Рішення № 138538646, 14.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3282/24 (922/57/26)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

при секретарі судового засідання Черновій В.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ІНЕРКО ТРЕЙД С.А. до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС АГРО" , 2) Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" про про визнання недійсним договору за участю :

представника відповідача : керуючий санацією ТОВ "Каіс Агро" Панасюк І.В.

представника ТОВ "Каіс Агро" : Гетьман А.А., ордер серії АХ №1342573 від 20.04.2026, договір №20/04/26-ЮО про надання правової допомоги від 20.04.2026

ВСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СПРАВИ ТА ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ

В провадженні Господарського суду Харківської області у складі судді Міньковського С.В. перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс Агро".

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник.

До Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Інерко Трейд С.А. в особі представника адвоката Бісик Яніни Вікторівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс Агро", Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс" в порядку статті 42 КУзПБ, в якій просить суд:

1) Визнати недійсним Договір застави від 04.09.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Каіс Агро" (код ЄДРПОУ 35071227; 61058, Харківська область, місто Харків, вулиця Іванівська, будинок 1, офіс 403) та Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс" (код ЄДРПОУ 20023279; 61058, Харківська область, місто Харків, вулиця Іванівська, будинок 1, кабінет 501);

2) Скасувати в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна державну реєстрацію застави рухомого майна та обтяження, зареєстрованого за номером 31532109 від 04.09.2024 року реєстратором: приватний нотаріус Малахова Г.І., Харківський міський нотаріальний округ, щодо наступних об`єктів обтяження:

- інший, Право грошової вимоги до боржника Державне підприємство "Полтавський комбінат хлібопродуктів", код ЄДРПОУ 00952166, місцезнаходження: Україна, 36022, місто Полтава, вулиця Небесної Сотні, будинок 69, правонаступник боржника (Новий боржник) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лім Сервіс Груп", код ЄДРПОУ 44629983, місцезнаходження: Україна, 04060, місто Київ, вулиця Берлінського Максима, будинок 9, право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Харківської області від 14 серпня 2019 р. по справі № 922/1595/19 та ухвали господарського суду Харківської області від 24 грудня 2019 р. по справі № 922/1595/19, виконавчі провадження № 60958145 та № 60222021, знаходяться в провадженні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми);

- інший, Право грошової вимоги до боржника Державне підприємство "Полтавський комбінат хлібопродуктів", код ЄДРПОУ 00952166, місцезнаходження: Україна, 36022, місто Полтава, вулиця Небесної Сотні, будинок 69, правонаступник боржника (Новий боржник) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лім Сервіс Груп", код ЄДРПОУ 44629983, місцезнаходження: Україна, 04060, місто Київ, вулиця Берлінського Максима, будинок 9, право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 13.04.2021 року у справі № 917/996/20, виконавче провадження № 71892723, знаходиться в провадженні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми);

- інший, Право грошової вимоги до боржника Державне підприємство "Полтавський комбінат хлібопродуктів", код ЄДРПОУ 00952166, місцезнаходження: Україна, 36022, місто Полтава, вулиця Небесної Сотні, будинок 69, правонаступник боржника (Новий боржник) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лім Сервіс Груп", код ЄДРПОУ 44629983, місцезнаходження: Україна, 04060, місто Київ, вулиця Берлінського Максима, будинок 9, право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 24 вересня 2020 р. по справі № 917/998/20, виконавче провадження № 67320152 знаходиться в провадженні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми);

- інший, Право грошової вимоги до боржника Державне підприємство "Полтавський комбінат хлібопродуктів", код ЄДРПОУ 00952166, місцезнаходження: Україна, 36022, місто Полтава, вулиця Небесної Сотні, будинок 69, правонаступник боржника (Новий боржник) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лім Сервіс Груп", код ЄДРПОУ 44629983, місцезнаходження: Україна, 04060, місто Київ, вулиця Берлінського Максима, будинок 9, право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 31 березня 2020 р. по справі № 917/333/20, виконавче провадження № 63079426 знаходиться в провадженні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми);

- інший, Право грошової вимоги до боржника Державне підприємство "Полтавський комбінат хлібопродуктів", код ЄДРПОУ 00952166, місцезнаходження: Україна, 36022, місто Полтава, вулиця Небесної Сотні, будинок 69, правонаступник боржника (Новий боржник) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лім Сервіс Груп", код ЄДРПОУ 44629983, місцезнаходження: Україна, 04060, місто Київ, вулиця Берлінського Максима, будинок 9, право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 10 лютого 2021 р. по справі № 917/1742/20, виконавче провадження № 64956834 знаходиться в провадженні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми);

- інший Право грошової вимоги до боржника Державне підприємство "Полтавський комбінат хлібопродуктів", код ЄДРПОУ 00952166, місцезнаходження: Україна, 3602 місто Полтава, вулиця Небесної Сотні, будинок 69, правонаступник боржника (Новий боржник) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лім Сервіс Груп", код ЄДРПОУ 44629983, місцезнаходження: Україна, 04060, місто Київ, вулиця Берлінського Максима, будинок 9, право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 10 серпня 2020 р. по справі № 917/361/20, виконавче провадження № 63667434 знаходиться в провадженні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми);

- інший, Право грошової вимоги до боржника Державне підприємство "Полтавський комбінат хлібопродуктів", код ЄДРПОУ 00952166, місцезнаходження: Україна, 36022, місто Полтава, вулиця Небесної Сотні, будинок 69, правонаступник боржника (Новий боржник) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лім Сервіс Груп", код ЄДРПОУ 44629983, місцезнаходження: Україна, 04060, місто Київ, вулиця Берлінського Максима, будинок 9, право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 12 травня 2020 р. по справі №917/374/20 виконавче провадження № 62920372 знаходиться в провадженні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми);

- інший, Право грошової вимоги до боржника Державне підприємство "Полтавський комбінат хлібопродуктів", код ЄДРПОУ 00952166, місцезнаходження: Україна, 36022, місто Полтава, вулиця Небесної Сотні, будинок 69, правонаступник боржника (Новий боржник) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лім Сервіс Груп", код ЄДРПОУ 44629983, місцезнаходження: Україна, 04060, місто Київ, вулиця Берлінського Максима, будинок 9, право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 01 липня 2020 р. по справі № 917/332/20, виконавче провадження № 62920484 знаходиться в провадженні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми);

- інший, Право грошової вимоги до боржника Державне підприємство "Полтавський комбінат хлібопродуктів", код ЄДРПОУ 00952166, місцезнаходження: Україна, 36022, місто Полтава, вулиця Небесної Сотні, будинок 69, правонаступник боржника (Новий боржник) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лім Сервіс Груп", код ЄДРПОУ 44629983, місцезнаходження: Україна, 04060, місто Київ, вулиця Берлінського Максима, будинок 9, право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 11 червня 2020 р. по справі № 917/369/20, виконавче провадження № 62920435 знаходиться в провадженні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).

3) Залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс Агро", арбітражного керуючого Абрамова Володимира Володимировича, який виконує повноваження розпорядника майна боржника у справі про банкрутство № 922/3282/24.

4) Розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів.

5) Судові витрати покласти на відповідачів.

Ухвалою від 16.02.2026 прийнято позовну заяву Інерко Трейд С.А. до розгляду, відкрито провадження за №922/57/26 в межах справи №922/3282/24, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено судове засідання з розгляду справи по суті в порядку спрощеного провадження на 17.03.2026 р., зобов`язано відповідачів та позивача вчинити певні процесуальні дії.

До суду від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 5097 від 03.03.2026), в якому він заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач не є заінтересованою особою стосовно ТОВ "Каіс Агро" в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства.

Від відповідача 1 в особі керуючого санацією надійшов відзив на позовну заяву (вх. №5134 від 03.03.2026), в якому керуючий санацією зазначає, що позивачем не доведено, що оспорюваний Договір застави від 04.09.2024 р. укладався з метою унеможливлення задоволення вимог інших кредиторів за рахунок активу боржника - майнових прав грошової вимоги до Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів". Вважає, що позивачем не доведено нереальність інших активів ТОВ "Каіс Агро".

Ухвалою суду від 17.03.2026 року клопотання відповідачів про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено; ухвалено перейти до розгляду справи №922/3282/24 (922/57/26) за правилами загального позовного провадження; подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі; ухвалено почати підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 16.04.2026.

Відповідач УАСП ТОВ "КАІС" подав відзив на позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив. Зазначає, що спірний договір застави укладений на забезпечення виконання реального зобов`язання, кредитор не є заінтересованою особою стосовно боржника, а позивачем не доведено наявності підстав для визнання договору недійсним як фраудаторного правочину.

Керуючий санацією ТОВ "Каіс Агро" подав відзив на позов, у якому проти його задоволення заперечив. Зазначив, що спірний договір застави укладено на забезпечення виконання реального грошового зобов`язання, позивачем не доведено наявності ознак фраудаторності правочину та порушення його прав, а також відсутні підстави вважати УАСП ТОВ "КАІС" заінтересованою особою щодо боржника. У зв`язку з цим просить у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 16.04.2026 року судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 14.05.2026 року.

14.05.2026 року від позивача надійшла відповідь на відзиви, в якій останній підтримав позовні вимоги, зазначивши, що наведені відповідачами заперечення не спростовують обставин, викладених у позовній заяві. На думку позивача, спірний договір застави має ознаки фраудаторного правочину, оскільки укладений після настання строку виконання основного зобов`язання та спричинив незаконну перевагу одному з кредиторів у процедурі банкрутства, у зв`язку з чим просить позов задовольнити.

В судовому засіданні 14.05.2026 року продовжено строк проведення підготовчого засідання на 30 днів до 15.06.2026 та відкладено підготовче засідання у справі на 11.06.2026.

Керуючий санацією ТОВ "Каіс Агро" подав заперечення на відповідь позивача на відзив, у яких не погодився з її доводами, посилаючись на відсутність пов`язаності сторін спірного правочину та наявність у боржника інших активів, достатніх для задоволення вимог кредиторів, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні 11.06.2026 року судом оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14.07.2026 року.

Позивач у судове засідання, призначене на 14.07.2026, не з`явився. До суду від представника позивача адвоката Бісика Я.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. У клопотанні зазначено, що представник позивача не має можливості взяти участь у призначеному судовому засіданні, оскільки в цей же час здійснюватиме представництво інтересів компанії ІНЕРКО ТРЕЙД С.А. у Верховному Суді під час розгляду касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.02.2026 у справі № 922/3282/24.

Представник відповідача ТОВ "Каіс Агро" залишає вирішення даного клопотання на розсуд суду, також зазначає, що заперечує проти позовних вимог, просить суд відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача (керуючий санацією) ТОВ "Каіс Агро" заперечує проти відкладення розгляду справи, а також заперечує проти позову, з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України відкладення розгляду справи є правом суду та допускається лише за наявності обставин, що об`єктивно унеможливлюють розгляд справи у призначеному судовому засіданні.

Як убачається з клопотання, підставою для відкладення розгляду справи представник позивача зазначає неможливість участі у судовому засіданні у зв`язку зі здійсненням представництва інтересів компанії ІНЕРКО ТРЕЙД С.А. у Верховному Суді під час розгляду касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.05.2026 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.02.2026 у справі № 922/3282/24.

Разом із тим судом встановлено, що відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, розгляд зазначеної касаційної скарги Верховним Судом призначено на 14.07.2026 о 15 год. 30 хв., тоді як судове засідання у даній справі було призначено на 14.07.2026 о 12 год. 00 хв. Отже, наведені у клопотанні обставини не свідчать про неможливість участі представника позивача у судовому засіданні, призначеному на 12 год. 00 хв. Представник позивача не був позбавлений можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів в порядку ст.197 ГПК України, проте зазначеним правом представник позивача не скористався.

Суд також враховує, що провадження у даній справі триває з лютого 2026 року, підготовче провадження завершено, сторонам було забезпечено достатній час для реалізації процесуальних прав, подання заяв по суті спору та доказів. За таких обставин відкладення розгляду справи за наведених представником позивача підстав призвело б до безпідставного затягування судового розгляду, що суперечить принципу розгляду справи упродовж розумного строку, гарантованому 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наведені у клопотанні доводи не підтверджують наявності об`єктивних та поважних причин, які унеможливлювали розгляд справи у призначеному судовому засіданні, а тому клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив наступне.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ВИСНОВОК СУДУ.

23.07.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю "КАІС АГРО" (за текстом договору Сторона 2) та Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" (за текстом договору Сторона 1) укладено договір безпроцентної поворотної фінансової допомоги № 23/07ФД.

Відповідно до п. 1.1. цього Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Сторона 1 надає Стороні 2 безпроцентну поворотну фінансову допомогу у розмірі 30 000 000,00 грн для поповнення оборотних коштів, а Сторона 2 зобов`язується повернути кошти у строк, визначений цим Договором.

Пунктом 1.2. цього Договору було передбачено, що строк повернення коштів до 31 грудня 2021 р. включно.

Додатковою угодою № 1 від 01 листопада 2021 р. Сторони збільшили розмір безпроцентної поворотної фінансової допомоги до 150 000 000,00 грн.

Додатковою угодою № 2 від 31 грудня 2021 р. Сторони змінили строк повернення безпроцентної поворотної фінансової допомоги, а саме строк повернення коштів до 30 грудня 2022 р. включно.

Додатковою угодою № 3 від 29 грудня 2022 р. Сторони змінили строк повернення безпроцентної поворотної фінансової допомоги, а саме строк повернення коштів до 28 грудня 2023 р. включно.

Додатковою угодою № 4 від 28 грудня 2023 р. Сторони змінили строк повернення безпроцентної поворотної фінансової допомоги, а саме строк повернення коштів до 01 вересня 2024 р. включно.

На виконання умов укладеного договору, кредитором (Стороною 1) було перераховано на рахунок боржника (Сторони 2) грошові кошти у загальному розмірі 266 227 953,07 грн.

В свою чергу, боржником було здійснено повернення грошових коштів на загальну суму 215 520 170,00 грн.

Таким чином, залишок заборгованості за договором безпроцентної поворотної фінансової допомоги № 23/07ФД від 23.07.2021 року що залишився, складає 50 707 783,07 грн.

04.09.2024 між ТОВ "КАІС АГРО" (Заставодавець) та УАСП ТОВ "КАІС" (Заставодержатель) було укладено Договір застави, відповідно до п. 1.1. предмет якого становлять належні ТОВ "КАІС АГРО" майнові права, а саме - право грошової вимоги до боржника Державне підприємство "Полтавський комбінат хлібопродуктів" (код ЄДРПОУ 00952166), правонаступник боржника (Новий боржник) - ТОВ "Лім Сервіс Груп" (код ЄДРПОУ 44629983), що підтверджені в тому числі рішеннями господарського суду згідно з переліком наведеним у п. 1.1. цього Договору (далі - Договір застави), а саме:

- право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Харківської області від 14 серпня 2019 р. по справі № 922/1595/19 та ухвали господарського суду Харківської області від 24 грудня 2019 р. по справі № 922/1595/19;

- право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 13.04.2021 року у справі № 917/996/20;

- право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 24 вересня 2020 р. по справі № 917/998/20;

- право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 31 березня 2020 р. по справі № 917/333/20;

- право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 10 лютого 2021 р. по справі № 917/1742/20;

- право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 10 серпня 2020 р. по справі № 917/361/20;

- право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 12 травня 2020 р. по справі № 917/374/20;

- право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 01 липня 2020 р. по справі № 917/332/20;

- право грошової вимоги, яке виникло на підставі рішення господарського суду Полтавської області від 11 червня 2020 р. по справі № 917/369/20.

Як убачається зі змісту договору, його укладено з метою забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "КАІС АГРО" за укладеним з УАСП ТОВ "КАІС" Договором про надання безпроцентної фінансової допомоги №23/07ФД від 23.07.2021.

Предмет застави за домовленістю Сторін оцінений у суму 24 372 837, 83 грн. (п. 1.1. Договору застави).

Обтяження у вигляді застави на підставі Договору застави було зареєстровано в Держаному реєстрі обтяжень рухомого майна приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. станом на 04.09.2024.

Таким чином, із загальної суми заборгованості за договором безпроцентної поворотної фінансової допомоги № 23/07ФД від 23.07.2021 р. що складає 50 707 783,07 грн, заборгованість в розмірі 24 372 837,83 грн забезпечена заставою, а в розмірі 26 334 945,24 грн. не забезпечена заставою.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, посилається на те, що спірний договір застави підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених частинами першою та другою статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, а також статтями 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки: по-перше, договір укладено у межах трирічного періоду до відкриття провадження у справі про банкрутство та ним боржник прийняв на себе заставні зобов`язання, чим порушив права кредиторів; по-друге, договір, на думку позивача, має ознаки фраудаторного правочину та суперечить загальним засадам цивільного законодавства; по-третє, УАСП ТОВ "КАІС" є заінтересованою особою стосовно боржника у розумінні положень Кодексу України з процедур банкрутства.

Надаючи правову оцінку зазначеним доводам, суд виходить із такого.

Щодо доводів позивача про наявність підстав для визнання договору недійсним відповідно до частини першої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що позивач обґрунтовує позовні вимоги, зокрема, тим, що спірний договір застави був укладений у межах трирічного строку, визначеного частиною першою статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, а тому підлягає визнанню недійсним як правочин, яким боржник прийняв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог. Проте суд не погоджується із наведеними доводами позивача з огляду на наступне.

Як вже було зазначено, 23.07.2021 між Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" та ТОВ "КАІС АГРО" було укладено договір безпроцентної поворотної фінансової допомоги №23/07ФД, відповідно до якого кредитором боржнику фактично було надано грошові кошти у загальному розмірі 266 227 953,07 грн.

З матеріалів справи вбачається, що боржником повернуто кредитору 215 520 170,00 грн, а непогашеною залишилась заборгованість у сумі 50 707 783,07 грн.

04.09.2024 між сторонами укладено договір застави, яким забезпечено виконання лише частини зазначеного грошового зобов`язання у розмірі 24 372 837,83 грн шляхом передачі у заставу майнових прав вимоги до ТОВ "ЛІМ СЕРВІС ГРУП", яке є правонаступником ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів".

Отже, спірний договір застави має виключно забезпечувальний характер та укладений на виконання вже існуючого основного зобов`язання, яке виникло ще у 2021 році.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Згідно частини 1 статті 579 ЦК України, у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Отже, відповідно до статей 546, 572, 576, 579 Цивільного кодексу України застава є способом забезпечення виконання зобов`язання та має похідний (акцесорний) характер від основного зобов`язання.

За своєю правовою природою договір застави не породжує нового самостійного грошового зобов`язання боржника, а лише встановлює спосіб забезпечення належного виконання вже існуючого зобов`язання. Саме право заставодержателя на звернення стягнення виникає лише у випадку невиконання забезпеченого заставою основного зобов`язання.

Таким чином, саме по собі укладення договору застави не свідчить про виникнення у боржника нових майнових обов`язків чи збільшення кредиторської заборгованості.

Відповідно до статей 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, визначенні його умов, а укладений договір є обов`язковим для виконання його сторонами.

Суд враховує, що положення статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства спрямовані на захист інтересів усіх кредиторів від вчинення боржником дій, які призводять до неправомірного зменшення ліквідаційної маси або погіршення можливості задоволення вимог кредиторів.

Разом із тим, сам факт укладення забезпечувального правочину протягом трирічного періоду, що передував відкриттю провадження у справі про банкрутство, не є безумовною підставою для визнання його недійсним.

Для застосування статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства підлягає встановленню не лише факт укладення правочину у відповідний період, а й наявність негативних наслідків для майнової маси боржника або порушення прав кредиторів. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду № 903/25/25 (903/659/25) від 28.05.2026 року.

Суд також відхиляє доводи позивача про те, що укладення договору застави після настання строку виконання основного зобов`язання саме по собі свідчить про його недійсність або фраудаторний характер. Проте, нгіі положення Цивільного кодексу України, ні приписи Кодексу України з процедур банкрутства не містять заборони на встановлення забезпечення виконання вже існуючого чи навіть простроченого грошового зобов`язання. Сам факт прострочення виконання основного зобов`язання не є самостійною підставою для визнання договору застави недійсним, якщо не доведено, що внаслідок укладення такого договору було заподіяно шкоду кредиторам або створено інші передбачені законом підстави недійсності правочину.

Водночас матеріалами справи підтверджено, що укладення договору застави не спричинило відчуження майна боржника, не зменшило його активів, не призвело до вибуття майна з власності боржника та не змінило його майнового стану.

Суд враховує доводи позивача про те, що укладення договору застави надало УАСП ТОВ "КАІС" статус забезпеченого кредитора. Разом із тим саме по собі набуття кредитором статусу забезпеченого не свідчить про незаконність відповідного правочину. Закон допускає забезпечення виконання зобов`язань заставою, а зміна правового режиму окремого активу не може автоматично розцінюватися як порушення прав інших кредиторів без встановлення фактичного зменшення ліквідаційної маси чи доведення неможливості задоволення вимог інших кредиторів саме внаслідок такого обтяження.

Крім того, доводи позивача про те, що майнові права вимоги до ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів", які на на час укладення договору застави, були є єдиним реальним активом боржника, спростовуються матеріалами справи.

Як встановлено судом, під час процедури розпорядження майном керуючим санацією виявлено дебіторську заборгованість боржника на загальну суму 89 868 556,28 грн., яка складається з вимог до ряду юридичних та фізичних осіб, а саме:

- Компанія SPIKE TRADE AG (Швейцарія) (реєстраційний номер CHE349.309.262), загальний розмір заборгованості складає 49 246 138,77 грн.;

- ТОВ "ЛІМ СЕРВІС ГРУП" (код ЄДРПОУ 36066129), правонаступник ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів", загальний розмір заборгованості складає 24 418 197,95 грн.;

- ТОВ "Восторг" (код ЄДРПОУ 32437180), загальний розмір заборгованості складає 13 914 977,84 грн.;

- ТОВ "ПРОМБУД-МОНТАЖІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 36987611), загальний розмір заборгованості складає 500 000,00 грн.;

- ФГ "АГРОЗЕМЛЯ" (код ЄДРПОУ 42775888), загальний розмір заборгованості складає 493 875,00 грн.;

- гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), загальний розмір заборгованості складає 257 670,18 грн.;

- Філія "Хлібна база №87" ДП "Ніжинський комбінат хлібопродуктів" (код ЄДРПОУ 35770624), загальний розмір заборгованості складає 235 527,02 грн.;

-гр. ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), загальний розмір заборгованості складає 235 001,52 грн.;

- ФОП Рибак І.І. (РНОКПП НОМЕР_3 ), загальний розмір заборгованості складає 220 837,70 грн.;

- ТОВ "А-ЛОГІСТИК" (код ЄДРПОУ 43391788), загальний розмір заборгованості складає 159 746,19 грн.;

- АТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (код ЄДРПОУ 37243279), загальний розмір заборгованості складає 118 584,11 грн.;

- АО "ОМП" (код ЄДРПОУ 41646299), загальний розмір заборгованості складає 68 000,00 грн.

Матеріали справи також свідчать, що зазначена дебіторська заборгованість включена до плану санації та підлягає стягненню у встановленому законом порядку.

За таких обставин твердження позивача про неможливість задоволення вимог кредиторів у зв`язку з укладенням договору застави є припущенням, яке не підтверджене належними та допустимими доказами.

Позивачем не доведено, що задоволення його вимог або вимог інших кредиторів є неможливим саме внаслідок укладення спірного договору застави або що заставлені майнові права є єдиним ліквідним активом боржника.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між укладенням договору застави та виникненням неплатоспроможності боржника або порушенням прав кредиторів, в зв`язку з чим правових підстав для застосування частини першої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства відсутні.

Щодо доводів позивача про фраудаторність спірного договору та його невідповідність вимогам статей 3, 13, 203, 215, 509, 627 Цивільного кодексу України суду зазначає наступне.

Позивач стверджує, що спірний договір є фраудаторним правочином, оскільки боржник передав актив у заставу за наявності заборгованості перед іншими кредиторами, чим діяв недобросовісно та зловживав своїми цивільними правами.

Оцінюючи зазначені доводи позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 3, 13 Цивільного кодексу України учасники цивільних правовідносин повинні діяти добросовісно, розумно та справедливо, а здійснення цивільних прав не повинно порушувати права інших осіб чи здійснюватися із зловживанням правом. Згідно зі статтями 203 та 215 Цивільного кодексу України правочин може бути визнаний недійсним виключно за наявності передбачених законом підстав.

Разом із тим, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, а тому саме на особу, яка оспорює правочин, покладається обов`язок доведення наявності визначених законом підстав його недійсності.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що фраудаторним є правочин, який спрямований на виведення майна боржника або інше недобросовісне зменшення його майнової маси з метою унеможливлення задоволення вимог кредиторів. При цьому необхідною умовою визнання такого правочину недійсним є встановлення факту порушення прав кредиторів, а також наявності умислу боржника діяти на їх шкоду.

Оцінка правочину на предмет його фраудаторності здійснюється з урахуванням усіх обставин його укладення. Зокрема, значення мають момент укладення правочину, особа контрагента, характер правочину, його економічна мета, відповідність умов правочину звичайним ринковим умовам, а також наслідки такого правочину для майнового стану боржника. Лише сукупність таких обставин може свідчити про спрямованість дій боржника на ухилення від виконання своїх зобов`язань перед кредиторами.

Сам по собі факт існування кредиторської заборгованості або укладення забезпечувального договору не свідчить про його фраудаторний характер. Вчинення боржником правочину за наявності у боржника невиконаних грошових зобов`язань не є самостійною підставою для визнання такого правочину недійсним, якщо відсутні ознаки зловживання правом, недобросовісності чи мети заподіяти шкоду кредиторам.

Суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17, відповідно до якої вчинення власником майна правочину з метою унеможливлення задоволення вимог кредитора може бути кваліфіковане як зловживання правом лише за умови встановлення його спрямованості на заподіяння шкоди кредиторам.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 29.05.2024 у справі № 910/15260/18 звернув увагу на застосування правила ділового рішення (business judgment rule), відповідно до якого суд не повинен підміняти власною оцінкою господарські рішення суб`єктів господарювання за відсутності доведених ознак їх очевидної нерозумності, недобросовісності чи зловживання правом. Втручання суду у господарські рішення учасників цивільного обороту є допустимим лише за наявності належних доказів того, що відповідний правочин був очевидно спрямований на порушення прав кредиторів.

У даній справі судом не встановлено, що укладення договору застави було спрямоване на приховування майна, його безоплатне відчуження, виведення активів чи інше штучне погіршення майнового стану боржника.

Навпаки, матеріали справи свідчать, що договір застави забезпечував виконання реального, існуючого та непогашеного грошового зобов`язання, яке виникло задовго до відкриття провадження у справі про банкрутство.

При цьому суд зазначачає,як було зазначено вище, договір застави має акцесорний характер щодо основного зобов`язання та сам по собі не породжує нового грошового обов`язку заставодавця перед заставодержателем, а лише встановлює спосіб забезпечення виконання вже існуючого зобов`язання. Отже, укладення такого договору саме по собі не свідчить про збільшення обсягу боргових зобов`язань боржника чи погіршення його фінансового стану.

Предмет застави залишився у власності та майновій сфері боржника, не вибув із його активів, а сам факт його обтяження заставою не свідчить про зменшення ліквідаційної маси або втрату боржником контролю над відповідним майном.

Крім того, позивачем також не доведено, що після укладення договору застави боржник став неплатоспроможним, істотно погіршив свій майновий стан або втратив можливість виконувати свої зобов`язання перед іншими кредиторами. Не встановлено й того, що виконання грошових зобов`язань перед іншими кредиторами стало повністю чи частково неможливим саме внаслідок укладення спірного договору застави.

Отже, суд не встановив ані об`єктивного критерію фраудаторності у вигляді виведення активів чи погіршення майнового стану боржника, ані суб`єктивного критерію, який би свідчив про наявність умислу боржника діяти на шкоду кредиторам або унеможливити задоволення їх вимог. Позивачем не доведено існування причинно-наслідкового зв`язку між укладенням спірного договору застави та неплатоспроможністю боржника або порушенням прав інших кредиторів.

Відповідно до статей 73, 77 та 79 ГПК України саме на позивача покладається обов`язок доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Однак належних, допустимих та більш вірогідних доказів, які б підтверджували фраудаторний характер спірного договору, наявність зловживання правом чи його спрямованість на заподіяння шкоди кредиторам, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наведені позивачем доводи не свідчать про порушення вимог статей 3, 13, 203, 204, 215, 509 та 627 Цивільного кодексу України і не можуть бути самостійною підставою для визнання договору застави недійсним.

Щодо доводів позивача про укладення договору із заінтересованою особою відповідно до частини другої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства

Однією із самостійних підстав позову позивач визначає положення частини другої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, посилаючись на те, що Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" є заінтересованою особою стосовно боржника, оскільки, на думку позивача, боржник та відповідач протягом останніх трьох років до відкриття провадження у справі про банкрутство перебували під спільним контролем однієї і тієї ж третьої особи.

На підтвердження зазначених доводів позивач посилається на інформацію, отриману з аналітичної системи "YouControl", відповідно до якої у певний період 2021 року кінцевим бенефіціарним власником як ТОВ "КАІС АГРО", так і УАСП ТОВ "КАІС" був ОСОБА_3 . Крім того, позивач зазначає, що УАСП ТОВ "КАІС" було засновником ТОВ "КАІС АГРО" при його створенні у 2016 році, а також вказує на існування між сторонами договорів поруки, договорів доручення, договору про переведення боргу та інших господарських відносин, які, на його думку, свідчать про узгоджену діяльність в межах однієї корпоративної групи та підтверджують заінтересованість відповідача.

Проте суд не погоджується із зазначеними доводами позивача з огляду на наступне.

Отже, сам по собі факт існування господарських відносин між суб`єктами господарювання, укладення між ними окремих договорів чи наявність історичних корпоративних зв`язків не свідчить про існування контролю у розумінні статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства. Для встановлення статусу заінтересованої особи необхідним є підтвердження належними та допустимими доказами можливості однієї особи здійснювати вирішальний вплив на діяльність іншої юридичної особи або перебування обох юридичних осіб під контролем однієї третьої особи саме у період, визначений законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" контроль означає можливість однієї чи кількох юридичних або фізичних осіб здійснювати вирішальний вплив на господарську діяльність суб`єкта господарювання, зокрема через право визначати склад органів управління, результати голосування, умови господарської діяльності або іншим способом забезпечувати вирішальний вплив на прийняття управлінських рішень.

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" кінцевим бенефіціарним власником є фізична особа, яка має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи.

Судом встановлено, що 03.03.2021 УАСП ТОВ "КАІС" відчужило належну йому 100-відсоткову частку у статутному капіталі ТОВ "КАІС АГРО" на користь ТОВ "Фінагро-ком", у зв`язку з чим припинило корпоративний контроль над боржником. У подальшому, після перейменування ТОВ "Фінагро-Ком" на ТОВ "Торговий дім "Каіс Грейн", у червні 2021 року змінився кінцевий бенефіціарний власник цього товариства: замість ОСОБА_3 ним став ОСОБА_4 .

09.09.2021 між ТОВ "Торговий дім "КАІС ГРЕЙН" та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Каіс Агро", відповідно до якого остання набула 100 % корпоративних прав товариства. Відомості про зміну учасника та кінцевого бенефіціарного власника були внесені до Єдиного державного реєстру у встановленому законом порядку. З цього часу і до моменту відкриття провадження у справі про банкрутство єдиним учасником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Каіс Агро" залишалася ОСОБА_5 .

Водночас єдиним учасником УАСП ТОВ "КАІС" з 17.12.2019 було ТОВ "Фінгрейн", кінцевим бенефіціарним власником якого у відповідний період був ОСОБА_3 .

Таким чином, на момент укладення договору про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги від 23.07.2021 кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Каіс Агро" через його учасника було вже інше товариство, кінцевим бенефіціарним власником якого був ОСОБА_4 , тоді як кінцевим бенефіціарним власником УАСП ТОВ "Каіс" залишався ОСОБА_3 .

Більше того, на момент укладення оспорюваного договору застави від 04.09.2024, а також протягом трирічного періоду, який безпосередньо передував відкриттю провадження у справі про банкрутство (24.10.2024), кінцевими бенефіціарними власниками боржника та УАСП ТОВ "Каіс" були різні фізичні особи, що виключає перебування цих юридичних осіб під контролем однієї третьої особи у розумінні статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства.

Посилання позивача на те, що у певний проміжок часу у 2021 році сторони могли мати спільного кінцевого бенефіціарного власника, саме по собі не є достатнім для висновку про їх заінтересованість у спірних правовідносинах. Вирішальне значення має встановлення існування такого контролю на момент вчинення оспорюваного правочину або протягом визначеного законом періоду, що має бути підтверджено належними та допустимими доказами.

Також суд критично оцінює посилання позивача на інформацію, розміщену в аналітичній системі "YouControl", оскільки такі відомості мають інформаційно-довідковий характер, формуються на підставі даних з різних джерел та самі по собі не є належним доказом існування корпоративного контролю або спільного кінцевого бенефіціарного власника всупереч офіційним відомостям Єдиного державного реєстру та документам, що підтверджують зміни структури власності юридичних осіб.

Не свідчать про заінтересованість сторін і наведені позивачем обставини щодо існування між ними договорів поруки, договорів доручення, договору про переведення боргу чи інших господарських правовідносин. Укладення таких договорів саме по собі не підтверджує існування корпоративного контролю або можливості здійснення вирішального впливу однією особою на діяльність іншої юридичної особи, а є проявом звичайної господарської діяльності суб`єктів господарювання.

При цьому позивач не надав належних і допустимих доказів існування опосередкованого контролю через систему корпоративних чи управлінських зв`язків, не довів наявності спільних органів управління, спільних кінцевих бенефіціарних власників, узгодженого здійснення корпоративних прав або інших обставин, які б свідчили про можливість здійснення вирішального впливу однієї особи на діяльність обох товариств.

Сам по собі факт того, що у 2016 році УАСП ТОВ "Каіс" виступило засновником ТОВ "Каіс Агро", також не свідчить про збереження корпоративного контролю після відчуження корпоративних прав у березні 2021 року та не підтверджує існування заінтересованості сторін станом на момент укладення спірного договору.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено існування між боржником та УАСП ТОВ "Каіс" відносин контролю або інших передбачених статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства ознак заінтересованості, а тому відсутні підстави для застосування частини другої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства та визнання спірного договору недійсним із зазначеної підстави.

Відповідно до ст.ст. 14, 74 ГПК України тягар доведення порушеного права у спорі про визнання недійсним правочину покладений на заявника цих вимог.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі зазначеного, суд доходить висновку, що позивач не довів наявності передбачених статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства, а також статтями 203, 215 Цивільного кодексу України підстав для визнання спірного договору застави недійсним. Подані докази не підтверджують, що укладення договору застави призвело до неправомірного вибуття майна боржника, істотного погіршення його майнового стану, виникнення чи збільшення неплатоспроможності, або було вчинене з метою заподіяння шкоди кредиторам. Також не доведено існування між сторонами правочину відносин контролю чи іншої заінтересованості у розумінні Кодексу України з процедур банкрутства, відтак підстави для задоволення позову в частині визнання недійсним договору застави від 04.09.2024 року відсутні.

Щодо позовних вимог про скасування в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна державної реєстрації застави рухомого майна та обтяження, зареєстрованого за № 31532109 від 04.09.2024, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 173 ГПК України похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Судом встановлено, що вимога позивача про скасування державної реєстрації застави рухомого майна та обтяження є похідною від основної позовної вимоги про визнання недійсним Договору застави від 04.09.2024, укладеного між ТОВ "Каіс Агро" та Українсько-американським спільним підприємством у формі ТОВ "Каіс".

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги щодо визнання зазначеного договору недійсним, правові підстави для задоволення похідної вимоги про скасування державної реєстрації застави рухомого майна та відповідного обтяження також відсутні. Чинність договору застави свідчить про наявність належної правової підстави для існування спірного запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, а тому підстав для його скасування судом не встановлено.

За таких обставин, з огляду на відмову у задоволенні основної позовної вимоги та відсутність самостійних правових підстав для задоволення похідної вимоги, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про скасування в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна державної реєстрації застави рухомого майна та обтяження, зареєстрованого за № 31532109 від 04.09.2024.

ЩОДО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Згідно ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові - судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог суд відмовив, судовий збір та інші судові витрати покладаються на позивача.

За таких обставин, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 5, 11, 13, 14, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Рішення направити учасникам справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "24" липня 2026 р.

СуддяС.В. Міньковський