Рішення № 138542398, 28.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 рокуСправа №160/504/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Управління поліції охорони в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення витрат,-

УСТАНОВИВ:

09.01.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Управління поліції охорони в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , в якій позивач просить:

- стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Управління поліції охорони в Дніпропетровській області витрати на навчання поліцейського в сумі 21 354,75 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем обліковується заборгованість по договору про підготовку та навчання поліцейського, вперше прийнятого на службу в поліцію в сумі 21 354,75грн., яка в добровільному порядку сплачена не була, а отже вказана сума боргу підлягає стягненню в судовому порядку. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2026 року, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

В той же час, суд враховує, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом належних процесуальних дій.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 по справі № 814/1469/17 та від 23.06.2020 по справі № 640/740/19.

Інших засобів зв`язку, за якими Відповідач може бути повідомлений у встановлені законодавством строки, позивачем не повідомлялось, оскільки вони йому невідомі. Матеріали справи таких відомостей також не містять. За таких обставин, судом вжито всіх доступних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи судом.

Згідно положень ст. 126 КАС України відповідач є належно повідомленим про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

Відзиву на позов від відповідача не надходило.

Згідно із ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, суд дійшов таких висновків.

27.09.2024 року між Управлінням поліції охорони в Дніпропетровській області та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження служби в поліції № 57, на строк з 27.09.2024 до 27.09.2026 (п.1 розділу VII контракту).

Відповідно до укладеного контракту № 57 наказом позивача від 27.09.2024 № 116 о/с відповідача прийнято на службу до поліції та призначено на посаду поліцейського взводу № 2 роти охорони об`єктів та публічної безпеки № 1 Дніпровського районного відділу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області.

31.10.2024 між позивачем, відповідачем та Вінницьким вищим професійним училищем Департаменту поліції охорони було укладено договір про підготовку та навчання поліцейського, вперше прийнятого на службу в поліції № 1361, предметом якого було проходження відповідачем в навчальному закладі первинної професійної підготовки та навчання за професією 5162 "Поліцейський" (за спеціалізаціями) за кошти позивача на загальну суму 66361,40 грн (п. 2.2 договору).

На виконання вищезазначеного пункту договору позивачем було перераховано навчальному закладу кошти на відшкодування витрат за підготовку відповідача по факту його зарахування на навчання в розмірі 63580,75 грн.

Наказом позивача від 05.11.2025 року № 124 о/с відповідача звільнено за п.6 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VІІІ.

07.11.2025 року між позивачем та відповідачем було укладено угоду про розстрочення виплати на навчання поліцейського.

07.11.2025 року відповідачем сплачено 7000 грн., однак, в повному обсязі свої зобов`язання за Угодою відповідач не виконав.

То ж, розрахунком ціни позову згідно невідпрацьованого відповідачем часу та з урахуванням сплаченої ним частини заборгованості, складає 63580,75/731х326-7000=21354,75.

Відшкодувати витрати, які поніс позивач на його навчання, в добровільному порядку відповідач відмовився, в зв`язку з чим позивач звернувся з цим позовом до суду.

За приписами статті 9 Цивільного кодексу України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Частинами 1, 2 ст. 11 ЦКУ визначено: цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до норм ч. 2 ст. 13 ЦКУ, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За приписами ч. 1,3 ст. 14 ЦКУ цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 22 ЦКУ передбачено: особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 509 ЦКУ визначено: зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦКУ).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту; або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст. 526 ЦКУ).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події, (ч. 1 ст. 530 ЦКУ).

Статтею 610 ЦКУ визначено: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом Зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з нормами статті 611 ЦКУ у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, |зокрема, відшкодування збитків.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, Діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи,; а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦКУ).

Відповідно до норм статей 626, 628, 629, 631 ЦКУ договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть Здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінченні строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії

Розрахунок витрат зроблений позивачем відповідно до в «Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 261.

За таких обставин, з відповідача слід стягнути на користь позивача 21 354,75 грн відшкодування витрат на навчання в навчальному закладі.

Доводи відповідача проти позову суду відсутні, оскільки відзив на позовну заяву до суду не надійшов.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач, який відзиву на позовну заяву не подав, обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та наданого позивачем розрахунку витрат не спростував, доказів відшкодування витрат або наявності підстав для звільнення від такого обов`язку суду не надав.

Відтак, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню, у зв`язку з чим з відповідача на користь держави в особі Міністерства внутрішніх справ України в особі ДДУВС підлягають стягненню витрати, пов`язані з його утриманням у закладі вищої освіти, у сумі 194376,86 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки позивач є суб`єктом владних повноважень, а таких витрат у справі не понесено, розподіл судового збору на користь позивача не здійснюється.

Керуючись ст. 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Управління поліції охорони в Дніпропетровській області (49001, м. Дніпро, вул. Короленка, 4, код ЄДРПОУ: 40109168) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення витрат - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Управління поліції охорони в Дніпропетровській області витрати на навчання поліцейського в сумі 21 354,75 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко