Рішення № 138542232, 27.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 рокуСправа №160/11033/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Друїд Мега» до Південно-Східної митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Друїд Мега» із позовною заявою до Південно-Східної митниці, в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Південно-Східної митниці:

1.UA110050/2025/000160/2 від 26.12.2025; 2.UA110050/2026/000020/2 від 18.02.2026;

3.UA110050/2026/000021/2 від 18.02.2026; 4.UA110050/2026/000024/2 від 02.03.2026;

5.UA110050/2026/000038/2 від 07.04.2026;

- визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Південно-Східної митниці:

1.UA110050/2025/000258 від 26.12.2025; 2.UA110050/2026/000031 від 18.02.2026;

3.UA110050/2026/000032 від 18.02.2026; 4.UA110050/2026/000039 від 02.03.2026;

5.UA110050/2026/000063 від 07.04.2026.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем з метою митного оформлення товарів подано до митного органу митну декларацію та документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів. Під час декларування товарів позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та подано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України (далі МК України). Позивач указує, що в оскаржуваних рішеннях митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товарів наявні у позивача та надані під час митного оформлення товарів. З огляду на викладене, позивач вважає, що оскаржувані ним рішення є необґрунтованими, безпідставними та такими, що підлягають скасуванню судом.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній проти позовної заяви заперечує та просить відмовити в її задоволенні. У відзиві зазначено, що оскаржувані рішення є правомірними, оскільки в документах, які надані позивачем до митниці разом з митними деклараціями, містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, на підставі яких проводився розрахунок останньої, наявні розбіжності та відсутні дані, відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості товарів. Крім того, відповідач наголошує на тому, що декларантом не подано всіх додаткових документів, які витребувані митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. ч. 2-4 ст. 53 МК України.

На адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечив проти тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, підтримав позовні вимоги та просив позовну заяву задовольнити.

Представник відповідача подав свої заперечення на відповідь на відзив, у яких посилався на те, що позивачем не підтверджено документально обраний метод визначення митної вартості товарів. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Друїд Мега» (далі позивач, ТОВ «Друїд Мега»), код ЄДРПОУ 44873292, зареєстроване у встановленому порядку як юридична особа, запис про проведення державної реєстрації №1002241070004101118 від 14.09.2022. Основний вид економічної діяльності згідно КВЕД: 46.42 Оптова торгівля одягом і взуттям.

21.03.2025 між ТОВ «Друїд Мега» (покупець) та компанією VPV-BALTIC SIA (продавець) укладено Контракт купівлі-продажу №R 21/25.

18.04.2025 між ТОВ «Друїд Мега» (покупець) та компанією Sandikci, Atasoy (продавець) укладено Контракт купівлі-продажу №S 18/25.

Відповідно до п. 1.1 зазначених вище Контрактів продавець поставляє одяг бувший у вжитку жіночий, дитячий, чоловічий, домашній текстиль бувший у вжитку, взуття бувше у вжитку жіноче, дитяче, чоловіче, сумки, іменоване далі як «Товар». Перелік товарів, що поставляються, вказується в інвойсах на кожну партію товару. Постачання товарів має здійснюватися у повній відповідності до супровідних документів, виданих продавцем, узгоджених з покупцем.

Відповідно до п. 3.1 зазначених вище Контрактів за основу беруться умови, визначені Інкотермс-2020, що вказуються в інвойсах на кожну партію окремо. Терміни постачання товарів 2025-2027.

Відповідно до п. 3.2 зазначених вище Контрактів навантаження товару покупцеві повинне здійснюватися не пізніше 10 (десяти) робочих днів від узгодженої сторонами дати навантаження. Датою навантаження товару вважається дата проходження ним митниці у країні, з якої здійснюється постачання.

Пунктом 4.1 зазначених вище Контрактів визначено, що ціни товарів, що постачаються, повинні бути узгоджені Сторонами. Вони вказуються в інвойсі до цього Контракту.

Відповідно до п. 5.1 зазначених вище Контрактів платежі повинні здійснюватися покупцем на рахунки продавця, зазначені в інвойсах.

З метою митного оформлення товару, ТОВ «Друїд Мега» було подано до Південно-Східної митниці митні декларації №25UA110050004570U2 від 25.12.2025, №26UA110050000551U0 від 18.02.2026, №26UA110050000555U6 від 18.02.2026, №26UA110050000737U0 від 02.03.2026, №26UA110050001311U0 від 07.04.2026 разом із товаросупровідними документами.

Митна вартість товарів ТОВ «Друїд Мега» визначена за основним методом за ціною договору (контракту).

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості цього товару за контрактами, митний орган виявив розбіжності у наданих документах, що стало підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товару повідомленням: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 4) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 5) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 6) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних з виконанням умов договору (угоди, контракту); 7) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини..

У відповідь на повідомлення митного органу ТОВ «Друїд Мега» повідомлено про неможливість надати додаткові документи.

За результатами перевірки наданих відомостей щодо митної вартості товарів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів: №UA110050/2025/000160/2 від 26.12.2025, №UA110050/2026/000020/2 від 18.02.2026, №UA110050/2026/000021/2 від 18.02.2026, №UA110050/2026/000024/2 від 02.03.2026, №UA110050/2026/000038/2 від 07.04.2026, якими до товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - резервний та скориговано загальну вартість товарів у бік збільшення.

Прийняті митницею рішення про коригування митної вартості товарів обґрунтовані такими обставинами:

1. Відповідно до пункту 2.1 Контракту, товари, що поставляються за цим Контрактом повинні повністю відповідати інвойсам до цього Контракту на кожну окрему поставку товарів, замовлення покупця. Декларантом до митного оформлення не надано замовлення покупця.

2. Відповідно до пункту 5.1 Контракту, платежі за цим Контрактом повинні здійснюватися покупцем на рахунки продавця, зазначені в інвойсі. При цьому, у рахунку, наданому до митного оформлення, зазначеному в графі №44 ЕМД, відсутні банківські реквізити продавця товару для оплати покупцем за товар та не вказані конкретні умови сплати за товар. Відповідно до пункту 5.3 Контракту, умови сплати за товар - «відтермінування платежу - 180 календарних днів», але не зазначено з якого саме моменту діє відтермінування платежу за товар. Відповідно до пункту 5.5 Контракту за усною згодою сторін передбачається можливість передоплати за товар, що постачається згідно даного Контракту. Станом на дату подання митної декларації до митного оформлення декларантом не надано інформацію про наявність або відсутність повної чи часткової оплати за оцінюваний товар.

3. Відповідно до п. 2.2 Контракту якість товарів, що поставляються, повинна відповідати нормам, прийнятим по кожному виду товару в країні виробництва товару і не суперечити нормам якості по кожному виду товару, прийнятим у країні покупця. У графі 31 ЕМД «Опис товару» декларант заявляє, що товар зі ступенем зносу 29-30%, 3 категорії, відсортований. Тобто, декларант заявляє, що оцінюваний товар є вживаним одягом 3 категорії речі дуже поганої якості та ступенем фіксованого зносу тільки 29-30% (тов. №4 МД), а не до 29-30%. Основний документ, що підтверджує дані про характеристики товару є рахунок. В рахунку зазначено найменування товару як «Одяг вживаний відсортований мікс», «Вживане взуття відсортоване мікс». Рахунок не містить відомостей щодо категорії та ступеню зносу вживаного одягу та взуття. Інших документів, наданих відповідними уповноваженими органами (сертифікатів якості, відповідності, тощо), які визнають характеристики товару, митному органу не надано, їх реквізити в графі №44 ЕМД не зазначено. Наданий документ, зазначений в графі №44 ЕМД під кодом « 9000», виданий відправником товару «Sandikci, Atasoy» та стосується проведеної дезінфекції та дезінсекції товару, не є документом що підтверджує категорію товару (перша - не порвана, не брудна, з малим відсотком зносу; друга - значну частину становлять речі непридатні до продажу; третя - речі дуже поганої якості, часто ганчір`я), та ступень зносу товару: 30%, або до 30%. Також в вище зазначеному документі відсутні посилання на реквізити інших документів які дають змогу ідентифікувати дану партію товару з зазначеним документом.

4. Згідно п. 3.1 наданого декларантом Договору ТЕО вартість послуг визначається в замовленні та в подальшому зазначається в актах наданих послуг, які до митного оформлення декларантом не надано. Пунктом 3.2 Договору ТЕО зазначено, що підставою для проведення розрахунків по даному Договору є підписані сторонами акти наданих послуг та оригінал ТТН (СМR) з підписами вантажовідправника та вантажоодержувача. Замовник зобов`язаний сплатити вартість наданих послуг протягом 7 (семи) банківських днів з моменту підписання акту надання послуг. Акти виконаних послуг або рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги митному органу не надано. Заявка видана раніше, ніж здійснено купівлю-продаж за рахунком. Відповідно до п. 2.2 Договору ТЕО заявка повинна містити в тому числі і строки проведення оплати за надані послуги. Надана декларантом заявка не містить такої інформації. Окрім того, надана заявка не містить печатки замовника, що суперечить Договору ТЕО, де зазначено, що заявка повинна бути не лише підписана, а і скріплена печаткою замовника. Надана декларантом довідка не передбачена вимогами Договору ТЕО. Довідка не містить реквізитів рахунку-фактури, акту виконаних робіт або калькуляції. В даному документі відсутні відомості про протяжність маршруту перевезення у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

За наслідком прийняття вказаних рішень про коригування митної вартості товарів відповідач відмовив позивачу у прийнятті митних декларацій шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №UA110050/2025/000258 від 26.12.2025, №UA110050/2026/000031 від 18.02.2026, №UA110050/2026/000032 від 18.02.2026, №UA110050/2026/000039 від 02.03.2026, №UA110050/2026/000063 від 07.04.2026.

Не погоджуючись з такими висновками митного органу та прийнятими ним рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина 1 статті 52 МК України).

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Приписами ст. 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: форматно-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою, відповідно до статті VІІ ГАТТ 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах повної конкуренції.

Примітками до п. 2 статті VІІ «Оцінка товару для митних цілей» ГАТТ (1947) визначено, що сумісним зі статтею VІІ було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як видно зі спірних рішень про коригування митної вартості товарів, підставою для їх прийняття став результат опрацювання відповідачем всіх поданих декларантом документів, в ході якого встановлено, що подані документи містять розбіжності.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів, суд зробив такі висновки.

Щодо зауважень відповідача про ненадання до митного оформлення замовлень на транспортування, рахунку-фактури та актів наданих послуг, суд звертає увагу на те, що на момент подання митних декларацій митному органу транспортні послуги оплачені не були, оскільки оплата за перевезення здійснюється за закінченням перевезення, тобто, після вивантаження товару на складі покупця, а не в момент знаходження його на митниці.

Крім того, замовлення на транспортування не є документом, який підтверджує митну вартість товару в розумінні ч. 2 ст. 53 МК України.

Таким чином, суд, зважаючи на надані позивачем документи до митного оформлення щодо транспортування товару, вказує на необґрунтованість висновків митного органу, оскільки позивачем надано документи, які дають змогу перевірити суму, сплачену за транспортування товару.

Посилання відповідача на відсутність в наданих позивачем товаросупровідних документах умов оплати товару, а також відсутність документів, що засвідчують згоду сторін щодо умов сплати ціни за товар, суд до уваги не бере, оскільки умови оплати договору передбачені контрактом, і не впливають на митну вартість товару.

Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна та інші складові митної вартості товару, при цьому умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, у зв`язку з цим, відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак, не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей даних про митну вартість товарів.

Жодним нормативним актом, як національного, так і міжнародного законодавства, не встановлено обмеження строків відстрочення платежу для міжнародних договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 МК України країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 3 ст. 36 Митного кодексу України під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Відповідно до норм Митного кодексу України митна вартість - ціна товару, яку учасник зовнішньоекономічної діяльності пред`являє представнику митного органу при перетині вантажем митного кордону України. Коли заповнюється вантажна митна декларація (ВМД) (нині іменована декларацією на товари - ДТ) в одній з граф необхідно вказати митну вартість товару.

Митна вартість безпосередньо впливає на витрати при митному оформленні товарів, так як митні збори, збори і митний ПДВ сплачуються виходячи з величини митної вартості товару.

Митна вартість товарів і відомості, пов`язані з її визначенням, повинні гуртуватись на кількісно обумовленою і документально підтвердженої достовірної інформації. Процедура визначення митної вартості товарів повинна бути загальне застосування, тобто не відрізнятися в залежності від джерел постачання товарів.

Згідно із ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується тільки в разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Кодексу.

Як слідує з матеріалів справи, позивач обрав перший метод визначення митної вартості товару, тобто за ціною контракту, оскільки немає ніяких обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, щодо ціни оцінюваних товарів, відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів за ціною контракту, жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів, покупцем не зробить прямо або опосередковано продавцеві, покупець і продавець не пов`язані між собою особи.

Ціна товару (продукції) є найважливішою його характеристикою і істотною умовою угоди. Ціна (вартість) товару повинна бути вказана з необхідною і достатньою точністю і повнотою опису з усіма роз`ясненнями та застереженнями. Саме ціна (вартість) товару, певна в зовнішньоторговельному контракті (договорі) і є вихідною базою (основою) для визначення митної вартості товару.

При встановленні ціни товару в контракті купівлі-продажу визначаються: одиниця виміру товару, рівень ціни, базисні умови поставки (базис ціни), валюта ціни, спосіб фіксації ціни, наявність знижок і / або умови платежу.

Для уніфікації розуміння прав і обов`язків сторін розроблені базисні умови поставки, які визначають обов`язки продавця і покупця по доставці товарів, установлюють момент переходу ризику випадкової загибелі або псування товару з продавця на покупця. Умови називаються базисними тому, що вони встановлюють структуру ціни в залежності від того, включаються витрати з доставки в ціну товару чи ні.

Суд встановив, що на виконання статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, позивач надав митному органу.

Згідно із частиною 1 статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» усі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності та інших ознак мають рівне право здійснювати будь-які види зовнішньоекономічної діяльності та дії щодо її провадження, у тому числі будь-які валютні операції та розрахунки в іноземній валюті з іноземними суб`єктами господарської діяльності, що прямо не заборонені або не обмежені законодавством, у тому числі заходами захисту, запровадженими Національним банком України відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції».

Відповідно до частини 1 статті 14 цього ж Закону всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право, зокрема, самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України.

Враховуючи викладене, суд зробив висновок про відсутність підстав вважати, що визначений сторонами зазначених вище Контрактів порядок розрахунків суперечить нормам національного або міжнародного законодавства та унеможливлює підтвердження заявленої позивачем митної вартості.

Щодо відсутності в інвойсі даних про категорію та ступінь зносу, то дані відомості є одним із додаткових джерел інформації про оцінюванні товари. Інвойс, з огляду на його призначення, є документом, що підтверджує митну вартість оцінюваного товару при цьому, відсутність в інвойсі даних про категорію та ступінь зносу не може бути достатньою підставою для висновку про неналежність цього документа, як і не може заперечувати вірогідності усіх інших товаросупровідних документів, які надано до митного оформлення, при цьому відомості, що дають змогу ідентифікувати оцінюваний товар, містяться в інвойсах, прейскурантах, сертифікатах якості.

Враховуючи, що контракт двосторонній, відсутність відомостей щодо виробника в товаросупровідних документах жодним чином не може свідчити про наявність ще однієї сторони.

Крім того контрактом, а саме пунктом 1, передбачено, що специфікація не є обов`язковим документом, оскільки вартість та якісні ознаки товару передбачені інвойсом на кожну партію товару.

Суд також відхиляє посилання митного органу на ненадання декларантом сертифікату якості як на підставу для витребування додаткових документів та коригування митної вартості товару, заявленого позивачем до митного оформлення, оскільки сертифікат якості товару не є документом, який підтверджує митну вартість товару в розумінні ч.2 ст.53 МК України.

Щодо тверджень митного органу про відсутність підписів та печаток відправника у деяких рахунках-інвойсах, а також в деклараціях про походження товару, суд звертає увагу, що відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни.

Окрім того згідно з ч. 3 ст. 257 МК України МД та інші документи, подання яких митним органам передбачено МК України, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу. Законодавчо не передбачено обов`язкового завіряння електронних МД печаткою митного органу.

Водночас суд звертає увагу, що жодних обґрунтувань як вказані недоліки впливають на визначення митної вартості заявлених до митного оформлення товарів митний орган не навів. Належних та допустимих аргументів щодо наявності ознак підробки вказаних документів відповідач під час прийняття оскаржуваних рішень також не навів.

Надаючи оцінку доводам митного органу про непідтвердження позивачем транспортних витрат, суд враховує сформовану Верховним Судом правозастосовчу практику в подібних правовідносинах, відповідно до якої, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати, тощо є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

В спірному випадку позивач на підтвердження витрат на перевезення зокрема надав договори перевезення, а також довідки про транспортні витрати/розрахунки навантаження, які не містять розбіжностей та відповідно до наведеної правової позиції Верховного Суду є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити про таке.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 у справі № 809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 08.02.2019 у справі №825/648/17, від 26.05.2022 у справі №560/355/19.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Зважаючи на викладене, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача стосовно неможливості перевірки митної вартості товару за відсутності відомостей про відсутність інформації про виробника.

Інші підстави, зазначені у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МК України.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про непідтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів МК України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів орган доходів і зборів повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA110050/2025/000160/2 від 26.12.2025, №UA110050/2026/000020/2 від 18.02.2026, №UA110050/2026/000021/2 від 18.02.2026, №UA110050/2026/000024/2 від 02.03.2026, №UA110050/2026/000038/2 від 07.04.2026, прийняті Південно-Східною митницею, є протиправними та підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку прийняттю відповідачем карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які є предметом спору у цій справі, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 12 ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Як зазначено у п. п. 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30.05.2012 наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою автоматизованої системи митного оформлення у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

У спірних картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення зазначено, що причинами для відмови у митному оформлені слугувало прийняття митним органом спірних рішень про коригування митної вартості товарів.

Оскільки судом скасовано спірні рішення про коригування митної вартості товарів з підстав їх протиправності, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110050/2025/000258 від 26.12.2025, №UA110050/2026/000031 від 18.02.2026, №UA110050/2026/000032 від 18.02.2026, №UA110050/2026/000039 від 02.03.2026, №UA110050/2026/000063 від 07.04.2026 також підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, відповідачем не доведено належними доказами правомірність своїх рішень у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 36608,00 грн, підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 72, 77, 132, 139, 143, 241-246, 250, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Друїд Мега» до Південно-Східної митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Південно-Східною митницею рішення про коригування митної вартості товарів:

1.UA110050/2025/000160/2 від 26.12.2025; 2.UA110050/2026/000020/2 від 18.02.2026;

3.UA110050/2026/000021/2 від 18.02.2026; 4.UA110050/2026/000024/2 від 02.03.2026;

5.UA110050/2026/000038/2 від 07.04.2026.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Південно-Східною митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення:

1.UA110050/2025/000258 від 26.12.2025; 2.UA110050/2026/000031 від 18.02.2026;

3.UA110050/2026/000032 від 18.02.2026; 4.UA110050/2026/000039 від 02.03.2026;

5.UA110050/2026/000063 від 07.04.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східної митниці (код ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Друїд Мега» (код ЄДРПОУ 44873292) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 36608 (тридцять шість тисяч шістсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька