Рішення № 138538645, 20.07.2026, Господарський суд Харківської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1377/26

Господарський суд Харківської області у складі судді Ольшанченка В.І.

за участю секретаря судового засідання Красовського В.С.

та представників:

позивача Роєнка Є.В. (в режимі відеоконференції),

відповідача не з`явився,

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансзапчасть" (61089, м. Харків, просп. Героїв Харкова, 277) простягнення 5459408,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (позивач) через підсистему "Електронний суд" надало Господарському суду Харківської області позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансзапчасть" (відповідач), в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансзапчасть" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" грошові кошти в загальному розмірі 5459408,00 грн, з яких: 1512848,00 грн пені; 3946560,00 грн штрафу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 65512,90 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №2506000000 про закупівлю товарів від 02.06.2025 щодо порушення встановлених договором строків поставки товару.

Ухвалою від 27.04.2026 суд відкрив провадження у справі №922/1377/26 за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 18.05.2026 о 14:30 год, у яке викликав уповноважених представників учасників справи, та визнав явку уповноважених представників сторін обов`язковою.

01.05.2026 позивач через підсистему "Електронний суд" надав клопотання на виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 27.04.2026 у справі №922/1377/26 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Болдіна Вячеслава Володимировича.

06.05.2026 позивач через підсистему "Електронний суд" надав письмові пояснення щодо підстав, періоду нарахування неустойки, в яких обґрунтував розрахунок суми позову, навів період нарахування пені та штрафу.

08.05.2026 відповідач через підсистему "Електронний суд" надав відзив на позовну заяву, в якому просить:

- у задоволені позовних вимог Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансзапчасть" про стягнення грошових коштів у сумі 5459408,00 грн, з яких: 1512848,00 грн пені, 3946560,00 грн штрафу, відмовити повністю;

- у разі задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансзапчасть" про зменшення розміру заявлених Акціонерним товариством "Укртрансгаз" до стягнення пені та штрафу на 90%.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що хоча факт порушення строків поставки товару не заперечується, таке порушення було зумовлене об`єктивними обставинами, які не залежали від його волі, а саме: триваючою збройною агресією російської федерації та запровадженим воєнним станом, що підтверджується листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022; розташуванням виробничих потужностей у м. Харкові, яке зазнає систематичних обстрілів; регулярними відключеннями електроенергії, зокрема повною відсутністю електропостачання у період з 14.08.2025 по 15.10.2025; а також складністю та багатоетапністю технологічного процесу виготовлення вантажних автомобілів.

Крім того, відповідач посилається на те, що завчасно повідомив позивача про ускладнення виконання договору та звернувся з проханням переглянути графік поставки листом №2811/1 від 28.11.2025, який був залишений позивачем без реагування.

Також відповідач зазначає, що товар поставлено у повному обсязі та прийнято позивачем без зауважень, що підтверджується актами вхідного контролю та приймання продукції, а позивач не надав доказів понесення збитків унаслідок прострочення поставки. Окрім цього, відповідач посилається на свій скрутний майновий стан, який підтверджується банківськими довідками про залишки коштів на рахунках та податковою звітністю, а також зазначає, що є підприємством, віднесеним до критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період згідно з розпорядженням Харківської обласної військової адміністрації №202В від 19.03.2026, у зв`язку з чим стягнення штрафних санкцій у повному розмірі призведе до зупинення господарської діяльності підприємства та неможливості виплати заробітної плати працівникам.

13.05.2026 позивач через підсистему "Електронний суд" надав відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відповідно до умов договору №2506000000 про закупівлю товарів від 02.06.2025 постачальник зобов`язаний був здійснити поставку товарів у строк, що складає 180 календарних днів з дати укладення договору, який закінчується 01.12.2025 (включно). Однак, відповідач всупереч взятим на себе зобов`язанням здійснив поставку товарів з порушенням строків, передбачених умовами договору, що підтверджується актом №4 вхідного контролю ТМЦ та приймання продукції по кількості та якості від 06.01.2026, а також актом №24 вхідного контролю ТМЦ та приймання продукції по кількості та якості від 16.01.2026.

Крім того, позивач посилається на п. 12.4 договору, в якому визначено, що сторони, підписуючи цей договір, підтвердили, що введення воєнного стану указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", не може бути підставою для відмови сторонами від виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором. Також, позивач зазначає про відсутність підстав для зменшення розміру неустойки.

15.05.2026 позивач через підсистему "Електронний суд" надав клопотання про розгляд підготовчого судового засідання за відсутності позивача, в якому, зокрема, просить провести підготовче судове засідання у справі №922/1377/26, призначене на 18.05.2026 о 14:30 год, за відсутності представника позивача.

15.05.2026 відповідач через підсистему "Електронний суд" надав клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, в якому просить відкласти розгляд справи №922/1377/26 на іншу дату.

Протокольною ухвалою від 18.05.2026 суд приєднав до матеріалів справи письмові пояснення та клопотання позивача на виконання ухвали від 27.04.2026 у справі №922/1377/26, прийняв до розгляду відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, частково задовольнив клопотання позивача про розгляд підготовчого судового засідання за його відсутності, задовольнив клопотання відповідача про відкладення (перенесення) розгляду справи та відклав підготовче засідання на 01.06.2026 о 14:30 год, у яке викликав учасників справи.

19.05.2026 відповідач через підсистему "Електронний суд" надав заперечення на відповідь на відзив.

В обґрунтування поданих заперечень на відповідь на відзив відповідач зазначає, що доводи позивача щодо відсутності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій є безпідставними. Відповідач посилається на те, що заявлені до стягнення штрафні санкції є надмірними та неспівмірними наслідкам порушення, оскільки їх розмір становить 13,8% від ціни договору, тоді як позивач не надав жодних доказів завдання йому збитків, негативних наслідків прострочення поставки, порушення виробничих процесів чи виникнення додаткових витрат.

На підтвердження своїх доводів щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, необхідності врахування виняткових обставин, принципу добросовісності та співмірності відповідальності відповідач посилається на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, постановах Верховного Суду від 29.05.2025 у справі №922/5133/23, від 10.06.2025 у справі №922/865/24, а також у постановах Верховного Суду від 18.04.2022 у справі №520/1185/16-ц та від 04.08.2022 у справі №607/5148/20.

Крім того, відповідач зазначає, що всі документи, якими підтверджуються наведені ним заперечення, були подані разом із відзивом.

19.05.2026 позивач через підсистему "Електронний суд" надав клопотання про залишення заперечення відповідача на відповідь на відзив без розгляду

20.05.2026 відповідач через підсистему "Електронний суд" надав заперечення на клопотання про залишення заперечення відповідача на відповідь на відзив без розгляду.

Протокольною ухвалою від 01.06.2026 суд відхилив клопотання позивача про залишення заперечення відповідача на відповідь на відзив без розгляду, прийняв до розгляду заперечення відповідача (на відповідь на відзив) та відклав підготовче засідання на 15.06.2026 о 14:00 год, у яке викликав учасників справи.

05.06.2026 через підсистему "Електронний суд" позивач надав письмові пояснення, в яких зазначає, що відповідно до п. 5.12 договору №2506000000 про закупівлю товарів від 02.06.2025 постачальник і покупець домовились про приймання покупцем товарів за кількістю та якістю за цим договором згідно з Порядком приймання товарно-матеріальних цінностей під час виконання договорів в АТ "Укртрансгаз", що затверджений наказом АТ "Укртрансгаз" від 01.12.2023 №760, який розміщений на сайті АТ "Укртрансгаз" https://utg.ua (розділ "Закупівлі"/"Нормативні документи") та є обов`язковим для виконання сторонами цього договору, і поширюється на відносини між покупцем та постачальником під час приймання товарів за кількістю, якістю за цим договором.

05.06.2026 позивач через підсистему "Електронний суд" надав клопотання про розгляд підготовчого судового засідання за відсутності позивача.

Протокольною ухвалою від 15.06.2026 суд приєднав до матеріалів справи письмові пояснення позивача, задовольнив клопотання позивача про розгляд підготовчого судового засідання за його відсутності, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 29.06.2026 о 14:30 год, у яке викликав учасників справи.

29.06.2026 представник відповідача заявив усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні.

Протокольною ухвалою від 29.06.2026 суд задовольнив усне клопотання представника відповідача про оголошення перерви в судовому засіданні, оголосив перерву в судовому засіданні до 08.07.2026 о 16:00 год.

У судовому засіданні 08.07.2026 судом було оголошено перерву до 15.07.2026 о 15:30 год.

15.07.2026 у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, а представник відповідача проти позову заперечував.

15.07.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 20.07.2026 о 16:30 год.

17.07.2026 відповідач через підсистему "Електронний суд" надав заяву про розгляд справи без його участі.

Протокольною ухвалою від 20.07.2026 суд задовольнив заяву відповідача про розгляд справи без його участі.

Враховуючи, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

02.06.2025 між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтрансзапчасть" (постачальник) був укладений договір №2506000000 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) (далі договір), за яким постачальник зобов`язався у визначений цим договором строк передати у власність покупця "мототранспортні вантажні засоби (вантажні автомобілі з бортовою платформою)" (далі - товар(и)), зазначений(і) у специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього договору (далі - специфікація), а покупець зобов`язався прийняти і оплатити такі товари.

Найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниці виміру, ціна за одиницю, строк та місце поставки, інші вимоги до товарів зазначаються у специфікації (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 3.1 договору ціна цього договору становить 39465600,00 грн, в тому числі ПДВ - 6577600,00 грн.

Ціна за одиницю товару наведена у специфікації (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем на зазначений у розділі 15 цього договору рахунок постачальника грошових коштів на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 4.2.1 договору покупець здійснює авансовий платіж шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, зазначений у розділі 15 цього договору, в сумі, що складає 20% від ціни договору, зазначеної в п. 3.1 цього договору, протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання від постачальника оригіналу рахунку-фактури, за умови надання постачальником та прийняття покупцем банківської гарантії забезпечення повернення авансового платежу на суму не меншу від суми авансового платежу.

Відповідно до п. 4.2.3 договору покупець зобов`язаний оплатити постачальнику вартість переданих товарів, з урахуванням суми авансового платежу, у разі його здійснення, не раніше 7 (семи) та не пізніше 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дати поставки, визначеної за правилами п. 5.7 цього договору.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що постачальник (якщо він є платником ПДВ) зобов`язаний надати покупцю податкову накладну, складену в електронній формі та оформлену належним чином, із зазначенням обов`язкових реквізитів, відповідно до вимог Податкового кодексу України, з дотриманням умов щодо належної реєстрації електронного підпису уповноваженої особи та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку та в строки, встановлені Податковим кодексом України.

Своєчасне ненадання постачальником податкової накладної/розрахунку коригування або її оформлення з порушеннями порядку заповнення, встановленого Податковим кодексом України, або надання податкової накладної з порушенням вимог щодо електронного підпису уповноваженої особи, яка її підписала, або не підтвердження реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, передбачені Податковим кодексом України, є відкладальною обставиною для настання обов`язку покупця щодо здійснення оплати товарів за цим договором. В цьому випадку оплата товарів за договором здійснюється покупцем після реєстрації постачальником такої податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та перевірки податкової накладної / розрахунку коригування на предмет додержання вимог законодавства щодо її заповнення, підписання та реєстрації, у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги постачальником, якщо іншими умовами цього договору не встановлений більший строк (термін) виконання покупцем обов`язку здійснення оплати товарів.

Згідно з п. 5.1 договору встановлено, що постачальник зобов`язався передати покупцю товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації.

Відповідно до п. 5.6 договору приймання покупцем товарів за видатковою накладною не є підтвердженням належного виконання постачальником його обов`язку з поставки товарів за цим договором та відсутність у покупця претензій до постачальника щодо якості та комплектності товарів, а також щодо виконання постачальником інших вимог, встановлених чинним законодавством України та цим договором до поставки товарів.

Згідно з п. 5.7 договору датою поставки товарів за цим договором є приймання покупцем товарів на підставі підписаного без зауважень покупцем акта вхідного контролю ТМЦ, зазначеного в п. 5.12 цього договору, за умови передачі постачальником покупцю до підписання акта вхідного контролю ТМЦ в повному обсязі наведених в п. 5.7.1 - 5.7.9 документів.

Пунктом 5.12 договору визначено, що постачальник і покупець домовились про приймання покупцем товарів за кількістю та якістю за цим договором згідно з Порядком приймання товарно-матеріальних цінностей під час виконання договорів в АТ "Укртрансгаз", що затверджений наказом АТ "Укртрансгаз" від 01.12.2023 №760, який розміщений на сайті https://utg.ua/ (розділ "Закупівлі"/"Нормативні документи"), є обов`язковим для виконання сторонами цього договору та поширюється на відносини між покупцем та постачальником під час приймання товарів за кількістю та якістю за цим договором (далі - Порядок).

Шляхом підписання цього договору постачальник підтверджує, що він ознайомлений з Порядком, погоджується з його умовами, порядком внесення змін до нього, та зобов`язується дотримуватись його положень під час виконання зобов`язань за цим договором.

Покупець приймає товари за кількістю та якістю за цим договором зі складанням акта вхідного контролю ТМЦ за формою, наведеною у додатку 1 до порядку.

Приймання покупцем товарів за кількістю та якістю здійснюється за умови надання постачальником документів, вказаних у пункті 5.7 цього договору.

У підпунктах 6.3.1, 6.3.6, 6.3.7 договору сторони визначили, що постачальник зобов`язався: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; негайно письмово інформувати покупця про ускладнення, які виникають в ході виконання своїх зобов`язань за цим договором або про наявність обставин, що впливають на якість товарів, строки поставки товарів; належним чином виконувати інші обов`язки, передбачені чинним законодавством України та цим договором.

Відповідно до п. 7.1 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.

Пунктом 7.4 договору встановлено, що за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка вартості товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 (тридцять) днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено.

Згідно з п. 12.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2025 року, а в частині розрахунків до їх повного виконання.

Пунктом 12.4 договору визначено, що сторони, підписуючи цей договір, підтверджують, що введення воєнного стану указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", не може бути підставою для відмови сторонами від виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п. 13.9 договору будь-які повідомлення за цим договором мають юридичну силу, якщо вони викладені письмово і направлені іншій стороні на її поштову адресу рекомендованим або цінним листом або доведені до відома іншої сторони кур`єром під розписку. Поштовою адресою кожної зі сторін вважається поштова адреса, зазначена у розділі 15 цього договору або письмово повідомлена нею іншій стороні відповідно до пункту 13.7 цього договору.

Так, на виконання умов договору покупець прийняв, а постачальник поставив товар зазначений в п. 1.1 договору, а саме: "мототранспортні вантажні засоби (вантажні автомобілі з бортовою платформою) ".

Згідно зі специфікацію строк поставки товару складає 180 календарних днів з дати укладення договору.

Отже, суд приходить до висновку, що поставка товару повинна була здійснюватися в строк по 01.12.2025 (включно).

Листом від 28.11.2025 вих.№2811/1 (надісланого засобами електронного зв`язку 28.11.2025 о 20:22) відповідач повідомив позивача про те, що постачальник та його матеріально-технічна база (працівники, верстатний парк i робочі площі) знаходяться в місті Харків, по якому здійснюються регулярні масовані обстріли різними видами озброєння. З вересня місяця посилились обстріли енергетичної структури міста, тому підприємство дуже чacтo перебуває без електроенергії, що приводить до призупинення виробничого процесу, та інколи низка напруга в мережі призводить до виходу з ладу i частих поломок електрообладнання, що не дає змоги виконання договору в зазначений термін. У зв`язку з істотною зміною обставин, яка унеможливлює виконання договірних зобов`язань згідно з розділом 8, звернувся до Торгово-промислової палати для підтвердження істотної зміни обставин за вищезазначеним договором.

Також, цим листом, відповідач просив розглянути графік поставки товару: с. Угерсько, Стрийський р-н., Львівська обл.: 2 одиниці до 18.12.2025; 2 одиниці до 29.12.2025; 2 одиниці до 15.01.2026.

Позивач на вищезазначений лист відповіді не надав.

В свою чергу, позивач наполягає на тому, що всупереч умовам договору та взятим на себе зобов`язанням відповідач не здійснив поставку товарів у строки передбачені умовами договору.

На підтвердження цього, позивачем надано до суду:

- акт №4 вхідного контролю ТМЦ та приймання продукції по кількості та якості від 06.01.2026 про приймання товару по видатковій накладній №1 від 03.01.2026 на суму 26310400,00 грн;

- акт №24 вхідного контролю ТМЦ та приймання продукції по кількості та якості від 16.01.2026 про приймання товару по видатковій накладній №7 від 13.01.2026 на суму 13155200,00 грн.

Позивач повідомив відповідача про нарахування пені та штрафу в порядку п. 7.4 договору, надіславши на адресу ТОВ "Спецтрансзапчасть" претензію №1001ВИХ-26-607 від 03.02.2026, в якій позивач зазначив, що постачальник зобов`язаний був здійснити поставку товару в строк до 01.12.2026 (включно), чого постачальник не зробив, у зв`язку з чим позивачем нараховано ТОВ "Спецтрансзапчасть" пеню у сумі 1512848,00 грн та штраф у сумі 3946560,00 грн відповідно до п. 7.4 договору, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, копією фіскального чеку від 03.02.2026 та накладною АТ "Укрпошта" №0102123098444 від 03.02.2026.

Відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Проаналізувавши зміст укладеного сторонами договору №2506000000 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 02.06.2025, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України встановлює обов`язковість договору для виконання сторонами.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом врахований той факт, що 28.08.2025 Господарський кодекс України (далі ГК України) втратив чинність, водночас, відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплений у наведеній нормі принцип незворотності дії закону та інших нормативно правових актів у часі (lex ad praeterian non valet) полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на вказане, беручи до уваги, що спірні правовідносини виникли до 28.08.2025, суд дійшов висновку про регламентування спірних правовідносин приписами Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

З представлених суду документів убачається, що поставка товару була здійснена відповідачем 06.01.2026 на суму 26310400,00 грн та 16.01.2026 на суму 13155200,00 грн.

Як зазначалося вище, сторони у п. 5.6 договору домовилися, що прийняття покупцем товарів від постачальника за видатковою накладною не є підтвердженням належного виконання постачальником його обов`язку з поставки товарів за цим договором та відсутності у покупця претензій до постачальника щодо якості та комплектності товарів.

В свою чергу, підтвердженням поставки товару є підписані акти вхідного контролю ТМЦ та приймання продукції по кількості та якості №4 від 06.01.2026 та №24 від 16.01.2026.

Водночас договором передбачено, що покупець приймає товари за кількістю та якістю за цим договором зі складанням акта вхідного контролю ТМЦ та приймання продукції по кількості та якості за формою, наведеною у додатку 1 до Порядку приймання товарно-матеріальних цінностей під час виконання договорів в АТ "Укртрансгаз", що затверджений наказом АТ "Укртрансгаз" від 01.12.2023 №760.

Сторони погодили, що шляхом підписання цього договору постачальник підтвердив ознайомлення з Порядком приймання товарно-матеріальних цінностей під час виконання договорів в АТ "Укртрансгаз", та погодився з його умовами, порядком внесення змін до нього, та зобов`язався дотримуватись його положень під час виконання зобов`язань за цим договором (п. 5.12 договору).

Натомість, ТОВ "Спецтрансзапчасть" не навело обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Посилання відповідача на лист вих.№2811/1 від 28.11.2025 як на належне повідомлення про форс-мажорні обставини, суд вважає безпідставними, оскільки обставини, про які йде мова у листі, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Більше того, цей лист направлено на адресу АТ "Укртрансгаз" (засобами електронного зв`язку) у спосіб не визначений умовами договору, оскільки пунктом 13.9 договору передбачено, що будь-які повідомлення за цим договором мають юридичну силу, якщо вони викладені письмово і направлені іншій стороні на її поштову адресу рекомендованим або цінним листом або доведені до відома іншої сторони кур`єром під розписку.

Факт порушення строків поставки товарів не заперечується відповідачем. У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що він не заперечує про, що поставка була виконана несвоєчасно, що призвело до порушення зобов`язання за договором щодо дотримання погоджених строків поставки товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

На підставі наведених норм та п. 7.4 договору нарахував відповідачу пеню за період з 02.12.2025 по 15.01.2026 в сумі 1512848,00 грн, штраф в сумі 3946560,00 грн.

Відповідач заперечень щодо наведеного позивачем розрахунку пені та штрафу, а також контррозрахунку не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду доказів своєчасної поставки товару за договором або сплати неустойки за порушення строку поставки товару.

Виходячи з вищевикладеного та перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню.

У відзиві на позов відповідачем було заявлено клопотання про зменшення заявленої до стягнення неустойки на 90%.

Обґрунтовуючи своє клопотання відповідач зазначає, що ТОВ "Спецтрансзапчасть" знаходиться в скрутному матеріальному становищі, підприємство має стратегічно важливе значення, порушення роботи відповідача загрожує національній безпеці, обороноздатності, життєдіяльності населення в умовах воєнного стану. Відповідач не мав жодного умислу щодо прострочення виконання поставки товарів за договором. Наслідком несвоєчасної поставки товарів стали форсмажорні обставини воєнний стан, відключення світла. А підстави позову не містять жодного обґрунтування наявності та розміру збитків у позивача через прострочення відповідачем строків поставки за спірним договором.

Водночас, в додаткових письмових поясненнях від 14.07.2026 відповідач вказує про те, що позивач допустив прострочення виконання грошових зобов`язань за договором. Відповідно до принципів добросовісності та належного виконання зобов`язань поведінка обох сторін має оцінюватися комплексно. За таких обставин застосування до відповідача максимального розміру штрафних санкцій без урахування поведінки позивача суперечить принципам добросовісності, справедливості та розумності, закріпленим у ст. 3 ЦК України, а також принципу належного виконання зобов`язань, визначеному ст. 526 ЦК України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 ЦК України, які надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

На законодавчому рівні закріплено правило, що неустойка стягується незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, лише в силу самого встановлення неустойки законом або договором.

Наявність чи відсутність у кредитора збитків, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що виникли, не приймаються до уваги при вирішенні спору про стягнення з боржника суми неустойки.

Відсутність інформації про настання негативних наслідків внаслідок порушення відповідачем строку виконання робіт, не може бути тією правовою підставою (обставиною) з якою законодавець пов`язує реалізацію судом права на зменшення суми штрафних санкцій.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).

Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20).

Отже, застосування неустойки (в тому числі і її нарахування) має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасної поставки товару не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (у наведених висновках суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (911/2223/20).

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі №904/3551/18).

Також при вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19) визначено, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Водночас, окрім вищезазначеного, суд звертає увагу на те, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Крім цього, категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Посилання відповідача на допущення позивачем прострочення виконання грошових зобов`язань за договором, як на підставу для зменшення розміру неустойки, викладені у додаткових письмових поясненнях, суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідач стверджує, що позивач був зобов`язаний здійснити оплату поставленого товару у строки, встановлені у п. 4.2.3 договору, тобто не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дати його поставки, незалежно від виконання постачальником інших договірних обов`язків.

Однак такі доводи не ґрунтуються на умовах укладеного між сторонами договору, оскільки зазначене положення договору підлягає застосуванню у взаємозв`язку з пунктом 4.3 договору, яким сторони погодили спеціальний порядок здійснення оплати у випадку несвоєчасного виконання постачальником обов`язку щодо належного оформлення та реєстрації податкової накладної.

При цьому сторони прямо погодили, що несвоєчасне надання постачальником податкової накладної/розрахунку коригування або її оформлення з порушеннями порядку заповнення, встановленого Податковим кодексом України, або надання податкової накладної з порушенням вимог щодо електронного підпису уповноваженої особи, яка її підписала, або не підтвердження реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, передбачені Податковим кодексом України, є відкладальною обставиною для настання обов`язку покупця щодо здійснення оплати товарів за цим договором. В цьому випадку оплата товарів за договором здійснюється покупцем після реєстрації постачальником такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та перевірки податкової накладної/розрахунку коригування на предмет додержання вимог законодавства щодо її заповнення, підписання та реєстрації, у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги постачальником, якщо іншими умовами цього договору не встановлений більший строк (термін) виконання покупцем обов`язку здійснення оплати товарів.

Наведене узгоджується і з положеннями статей 187, 201 Податкового кодексу України (далі ПК України), які покладають на продавця обов`язок скласти та у встановлені законом строки зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно з п. 89 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 18 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Таким чином, реєстрація податкової накладної є не лише податковим обов`язком постачальника, а й відповідно до погоджених сторонами умов договору юридичним фактом, з настанням якого пов`язується виникнення у покупця обов`язку здійснити оплату вартості поставленого товару у разі порушення постачальником вимог щодо її своєчасної реєстрації.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач здійснив оплату поставленого товару після реєстрації відповідачем відповідних податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто відповідно до порядку, прямо передбаченого пунктом 4.3 договору, а саме:

податкову накладну від 16.06.2025 за порядковим номером 22 на суму 7893120,00 грн зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 07.07.2025 за номером 9187027393;

податкову накладну від 03.01.2026 за порядковим номером 1 на суму 18417280,00 грн зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 19.01.2026 за номером 9003229613;

податкову накладну від 13.01.2026 за порядковим номером 8 на суму 13155200,00 грн зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 04.02.2026 за номером 9017390281, що підтверджується відповідними квитанціями про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи зазначене, керуючись умовами договору (п. 4.2.3, п. 4.3 договору) та нормами чинного законодавства України, АТ "Укртрансгаз" здійснило оплату постачальнику вартості отриманих товарів, що підтверджується:

- платіжною інструкцією №13376 від 16.06.2025 про здійснення оплати 7893120,00 грн (подано податкову накладну 16.06.2025, зареєстровано 07.07.2025 за реєстраційним номером 9187027393);

- платіжною інструкцією №1345 від 27.01.2026 про здійснення оплати 18417280,00 грн (зареєстровано податкову накладну 19.01.2026 за реєстраційним номером 9003229613);

- платіжною інструкцією №2458 від 13.02.2026 про здійснення оплати 13155280,00 грн (зареєстровано податкову накладну 04.02.2026 за реєстраційним номером 9017390281).

Отже, посилання відповідача на те, що строк виконання позивачем грошового зобов`язання повинен був обчислюватися виключно з моменту поставки товару, є помилковим, оскільки відповідач фактично залишає поза увагою погоджені сторонами умови пункту 4.3 договору, які змінюють момент виникнення обов`язку покупця щодо оплати у разі несвоєчасної реєстрації податкової накладної.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позивачем не було допущено прострочення виконання грошового зобов`язання за договором. Обов`язок зі сплати вартості поставленого товару у спірних правовідносинах виник після належної реєстрації відповідачем податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, що прямо передбачено пунктом 4.3 договору. Оскільки оплата була здійснена позивачем після настання визначених договором умов, підстави вважати, що позивач порушив строки виконання свого грошового зобов`язання, відсутні. Доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими, спростовуються умовами договору та матеріалами справи, а тому суд їх відхиляє.

Суд, дослідивши матеріали справи, при розгляді цього клопотання бере до уваги інтереси обох сторін та також враховує, що АТ "Укртрансгаз", як правонаступник ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.1998 №1173 "Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу", створено з метою здійснення господарської діяльності з транспортування та зберігання природного газу та те, що, АТ "Укртрансгаз" здійснює суспільно-важливу і стратегічну функцію для суб`єктів господарювання та соціальної сфери України шляхом зберігання природного газу, а також те, що АТ "Укртрансгаз" згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83 є підприємством, що має стратегічне значення для економіки і безпеки Держави, яке здійснює забезпечення населення та промислових підприємств України природним газом.

Позивач не надав суду доказів понесення будь-яких збитків у зв`язку з несвоєчасною поставкою відповідачем товару за договором.

В свою чергу, відповідач жодним чином не обґрунтував розмір (90%), на який він просить зменшити неустойку, та не навів об`єктивних підстав для її зменшення.

Розмір нарахованої та доведеної позивачем неустойки (5459408,00 грн) у процентному відношенні до суми договору (39465600,00 грн) становить 13,83%, що не є надмірно великими.

Враховуючи правові висновки щодо підстав для зменшення неустойки, вказані вище, беручи до уваги встановлені у цій справі обставини індивідуального характеру такі як невиконання у встановлений строк відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно з договором, недоведеність поважності причин невиконання відповідачем у встановлений строк своїх зобов`язань за договором, розумність розміру нарахованих позивачем пені, не надмірність та не обтяжливість таких нарахувань, суд керуючись принципами розумності, добросовісності та справедливості, приходить до висновку щодо відсутності підстав, а також необхідності зменшення нарахованих позивачем до стягнення з відповідача пені та штрафу, в тому числі, як раз задля збереження балансу інтересів сторін у цих правовідносинах.

Інші доводи сторін судом до уваги не приймаються в силу викладеного, оскільки вони не спростовують висновків суду.

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відтак з відповідача належить стягнути на користь позивача витрати зі сплати судового збору в сумі 65512,90 грн.

Керуючись ст. 193, 233 Господарського кодексу України, ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 551, 610, 611, 626 - 629, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст. 14, 73, 74, 76 - 80, 86, 123, 124, 126, 129, 233, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтрансзапчасть" (61089, м. Харків, пр-т. Героїв Харкова, 277. Код ЄДРПОУ 38979691) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1. Код ЄДРПОУ 30019801) пеню за період з 02.12.2025 по 15.01.2026 в сумі 1512848,00 грн, штраф в сумі 3946560,00 грн та судовий збір в сумі 65512,90 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 254 257 ГПК України.

Повне рішення складено "28" липня 2026 р.

СуддяВ.І. Ольшанченко