Рішення № 138538663, 21.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1050/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Бойко О.Н.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова (місцезнаходження: 61099, м. Харків, бул. Б.Хмельницького,36-А; код ЄДРПОУ: 02910108) в інтересах держави в особі: Харківської міської ради (місцезнаходження: 61003, м. Харків, м-н. Конституції,7; код ЄДРПОУ: 04059243) до Фізичної особи - підприємця Гадючки Миколи Івановича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про та за зустрічним позовом до про зобов`язання повернення земельної ділянки Фізичної особи - підприємця Гадючки Миколи Івановича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) Харківської міської ради (місцезнаходження: 61003, м. Харків, м-н. Конституції,7; код ЄДРПОУ: 04059243) визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчиинити певні дії за участю представників:

прокурора: Пєскова Ю.В. (службове посвідчення № 072829 від 01.03.23);

позивача за первісним (відповідача за зустрічним): Бенденжук Л.О (самопредставництво);

відповідача за первісним (позивача за зустрічним):Хосейн Е.(ордер сірї АХ №1341734 від 16.04.2026. свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХВ №000377 від 19.04.2017).

ВСТАНОВИВ:

Керівник Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Гадючки Миколи Івановича про зобов`язання повернути територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:10:001:0008 площею 0,1717 га по вул. Велика Кільцева у м. Харкові у стані, не гіршому порівняно з тим, у якомуу одержав її в оренду. Також у позовній заяві прокурор просить суд покласти судові витрати на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.03.2026 судом позовну заяву Керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1050/26. Справу постановдено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20 квітня 2026 року о 12:20. Встановлено відповідачу - п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву, із доказами, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

01.05.2026 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№10488 від 01.05.2026) та зустрічна позовна заява (вх.№10499 від 01.05.2026) із доданими до них клопотаннями про поновлення строку на подання відзиву та зустрічної позовної заяви. ФОП Гадючко М.І. зазначає, що у період дії договору (12.09.2014) належним чином повідомив орендодавця про намір продовжити орендні відносини, подавши відповідну заяву. При цьому, Харківська міська рада зазначену заяву у встановленому порядку не розглянула та відповіді не надала. Починаючи з 2014 року і по теперішній час Відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою та належно сплачувати орендну плату, яку Позивач отримує без жодних заперечень. За таких обставин, на думку ФОП Гадючка М.І., згідно з ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (у відповідній редакції), договір оренди є поновленим за принципом «мовчазної згоди». Щодо причин неотримання дозвільної документації на будівництво, то відповідач зазначає, що вжив усіх належних заходів для підготовки будівництва (замовив та отримав розробку проектної документації, позитивний висновок комплексної державної експертизи) та 18.08.2014 подав до Харківської міської ради заяву про надання містобудівних умов та обмежень. Проте, на переконанння відповідача, саме через бездіяльність міськради, яка залишила заяву без розгляду, Відповідач був позбавлений можливості отримати подальші дозвільні документи та завершити будівництво. На думку ФОП Гадючки М.І. вимога про повернення землі порушує принцип «належного урядування» та принцип пропорційності, оскільки Відповідач мав обґрунтовані та правомірні очікування щодо продовження строку оренди. Крім того, відповідач звертає увагу суду, що прокурором не доведено наявності виключного випадку для звернення до суду в інтересах держави в розумінні ст. 131-1 Конституції України та рішення КСУ від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025, оскільки орган місцевого самоврядування самостійно здійснював розпорядження ділянкою, отримував кошти, заходи щодо розірвання угоди не вживав, в той час як прокуратура поза межами законних процедур здійснювала збір інформації. На пдіставі зазначеного, відповідач просить суд в задоволенні позову прокурора відмовити. Щодо зустрічної позовної заяви, то у ній ФОП Гадючко М.І. висунув вимоги до Харківської міської ради про визнання протиправною бездіяльності Харківської міської ради щодо нерозгляду заяви ФОП Гадючка М.І. від 12.09.2014 про внесення змін до рішення сесії від 25.09.2013 № 1257/13 у частині продовження строку будівництва об`єкта СТО, кафе та магазину супутніх товарів по вул. Великій Кільцевій у м. Харкові та оренди землі за договором оренди № 740867100013 від 18.03.2008 та про зобов`язання Харківської міської ради розглянути зазначену заяву від 12.09.2014 у встановленому законом порядку. Зустрічний позов обґрунтовано тим, що 12.09.2014 (у межах строку дії договору оренди) ФОП Гадючко М.І. реалізував своє переважне право та звернувся до міськради з заявою про продовження строку оренди та будівництва. В свою чергу, на переконання відповідача, Харківська міська рада в порушення вимог ст.ст. 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» та ст. 33 Закону України «Про оренду землі» зазначену заяву не розглянула, рішення про поновлення або відмову не прийняла, відповіді заявникові не надала. Така тривала бездіяльність органу місцевого самоврядування порушує «правомірні очікування» Відповідача на продовження правовідносин оренди (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) та позбавляє його правової визначеності щодо використання земельної ділянки. Крім того, відповідач зазначає, що спільний розгляд первісного позову (про повернення землі) та зустрічного позову (про зобов`язання розглянути заяву про продовження оренди) є доцільним, оскільки вони випливають з одних правовідносин, а задоволення зустрічного позову впливає на вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для вилучення ділянки.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.05.2026 судом визнано поважними причини пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву та поновлено такий строк. Прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву (вх.№10488 від 01.05.2026). Визнано поважними причини пропуску строку на подання зустрічної позовної заяви та поновлено такий строк. Прийнято зустрічний позов ФОП Гадючки М.І. до розгляду. Об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом в межах провадження у справі № 922/1050/26.

12.05.2026 до Господарського суду Харківської області від прокурора надійшла відповідь на відзив за первісним позовом (вх.№11319/26 від 12.05.26), в якій останній зазначає таке. Щодо закінчення строку дії договору та відсутності підстав для його поновлення прокурор зазначає, що з урахуванням додаткової угоди від 31.03.2014 строк дії договору оренди землі закінчився 25.09.2014. Відповідач порушив вимоги п. 8 договору та ч.ч. 2, 3, 8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки звернувся із заявою про продовження оренди лише 12.09.2014 (тобто пізніше ніж за місяць до спливу строку), не надав проєкт додаткової угоди та не уклав її у встановленому порядку. Автоматичне поновлення договору за принципом «мовчазної згоди» в даному випадку не відбулося. Крім того, прокурор зазначає, що відповідач не здійснив будівництво СТО, кафе та магазину до 25.09.2014 і не прийняв об`єкт в експлуатацію. Містобудівні умови та обмеження не отримувалися, дозвільні документи на початок будівельних робіт відсутні. Посилання Відповідача на неотримання відповіді щодо містобудівних умов від 2014 року свідчить про його пасивну позицію, оскільки за понад 10 років він не оскаржував бездіяльність даних державних органів до суду. Крім того, на переконання прокурора, після припинення дії договору Відповідач всупереч п.п. 21, 31, 36 договору не повернув земельну ділянку Харківській міській раді за актом приймання-передачі у придатному стані, а тому зобов`язаний повернути її в натурі. Щодо наявності підстав для представництва прокурора в суді прокурор зазначає, що Харківська міська рада протягом тривалого часу (понад 10 років) не вживала заходів цивільно-правового характеру щодо повернення земельної ділянки з незаконного користування, що свідчить про її бездіяльність та порушення інтересів держави й територіальної громади. Прокурор дотримався процедури, передбаченої ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та завчасно повідомив міськраду про намір звернутися з позовом. На підставі зазначеного, прокурор просить суд первісний позов задовольнити в повному обсязі.

12.05.2026 до Господарського суду Харківської області від прокурора надійшли додаткові письмові пояснення щодо зустрічного позову (вх.№11469/26 від 12.05.26), в яких останній зазначає таке. Щодо недотримання строку та порядку звернення про поновлення договору прокурор зазначає, що відповідно до п. 8 договору оренди землі та ч.ч. 2, 3, 8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), орендар, який має намір скористатися переважним правом на поновлення договору, зобов`язаний повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору (тобто до 25.08.2014) та обов`язково додати проєкт додаткової угоди. ФОП Гадючко М.І. звернувся із заявою лише 12.09.2014 (з порушенням місячного строку) та не долучив проєкт додаткової угоди, чим порушив встановлену законом та договором процедуру. Щодо неналежного способу захисту прав, то на думку прокурора реалізація переважного права на поновлення договору можлива лише за умови суворого дотримання процедури, передбаченої ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Крім того, у разі ухилення орендодавця від укладення додаткової угоди належним способом захисту порушеного права є визнання додаткової угоди укладеною (із зазначенням її змісту), а не вимоги про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання розглянути заяву.

18.05.2026 до Господарського суду Харківської області від ФОП Гадючко М.І. надійшло клопотання про проведення процедури врегулювання спору за участю судді (вх.№ 11843/26 від 18.05.26), в якому останній зазначає, що вважає за можливе спробувати досягнути мирного врегулювання спору та вважає, що це буде в інтересах обох сторін, у зв`язку з чим просить суд задовольнити таке клопотанння.

18.05.2026 до Господарського суду Харківської області від ФОП Гадючка М.І. надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№11845 від 18.05.2026), в яких останній зазначає таке. Щодо наявності наміру поновити договір оренди та правомірності звернення, відповідач за первісним позовом зазначає, що раніше рішенням ХМР від 25.09.2013 № 1257/13 строк оренди та будівництва вже продовжувався саме шляхом внесення змін до попереднього рішення міськради. Відповідач, звертаючись із заявою від 12.09.2014 аналогічним чином, мав усі підстави вважати такий порядок законним. При цьому на думку ФОП Гадючки М.І. сам факт подання заяви підтверджує намір поновити договір, а подальша поведінка міськради (зокрема, тривале беззаперечне отримання орендної плати) свідчить про відсутність заперечень щодо користування ділянкою. Щодо наявності наміру здійснити будівництво то Відповідачем проведено значний обсяг підготовчих робіт, розроблено документацію та пройдено експертизи, а затримки були зумовлені зволіканням уповноважених органів, до яких відповідач неодноразово звертався. Щодо тверджень прокурора про обмеження ХМР у більш ефективному розпорядженні ділянкою, на думку ФОП Гадючки М.І. є припущеннями, оскільки в матеріалах справи відсутні докази наявності інших претендентів на ділянку чи наміру міськради використовувати її особисто. Натомість міськрада отримувала від відповідача економічну користь у вигляді орендної плати. Щодо відсутності підстав для представництва прокурора та недопустимості доказів, відповідач за первісним позовом повторно наголошує, що прокурор не довів наявності «виключного випадку» для звернення до суду в інтересах держави, а позов є типовим. Згідно з позицією КСУ у рішенні від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025, прокурор не має права самостійно ініціювати пошук та збір інформації поза межами кримінального процесу. Оскільки прокуратура самостійно здійснювала збір доказів до звернення до суду (лист від 19.01.2026 № 51-113-26), такі докази є недопустимими за доктриною «плодів отруйного дерева». На підставі зазначеного, ФОП Гадючко М.І. просить суд в задоволенні первісного позову відмовити.

22.05.2026 до Господарського суду Харківської області від прокуратури надійшли письмові пояснення (вх.№ 12451/26 від 22.05.26), в яких прокурор зазначає, що у разі згоди Харківської міської ради на проведення процедури врегулювання спору, він не заперечує щодо даної процедури та з можливістю представника прокуратури брати участь у відповідних нарадах.

Крім того, 22.05.2026 до Господарського суду Харківської області від прокурора надійшли письмові пояснення (вх.№124754 від 22.05.2026), в яких останній зазначає таке. Щодо порушення процедури поновлення договору оренди, прокурор зазначає. що відповідно до п. 8 договору оренди землі (у редакції додаткової угоди від 31.03.2014) та ч.ч. 2, 3, 8 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент укладення додаткової угоди), орендар для реалізації переважного права був зобов`язаний повідомити орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору (тобто до 25.08.2014) та обов`язково додати проєкт додаткової угоди. Ненаправлення проєкту додаткової угоди позбавляє орендодавця можливості перевірити його вимоги та прийняти рішення про поновлення. Разом з цим, ФОП Гадючко М.І. не дотримався цих вимог, що свідчить про відсутність у нього належно оформленого реального наміру на поновлення оренди в порядку, передбаченому законом. Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, прокурор вказує, що Харківська міська рада протягом понад 10 років після закінчення строку дії договору (25.09.2014) проявляла тривалу бездіяльність та не вжила заходів щодо повернення земельної ділянки територіальній громаді. Надалі, листом від 03.02.2026 № 888/0/225-26 Департамент земельних відносин міськради підтвердив, що заходи цивільно-правового характеру щодо повернення ділянки не вживалися. У зв`язку з цим прокурор виконує субсидіарну роль для захисту порушених інтересів держави та громади, які полягають у позбавленні права законно розпоряджатися комунальною землею та недоотриманні доходів. Щодо застосування Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 Прокурор підкреслив, що визнані неконституційними окремі приписи ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» втрачають чинність лише з 1 січня 2027 року. Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10.12.2025 у справі № 344/12305/18 зауважила, що це рішення КСУ не поширюється на правовідносини щодо представництва, які виникли під час чинності відповідних норм та продовжують існувати, а в умовах воєнного стану неперервність виконання функцій прокуратури є критичною для захисту інтересів держави. Щодо дотримання процедури звернення до суду, Прокуратура перед зверненням до суду дотрималася вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», надіславши 19.01.2026 відповідний лист-повідомлення до Харківської міської ради, чим надала уповноваженому органу можливість самостійно відреагувати на порушення, проте міськрада самостійно до суду не звернулася.

05.06.2026 до Господарського суду Харківської області від ФОП Гадючка М.І. надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (вх.№13703 від 05.06.2026), в яких останній просить суд визнати поважними причини пропуску строку на подання доказів, поновити його та приєднати до матеріалі справи №922/1050/26 відповідь на адвокатсський запит №3903/02/25-26 від 22.05.2026.

22.06.2026 до Господарського суду Харківської області від Харківської міської рвди надійшли письмові пояснення (вх.№15110 від 22.06.2026), в яких ХМР зазанчає таке. Щодо первісного позову: на думку позивача, прокурором не дотримано вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та не обґрунтовано підстав для представництва інтересів міської ради, оскільки факт порушення або загрози порушення інтересів держави та Харківської міської ради відсутній. Листом Департаменту земельних відносин від 03.02.2026 № 888/0/225-26 прокуратуру було поінформовано, що Департамент уповноважений готувати акти приймання-передачі ділянок, і у зв`язку із закінченням строку дії договору вживатиме заходів щодо їх підготовки та направлення орендарю. Листом від 17.04.2026 № 2892/0/225-26 Департамент повідомив прокуратуру про те, що 16.04.2026 на адресу ФОП Гадючка М.І. вже направлено підготовлені акти приймання-передачі спірної земельної ділянки (відповідно до п. 21 договору). Таким чином, ХМР самостійно вживає необхідних заходів. Щодо заперечень проти зустрічного позову ФОП Гадючка М.І.: На переконання ХМР строк дії договору оренди землі закінчився 25.09.2014, після чого дія договору припинилася (ст. 31 Закону України «Про оренду землі», п. 36 договору). Подана відповідачем за первісним позовом заява від 12.09.2014 про продовження строків будівництва та оренди подана з порушенням визначеного п. 8 договору місячного строку (мала бути подана до 25.08.2014), а тому договір не міг бути поновлений на новий строк. Документи за зверненнями за 2014 рік відповідно до номенклатури справ зберігаються 5 років і знищуються, а документи за період з 01.01.2016 по 24.02.2022 були знищені внаслідок військової агресії РФ (акт від 28.09.2022 № 1), тому будь-яка інформація щодо заяви від 12.09.2014 у міськраді відсутня. Крім того, рішення про поновлення договору ХМР не приймалося, а будь-які інші заяви від ФОП Гадючка М.І. чи інших осіб щодо цієї ділянки не надходили. Також позивач за первісним позовом акцентує увагу суду, що Позови про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень належать до юрисдикції адміністративних судів (ст. 19 КАС України), у зв`язку з чим провадження за зустрічним позовом підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України (або відмові у задоволенні у разі відхилення клопотання про закриття).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.06.2026 (яку постановдено без оформдення окремого документу та занесено до протокоду судового засідання від 22.06.2026) судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи письмові пояснення прокурора (вх.№12454 від 25.05.2026) та (вх.№12451 від 22.05.2026), задоволено клопотання відповідача за первісним позовом про поновлення строку на подання доказів, поновлено такий строк та прийнято до розгляду та долучено до матеріаілв справи докази (вх.№13703 від 05.06.2026). Крім того, судом задоволено клопотання відповідача за первісним позовом про відкладення підготовчого засідання (вх.№14996 від 19.06.2026), а також прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи пояснення Харківської міської ради (вх.№15110 від 22.06.2026); розгляд справи № 922/1050/26 в підготовчому засіданні відкладено на 29.06.2026 року о 12:20 годині.

26.06.2026 до Господарського суду Хакрівської області від Харківської міської ради надійшли пояснення (вх№15632/26 від 26.06.26), в яких зокрема зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 186 ГПК України така процедура врегулювання спору за участю судді проводиться виключно за згодою сторін. По суті спору у справі № 922/1050/26 Харківська міська рада вказує, що згідно з п. 8 додаткової угоди від 31.03.2014 року до договору оренди землі від 18.03.2008 року № 740867100013, строк дії договору було встановлено до 25.09.2014 року. Позивач за первісним позовом зазначає, що умовами договору передбачено обов`язок орендаря повідомити орендодавця про намір продовжити його дію листом-повідомленням не пізніше ніж за місяць до закінчення строку. Посилаючись на ст. 631 ЦК України, ст.ст. 19, 31 Закону України «Про оренду землі» та п. 36 самого договору, міська рада наголошує, що договір оренди землі припинився у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. Заява ФО-П Гадючко М.І. від 12.09.2014 року про продовження строків будівництва об`єкта та оренди землі була подана з порушенням визначеного договором місячного строку, у зв`язку з чим договір оренди землі, на думку позивача, не може бути поновлено на новий строк, а додаткова угода не може бути укладена. На підставі зазначеного, Харківська міська рада заперечує проти мирного врегулювання спору.

29.06.2026 до Господарського суду Харківської області від прокурора надійшли письмові пояснення (вх.№15654 від 29.06.20260, в яких останній зазначає таке. Щодо обґрунтованості підстав представництва інтересів держави, то на думку прокурора доводи ХМР є необґрунтованими, оскільки Харківська міська рада протягом понад 10 років після закінчення строку дії договору оренди землі (з 25.09.2014) проявляла тривалу бездіяльність та не вжила заходів для повернення ділянки комунальної власності територіальній громаді. Недоотримання коштів місцевим бюджетом та позбавлення громади права законно розпоряджатися землею порушує економічні основи місцевого самоврядування та інтереси держави в цілому, що зумовлює виникнення у прокурора субсидіарних повноважень для захисту цих інтересів. Крім того, на переконання пркурора, прокуратурою повністю дотримано порядок, передбачений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». На лист прокуратури від 19.01.2026 № 51-104-376ВИХ-26 Департамент земельних відносин ХМР листом від 03.02.2026 № 888/0/225-26 підтвердив, що заходи цивільно-правового характеру щодо повернення ділянки не вживалися. Внаслідок цього 18.03.2026 прокуратура повідомила міськраду про встановлення підстав для звернення до суду (лист № 51-113-26) та 27.03.2026 подала відповідний позов. Надалі, лише після звернення прокурора до суду та відкриття ухвалою суду від 31.03.2026 провадження у справі № 922/1050/26, Департамент земельних відносин ХМР 16.04.2026 направив відповідачу за первісним позовом акти приймання-передачі земельної ділянки. Прокурор ввжає, що вжиття міськрадою окремих дій вже після звернення прокурора до суду не спростовує факт її тривалої попередньої бездіяльності на момент пред`явлення позову, а сама земельна ділянка територіальній громаді до цього часу так і не повернута. Щодо врахування Рішення Конституційного суду, то прокурор зазначає, що у спірних правовідносинах наявний виключний випадок для представництва, зазначений у Рішенні КСУ від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025, обумовлений тривалим невжиттям заходів уповноваженим органом. Крім того, визнані неконституційними приписи ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» втрачають чинність лише з 01.01.2027 та, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2025 у справі № 344/12305/18, не поширюються на правовідносини щодо представництва, які виникли під час чинності цих норм. Сам факт незвернення уповноваженого органу до суду протягом тривалого часу свідчить про неналежне виконання ним своїх повноважень (постанова ВП ВС від 15.10.2019 у справі № 903/129/18). Захист інтересів територіальної громади є складовою захисту інтересів держави (постанова ВС від 10.02.2023 у справі № 206/1198/29), а відновлення володіння майном шляхом повернення ділянки відбувається саме на користь громади в особі міської ради як сторони договору (постанова ВП ВС від 28.09.2022 у справі № 483/448/20).

В судовому засіданні 29.06.2026 були присутні прокурор, представник Харківської міської ради та представник ФОП Гадючки М.І.

Водночас, представник ФОП Гадючки М.І. в судовому засіданні посилаючись на те, що для процедури врегулювання спору за участю судді необхідна згода обох сторін, в той час коли Харківська міська рада проти такого врегулювання заперечує, заявила усне клопотання про залишення клопотання Фізичної особи - підприємця Гадючки Миколи Івановича про врегулювання спору за участю судді (вх.№ 11843/26 від 18.05.26) без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.06.2026 судом клопотання Фізичної особи - підприємця Гадючки Миколи Івановича про врегулювання спору за участю судді (вх.№ 11843/26 від 18.05.26) - залишено без розгляду.

Крім того, ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.06.2026 (яку постановлено без оформлення окремого документу та занесено до протоколу судового засідання від 29.06.2026), судом прийнято до розгляду письмові пояснення прокурора (вх. № 15654/26 від 29.06.2026) та пояснення ХМР з окремого питання у справі № 922/1050/26 (вх. № 15632/26 від 26.06.2026), а також закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.07.2026 о 12:20 годині.

Прокурор, присутній в судовому засіданні 21.07.2026, позовні вимоги первісного позову підтримала, просила суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові. В задоволенні зустрічного позову прокурор просить суд відмовити.

Представник Харківської міської ради , присутній в судовому засіданні 21.07.2026 первісний позов по суті предмету спору підтримав, але просив відмовити в його задоволенні виходячи з порушенням прокурорм підстав представництва прокурора відповідно до ст.23 ЗУ "Про прокуратуру", щодо зустрічного позову Харківська міська рада просила суд провадження закрити.

Представник ФОП Гадючко М.І., присутній в судовому засіданні 21.07.2026, проти задоволення первісного позову заперечувала, просила суд відмовити в його задоволенні з підстав викладених у заявах по суті спору. Позовні вимоги щодо зустрічного позову представник ФОП Гадючко М.І. підтримала, просила суд їх задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються первісні та зустрічні позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, суд встановив наступне.

Як зазначає прокурор, пунктом 17.2. додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об`єктів» від 04.07.2007 № 131/07, ФОП Гадючку М.І. надано в оренду земельну ділянку по вул. Великій Кільцевій у місті Харкові, площею 0,1717 га для будівництва станції технічного обслуговування (СТО), кафе-бістро та магазину супутніх товарів до 01.03.2009 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації).

Надалі, на підставі вищевказаного рішення, 14.02.2008 між Харківською міською радою та ФОП Гадючком М.І. (РНОКПП НОМЕР_1 ) укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки загальною площею 0,1717 га з кадастровим номером 6310138200:10:001:0008 по вул. Великій Кільцевій у м. Харкові, який зареєстрований у ХРФ ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в Державному реєстрі земель від 18.03.2008 за № 740867100013.

Відповідно до п.1 Договору орендодавець на підставі рішення 14 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 04.07.2007 №131/07 "Про надання юридичним ат фізичним особам земельних ділянок для будівництва об`єктів" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться м. Харків, вул. Велика Кільцева.

Згідно п. 3 Договору на земельній ділянці об`єкти нерухомого майна відсутні.

Відповідно до п. 7 договору у випадку не здачі об`єкту до експлуатації у встановлені в рішенні строки, а також не отримання дозволів на виконання будівельних робіт, зазначене рішення втрачає чинність і договір оренди земельної ділянки підлягає розірванню у встановленому порядку.

Пунктом 8 Договору передбачено, що договір укладено строком до 01.03.2009 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пункту 15 договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва станції технічного обслуговування (СТО), кафе-бістро та магазину супутніх товарів (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації).

Згідно п.21 Договору після припинення дії договору орендар повертає оренлодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

В пункті 35 Договору сторони передбачили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

Підпунктом а) п.36 Договору дія договору припиняєтсьтя у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.

На виконання умов зазначеного договору Управлінням земельних відносин Харківської міської ради в особі начальника Бароніна Б.І. та ФОП Гадючком М.І. 26.03.2008 за реєстраційним № 1384 на підставі рішення 14 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об`єктів» від 04.07.2007 № 131/07 та договору оренди землі від 14.02.2008 складено акт приймання-передачі земельної ділянки по вул. Великій Кільцевій у м. Харкові площею 0,1717 га строком до 01.03.2009 (але не пізніше прийняття об`єкта в експлуатацію) для будівництва станції технічного обслуговування (СТО), кафе-бістро та магазину супутніх товарів (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації).

Пунктом 1 до рішення 34 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 24.06.2009 № 137/09 «Про продовження строків будівництва об`єктів» (зі змінами) ФОП Гадючку М.І. вирішено здійснити будівництво СТО, кафе-бістро та магазину супутніх товарів по вул. Великій Кільцевій до 01.12.2011 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації). Надано ФОП Гадючку М.І. в оренду за рахунок земель житлової та громадської забудови земельну ділянку площею 0,1717 га по вул. Великій Кільцевій у м. Харкові, в межах договору оренди землі від 18.03.2008 № 74086710013 для будівництва СТО, кафе-бістро та магазину супутніх товарів до 01.12.2011 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації).

Рішенням 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 № 1257/13 «Про внесення змін до рішень Харківської міської ради з містобудівних питань» внесені зміни в п. 1 додатку 2 до рішення 34 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про продовження строків будівництва» від 24.06.2009 № 137/09, викладено його в наступній редакції:

«1. ФОП Гадючко Микола Іванович: 1.1.

Поновити ФОП Гадючку Миколі Івановичу договір оренди землі від 18.03.2008 № 740867100013 (кадастровий номер 6310138200:10:001:0008) для будівництва станції технічного обслуговування автомобілів, кафе-бістро і магазину супутніх товарів по вул. Великій Кільцевій у м. Харкові до 25.09.2014 (але не пізніше прийняття об`єкту в експлуатації).

1.2. Звернутися до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради для оформлення додаткової угоди до договору оренди землі від 18.03.2008 № 740867100013 в частині продовження терміну будівництва об`єкту».

На підставі вищезазначеного рішення, між Харківською міською радою та ФОП Гадючком М.І. укладено додаткову угоду від 31.03.2014 № б/н до договору оренди землі від 18.03.2008 № 740867100013 та продовжено термін дії угоди до 25.09.2014.

Відповідно до умов договору (в редакції додаткової угоди) згідно з п. 8 договору його укладено строком до 25.09.2014 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію листом - повідомленням.

Згідно з пунктом 21 договору (в редакції відповідно до додаткової угоди від 31.03.2014) після припинення дії договору орендар за актом приймання передачі повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду за актом приймання передачі.

Орендодавець, у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв`язується у судовому порядку.

Підпунктом «и» пункту 31 договору (в редакції відповідно до додаткової угоди від 31.03.2014) визначено обов`язок орендаря при передачі земельної ділянки орендодавцю до підписання акту прийому-передачі привести земельну ділянку у придатний для подальшого використання стан, у тому числі усунути недоліки, вказані орендодавцем. Приведення земельної ділянки у придатний стан включає в себе благоустрій території та інші дії за необхідністю, при цьому за орендарем залишається право власності на всі будівлі, які збудовані на ділянці у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Підпунктом «л» пункту 31 договору (в редакції відповідно до додаткової угоди від 31.03.2014) визначено що неповернення земельної ділянки в зазначений термін не звільняє орендаря від плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за землю у цьому випадку вноситься у розмірах визначених цим договором.

Відповідно до підпункту «а» пункту 36 договору дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Вказану додаткову угоду підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.

Як зазначає прокурор, на лист Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова від 19.01.2026 № 51 104-376ВИХ-256 (51-113-26) щодо виявлених порушень законодавства у сфері земельних відносин ФОП Гадючком М.І. та вжиття заходів реагування, у тому числі в судовому порядку, Департаментом земельних відносин Харківської міської ради листом від 03.02.2026 № 888/0/225-26 повідомлено, що на підставі рішення 14 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об`єктів» від 04.07.2007 № 131/07 укладено між Харківською міською радою та ФОП Гадючком Миколою Івановичем договір оренди землі від 18.03.2008 № 740867100013 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:10:001:0008 площею 0,1717 га по вул. Великій Кільцевій, у м. Харкові для будівництва станції технічного обслуговування автомобілів, кафе-бістро і магазину супутніх товарів строком до 01.03.2009 (але не пізніше прийняття об`єкту в експлуатації), номер запису про інше речове право 5531740, дата державної реєстрації 25.04.2014.

Крім того, між Харківською міською радою та ФОП Гадючком Миколою Івановичем укладено додаткову угоду № б/н від 31.03.2014 до договору оренди землі від 18.03.2008 № 740867100013, відповідно до якої договір укладено строком до 25.09.2014. Будь - які інші додаткові угоди до договору оренди землі № 740867100013 від 18.03.2008 не укладались.

Також, за наявною в Департаменті інформацією містобудівні умови та обмеження для проєктування об`єкта будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138200:10:001:0008 по вул. Великій Кільцевій, у м. Харкові Департаментом містобудування та архітектури Харківської міської ради не надавались. Згідно з інформацією Департаменту з інспекційної роботи Харківської міської ради у Реєстрі будівельної діяльності, розміщеному на офіційному порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (e-construction.gov.ua), який містить у вільному доступі відомості про документи, що дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття об`єктів до експлуатації з травня 2011 року, відсутня інформація стосовно документів дозвільного та декларативного характеру на об`єкт будівництва, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138200:10:001:0008 за адресою: м. Харків, вул. Велика Кільцева.

За інформацією Департаменту діловодства Харківської міської ради, викладеною у листі Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 03.02.2026 № 888/0/225-26, відповідно до положення про Департамент діловодства, затвердженого рішенням 1 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 09.12.2020 № 7/20 «Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради 8 скликання» зі змінами, Департамент діловодства забезпечує облік письмових звернень громадян, електронних звернень та електронних петицій, а також звернень юридичних осіб, адресованих міському голові, секретарю міської ради, головам постійних комісій, депутатам міської ради, першому заступнику міського голови, заступнику міського голови - керуючому справами виконавчого комітету міської ради та заступникам міського голови.

З метою встановлення єдиного порядку формування справ, забезпечення їх обліку, оперативного пошуку документів за змістом та видом, визначення термінів зберігання справ у Харківській міській раді передбачена Номенклатура справ.

Даною номенклатурою визначено, що сформовані справи за зверненнями юридичних осіб та звернення громадян зберігаються у відділах Департаменту діловодства 5 років. Після закінчення зазначеного терміну вилучаються і знищуються як такі, що не внесені до Національного архівного фонду.

Справи (документи), які були сформовані Департаментом діловодства за зверненнями громадян та юридичних осіб у період з 01.01.2016 по 24.02.2022 включно, були невиправно пошкоджені у зв`язку з повномасштабною військовою агресією російської федерації, про що складено акт № 1 від 28.09.2022, затверджений 12.10.2022.

Водночас, за наявною в Департаменті діловодства Харківської міської ради інформацією у період з 01.01.2021 по 27.01.2026 включно звернень Гадючка Миколи Івановича або інших юридичних та/або фізичних осіб про намір продовжити термін дії договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:10:001:0008 по АДРЕСА_2 до Департаменту діловодства Харківської міської ради не надходило.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань фізична особа - підприємець Гадючко Микола Іванович зареєстрований з 22.01.2007. Основний вид економічної діяльності - функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту.

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру № НВ-6300937112014 від 07.03.2014, ділянка площею 0,1717 га з кадастровим номером 6310138200:10:001:0008, розташована на території Індустріального району м. Харкова за адресою: м. Харків, вул. Велика Кільцева, сформована та її державну реєстрацію здійснено 18.03.2008. Відповідно до інформаційної довідки № 468487152 від 17.03.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно земельна ділянка перебуває у комунальній власності, право оренди зареєстровано за ФОП Гадючко М.І. як орендарем.

Таким чином, з урахуванням пунктів 8, 15, 21, п.п. «и» пункту 31 та пункту «а» п. 36 договору оренди землі від 14.02.2008, зареєстрованого у ХРФ «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в Державному реєстрі земель 18.03.2008 за № 740867100013, строк дії вищевказаного договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:10:001:0008 площею 0,1717 га по вул. Великій Кільцевій у м. Харкові закінчився 25.09.2014 о 23:59:59.

Відповідно до інформації № 10233/5/20-40-24-05-10 від 09.05.2025, наданої ГУ ДПС у Харківській області, встановлено, що відповідно інформаційних ресурсів, які є у розпорядженні ГУ ДПС, ФОП Гадючко М.І. надає до ГУ ДПС податкові декларації з плати за землю (оренда).

Згідно наданих податкових декларацій зобов`язання по орендній платі за земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:10:001:0008 складають: 2019 рік у сумі 23125,72 грн, 2020 рік у сумі 23125,72 грн, 2021 рік у сумі 23125,72 грн, 2022 рік (уточнююча) у сумі 4875,68 грн, 2023 рік у сумі 29254,08 грн, 2024 рік 10248,68 грн, 2025 рік - 25826,67 грн (до кінця року). Згідно інтегрованої картки платника податку по орендній платі з фізичних осіб сплачено: 2019 рік у сумі 25450 грн, 2020 рік у сумі 23400,00 грн, 2021 рік у сумі 23400,00 грн, 2022 рік у сумі 4295,00 грн, 2023 рік у сумі 30000,00 грн, 2024 рік 10390,00 грн, 2025 рік - 1020,00 грн. Станом на 08.05.2025 заборгованість по орендній платі з фізичних осіб відсутня. Відповідно до інформаційної довідки № 468487152 від 17.03.2026 встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності, право власності на яку зареєстровано 25.04.2014 за територіальною громадою в особі Харківської міської ради, міститься відповідний запис про державну реєстрацію речового права (право оренди) відповідно до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:10:001:0008, площею 0,1717 га, укладеного між Харківською міською радою та ФОП Гадючком М.І., який не скасовано, до цього часу містяться відомості про орендаря спірної земельної ділянки - ФОП Гадючка М.І., право власності, інші речові права, іпотеки та обтяження на вищевказану земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:10:001:0008 на інших фізичних або юридичних осіб не зареєстровані.

Таким чином, на переконання прокурора, ФОП Гадючко М.І. всупереч вимогам договору оренди землі не повернув земельну ділянку комунальної власності після закінчення строку дії договору. З огляду на викладене, на думку прокурора ФОП Гадючко М.І. зобов`язаний повернути Харківській міській раді земельну ділянку комунальної власності площею 0,1717 га з кадастровим номером 6310138200:10:001:0008, розташовану по вул. Великій Кільцевій, у м. Харкові, в попередньому стані.

З`ясувавши усі фактичні обставини спору за первісним позовом та надавши їм правову кваліфікацію, суд приймаючи рішення у цій справі, виходить з наступного.

Щодо підстав представництва прокуратурою інтересів держави в особі Харківської міської ради, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно ч.ч.4, 7 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як зазначав прокурор у позові, і з чим погоджується суд, звернення прокурора до суду спрямоване на захист інтересів територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, як власника спірної земельної ділянки комунальної власності, яка утримується відповідачем без правових підстав та не повертається власнику.

Як вбачається з позову, Немишлянською окружною прокуратурою м. Харкова 19.01.2026 на адресу Харківської міської ради було скеровано лист №51-113-26, в якому прокурор в порядку ст.23 ЗУ "Про прокуратуру" просив ХМР проінформувати Немишлянську окружну прокуратуру з ряду питань, в тому числі і чи вживалися заходи ХМР шляхом звернення до суду з позовною завою до Гадючки М.І. або інших юридичних чи фізичних осіб щодо розірвання договору оренди землі від 14.02.2008 або зобов`зання вказаних суб`єктів повернути Харківській міській територіальній громаді земельну дялінку з кадастровим номером 6310138200:10:001:0008 і якщо ні, то чи планується вжиття відповідних заходів у майбутньому.

Як вбачається з листа Харківської міськради від 03.02.2026 №888/0/225-26, міською радою заходи до припинення незаконного використання ФОП Гадючкою М.І. спірної земельної ділянки не вживались та не пред`являлись позови щодо повернення спірної земельної ділянки. При цьому ХМР зазначила, що Департаментом земельних відносин ХМР будуть вжити заходи щодо підготовки та направлення на адресу ФОП Гадючки М.І. акту приймання-передачі земельної ділянки у відповідності до п.21 договору оренди землі.

Матеріали справи свідчать, що прокуратурою було скеровано до Харківської міської ради листа №51-113-26 від 18.03.2026 , яким проінформовано про те, що оскільки Харківською міською радою не вжито заходів реагування щодо повернення Гадючкою М.І. земельної ділянки, то прокурором прийнято рішення про представництво інтересів держави в особі Харківської міської ради шляхом пред`явлення до суду відповідного позову.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що прокурором обґрунтовано подано позов в інтересах держави в особі Харківської міської ради.

Отже, нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави і стало підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з даним позовом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про дотримання прокурором вимог, передбачених ст.23 Закону України "Про прокуратуру" для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі Харківської міської ради, та можливості розгляду позовних вимог по суті.

Щодо первісного позову.

Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Право на звернення за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, встановлено нормами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України.

Положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Статтями 123, 124 ЗК України, які визначають, що набуття права користування земельними ділянками, які перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування згідно з його повноваженнями, визначеними ст. 122 ЗК України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтями 125, 126 ЗК України, які передбачають, що право власності або користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації такого права відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Аналогічні положення дублюються ст. 13 Закону України "Про оренду землі", який є спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, та згідно з яким відносини оренди землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі, скріплюють його своїми підписами, що підтверджує дотримання сторонами письмової форми договору.

Разом із тим, цивільні права та обов`язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі", істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди.

Як визначено ч. 1, 2 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі", під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до положень ст. 19 цього Закону, строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права. Після завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію добросовісний орендар земельної ділянки, наданої для потреб будівництва та обслуговування відповідного об`єкта, має право на першочергове укладення договору оренди землі на строк до 50 років або припинення дії договору оренди землі.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі припиняється, у тому числі, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Аналогічні підстави припинення орендних правовідносин визначені у пункті 37 договору оренди.

Якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах.

Згідно з п. 36 Договору оренди, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Як зазначалося вище, Договір оренди землі від 14.02.2008 (в редакції додаткової угоди) було укладено строком до 25.09.2014 (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

З обставин даної справи вбачається, що спірний Договір оренди землі від 14.02.2008 укладено під час дії Закону України "Про оренду землі" за № 161-XIV в редакції від 01.01.2008.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час укладення Договору оренди землі): після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

В подальшому, до спірного Договору оренди сторонами було укладено додаткову Угоду, якою продовжено строк дії Договору до 25.09.2014.

Разом з тим, змінився і п.8 Договору в редакції Додаткової угоди від 31.03.2014 відповідно до якого після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за місяць днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Суд звертає увагу на те, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного Кодексу України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто, підписавши без зауважень Договір оренди (та додаткову угоду), який містить п. 8, сторони погодились, у тому числі, і з умовами вказаного пункту стосовно відповідного звернення Орендаря до Орендодавця не пізніше місяця до закінчення строку дії Договору.

Жодного зауваження відносно вказаних умов Договору Орендарем не висловлено; доказів щодо надання позивачем заперечень відносно наведених умов протягом дії спірного Договору у матеріалах справи не міститься.

Таким чином, враховуючи наведене, слід зазначити, що у даному випадку, якщо ФОП Гадючко М.І. мав намір скористатися переважним правом на поновлення Договору на новий строк, він був зобов`язаний в силу умов п. 8 Договору та Додаткової угоди від 31.03.2014 до Договору звернутись з відповідною заявою до Міської ради не пізніше 25.08.2014 року, оскільки Договір оренди діяв до 25.09.2014 (тобто, за місяць до спливу строку Договору оренди).

Проте, ФОП Гадючко М.І. звернувся до Орендодавця із заявою про продовження строку будівництва лише 12.09.2014, що свідчить про пропуск строку, встановленого Орендарю для відповідного звернення.

При цьому, суд зазначає, що п. 8 Договору стосується саме питання щодо поновлення строку дії Договору оренди, а нова редакція цього пункту Договору була укладена сторонами при редакції Закону України «Про оренду землі», яка була чинної станом на 31.03.2014 (тобто редакція Закону від 11.08.2013).

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» у відповідній редакції було визначено загальну єдину процедуру дій Орендаря та Орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої, зокрема, Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

Водночас, суд зазначає, що16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" від 05.12.2019 № 340-IX, , яким внесені зміни, у тому числі, до Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 №161-XIV та Земельного кодексу України, зокрема:

- стаття 33 Закону України «Про оренду землі», яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції,

- додано статтю 322 «Поновлення договорів оренди землі» за таким змістом: «Поновлення договорів оренди землі здійснюється в порядку, передбаченому статтею 1261 Земельного кодексу України",

- главу 19 Земельного кодексу України доповнено статтею 1261,

- Розділ IX Перехідні положення Закону про оренду землі доповнений абзацами третім і четвертим такого змісту:

«Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені ст. 33 цього Закону та ст. 1261 Земельного кодексу України.

Правила, визначені ст. 1261 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення». Див. постанови Верховного Суду від 15.10.2024 у справі №916/4208/23, від 14.11.2023 у справі №902/452/23, від 29.10.2024 у справі №924/1200/23.

Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з положеннями частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З аналізу ст. 1261 Земельного кодексу України вбачається, що зміст поняття «поновлення договору оренди», про яке йдеться в абзаці 4 розділу IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі», базується на положеннях ст. 1261 Земельного кодексу України, що унормовує саме механізм поновлення договору без укладення правочину щодо поновлення. Норма пов`язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов`язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах. Що ж стосується поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, то таке поновлення здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення, тобто шляхом укладення правочину.

Отже, з урахуванням наведеного вище, суд зазначає, що з огляду на те, що спірний Договір оренди землі був укладений між сторонами у 2008 році та додаткова угода до Договору оренди землі - у 2014 році, тобто до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі" до зміни її редакції згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству".

Відтак, положення ст. 1261 Земельного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі у редакції, чинній станом на дату укладення Додаткової угоди від 31.03.2014 до Договору оренди) регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1-5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (ч. 6 цієї норми).

При цьому, виходячи із наведених вище положень ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена вказаними нормами Закону, була можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків. Для застосування ч.1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно ч.ч.2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: 1) орендар належно виконує свої обов`язки за договором; 2) орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; 3) до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; 4) орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Водночас, частиною 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: 1) орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; 2) ДО закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; 3) до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; 4) орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах №313/350/16-ц і №159/5756/18.

Як зазначалось вище, у даному випадку, маючи намір на поновлення Договору оренди землі, ФОП Гадючко М.І., відповідно до п.8 Договору оренди, повинен був звернутися до Міської ради з відповідним листом-повідомленням до 25.08.2014.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів прийняття Харківською міською радою рішення про продовження орендних відносин з ФОП Гадючком М.І. щодо спірної земельної ділянки шляхом укладення додаткової угоди.

Статтею 31 Закону України Про оренду землі визначено, що Договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до пп.а) п.36 Договору оренди землі, дія Договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Отже, судом визначено, що Договір оренди землі № від 14.02.2008 ( в редакції додаткової угоди) припинив свою дію, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, тобто 25.09.2014.

За приписами ст. 34 Закону України "Про оренду землі", у разі, зокрема, припинення договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Пунктом 21 Договору оренди землі ( в редакції додаткової угоди) передбачено, що після припинення дії договору орендар за актом приймання передачі повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду за актом приймання передачі.

У матеріалах даної справи відсутні докази того, що після закінчення строку дії Договору оренди землі від 14.02.2008 ФОП Гадючко М.І. повернув Харківській міській раді спірну земельну ділянку.

Відповідачем не надано суду доказів того, що після закінчення строку дії договору оренди землі від 14.02.2008 він повернув Харківській міській раді спірну земельну ділянку.

Відтак, суд доходить висновку щодо необхідності повернення власнику земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:10:001:0008 Харківській міській раді її майна, а саме: зазначеної спірної ділянки у зв`язку з закінченням строку дї договору.

Щодо доводів Гадючки М.І. стосовно того, що ним добросовісно сплачувалася орендна плата за спірну земельну ділянку протягом всього часу користування нею, суд зазначає таке.

Як зазначається прокурором у позові та підтверджується матеріалами справи, відповідно до інформації № 10233/5/20-40-24-05-10 від 09.05.2025, наданої ГУ ДПС у Харківській області, встановлено, що відповідно інформаційних ресурсів, які є у розпорядженні ГУ ДПС, ФОП Гадючко М.І. надає до ГУ ДПС податкові декларації з плати за землю (оренда). Згідно наданих податкових декларацій зобов`язання по орендній платі за земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:10:001:0008 складають: 2019 рік у сумі 23125,72 грн, 2020 рік у сумі 23125,72 грн, 2021 рік у сумі 23125,72 грн, 2022 рік (уточнююча) у сумі 4875,68 грн, 2023 рік у сумі 29254,08 грн, 2024 рік 10248,68 грн, 2025 рік - 25826,67 грн (до кінця року). Згідно інтегрованої картки платника податку по орендній платі з фізичних осіб сплачено: 2019 рік у сумі 25450 грн, 2020 рік у сумі 23400,00 грн, 2021 рік у сумі 23400,00 грн, 2022 рік у сумі 4295,00 грн, 2023 рік у сумі 30000,00 грн, 2024 рік 10390,00 грн, 2025 рік - 1020,00 грн. Станом на 08.05.2025 заборгованість по орендній платі з фізичних осіб відсутня.

Суд зазначає, що відповідно до пп.л) п.31 Договору (в редакції додатковох угоди) визначено що неповернення земельної ділянки в зазначений термін не звільняє орендаря від плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за землю у цьому випадку вноситься у розмірах визначених цим договором.

Виходячи з зазначеного, у відповідача за первісним позовом був обов`язок сплачувати вказану орендну плату, проте внесення орендарем плати за фактичне користування земельною ділянкою після закінчення строку дії Договору не є свідченням продовження (поновлення) орендних правовідносин і не звільняє Відповідача від обов`язку повернути земельну ділянку Орендодавцю за Актом приймання-передачі відповідно до умов Договору та вимог Закону України «Про оренду землі». Вказана плата за своєю правовою природою є компенсацією за фактичне користування майново-земельним ресурсом громади без належної правової підстави, а не платою за договором, що продовжує діяти. А тому такі доводи ФОП Гадючки М.І. судом відхиляються з огляду на їх необґрунтованість.

Щодо заперечень Гадючки М.І. стосовно відстуності у прокуратури представницьких функцій по захисту інтересів держави в особі Харківської міської , а саме недоведеність виключного випадку для здійснення такого представництва прокурором у суді, суд зазначає таке.

Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках (пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України).

Частина третя статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначає виключні випадки такого представництва прокурором інтересів держави в суді: у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор, відповідно до положень статті 53 ГПК України, звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто прокурор може представляти інтереси держави в адміністративній справі, якщо компетентний орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист цих інтересів, а також у разі відсутності такого органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16).

Таке звернення прокурора до суду узгоджується з принципами верховенства права, викладеними у Рекомендації CM/Rec (2012) 11 Ради Європи «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції» (The role of public prosecutors outside the criminal justice system Recommendation CM/Rec(2012)11 adopted by the Committee of Ministers of the Council of Europe on 19 September 2012 and explanatory memorandum), які допускають участь прокурора у судових провадженнях поза межами кримінального процесу, якщо це необхідно для захисту суспільних інтересів і не порушує права сторін.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. При цьому бездіяльність не обмежується лише незверненням до суду - вона включає також невжиття будь-яких інших належних заходів для усунення порушення, відновлення порушених прав чи запобігання настанню негативних наслідків.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 ЗУ "Про прокуратуру" частиною четвертою статті 53 ГПК України, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

У такому разі прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Подібну правову позицію сформулювала Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 та від 08 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц, і Верховний Суд, зокрема, у постановах від 09 жовтня 2023 року у справі № 640/4637/21, від 06 серпня 2024 року у справі № 160/17086/23.

Також Суд звертає увагу, що Конституційний Суд України Рішенням від 03 грудня 2025 року № 6-р(ІІ)/2025 визнав неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

У пунктах 3 та 4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України також зазначено, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII, які визнано неконституційними, втрачають чинність із 01 січня 2027 року, та що це Рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

У мотивувальній частині цього Рішення Суд також наголосив, що представництво інтересів держави в суді, передбачене пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, має винятковий та субсидіарний характер. Прокурор може здійснювати таке представництво лише у випадках, коли цього вимагає захист конституційно значущих інтересів держави та коли компетентний орган не забезпечує такого захисту належним чином. Конституційний Суд України також зазначив, що в умовах правового режиму воєнного стану особливої ваги набуває всебічне забезпечення захисту інтересів держави Україна, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в цей період (пункт 9 мотивувальної частини). Такий конституційний підхід підтверджує правомірність здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах до моменту втрати чинності відповідними нормами або до їх законодавчого врегулювання, за умови наявності визначених законом підстав для такого представництва. (подібна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду у справі № 500/5037/24 від 17.06.2026).

Суд зазанчає, що оскільки правовідносини у цій справі виникли до 01 січня 2027 року, то Прокурор зберігає право на представництво інтересів держави за наявності визначених законом підстав.

Відтак судом відхиляються доводи ФОП Гадючки М.І. в цій частині, як необґрунтовані.

Щодо заперечень Харківської міської ради стосовно відстуності у прокуратури представницьких функцій по захисту інтересів держави в особі Харківської міської ради, суд зазанчає таке.

Як вже зазналося судом вище, Частина третя статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначає виключні випадки такого представництва прокурором інтересів держави в суді: у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Як вбачається з позовної заяви, Немишлянською окружною прокуратуро. м. Харкова 19.01.2026 на адресу Харківської міської ради було скеровано лист №51-113-26, в якому прокурор в порядку ст.23 ЗУ "Про прокуратуру" просив ХМР проінформувати Немишлянську окружну прокуратуру з ряду питань, в тому числі і чи вживалися заходи ХМР шляхом звернення до суду з позовною завою до Гадючки М.І. або інших юридичних чи фізичних осіб щодо розірвання договору оренди землі від 14.02.2008 або зобов`зання вказаних суб`єктів повернути Харківській міській територіальній громаді земельну дялінку з кадастровим номером 6310138200:10:001:0008 і якщо ні, то чи планується вжиття відповідних заходів у майбутньому.

Як вбачається з листа Харківської міськради від 03.02.2026 №888/0/225-26, міською радою заходи до припинення незаконного використання ФОП Гадючкою М.І. спірної земельної ділянки не вживались, міською радою не пред`являлись позови щодо повернення спірної земельної ділянки. При цьому ХМР зазначила, що Департаментом земельних відносин ХМР будуть вжити заходи щодо пдіготовки та направлення на адресу ФОП Гадючки М.І. акту приймання-передачі земельної ділянки у відповілності жо п.21 договору оренди землі.

Матеріали справи свідчать, що прокуратурою було скеровано до Харківської міської ради листа №51-113-26 від 18.03.2026 , яким проінформовано про те, що оскільки Харківською міською радою не вжито захожів реагування щодо повернення Гадючкою М.І. земельної ділянки, то прокурором прийнято рішення про представництво інтересів держави в особі Харківської міської ради шляхом пред`явлення до суду відповідного позову.

Щодо тверджень ХМР, стосовно того, що радою листом Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 17.04.2026 № 2892/0/225-26 було повідомлено Немишлянську окружну прокуратуру міста Харкова про те, що Департаментом земельних відносин Харківської міської ради листом від 16.04.2026 № 23/0/30-26 на адресу ФО-П Гадючко М.І. направлено підготовлені Департаментом земельних відносин Харківської міської ради, з урахуванням пункту 21 договору оренди землі № 740867100013 від 18.03.2008, відповідні акти приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 6310138200:10:001:0008, суд зазначає таке.

Такий лист скеровано позивачем прокурору лише 17.04.2026, в той час коли позов подано до суду 27.03.2026.

Суд звертає увагу, що 18.03.2026 року Немишлянська окружна прокуратура міста Харкова в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» письмово повідомила Харківську міську раду про виявлені порушення земельного законодавства, бездіяльність міськради щодо неповернення майна громади з 2014 року та про свій намір звернутися до господарського суду з відповідним позовом в інтересах держави.

Згідно з усталеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, критерієм «неналежного здійснення» захисту інтересів держави є пасивна поведінка уповноваженого органу протягом розумного строку після того, як йому стало відомо або повинно було стати відомо про порушення, та після отримання повідомлення від прокурора.

У даній справі Харківська міська рада, будучи обізнаною про припинення договору оренди ще у вересні 2014 року, протягом понад 10 років не вживала заходів щодо повернення земельної ділянки. Отримавши у березні 2026 року повідомлення прокурора про намір подати позов, міськрада також не вжила жодних процесуальних дій і лише в квітні 2026 року - вже після відкриття судом провадження у справі (позов подано 27.03.2026) - направила відповідачу акти приймання-передачі.

Вчинення позивачем окремих дій щодо оформлення актів приймання-передачі вже після звернення прокурора до суду не спростовує факт його тривалої бездіяльності до моменту відкриття провадження та не позбавляє прокурора процесуальних повноважень на представництво інтересів держави у цій справі.

А відтак, процесуальні підстави для представництва інтересів держави Немишлянською окружною прокуратурою м. Харкова в особі Харківської міської ради дотримані повністю, а представництво прокурора є законним та обґрунтованим.

На підставі зазанченого вище, доводи Харківської міської ради щодо відсутності підстав представництва прокурора у даній справі судом відхиляються.

Ураховуючи викладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи, суд доходить висновку про те, що первісні позовні вимоги Керівника Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ФОП Гадючко М.І. щодо повернення земельної ділянки підлягають задоволенню.

Щодо зустрічної позовної заяви.

Як зазначалося судом вище, ФОП Гадючкою М.І. було подано зустрічну позовну заяву у даній справі до Харківської міської ради, в якій останній просить суд:

-Визнати протиправною бездіяльність Харківської міської ради, яка полягає у не розгляді заяви фізичної особи-підприємця Гадючка Миколи Івановича (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 12.09.2014 про внесення змін у рішення сесії 6-го скликання від 25.09.2013 № 1257/13 в частині продовження строку будівництва об`єкта СТО, кафе та магазину супутніх товарів по вул. Велика Кільцева м. Харкова та оренди землі за Договором оренди землі №740867100013 від 18.03.2008.

-Зобов`язати Харківську міську раду (ЄРДПОУ 04059243) розглянути заяву ФОП Гадючка Миколи Івановича (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 12.09.2014 про внесення змін у рішення сесії 6-го скликання від 25.09.2013 № 1257/13 в частині продовження строку будівництва об`єкта СТО, кафе та магазину супутніх товарів по вул. Велика Кільцева м. Харкова та оренди землі за Договором оренди землі №740867100013 від 18.03.2008.

Розглядаючи першу вимогу зустрічного позову, суд вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В свою чергу, правовідносини щодо поновлення договору оренди землі у 2014 році чітко регулювалися спеціальною нормою - статтею 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частинами 1-3 ст. 33 вказаного Закону ( в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) , по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у термін, встановлений цим договором. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Аналіз зазначеної норми свідчить, що обов`язку орендодавця розглянути питання про поновлення договору оренди землі кореспондує обов`язок орендаря подати у встановлений строк дві складові:

Лист-повідомлення про намір скористатися переважним правом;

Проєкт додаткової угоди до договору оренди.

Обов`язок орендодавця розглянути в місячний строк звернення орендаря виникає тільки у випадку виконання орендарем взятого на себе обов`язку повідомлення орендодавця про свій намір у строк, погоджений сторонами в договорі оренди. Така правова позиція є усталеною та міститься, зокрема але не виключно, у постановах Верховного Суду від 03.11.2021 у справі №910/7864/20, від 17.07.2024 у справі №911/1284/23.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 12.09.2014 ФОП Гадючко М.І. направив на адресу Харківської міської ради заяву про «внесення змін до рішення сесії щодо продовження строків будівництва». При цьому, Жодного проєкту додаткової угоди про поновлення договору оренди землі Позивачем за зустрічним позовом розроблено та надано орендодавцю не було.

За таких обставин, оскільки ФОП Гадючко М.І. не дотримався обов`язкових вимог закону та договору, у Харківської міської ради юридично не виникло обов`язку розглядати заяву від 12.09.2014 як заяву про поновлення договору оренди. Відтак, у діях міськради відсутній склад «протиправної бездіяльності».

Крім того, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів. Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також гарантує право на ефективний засіб юридичного захисту.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/7164/19.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту) (пункт 145 рішення ЄСПЛ від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення ЄСПЛ від 05 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)

З вказаного вбачається, що обраний спосіб захисту має бути ефективним, тобто таким, що безпосередньо призводить до відновлення порушеного суб`єктивного права або припинення спору. Застосування способу захисту, який не відновлює право особи, суперечить завданням судочинства.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14)).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 9 лютого 2021 року у справі № 381/622/17 (пункт 14)).

Якщо орендодавець відмовляється укласти чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість якої визначена у частині восьмій статті 33 Закону № 161-XIV, то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною такої угоди з викладенням її змісту у резолютивній частині судового рішення (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (пункти 65-67) і від 29 травня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (пункти 76-77)).

В даному випадку суд виснує, що вимога позивача за зустрічним позовом про «протиправну бездіяльність щодо нерозгляду заяви фізичної особи-підприємця Гадючка Миколи Івановича (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 12.09.2014 протягом 12-років по -перше не відновлює дію Договору оренди землі від 14.02.2008, який вичерпав свій строк 25.09.2014; по-друге не породжує для ФОП Гадючка М.І. речового чи зобов`язального права оренди на земельну ділянку комунальної власності; по-третє не вирішує спору про правомірність перебування відповідача на землі. На переконання суду, визнання бездіяльності протиправною у цьому випадку є абстрактним встановленням процесуального факту, що суперечить принципу ефективності судового захисту.

Суд зазначає, що друга вимога зустрічного позову є похідною від першої і також не підлягає задоволенню з наступних підстав.

По-перше, в даному випадку відсутній предмет регулювання та припинення договірних правовідносин, оскільки поновленим чи продовженим шляхом прийняття рішення орендодавцем може бути лише діючий договір.

Як уже неодноразово заначалося судом вище, Договір оренди землі № 740867100013 припинив свою дію 25.09.2014 у зв`язку зі спливом строку, на який його було укладено.

Суд вказує на те, що після припинення договору оренди землі у зв`язку зі спливом строку його дії та невиконання орендарем умов щодо поновлення договору у визначений законом строк, юридичний механізм зобов`язання органу місцевого самоврядування прийняти рішення про розгляд заяви чи поновлення договору є неможливим, оскільки права оренди вже не існує, а судове рішення не може відновлювати договірні відносини, які припинилися ще у 2014 році.

Крім того, суд також зауважує, на неприпустимості втручання у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин, передачі земель у користування та поновлення оренди. Як неодноразово виснували суди, зобов`язання органу місцевого самоврядування розглянути заяву через рішення суду є підміною дискреційних повноважень органу, оскільки Суд не може зобов`язати міськраду прийняти конкретне рішення, а сам сам факт розгляду заяви міськрадою, в свою чергу, не створює автоматичного права оренди, а отже, така вимога позбавлена практичного юридичного сенсу.

Крім того, Суд відхиляє посилання Позивача за зустрічним позовом на рішення ЄСПЛ у справі «Пайн Велі Девелопмент ЛТД проти Ірландії». Згідно з висновками ЄСПЛ, «законне/правомірне очікування» виникає лише тоді, коли особа мала всі законні підстави вважати, що орган влади діятиме відповідно до закону, а сама особа виконала всі передбачені законом імперативні умови.

Оскільки ФОП Гадючко М.І. не дотримався вимог ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» (не надав проєкт додаткової угоди), крім того всупереч умовам договору не повідомив у місячний строк про свій намір щодо продовження договору оренди та протягом понад 10 років не здійснював дій щодо судового захисту своїх прав, у нього не виникло ані «майнового права», ані «правомірного очікування» на автоматичне поновлення оренди. Фактична сплата коштів за користування земельною ділянкою без діючого договору оренди є лише компенсацією збитків громади за фактичне використання її ресурсу, що прямо визначено пп. «л» п. 31 Договору, і не є свідченням продовження орендних відносин.

Підсумовуючи викладене, за результатами всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи, оцінки наданих сторонами доказів і належного аналізу застосовних норм матеріального та процесуального права, суд доходить висновку про повну необґрунтованість та безпідставність зустрічних позовних вимог Фізичної особи-підприємця Гадючка Миколи Івановича, а відтак суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову.

Щодо клопотання Харківської міської ради стосовно закриття провадження у справі в частині розгляду зустрічної позовної заяви, суд зазначає таке.

Суд зазначає, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Водночас є помилковим поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Натомість приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило, майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

За змістом статті 14 Конституції України, з якою кореспондуються приписи частин першої, другої статті 373 ЦК України та статті 1 ЗК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частинами першою, другою статті 83 ЗК України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до абзацу першого частини першої та частини другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

При цьому частиною першою статті 93 ЗК України, приписи якої кореспондуються зі статтею 1 Закону України «Про оренду землі», визначено, що засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, є правом оренди земельної ділянки.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).

В даному випадку редметом розгляду є не стільки дії органу місцевого самоврядування як суб`єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки приватний інтерес позивача щодо оформлення права користування земельною ділянкою (для комерційного використання), що свідчить про приватноправовий характер правовідносин.

Суд зазначає, що якщо особа стверджує про порушення своїх прав наслідками, спричиненими рішенням, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни або припинення її цивільних прав чи інтересів або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, зокрема і щодо оформлення права оренди на земельну ділянку, то визнання незаконними таких рішень, їх скасування, визнання дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування неправомірними, є способами захисту відповідних цивільних прав та інтересів.

Близьких за змістом висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 706/563/15-а, відступати від яких немає підстав.

Відтак такий спір має вирішуватися з огляду на суб`єктний склад його сторін та характер спірних правовідносин у порядку господарського судочинства, а тому суд відмовляє в задоволенні клопотання Харківської міської ради про закриття провадження в частині зустрічного позову.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Принцип змагальності полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Так, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, про задоволення первісних позовних вимог та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, керуючись статті 129 ГПК України, суд зазначає наступне.

Враховуючи висновки суду про повне задоволення первісного позову, витрати, понесені прокурором покладаються на ФОП Гадючку М.І. у розмірі 2622,40 грн.

Оскільки у задоволенні зустрічного позову ФОП Гадючка М.І. відмовлено повністю, витрати зі сплати судового збору за подання зустрічного позову залишаються за Позивачем за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 42,53 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Зобов`язати Фізичну особу - підприємця Гадючка Миколу Івановича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради (місцезнаходження: 61003, м. Харків, м-н. Конституції,7; код ЄДРПОУ: 04059243) земельну ділянку з кадастровим номером 6310138200:10:001:0008 площею 0,1717 га по вул. Велика Кільцева у м. Харкові у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому її було одержано в оренду.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гадючка Миколу Івановича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури (вул. Б. Хмельницького, буд. 4, м. Харків, 61001; код ЄДРПОУ 02910108; банк отримувача: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету : 2800) - витрати зі сплати судового збору в розмірі 2622,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "28" липня 2026 р.

СуддяВ.В. Рильова

Справа №922/1050/26