Рішення № 138538902, 20.07.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 52-47-40, inbox@cv.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Справа № 926/2291/26За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Томтранс Логістик

до відповідача Приватного підприємства Сторожинецький м`ясокомбінат

про стягнення коштів за договором надання транспортно - експедиційних послуг в сумі 427 823,19 грн

Суддя Проскурняк О.Г.

Секретар судового засідання Гончар А.Ю.

Представники сторін: не з`явились.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю Томтранс Логістик звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовом до відповідача Приватного підприємства Сторожинецький м`ясокомбінат про стягнення коштів за договором надання транспортно - експедиційних послуг в сумі 427 823,19 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 26 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Томтранс Логістик та Приватним підприємством Сторожинецький м`ясокомбінат укладено Договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 26/07.

Відповідно до умов Договору та заявок відповідача, позивач здійснив перевезення вантажу 29 липня 2024 року вартістю 270 000,00 грн та 07 серпня 2024 року вартістю 260 000,00 грн

Як зазначає позивач, відповідач лише частково сплати вартістю перевезення 29 липня 2024 року в сумі 200 000,00 грн.

Відтак, на переконання позивача, у відповідача наявна заборгованість за Договором в сумі 330 000 грн, 40 964,91 грн пені та інфляційні втрати в сумі 56 858,28 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 червня 2026 року, судову справу № 926/2291/26 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 05 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 24 червня 2026 року.

Ухвалою суду від 24 червня 2026 року закрито підготовче провадження у справі № 926/2291/26; призначено справу до розгляду по суті на 20 липня 2026 року.

Сторони явку належних представників в судове засідання 20 липня 2026 року не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання.

При цьому, 20 липня 2026 року на офіційну електронну пошту надійшла заява представника позивача про розгляд справи без участі останнього.

Відповідно до пункту 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Так, процесуальні документи по справі направлялись відповідачу до його електронного кабінету, проте, відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався.

Згідно частини 9 статті 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відтак, з огляду на заяву представника позивача, неявку представника відповідача, який належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання, про причини такої неявки не повідомив, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за наявними матеріалами справи за відсутності представників сторін.

В порядку статі 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося, у зв`язку із неявкою учасників справи.

На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, 26 липня 2024 року між Приватним підприємством Сторожинецький м`ясокомбінат (далі Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Томтранс Логістик (далі Перевізник) укладено Договір № 26/07 про надання транспортно-експедиційних послуг (далі Договір).

Відповідно до частини 1 статті 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Пунктом 1.1. Договору визначено, що Перевізник бере на себе зобов`язанням по перевезенню вантажів Замовника (надалі Вантаж) у міжміському та міжнародному сполученні з місця відправлення до пункту призначення і передачі їх вантажоодержувачу, а Замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену цим Договором плату.

Відповідно до пункту 1.2 Договору, Перевізник за Заявкою Замовника (яка є невід`ємною частиною даного Договору) виконує транспортне обслуговування.

Згідно пункту 7.1. Договору, за фактом виконання перевезення Сторони складають та підписують Акт виконаних робіт, який Замовник повинен підписати та повернути Перевізник/експедитор у 5-денний термін.

Так, відповідно до Заявки № 26/07 на автоперевезення від 26 липня 2024 року, Перевізнику необхідно було перевезти вантаж вагою 9065 кг, за маршрутом м. Львів м. Баку, дата завантаження 29 липня 2024 року. Ставка за перевезення 270 000,00 з оплатою на банківський рахунок.

Перевізник виконав умови Заявки № 26/07 від 26 липня 2024 року та здійснив перевезення вантажу, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 00312.

Міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 00312 містить підписки та відтиски печаток Замовника ПП Сторожинецький м`ясокомбінат, Перевізника ТОВ Томтранс Логістик та Вантажоотримувача Azer Land MMC.

Згідно пункту 5.1. Договору, оплата послуг за цим Договором проводиться замовником щоразу за фактично виконані роботи на підставі виставленого Перевізником рахунку протягом 5 банківських днів з моменту вигрузки автомобіля по отриманні Замовником документів та рахунку (рахунок вважається отриманим в разі направлення його поштовим способом).

Відповідно до пунктів 5.2., 5.3. Договору, оплата здійснюється за відстань, маршрут, вантажопідйомність та об`єм автомобіля, які вказані у Заявці Замовника. Оплата здійснюється в національній валюті шляхом банківського переказу.

За наслідками виконання вказаного перевезення, позивачем направлено відповідачу акт надання послуг № 40 від 09 серпня 2024 року, рахунок на оплату № 40 від 09 серпня 2024 року на суму 270 000,00 грн та копію CMR накладних.

Як вбачається з виписки по банківському рахунку позивача, що міститься в матеріалах справи, ПП Сторожинецький м`ясокомбінат частково сплатило вартість виконаних перевезення, за заявкою № 26/07 від 26 липня 2024 року, в сумі 200 000 грн.

З вказаного вбачається, що відповідач визнав належне надання Перевізником послуг з перевезення вантажу за заявкою № 26/04 від 26 липня 2024 року, проте здійснив лише часткову оплату, у зв`язку із чим виникла заборгованість в сумі 70 000,00 грн.

В подальшому, Замовник сформував та надав Перевізнику заявку № 05/08 на автоперевезення від 05 серпня 2024 року, згідно якої Перевізнику необхідно було перевезти вантаж вагою 20 000 кг, за маршрутом м. Львів м. Баку, дата завантаження 07 серпня 2024 року. Ставка за перевезення 260 000,00 з оплатою на банківський рахунок.

Факт здійснення перевезення вантажу підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 00380, яка містить підписки та відтиски печаток Замовника ПП Сторожинецький м`ясокомбінат, Перевізника ТОВ Томтранс Логістик та Вантажоотримувача Azer Land MMC.

Після виконання даного перевезення, позивачем направлено відповідачу акт надання послуг № 76 від 21 серпня 2024 року, рахунок на оплату № 76 від 21 серпня 2024 року на суму 260 000,00 грн та копію CMR накладних.

В той же час, в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем здійсненого перевезення вартістю 260 000,00 грн.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини, у відповідача наявна заборгованість за перевезення за заявкою № 26/04 в сумі 70 000,00 грн та за заявкою № 05/08 в сумі 260 000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією № 1212-2024 від 12 грудня 2024 року з вимогою сплатити суму заборгованості в сумі 330 000,00 грн.

В подальшому, 17 квітня 2025 року адвокат позивача звернувся до відповідача з претензією № 17/04/25 з проханням розглянути претензію та погасити наявну заборгованість.

В матеріалах справи відсутні докази реагування та виконання зазначених претензій.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 526, 525 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення заборгованості за Договором в сумі 330 000,00 грн.

В той же час, суд звертає увагу, що хоча в доданих до матеріалів справи Договорі № 26/07 про надання транспортно-експедиційних послуг від 26 липня 2024 року та заявках на автоперевезення № 26/07, № 05/08 відсутній підпис відповідача, суд визнає факт укладання та виконання зазначених угод, з огляду на наступне.

Пунктом 1.3. Договору встановлено, що укладання даного Договору підтверджується складанням товарно-транспортної накладної (CMR), яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу Перевізником.

Як встановлено судом вище, міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) № 00312, № 00380 містять підписки та відтиски печаток Замовника, Перевізника та Вантажоотримувача, а тому є належними доказами укладання Договору.

Крім того, здійснення відповідачем часткової оплати вартості перевезення, прийняття результатів перевезення та відсутність будь-яких заперечень щодо виконаних послуг свідчать про схвалення відповідачем умов договору та підтверджують виникнення між сторонами договірних правовідносин.

З огляду на зазначене, беручи до уваги умови Договору, докази та поведінку Сторін в сукупності, суд дійшов висновку що Договір № 26/07 є укладеним.

Щодо вимог позивач про стягнення пені та інфляційних втрат, суд вказує наступне.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення, індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий кур`єр. Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

З огляду на вищевикладене, перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення 56 858,28 грн інфляційних втрат.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Разом з тим, згідно статті 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на викладене, оскільки в Договорі Сторонами не передбачено забезпечення виконання зобов`язання неустойкою (пенею), суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 40 964,91 грн.

Згідно частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до положень статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Стосовно розподілу судових витрат.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Підпунктом 2.1. частини 2 статті 4 вказаного Закону України Про судовий збір унормовано, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставку судового збору встановлено у такому розмірі: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 1 січня 2026 року статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 328,00 грн.

Відтак, розмір судового збору, що підлягає оплаті за подання позовної заяви майнового характеру про стягнення 427 823,19 грн становить 6 417,35 грн.

Крім цього, положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

04 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Томтранс Логістик (далі Клієнт) та Морозовою Оксаною Володимирівною (далі Адвокат) укладено Договір про надання правничої допомоги.

Згідно змісту пункту 1.1. Договору про надання правничої допомоги, Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання по наданню адвокатської (правничої) допомоги ТОВ Томтранс Логістик у вигляді: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань: складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; представництва інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях віх форм власності та підпорядкування, а також в судах, під час здійснення провадження у органах державної влади Національної поліції України, прокуратури та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України, органів державної реєстрації актів цивільного стану, з метою збирання інформації та документів.

Відповідно до пункту 4.1. Договору про надання правничої допомоги, розмір винагороди за надану адвокатську (юридичну) допомогу визначається за домовленістю сторін.

В акті наданих послуг від 10 квітня 2026 року детально описано надані Адвокатом послуги та витрачений на них час.

Підписанням цього Акту, Клієнт підтвердив, що всі зазначені послуги були надані Адвокатом у повному обсязі на суму 23 250,00 грн.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За обставинами справи, докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані позивачем під час звернення з позовом до суду.

Аналізуючи заявлену позивачем до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

У постанові від 20.11.2020 Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 звернуто увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу "pacta sunt servanda" та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, з огляду на зазначене вище та часткове задоволення позову, суд дійшов висновку, що сплачений судовий збір у розмірі 5 802,57 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21 022,00 грн слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 13, 73 79, 86, 123, 129, 194, 219, 222 - 240 Господарського процесуального кодексу

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Сторожинецький м`ясокомбінат (61052, Харківська обл., місто Харків, пров. Сімферопольський, буд. 6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Томтранс Логістик (58025, Чернівецька обл., місто Чернівці, вул. Чудейська, буд. 9, код ЄДРПОУ 43085208) заборгованість в сумі 386 825,28 грн (з яких основний борг за Договором в сумі 330 000,00 грн та інфляційні втрати в сумі 56 825,28 грн), судовий збір в розмірі 5 802,57 грн та витрати за надану правничу допомогу в розмірі 21 022,65 грн.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 40 964,91 грн.

Повний текст рішення складено та підписано 28 липня 2026 року

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Г. Проскурняк