені у податковому (звітному) році суми податків, зборів, платежів.

Відповідно до п. 74 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, установити, що при визначенні мінімального податкового зобов`язання у період з 1 січня 2024 року по 31 грудня року, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, сума мінімального податкового зобов`язання, визначена відповідно до підпунктів 38-1.1.1 і 38-1.1.2 статті 38-1 цього Кодексу, не може становити менше 700 гривень з 1 гектара, а для земельних ділянок, у площі яких частка ріллі становить не менше 50 відсотків, - 1400 гривень з 1 гектара.

Дія цього пункту не поширюється на земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях можливих бойових дій, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Як слідує з матеріалів справи, в результаті проведення камеральної перевірки податкової декларації з податку на прибуток підприємств ДП «НДВА «Пуща-Водиця» за 2024 рік, встановлено не подання Додатка МПЗ-3 Розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання та Додатка МПЗ до податкової декларації з податку на прибуток підприємств, що призвело до заниження ДП «НДВА «Пуща-Водиця» позитивного значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок в декларації з податку на прибуток підприємств за 2024 рік на суму-21 411 546,42 грн.

Разом з тим, з акта перевірки вбачається, що станом на дату складання зазначеного акта, уточнюючих податкових декларацій з податку на прибуток за 2024 рік на усунення порушень, що викладені в ньому, підприємством не подано.

З позовної заяви слідує, що позивач зазначених фактів не заперечує, однак вказує про проведення камеральної перевірки без участі платника податку та зазначає про подання уточненої декларації, яка мала б бути врахована під час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, що на переконання ДП «НДВА «Пуща-Водиця» свідчить про незаконність спірного рішення.

Стосовно доводів позивача щодо проведення камеральної перевірки без участі платника податку суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно із пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО, даних Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

У відповідності до п. 76.1 ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (п. 76.2 ст. 76 ПК України).

Пунктом 86.2 статті 86 ПК України встановлено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Водночас, ПК України прямо передбачено відсутність обов`язку присутності платника податків під час проведення камеральних перевірок, що свідчить про безпідставність доводів позивача в цій частині.

Водночас, що стосується посилань ДП «НДВА «Пуща-Водиця» щодо самостійного виявлення помилки та подання уточненої декларації, суд зазначає наступне.

Порядок внесення змін до податкової звітності регулюється статтею 50 ПК України.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Згідно із п. 50.2 ст. 50 ПК України, платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) не має права подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом.

При цьому, пунктом 50.2 статті 50 ПК України визначено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) не має права подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що платник податків може скористатися своїм правом на виправлення значень податкових зобов`язань у разі самостійного виявлення помилки шляхом відображення відповідних сум в податковій декларації за звітний податковий період або внесення змін до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 ПК України.

Встановлене пунктом 50.2 статті 50 ПК України обмеження стосується виключно подання уточнюючого розрахунку та виключно в період здійснення контрольного заходу (документальної планової та позапланової перевірки). При цьому норми ПК України не визначають, що уточнюючі розрахунки неможливо подати і після проведення перевірки.

Можливість уточнення показників податкової звітності за періоди, які вже перевірено контролюючим органом, передбачена пунктом 50.3 статті 50 ПК України, згідно з яким у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, крім випадку подання уточнюючого розрахунку згідно з вимогами пункту 50.1-1 цієї статті, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Таким чином, платник податків може скористатись правом на подання уточнюючого розрахунку у період після проведення перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, а контролюючий орган, приймаючи у такому випадку відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

Аналогічне правозастосування в частині можливості подання уточнюючих розрахунків після проведення перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, викладене і в постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/4013/14, від 21 серпня 2019 року у справі № 805/4187/16-а, від 24 лютого 2020 року у справі № 440/4443/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 826/8894/18, від 04 листопада 2020 року у справі № 640/330/19, від 21 січня 2021 у справі № 826/14257/16, від 14 серпня 2024 року у справі № 560/12984/23.

Крім того, суд додатково звертає увагу, що ПК України передбачено лише два способи виправлення помилок у податковій звітності: подання уточнюючого розрахунку або відображення уточнених показників в податкових деклараціях наступних податкових періодів.

Аналогічне правозастосування наведене у постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно, від 14 серпня 2019 року у справі № 2а/0570/5571/2012, від 01 жовтня 2019 року у справі № 822/1868/15, від 24 лютого 2020 року у справі № 520/1186/19.

З матеріалів справи вбачається, що 17.04.2025 ДП «НДВА «Пуща-Водиця» подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2024 рік (реєстраційний номер: 9428501687).

18.04.2025 ДП «НДВА «Пуща-Водиця» подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2024 рік (реєстраційний номер: 9428515456).

Водночас, як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач разом з вищезазначеними податковими деклараціями не подавав Додатка МПЗ-3 Розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання та Додатка МПЗ до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2024 рік.

ДП «НДВА «Пуща-Водиця» 23.05.2025 подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємств за 2024 рік та Розрахунок різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок (Додаток МПЗ) (реєстраційний номер: 9429080929).

Разом з тим, судом встановлено, що ГУ ДПС у Київській області листом від 14.07.2025 № 53854/6/10-36-04-03 повідомило позивача, що поданій підприємством звітності (уточнюючій податковій декларації від 23.05.2025 № 9429080929) присвоєно статус «Не визнано як податкова звітність» у зв`язку із тим, що зазначена податкова звітність складена без обов`язкових реквізитів.

Відповідно до п. 48.1 ст. 48 ПК України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно із п. 48.2 ст. 48 ПК України, обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу (п. 48.7 ст. 48 ПК України).

У відповідності до п. 49.8 ст. 49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом 49.12 статті 49 ПК України встановлено, що у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Таким чином, з системного аналізу вищенаведених норм вбачається, що прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу за умови заповнення усіх обов`язкових її реквізитів. Водночас, у разі відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право, зокрема, оскаржити таке рішення в адміністративному або судовому порядку.

ДП «НДВА «Пуща-Водиця» посилається на неправомірні дії відповідача щодо неприйняття уточненої декларації з податку на прибуток підприємств за 2024 рік від 23.05.2025, однак, предметом спору у цій справі є правомірність податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 16.06.2025 № 27251/04-03, а не правомірність/неправомірність дій відповідача щодо відмови у прийнятті зазначеної уточненої податкової декларації з податку на прибуток підприємств.

Суд звертає увагу, що ПК України передбачено можливість оскарження таких дій як в адміністративному, так і в судовому порядку, що прямо слідує із пункту 49.12 статті 49 ПК України. В той же час, позивачем не надано доказів оскарження відмови ГУ ДПС у Київській області про прийняття податкової декларації, що свідчить про згоду платника податків із такими діями.

Враховуючи зазначене, суд вважає необґрунтованими доводи ДП «НДВА «Пуща-Водиця» про самостійне виправлення допущеної помилки та неврахування відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення уточненої декларації з податку на прибуток підприємств за 2024 рік.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ДП «НДВА «Пуща-Водиця», оскільки контролюючий орган під час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення діяв на підставі повноважень та у спосіб визначений ПК України.

Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідач.

Згідно положень ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І. І.