Рішення № 138539901, 24.07.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/3447/2026 Справа № 490/4084/26

Центральний районний суд м. Миколаєва

______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2026 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Романовій К.Т., без участі сторін ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2026 року позовича звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором № 214056860 від 11.02.2022 у розмірі 13 959,84 грн. та стягнути судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

В обгрунтування позову посилається на 11.02.2022 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 214056860 на суму 6 700,00 грн.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV8P6T5. У Кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. Згідно з умовами Кредитного договору, Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав Відповідачу грошові кошти у сумі 6 700,00 шляхом перерахування через банк провайдер.

Проте, в подальшому Відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 10 950,00 грн. Отже, Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується Платіжним дорученням.

28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу.

27.05.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 27/0524-01 . Розрахунки заборгованості, підготовлені Первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за Кредитним договором за відповідні періоди перебування прав вимог у Первісного кредитора та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відповідно наведено у додатках до позовної заяви.

Звертають увагу Суду, що в наданих розрахунках при відступленні прав вимоги наявне балансове списання грошових коштів від Клієнта до Фактора відповідно до бухгалтерського обліку, яке жодним чином не стосується сплати заборгованості Відповідачем.

Балансове списання - це бухгалтерська операція, яка відображає зняття з балансу фінансової установи активів або зобов`язань, що були раніше враховані в її облікових регістрах. У контексті передачі права вимоги за кредитом, балансове списання означає, що фінансова компанія більше не відображає заборгованість боржника як актив у своєму балансі, оскільки це право було передано іншому суб`єкту (Фактору) внаслідок договору факторингу. Дана процедура передбачена Положеннями (стандарт) бухгалтерського обліку, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Національними стандартами бухгалтерського обліку та положеннями НБУ.

ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивач не здійснювали жодних нарахувань за Кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони Відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за Кредитним договором.

Станом на дату подання позовної заяви на рахунки Позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості Відповідача за Кредитним договорам.

Згідно з умовами Кредитного договору Відповідач зобов`язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному Кредитним договором. Незважаючи на це, Відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 13 959,84 грн, яка складається з: 10 893,28 грн - заборгованість по тілу кредиту; 3 066,56 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Дана сума також підтверджується випискою з особового рахунку на період 15.07.2025 - 26.12.2025 .

Також заявили про стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу складаються: - вивчення матеріалів справи: 2 год 1000,00 грн; - складання позовної заяви: 2 год 5000,00 грн; - підготовка адвокатського запиту: 1 год 500,00 грн; - підготовка клопотань : 1 год 500,00 грн. Зазначений попередній розрахунок суми судових витрат, пов`язаних з розглядом справи включає в себе витрати понесені із зверненням Позивача за наданням професійної правничої допомоги згідно: - Договору № 20/08/25-01 від 20.08.2025 , Додаткової угоди № 25771098052 від 01.09.2025 до Договору правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 , Акту прийому-передачі наданих послуг до Договору надання правничої допомоги згідно Договору правничої допомоги (далі - Акт прийому-передачі наданих послуг) .

Від представника відповідача 07.06.2026 року до суду надановідзив на позов, в якому позовні вимоги визнають частково. Просять стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за Договором кредитної лінії 214056860 від 11.02.2022 року у розмірі 11556,08грн., який складається з: 10893,28грн заборгованість за тілом кредиту;662,80 грн заборгованість за відсотками. Задоволенні решти позовних вимог ТОВ «ФК «ЕЙС» про стягнення відсотків у розмірі 2403,76грнвідмовити. Судовий збір розподілити між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлених позивачем,з7 000,00грн. до 1500,00 грн.

Зазначили, що заявлений позивачем кінцевий розмір заборгованості за тілом кредиту становить 10 893,28 грн (з урахуванням внутрішнього балансового коригування первісного кредитора від 14.06.2022 року), відповідач повністю визнає вказану суму тіла кредиту.

Звертають увагу суду на безпідставно нараховану частину відсотків. Так, позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитом у загальному розмірі 3 066,56 грн. Проте, з наданих позивачем детальних розрахунків чітко вбачається, що кредитори продовжували протиправне нарахування процентів далеко за межами погодженого сторонами строку користування кредитом, який закінчився 13.03.2022року. Вважають, що позивачем не обґрунтований розрахунок, зокрема, недоведений розмір боргу за відсотками, а також, позивач не довів підстави збільшення строку кредитування. Розмір відсотків, які обрахував первісний кредитор, починаючи з 11.02.2022 по 14.06.2022 року та наступний кредитор ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС»-є необґрунтованим.

До позовної заяви додані розрахунки заборгованості виконані відповідно до умов договору кредитної лінії № 214056860 від 11.02.2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на загальну суму 13 959,84 грн., з яких вбачається: 10 893,28 грн -заборгованість за тілом кредиту; 3066,56грн. заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Розрахунок проведено станом на 26.12.2025 року.

Проте, за змістом п.7.1. Договору № 214056860 від 11.02.2022 року кредитна лінія надається строком на 30(тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (далі дисконтний період), а саме до 13.03.2022 р., з довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» строк кредитування становить 30 днів.

У п. 3.6. Договору кредитної лінії сторони погодили, що встановлений в п. 7.1.Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті необмежена. При цьому Сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується Дисконтний період, дорівнює 30 днів. Як вбачається із розрахунку заборгованості, складеним Первісним кредиторомТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», після закінчення строку договору (13.03.2022) первісний кредитор безпідставно донарахував суму 591,04 грн, штучно збільшивши залишок відсотків на момент першого відступлення права вимоги (14.06.2022 р.) до 1 253,84 грн.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, складеним ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (новий фактор), діючи повністю поза межами строку договору, продовжив щоденне нарахування процентів у період з 15.06.2022 року по 05.08.2022 року за ставкою 34,86 грн на день. Протягом 52 днів такого нарахування сума штучного боргу збільшилась на: 1812,72 грн (52*34,86). 05.08.2022 року нарахування були зупинені на відмітці 3066,56 грн. (1253,84+ 1812,72), які безпідставно пред`явлені ТОВ «ФК «ЕЙС» до стягнення у повному обсязі.

Отже, у межах встановленого договором строку (з11.02.2022 по 13.03.2022) законний розрахунок заборгованості є наступним: з 11.02.2022 по 23.02.2022 (13 днів) нарахування відсотків на первинне тіло (6700,00 грн) за ставкою 21,44 грн/день складає: 13 днів*21,44 = 278,72 грн. з 24.02.2022 по 03.03.2022 (8 днів) нарахування відсотків на збільшене тіло (10950,00 грн) за ставкою 35,04 грн/день складає: 8 днів*35,04 = 280,32 грн.

При цьому, з урахуванням балансових коригувань ТОВ «Манівео швидка фінінсова допомога» у березні 2022 року (сторнування від 04.03.2022 в розмірі 210,24 грн, технічного донарахування від 11.03.2022 в розмірі +0,24 грн та планового нарахування до кінця строку договору в розмірі+313,76грн), сума законних відсотків на момент закінчення строку договору(13.03.2022)складає: 662,80 грн.

Отже, оскільки, умовами кредитного договору, було визначено строк кредитування до 13.03.2022 року, тому позивач має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 13.03.2022 року, при цьому матеріали справи не містять відомостей, що між боржником та кредитором була укладена додаткова угода пропродовження строку користування кредитом. Після закінчення строку кредитування, у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, а тому заборгованість по нарахованих процентах за користування позикою у розмірі 3066,56 грн. розрахована позивачем, виходить за межі строку, на який видався кредит. Разом з тим, в матеріалах справи також відсутні і позивачем не надані докази активації відповідачем продовження строку Дисконтного періоду, а відтак нарахування процентів поза межами 30 денного строку кредитування є порушенням ст. 526 ЦК України та існуючої домовленості сторін.

Крім того, позивач не надав жодного доказу пролонгації кредиту, активації відповідної функції в особистому кабінеті чи сплати процентів для продовження дисконтного періоду, а тому строк користування кредитом безумовно закінчився 13.03.2022 року.

Відтак, вважають, що позивач, набувши право вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 214056860 від 11.02.2022 року, строк якого сплинув станом на 13.03.2022, не мав права продовжувати нараховувати відсотки відповідно до умов договору.

Ч. 8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже, розмір непогашеної заборгованості за відсотками, що передбачена умовами кредитного договору, з відображенням оплат, становить 662,80 грн.

Також вважають, що заявлений позивачем розмір витрат на правничудопомогу у сумі 7000,00 грн. становить понад 50відсотків від ціни позову та очевидно не відповідає критеріям розумності, співмірності та справедливості. За таких обставин, відповідач вважає обґрунтованим та співмірним розмір витрат на професійну правничу допомогу не більше 1500,00 грн

08.06.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначають, що враховуючи порушення Відповідачем умов договору в частині повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. У Позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст.1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст.625 ЦК України).

Звертають увагу суду у зв`язку з введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, Товариством прийнято рішення про звільнення всіх клієнтів від зобов`язань по сплаті процентів за користування кредитом починаючи з дати введення воєнного стану в Україні та до 10 квітня 2022 року включно. Відповідні коригування заборгованості клієнтів були відображені в обліковій та реєструючій системі 04.03.2022. З 11 квітня 2022 року було відновлено нарахування процентів за користування кредитними коштами по діючих кредитних договорах кредитних продуктів Товариства СМАРТ з 11.04.2022 року до дати закінчення строку кредитування та дії таких договорів.

Також зазначають про співмірність витрат на професійну правничу допомогу та відповідність реально наданим адвокатським послугам.

09.06.2026 року від представника відповідача адвокат Довгалюк К.С. надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначають про безпідставності посилань позивача на ст. 625 ЦК України. Звертають увагу суду на те, що нарахування відсотків як міри відповідальності за ст. 625 ЦК України, що передбачено п. 12.4 Договору на випадок спливу строку кредитування та настання відкладальних обставин є неможливим, оскільки період прострочення після 13.03.2022 року припадає на час дії воєнного стану, і відповідач звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, на підставі п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Таким чином, надані позивачем доводи: - не спростовують аргументи відзиву;- не підтверджують правову природу заявлених процентів;- не містять належного розрахунку за ст. 625 ЦК України;- базуються на механічному продовженні щоденного нарахування без зміни правової підстави. За такого, вимоги про стягнення процентів у сумі 3 066,56 грн є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню в частині нарахувань після 13.03.2022 року.

10.06.2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких просять про задволення позову в повному обсязі. Зазначають, що в охоронних правовідносинах у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання права та інтереси кредитора забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанови Великою Палатою Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16). Відтак, Позивач вправі вимагати від Відповідача повернення отриманих за Кредитним договором коштів, а також процентів за неправомірне користування такими коштами, що передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України. Тобто, виходячи з умов Кредитного договору, нараховані Відповідачу проценти за користування кредитом поза межами встановленого Кредитним договором строку кредитування є погодженою сторонами мірою відповідальності за порушення Відповідачем строків повернення кредиту, які підлягають стягненню з Відповідача в повному обсязі.

Перший вид - це проценти за правомірне користування кредитом, нараховані в межах строку дії кредитного договору, розмір яких визначено договором або законом, а порядок їх сплати врегульовано частиною першою статті 1048 ЦК України. Другий вид - це проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами, що виникають у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, і підлягають стягненню на підставі частини другої статті 625 ЦК України. Враховуючи зазначене, позиція щодо нібито неправомірного нарахування процентів є необґрунтованими, оскільки не враховують нарахування процентів другого типу - за прострочене користування кредитом. Таке нарахування відповідає умовам кредитного договору, нормам цивільного законодавства та усталеній практиці Верховного Суду, зокрема позиціям, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17

Також додатково зазначають про співмірність наданих адвокатських послуг.

14.06.2026 року від представника відповідача адвоката Довгалюк К.С. надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача , в яких просить Відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЕЙС» у частині стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку кредитування (після 13.03.2022 року), у розмірі 2 403,76 грн, у зв`язку з дією імперативної заборони на стягнення коштів за ст. 625 ЦК України у період воєнного стану.

Так, у додаткових поясненнях позивач посилається на п. 12.4 Кредитного договору та наводить судову практику інших судів першої та апеляційної інстанцій, намагаючись обґрунтувати правомірність нарахування відсотків після закінчення строку кредитування (після 13.03.2022 року). Однак, аналіз змісту пункту 12.4 Договору, наданої позивачем судової практики та норм чинного законодавства України свідчить про повну безпідставність вимог позивача з огляду на таке: 1. Позивач сам визначив ці нарахування як міру відповідальності за ст. 625 ЦК України, яка повністю заборонена під час воєнного стану. Відповідно до тексту п. 12.4 Договору: «Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України». Таким чином, сам кредитодавець при укладенні договору юридично визначив правову природу цих нарахувань після 13.03.2022 року саме як проценти в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України (тобто як міру відповідальності за прострочення зобов`язання).

15.06.2026 року від представника позивача Сахарова Ольга Ігорівна надійшли додаткові пояснення по справі, в яких просять задвольнити позов в повному обсязі.

Згідно п.12.4. Кредитного договору № 214056860 від 11.02.2022 Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання Кредиту, визначеного в п. 7.1. цього Договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Правомірність нарахування таких відсотків обгрунтована в Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.11.2025 р. у справі справа № 754/9673/24, Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.11.2025р. у справі № 202/18374/13-ц, а також висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 18 січня 2022 року в справі № 910/17048/17, про те, що з огляду на умови кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів.

Уклавши Договір, Позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр Договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов Договору на Сайті Первісного кредитора. Інформація надана ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з дотриманням всіх вимог законодавства, виклавши її в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме Відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога».

12 травня 2026 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін у справі.

Представники сторін надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, підтримали позиції, викладені у письмових заявах по суті справи.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

Так, 11.02.2022 року між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Первісний кредитор) було укладено Договір кредитної лінії № 214056860 у формі електронного документу, з урахуванням особливостей укладання кредитного договору в електронному вигляді, що визначені Законом України «Про електронну комерцію», який підписаний відповідачем з використанням електронного підпису із застосування одноразового ідентифікатора MNV8P6T5. Згідно з п. 2.1. Договору, Кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Відповідно до п. 2.2. Договору, сума Кредитного ліміту, вказана в п. 2.1. Договору, це максимальна сума Кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника. Кредитодавець надає перший Транш за Договором в сумі 6700,00 грн. одразу після укладення Договору, який має бути повернено до 13.03.2022 року. Згідно п.6.1. Договору позичальник в будь-який час протягом дисконтного періоду дії договору може збільшити суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. Загальна сума кредиту за цим договором складається з сум кредиту (траншів) отриманих протягом всього строку дії договору (п.2.5. Договору).

Згідно п.п. 3.6., 7.1 Договору Кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі - Дисконтний період), а саме до 13.03.2022 року. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором. П.11.1 Договору передбачено, що строк дії цього Договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання Кредиту визначеного в п.7.1. Договору. Отже, згідно з умовами Договору, Первісний кредитор надав відповідачу грошові кошти у сумі 6700,00 грн. шляхом перерахування через банк провайдер. В подальшому, збільшив суму кредиту в розмірі 4 250,00 грн.

Факт перерахування коштів відповідачу підтверджується платіжними дорученнями: №2ffc1fe3-c683-4c89-94ce-bff86aa8b9da від 11.02.2022 року в сумі 6700,00 грн., №eac64e22-0e4e-435e-b3a0-71b19bdb5dc1 від 24.02.2022 року в сумі Документ сформований в системі «Електронний суд» 07.06.2026 2 4250,00 грн., з яких вбачається перерахування кредитних коштів у сумі 10950,00 грн. відповідачу на банківську карту № НОМЕР_1 . Факт отримання кредитних ткоштів відповідачем не заперечується.

За змістом п.7.1. Договору № 214056860 від 11.02.2022 року кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником (далі дисконтний період), а саме до 13.03.2022 р., з довідки щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» строк кредитування становить 30 днів.

У п. 3.6. Договору кредитної лінії сторони погодили, що встановлений в п. 7.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті необмежена. При цьому Сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується Дисконтний період, дорівнює 30 днів.

У п. 3.8 договору сторони погодили, що для здійснення першої пролонгації зацим договром позичальнику необхідно спалтити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду у розмірі 643 грн 20 коп. про таке позичальник інформується через особистий кабінет.

За п. 3.9 Договру, пролонгація не є зміною умов договру і не потребує додаткових умов, в тому числі застосування електронного підпису позичальника.

Відповідно до пункту 7.2.2 договору основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення Дисконтного періоду, а у разі якщо Позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення Дисконтного періоду,зобовязання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день, однак при ненадходженні коштів зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знов відкладається на один календарний день, але не більше 90 днів календарних від дати Дисконтного періоду. Після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати проценти щоденно.

Відповідно до пункту 11.3 Договору, сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах, передбачених цим Договром.

З наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087, 70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним (пункт 8.4. Договору).

28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 181 від 14.06.2022, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» згідно Договору факторингу саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 181 від 14.06.2022 року до Договору факторингу (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додається Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги.

27.05.2024 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 27/0524-01. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 27.05.2024 до Договору факторингу, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зі сторони ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» згідно Договору факторингу саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 1 від 27.05.2024 до Договору факторингу (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додана Платіжна інструкція.

15.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 15/07/25-Е відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників № Б/Н від 15.07.2025 за Договором факторингу від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 13 959,54 грн. Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № Б/Н від 15.07.2025 до Позивача підтверджується Актом прийому передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу. Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони Позивача згідно Договору факторингу 3 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі Боржників № Б/Н від 15.07.2025 до Договору факторингу (до якого входило також відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додана Платіжна інструкція.

Таким чином, умови зазначених договорів факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть після дати підписання договорів факторингу. Такі умови договорів факторингу не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов`язки. Крім того, додатковими угодами до договорів факторингу, строк дії договорів факторингу було продовжено, водночас умовами договору факторингу передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється саме в момент підписання відповідного Реєстру права вимоги, а не з дати 8 укладення Договору факторингу. Витяги з Реєстрів прав вимоги про передачу права вимоги, додаються до позовної заяви, та є належними доказами щодо ланцюга відступлень права вимоги по Кредитному договору до Позивача.

Відповідно до виписки з особового рахунка за кредитним договором № 214056860 від 11.02.2022 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «ЕЙС» складає 13 959,84 грн, яка складається з: 10 893,28 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3 066,56 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи)

Зі змісту підготовленого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розрахунку заборгованості за кредитним договором № 214056860 від 11.02.2022 , заборгованість ОСОБА_1 за період з 11.02.2022 по 14.06.2022 , становить 12 111,26 грн , з яких 10950 грн тіла кредита та 1567,60 грн відсотків.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, складеним ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» , розмір итіла кредита становить 10893,28 грн, станом на час наьуття прваав вимоги відсоткки 1253 грн 84 коп., а аткож щоденно нарахованні проценти у період з 15.06.2022 року по 05.08.2022 року за ставкою 34,86 грн на день, тобто за 52 дні такого нарахування сума нарахованих відсотків збільшилась на: 1 812,72 грн (52*34,86). 05.08.2022 року нарахування були зупинені на відмітці 3 066,56 грн. (1253,84 + 1812,72).

Як зазначає представник відповідача, у межах встановленого договором строку (з 11.02.2022 по 13.03.2022) законний розрахунок заборгованості є наступним: з 11.02.2022 по 23.02.2022 (13 днів) нарахування відсотків на первинне тіло (6 700,00 грн) за ставкою 21,44 грн/день складає: 13 днів*21,44 = 278,72 грн. з 24.02.2022 по 03.03.2022 (8 днів) нарахування відсотків на збільшене тіло (10 950,00 грн) за ставкою 35,04 грн/день складає: 8 днів*35,04 = 280,32 грн.

При цьому, з урахуванням балансових коригувань ТОВ «Манівео швидка фінінсова допомога» у березні 2022 року (сторнування від 04.03.2022 р. в розмірі - 210,24 грн, технічного донарахування від 11.03.2022 р. в розмірі +0,24 грн та планового нарахування до кінця строку договору в розмірі +313,76 грн), сума законних відсотків на момент закінчення строку договору (13.03.2022 р.) складає: 662,80 грн

Як вбачається з виписки з особового рахунка за кредитним договором № 214056860 від 11.02.2022 заборгованість ОСОБА_1 1 станом на 26.12.2025 складає 13 959,84 грн, яка складається з: 10 893,28 грн - заборгованість по тілу кредиту; 3066,56 грн - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом.

На підтвердження позовних вимог позивачем також до матеріалів позовної заяви долучено копії: Алгоритму дій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стосовно укладання кредитних договорів; паспорту споживчого кредиту до договору № 214056860 від 11.02.2022 ; Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»; заявки на отримання грошових коштів в кредит від 11.02.2022, яка містить персональні дані відповідача, ; Алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору та отримання фінансових послуг під торговельною маркою «MONEYVEO»; довідок ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»; Додаткової угоди № 19 від 28.11.2019 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018; Додаткової угоди № 26 від 31.12.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018; Додаткової угоди № 27 від 31.12.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018; Додаткової угоди № 31 від 31.12.2022 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018; Додаткової угоди № 32 від 31.12.2023 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018; акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 131 від 27.04.2021 за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018; додатку № 2 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020; додатку № 3 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки (див. постанову Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19; від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 та від 22.11.2021 у справі № 234/7719/20.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» .

У ст. 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ч.ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено за допомогою одноразового ідентифікатора електронним підписом, факт укладнення кредитного джоговру відповідачем не заперечується.

Отже, між сторонами було укладено кредитний договір, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вказано у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) /ст. 610 ЦК України/.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами першою, другою , третьою статті 83 ЦПК України передбачено подання доказів сторонами та іншими учасниками справи безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Як встановлено ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розмір заборгованості за тілом кредиту 10893,28 грн підтверджується розрахунками заборгованості, витягами з реєстрів прав вимоги, випискою з особового рахунку та визнається відповідачем. Доказів повернення цієї суми відповідач не надав.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10893,28 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ТОВ «ФК «ЕЙС» в частині стягнення відсотків за договором кредиту суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1048, частини першої статті 1054 ЦК України позикодавець (кредитодавець) має право на одержання від позичальника процентів за користування коштами, розмір яких встановлюється договором. За змістом частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення.

Зі змісту наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що заявлені до стягнення проценти в розмірі 3066,56 грн нараховані за період поза межами 30-денного строку кредитування, а доказів продовження (пролонгації) строку кредитування, складення та доведення до відповідача оновлених графіків платежів матеріали справи не містять.

Доводи позивача про те, що умови кредитного договору надає право стягнути проценти, нараховані поза межами строку кредитування за договірною ставкою, як проценти в розумінні частини другої статті 625 ЦК України, суд відхиляє.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зазначення в договорі ( п. 12.4 ) того, що нараховані після закінчення строку кредитування проценти за договірною ставкою є процентами за статтею 625 ЦК України, не змінює їх дійсної правової природи як плати за користування кредитом, право на нарахування якої припиняється зі спливом строку кредитування.

При цьому суд враховує, що позивач не заявляв до стягнення й не надав розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних у розмірі, визначеному частиною другою статті 625 ЦК України; заявлена до стягнення сума 3066,56 грн є саме договірними процентами за користування кредитом, нарахованими поза межами строку кредитування - про що також зазначено в п.п. 7.2.2, 8.3,8.5,8.7 Договору.

Відповідно до висновку Верховного Суду припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату відсотків до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (пункт 91 постанови від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, постанови від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19)).

Велика Палата Верховного Суду, уточнюючи у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. Verba chartarum fortius accipiunt ur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Суд виходить з того, що строк кредитування (Дисконтний період), протягом якого кредитор мав право нараховувати договірні відсотки, за договором становив 16 днів та сплив 07.01.2021. Докази продовження строку кредитування відсутні.

Отже, з урахуванням вказаних вище висновків Великої Палати Верховного Суду, відсотки за договором підлягають нарахуванню лише до 13.03.2022 включно, тобто, протягом строку кредитування. Період нарахування становить 30 днів (з 11.02.2022 ).

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення процентів у розмірі 3066,56 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 662,80 грн відсотків, які нараховані в межах строку 30-денного кредитування, погодженого сторонами в Договорі.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивач при зверненні до суду з позовом у даній справі сплатив 2 662,40 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією.

З урахуванням часткового задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 2203,96 грн (2 662,40 / 100 х 83%), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 20.08.2025 року між позивачем та адвокатським бюро «Соломко та партнери» укладено договір № 20/08/25-01 про надання правової допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаннях з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Повертаючись до матеріалів справи, яка розглядається, суд зазначає про те, що відповідно до укладеної угоди адвокат надає позивачу правничу допомогу в обсязі та на умовах, визначених договором. За надання правової допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокатському об`єднанню гонорар винагороду).

На підтвердження розміру судових витрат позивачем, договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01, додаткову угоду № 25771098052 до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 01.09.2025, акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 згідно договору № 20/08/25-01 від 20.08.2025 на суму 7 000,00 грн.

Разом з тим, у відзиві відповідач вказував, що витрати на правничу допомогу документально не підтверджені (відсутні докази фактичної сплати) та не є співмірними зі складністю типової справи.

З урахуванням наведеного, оцінюючи об`єктивно складність цієї справи, предмет спору з урахуванням ціни позову за майновою вимогою, часткового задоволення судом позовних вимог, враховуючи, складання заяв по суті у цій справі; з огляду на те, що за даними ЄРСР лише за перше півріччя 20262 року судами україни розглняту більше 300 справ за поззовами ТОВ ФК "ЕЙС", в кожній справі представником було АБ "Соломко та партнери2 і в кожній справі було заявлено саме по 7000 грн витрат на правову допомогу - що свідчить про сталість та однотипність такої роботи для представника, на приписи п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 1 600,00 грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг, а відтак заяву представника позивача задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355, Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованості за кредитним договором у розмірі 14 499 (чотирнадцять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) гривень 11 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір у розмірі 2203,96 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот ) гривень

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч. 2 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження - місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956;

відповідач ОСОБА_1 , адреса 54007, м. Миколаїв, просп. Героїв України, РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя О.А. Гуденко