Рішення № 138542442, 28.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 рокуСправа №160/2946/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427), оформлену листом №11133-7850/Т-01/8-0400/26 від 04.02.2026, у виплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 04.06.1996 Індустріальним РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , нарахованої на виконання рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2022 у справі №160/2567/22 та від 18.08.2023 у справі №160/13491/23 недоотриманої за життя пенсії (доплати) в розмірах 172503,61 грн та 2800,00 грн, у зв`язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 ;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 04.06.1996 Індустріальним РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , недоотриману за життя пенсію (доплату), у зв`язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 в розмірі 172503,61 грн, нараховану на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2022 у справі №160/2567/22 та в розмірі 2800,00 грн, нараховану на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 у справі №160/13491/23.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, є вдовою померлого пенсіонера ОСОБА_2 . На виконання рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2022 у справі №160/2567/22 та від 18.08.2023 у справі №160/13491/23 ОСОБА_2 було проведено перерахунок пенсії та нараховано доплати відповідно 172503,61 грн та 2800,00 грн, які залишились неодержаними, у зв`язку зі смертю пенсіонера. На звернення позивача від щодо виплати заборгованості за рішеннями суду, позивач отримав від відповідача відмову. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що під час нарахування та виплати позивачу пенсії діяв згідно вимог чинного в Україні законодавства. З огляду на викладене, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену в позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком.

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 28.08.1988 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено шлюб.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 06.11.2025 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Актом, складеним мешканцями багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , та затвердженим Головою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «К47А» підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом за вищевказаною адресою весь час до дня смерті ОСОБА_2 .

За життя ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримував пенсію за вислугу років.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2022 у справі №160/2567/22 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 на підставі оновленої довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області» від 28.12.2021 №33/24/С-5763, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення починаючи з 01.12.2019 з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 у справі №160/13491/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну доплату до пенсії, передбачену постановою Кабінету Міністрів «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 14.07.2021 № 713, у розмірі 2000 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання означених рішень суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нараховано відповідні доплати до пенсії ОСОБА_2 , які за час його життя виплачено не було.

23.01.2026 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просила здійснити виплату сум пенсії в розмірах 172503,61 грн та 2800,00 грн, недоотриманої за життя ОСОБА_2 .

Листом від 04.02.2026 №11133-7850/Т-01/8-0400/26 «Про розгляд звернення» позивачу повідомлено наступне:

« ОСОБА_2 перебував на обліку та отримував пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2022 у справі №160/2567/22, ОСОБА_2 було проведено перерахунок пенсії та нараховано доплату за період з 01.12.2019 по 30.06.2022 у сумі 172503,61 грн.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 у справі №160/13491/23, ОСОБА_2 було проведено перерахунок пенсії та нараховано доплату за період з 01.09.2023 по 31.10.2023 у сумі 2800,00 грн.

Відповідно до статті 61 Закону № 2262 суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте, батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером па день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.

Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Для вирішення питання виплати недоотриманої доплати за рішеннями суду за померлого ОСОБА_2 необхідно особисто звернутись до будь-якого відділу обслуговування громадян (сервісного центру) органу Пенсійного фонду України та надати:

- відповідну заяву;

- документ, який підтверджує проживання разом із пенсіонером на день ного смерті;

- свідоцтво про смерть;

- документи, які підтверджують родинні стосунки;

- документ, що посвідчує особу заявника та РНОКПП заявника;

- заяву про відкриття рахунку у будь якій банківській установі.

Належні пенсійні кошти, нараховані на виконання рішень суду, будуть виплачені при надходженні відповідного фінансування для виплати сум, нарахованих за рішеннями суду, в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили».

Не погодившись із такою позицією відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV визначено, що Сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 36 цього Закону непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-ХІІ).

Частинами 1-3 ст. 61 Закону №2262-ХІІ визначено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.

Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Отже, Закон №2262-ХІІ визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. Тобто, у разі переходу до вказаних осіб належних спадкодавцеві соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону №2262-ХІІ зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 16.05.2023 у справі №420/288/21).

У постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №200/10269/19-а сформульовано висновок про те, що фактично законом встановлено переважне право членів сім`ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.

Такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім`ї пенсіонера або особа, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію в порядку, встановленому частиною першою статті 52 Закону №1058-ІV та частиною першою статті 61 Закону №2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб`єктом владних повноважень рішення з цього питання (зазначену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 06.04.2022 у справі №200/10136/20-а, від 09.06.2022 у справі №200/12094/18-а).

Аналогічний підхід до правозастосування викладено в постановах Верховного Суду від 16.05.2023 у справі №420/288/21, від 27.09.2023 у справі №420/16546/21, від 22.11.2023 у справі №420/1966/19, від 15.12.2023 у справі №805/2628/18-а.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Порядок подання відповідною особою заяви про виплату недоодержаної пенсії, її форма, а також перелік необхідних документів визначені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402; далі - Порядок №3-1).

Так, заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4 до цього Порядку) подається заявником до органу, що призначає пенсію.

Відповідно до пунктів 9, 12 розділу ІІ Порядку №3-1 разом із заявою про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подаються такі документи: 1) свідоцтво про смерть пенсіонера; 2) документи, що підтверджують належність членів сім`ї до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника, які передбачені пунктом 3 цього розділу; 3) документи, що засвідчують родинні відносини з померлим пенсіонером, які передбачені пунктом 12 цього розділу, та відомості про проживання з пенсіонером на день його смерті (у разі неможливості надати такі документи факт проживання з пенсіонером встановлюється у судовому порядку) (для виплати членам сім`ї, що не належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника). За документи про родинні відносини приймаються: 1) паспорт громадянина України; 2) свідоцтво про народження; 3) свідоцтво про шлюб; 4) рішення суду.

При вирішенні спору суд враховує, що позивач, як дружина померлого пенсіонера, у порядку ч. 1 ст. 61 Закону №2262-ХІІ звернулась до відповідача із заявою про виплату сум пенсії, що підлягали виплаті померлому чоловіку та залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, з дотриманням строку, визначеного ч. 3 ст. 61 Закону №2262-ХІІ.

Так, чоловік позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тоді як із заявою позивач звернувся 23.01.2026, тобто не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Доводи відповідача про недотримання позивачем порядку звернення, судом відхиляються, адже вони не підтверджені жодними доказами.

Отже, у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у виплаті позивачу пенсії згідно з ч. 1 ст. 61 Закону №2262-ХІІ, як дружині померлого пенсіонера, що проживала разом з ним, недоодержаної у зв`язку зі смертю у розмірі 172503,61 грн на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2022 у справі №160/2567/22 та у розмірі 2800,00 грн на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 у справі №160/13491/23.

Розмір заборгованості підтверджено відповідачем у листі від 04.02.2026 №11133-7850/Т-01/8-0400/26 «Про розгляд звернення».

Стаття 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» прямо зобов`язує відповідача виплатити недоодержану пенсіонером пенсію у зв`язку з його смертю, особам, які належать до кола осіб, визначених цією ж статтею та які звернулись за такою виплатою.

Те, що недоодержана пенсія нарахована на виконання судового рішення, не змінює її правову природу.

Таким чином, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 04.02.2026 №11133-7850/Т-01/8-0400/26 у виплаті ОСОБА_1 нарахованої на виконання рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2022 у справі №160/2567/22 та від 18.08.2023 у справі №160/13491/23 недоотриманої за життя пенсії (доплати) в розмірах 172503,61 грн та 2800,00 грн, у зв`язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 , є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення недоотриманих виплат, суд зазначає таке.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина 2 статті 19 Основного Закону України).

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 №17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).

Аналіз прецедентної практики Європейського суду з прав людини дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами учасницями Ради Європи положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї велика увага акцентується на дотриманні державною принципу «правомірних або законних очікувань» та захисту прав людини через призму цього принципу.

У справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» та «Федоренко проти України» Європейський суд з прав людини констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У Рішенні від 20.10.2011 у справі «Rysovskyy v. Ukraine» Суд Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб («Beyeler v. Italy», «Oneryildiz v. Turkey», «Megadat.com S.r.l. v. Moldova», «Moskal v. Poland»).

У пункті 145 рішення у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

У пункті 50 рішення по справі «Щокін проти України» Європейський суд з прав людини вказує, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом».

Тобто, Європейський суд з прав людини зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та сформував позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат, в тому числі і пенсійних на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України»).

Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Отже в даному випадку суд вважає, що належним способом захисту прав позивача у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) недоотриману за життя пенсію (доплату), у зв`язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 в розмірі 172503,61 грн, нараховану на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2022 у справі №160/2567/22 та в розмірі 2800,00 грн, нараховану на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 у справі №160/13491/23.

Інші доводи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, документально підтверджені виплати зі сплати судового збору в розмірі 1753,04 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 143, 242-243, 245-246, 255, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлену листом №11133-7850/Т-01/8-0400/26 від 04.02.2026, у виплаті ОСОБА_1 нарахованої на виконання рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2022 у справі №160/2567/22 та від 18.08.2023 у справі №160/13491/23 недоотриманої за життя пенсії (доплати) в розмірах 172503,61 грн та 2800,00 грн, у зв`язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 .

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) недоотриману за життя пенсію (доплату), у зв`язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 в розмірі 172503 (сто сімдесят дві тисячі п`ятсот три) гривні 61 копійка, нараховану на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2022 у справі №160/2567/22 та в розмірі 2800 (дві тисячі вісімсот) гривень 00 копійок, нараховану на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 у справі №160/13491/23.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1753 (одна тисяча сімсот п`ятдесят три) гривні 04 копійки.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька