Рішення № 138536194, 17.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/5336/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

за участю секретаря судового засідання Волкової Ю.О.,

за участю представників:

від прокуратури: Волкова Н.М.,

від позивача: Яців К.І. - самопредставництво,

від відповідача-1: не з`явився,

від відповідача-2: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/5336/25

за позовом: Олешківської окружної прокуратури Херсонської області (54000, м. Миколаїв, просп. Богоявленський, № 314) в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної (військової) адміністрації (73003, м. Херсон, площа Свободи, № 1)

до відповідачів: 1. Станіславської сільської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області (75051, Херсонська обл., Херсонський р-н, с. Станіслав, вул. Свободи, № 15)

2. Станіславської сільської ради (75051, Херсонська обл., Херсонський р-н, с. Станіслав, вул. Свободи, № 15)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (73003, м. Херсон, Миколаївське шосе, № 26-Б)

про скасування рішень та усунення перешкод у здійсненні права власності,

ВСТАНОВИВ:

1. Суть спору.

30.12.2025 заступник керівника Олешківської окружної прокуратури Херсонської області звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонської обласної військової адміністрації) з позовною заявою до Станіславської сільської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області та Станіславської сільської ради, в якій, з урахуванням заяви (вх. № 12649/26 від 13.04.2026) про зміну предмету позову, просить суд:

- скасувати рішення державного реєстратора Станіславської сільської ради Білозерського району Савченко К.М., індексний номер рішення 44112972 від 19.11.2018, та проведену 14.11.2018 на його підставі державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 39,8522 га кадастровий номер 6520388600:03:001:0217, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1697245265203;

- скасувати рішення державного реєстратора Білозерської селищної ради Герич Н.А., індексний номер рішення 60356987 від 14.09.2021, та проведену 09.09.2021 на його підставі державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 34,0522 га кадастровий номер 6520388600:03:001:0436, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2455163565203;

- усунути перешкоди у здійсненні Херсонською обласною державною адміністрацією права власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 13,7529 га з кадастровим номером 6520388600:03:001:0508.

Позовні вимоги обґрунтовані перебуванням земельної ділянки площею 13,7529 га з кадастровим номером 6520388600:03:001:0508 в межах земель лісогосподарського призначення з розміщеними лісовими масивами, які відносяться до земель державної власності та розпорядження якими має здійснювати Херсонська обласна державна адміністрація.

2. Позиція учасників справи.

2.1. Аргументи Прокурора.

Прокурор зазначає, що за результатами опрацювання стану використання земель лісогосподарського призначення на території Станіславської територіальної громади Херсонського району Херсонської області встановлено порушення вимог законодавства, внаслідок чого з державного лісового фонду та постійного користування Херсонського лісництва ДП «Олешківське лісомисливське господарство» вибула земельна ділянка лісогосподарського призначення.

Так, прокуратоурою встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6520388600:03:001:0508 перебуває в межах земель лісогосподарського призначення, має лісові насадження та відноситься до земель лісового фонду. Разом з тим, за даними Державного земельного кадастру встановлено, що у 2022 році проведено державну реєстрацію земельної ділянки комунальної власності, що розташована на території Станіславської сільської ради Херсонського району Херсонської області, площею 13,7529 га з цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення, комунальної форми власності. Державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі технічної документації із землеустрою від 02.02.2022.

Як зауважує прокурор, вказаний проект землеустрою розроблений на підставі рішень Станіславської сільської ради від 22.07.2021 за № 435, 434, 433 щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 площею 1,800 га, ОСОБА_2 площею 2,0000 га, ОСОБА_3 . 2,000 га для ведення особистого селянського господарства, із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Станіславської сільської ради.

При цьому, Станіславською сільською військовою адміністрацією листом від 27.08.2025 № 2486 підтверджено, що земельна ділянка № 6520388600:03:001:0508 сформована в лютому 2022 року фактично в результаті поділу іншої ділянки, однак сільська рада не ухвалювала рішень про дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою та про її затвердження щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520388600:03:001:0508 площею 13,7529 га.

Отже, на переконання прокурора, державна реєстрація цієї земельної ділянки у Державному земельному кадастрі проведена без належних правових підстав, що свідчить про порушення вимог земельного законодавства.

Прокурор додає, що ним встановлено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 6520388600:03:001:0508 площею 13,7529 га з цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення, на даний час не зареєстрована. Згідно витягу з Державного земельного кадастру - також відсутня інформація про зареєстроване право власності на спірну земельну ділянки.

Водночас, посилаючись на п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, прокурор вказує, що земельна ділянка з кадастровим номером 6520388600:03:001:0508 площею 13,7529 га з цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення перейшла у комунальну власність Станіславської сільської ради фактично у силу Закону. Поміж іншого, державна реєстрація в Державному земельному кадастрі із визначенням цільового призначення як земель сільськогосподарського призначення комунальної власності проведена незаконно, оскільки зазначена земельна ділянка фактично належить до земель лісового фонду та сформована за рахунок поділу земельної ділянки лісогосподарського призначення.

В свою чергу, прокурор додає, що відповідно до інформації ВО «Укрдержліспроект» та Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, співставлення топографо-геодезичних та картографічних даних про земельні ділянки лісогосподарського призначення та спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення вказує, що земельна ділянка комунальної власності сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6520388600:03:001:0508 площею 13,7259 га частково накладається на землі кварталу 85 Білозерського лісництва та перебуває у постійному користуванні ДП «Олешківське ЛМГ», орієнтовна площа накладання становить 0,62 га.

Між тим, інвентаризація земельних ділянок лісогосподарського призначення проводиться в рамках базового лісовпорядкування у відповідності до ст. 46 Лісового кодексу України з періодичністю один раз на 10 років та таке лісовпорядкування проводилось, зокрема, у 2005 році та повторно у 2015 році. На підставі матеріалів повторного базового лісовпорядкування ДП «Херсонське ЛМГ» Херсонське лісництво 2015 року та п.5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України вказана земельна ділянка відноситься до земель державного лісового фонду. Разом з тим, наказом Держлісагентства України № 793 від 18.09.2018 припинено діяльність ДП «Херсонське ЛМГ» і визначено ДП «Олешківське ЛМГ» правонаступником прав і обов`язків ліквідованих підприємств. Водночас, у Херсонської обласної державної адміністрації не було правових підстав для прийняття рішень про припинення права ДП «Олешківське ЛМГ» постійного користування земельною ділянкою державної власності лісогосподарського призначення шляхом її вилучення чи зміни її цільового призначення з метою використання у цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства.

Крім того, як наголошує прокурор, вивченням даних Державного земельного кадастру (шари «Лісовий кадастр»/«Ліси») встановлено, що земельна ділянка 6520388600:03:001:0508 площею 13,7259 га перебуває в межах земель лісогосподарського призначення з розміщеними лісовими масивами. Зазначені картографічні матеріали стосовно спірної земельної ділянки, на думку прокурора, також підтверджують її взаємне розміщення із землями лісогосподарського призначення.

Відтак, посилаючись на положення ст. 27, 31 Лісового кодексу України, прокурор стверджує, що землі лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державних лісогосподарських підприємств, належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій, що беззаперечно свідчить, що земельна ділянка належить до земель державної власності лісогосподарського призначення, перебувала і на даний час перебуває у постійному користуванні ДП «Олешківське лісомисливське господарство» та належить до земель державного лісового фонду.

Так, внаслідок державної реєстрації земельної ділянка та переходу у комунальну власність фактично припинено право постійного користування ДП «Олешківське лісомисливське господарство» земельною ділянкою лісогосподарського призначення, змінено її цільове призначення на сільськогосподарське призначення та форму власності з державної на комунальну, чим порушено вимоги Земельного кодексу України.

Додатково прокурор наголошує, що оскільки формування земельної ділянки, присвоєння кадастрового номеру та внесення відомостей про неї до Державного земельного кадастру може відбутися виключно на підставі документації із землеустрою, розроблення якої може бути здійснено виключно на підставі дозволу власника землі державної власності відповідної категорії (Херсонської обласної державної адміністрації), відсутність дозволу на розробку документації із землеустрою, наданого у передбачений законодавством спосіб уповноваженим суб`єктом, вказує на протиправність внесення відповідних відомостей до ДЗК та формування ділянки, як об`єкта цивільних прав. Відтак, реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, проведена з порушенням закону, підлягає скасуванню.

Водночас, прокурор вказує, що земельна ділянка наразі зареєстрована в Державному земельному кадастрі з цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення та перейшла у 2021 році у комунальну власність Станіславської сільської ради, проте в силу закону вона не може перебувати у комунальній власності, тому права держави на здійснення всіх повноважень щодо земельної ділянки, зокрема, користування і розпорядження нею встановлені законом та підлягають захисту шляхом усунення перешкод у здійсненні права розпорядження цією земельною ділянкою через скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки, що переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів, на думку прокурора, зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки.

Щодо обраного способу захисту прокурор пояснив, що позивач має право та є розпорядником земель лісового фонду, при цьому, витребування земельної ділянки сільськогосподарського призначення не відновить порушеного права, оскільки потребуватиме поділу ділянки та/або зміни цільового призначення, які зробити неможливо через відсутність органу, наділеного повноваженнями. Водночас, позивач не має права прийняття управлінських рішень щодо земельних ділянок, які юридично та за відомостями Державного земельного кадастру відносяться до категорії сільськогосподарського призначення, представницький орган територіальної громади не має права прийняття управлінських рішень щодо земельних ділянок, які фактично є землями лісогосподарського призначення.

Окрім того, на переконання прокурора, заявлення вимог про витребування земельної ділянки, категорія якої за ДЗК не відповідає компетенції позивача, не призведе до відновлення стану, який існував до порушення, а навпаки створить стан правової невизначеності, оскільки позивач отримає об`єкт, яким він не має права володіти та розпоряджатися згідно ст. 122 ЗК України, а судове рішення не може бути інструментом створення нових правових колізій.

В свою чергу, як наголошує прокурор, згідно ст. 20 ЗК України, віднесення земель до певної категорії здійснюється на підставі рішень органів влади та допоки відомості ДЗК про сільськогосподарське призначення ділянки не скасовані у встановленому порядку, вони є юридично чинними та обов`язковими для всіх суб`єктів, а позивач не може реалізувати своє право на землю, яка за державним реєстром належить до категорії, щодо якої у позивача відсутні будь-які повноваження.

Додатково прокурор пояснив, що формування а подальший поділ відповідного земельного масиву здійснювалося у декілька етапів. Так, у результаті проведення інвентаризації земель Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 16.03.2018 у Державному земельному кадастрі 15.04.2018 зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 6520388600:03:001:0217 площею 39,8522 га, розташовану на території Широкобалківської сільської ради Білозерського району Херсонської області. В подальшому, вказана земельна ділянка передана у комунальну власність Станіславській сільській раді на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 05.06.2018 № 132 та акта приймання-передачі від 06.06.2018, а право комунальної власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.11.2018.

Надалі, як додає прокурор, відповідно до відомостей Державного земельного кадастру щодо вказаної земельної ділянки вносилися зміни, зокрема, 22.10.2019 відповідачем подано заяву про внесення виправлених відомостей у зв`язку з виявленням помилок у координатах поворотних точок меж земельної ділянки, а у 2021 році відбулися подальші зміни конфігурації та площі зазначеного земельного масиву у зв`язку з розробленням документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства.

Зокрема, відповідно до заяви ОСОБА_4 від 14.03.2021, на підставі документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність, було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 34,0522 га з кадастровим номером 6520388600:03:001:0436, у зв`язку з чим земельну ділянку з кадастровим номером 6520388600:03:001:0217 переведено до архівного шару Державного земельного кадастру, оскільки на її основі сформовано новий земельний масив. Відтак, земельна ділянка площею 34,0522 га з кадастровим номером 6520388600:03:001:0436 сформована внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6520388600:03:001:0217 площею 39,8522 га, що підтверджено їх місцем розташування та співпадінням координат.

Після формування земельної ділянки з кадастровим номером 6520388600:03:001:0436 відбувся її подальший поділ у зв`язку з розробленням документації із землеустрою за заявами громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у результаті чого сформовано окремі земельні ділянки, яким присвоєно нові кадастрові номери, зокрема, сформовано і земельну ділянку з кадастровим номером 6520388600:03:001:0508 площею 13,7529 га.

Відтак, прокурор наголошує, що наразі земельні ділянки з кадастровими номерами 6520388600:03:001:0217 та 6520388600:03:001:0436 переведені до архівного шару Державного земельного кадастру у зв`язку з їх поділом та формуванням нових земельних ділянок, унаслідок чого як самостійні об`єкти Державного земельного кадастру та як об`єкти цивільних прав вони припинили існування, а тому щодо них не можуть вчинятися будь-які реєстраційні дії, окрім припинення права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, посилаючись на наведені вище обставини, прокурор звернувся із заявою про зміну позовних вимог та зазначив, що встановлення вказаних обставин має істотне значення для правильного визначення способу захисту, оскільки свідчить про послідовність формування спірної земельної ділянки та наявність проміжних реєстраційних дій, які зумовили її виникнення як об`єкта цивільних прав. Так, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6520388600:03:001:0508 утворена внаслідок поділу та переформування попередніх земельних ділянок, правовий статус яких безпосередньо впливає на законність виникнення прав щодо кінцевого об`єкта.

За ствердженням прокурора, попри припинення існування зазначених земельних ділянок як самостійних об`єктів Державного земельного кадастру та як об`єктів цивільних прав унаслідок їх поділу, записи про речові права, які виникли щодо цих ділянок на попередніх стадіях формування земельного масиву, залишаються юридично значущими для встановлення послідовності вибуття спірних земель із власності та формування похідних об`єктів. Заявлення додаткових позовних вимог про скасування відповідних рішень державних реєстраторів та здійснених на їх підставі державних реєстрацій прав є обумовленим необхідністю забезпечення повного та ефективного судового захисту інтересів держави, а без усунення з правового обігу первинних і похідних реєстраційних дій, неможливо усунути всі юридичні наслідки.

На переконання прокурора, у межах спірних правовідносин порушення інтересів держави полягає не лише у факті існування кінцевого об`єкта нерухомого майна, але й у сукупності послідовних реєстраційних дій, унаслідок яких земельна ділянка зазнала поділу, переформування та подальшого обігу з порушення вимог законодавства. Відтак, скасування рішень державних реєстраторів є необхідним елементом обраного способу захисту, спрямованим на повне відновлення правового режиму спірної земельної ділянки та усунення наслідків незаконних реєстраційних дій.

2.2. Аргументи Позивача.

Позивач зауважує, що повноваження Херсонської обласної державної адміністрації щодо розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення визначені Земельним кодексом України та Лісовим кодексом України.

При цьому, позивач посилається на п.5 Розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України, відповідно до якого до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 01 січня 2027 року, державними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Також позивач зазначає, що у Херсонської обласної державної (військової) адміністрації не було правових підстав для прийняття рішень про припинення права ДП «Олешківське ЛМГ» постійного користування земельною ділянкою державної власності лісогосподарського призначення шляхом її вилучення чи зміни її цільового призначення з метою використання у цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства.

Позивач підсумовує, що затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів. При цьому, відповідно до ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України. На підставі викладеного та керуючись статтями 42, 46, 56, 60 Господарського процесуального кодексу України Херсонська обласна військова адміністрація підтримує позовні вимоги Олешківської окружної прокуратури у повному обсязі.

Щодо змінених позовних вимог прокурора позивач наголосив, що державна реєстрація речових прав має похідний характер від правових підстав їх набуття та, відповідно, законність реєстраційної дії напряму залежить від правомірності формування об`єкта нерухомого майна та дотримання встановленого порядку його набуття. У зв`язку з цим, на думку позивача, приймаючи рішення про державну реєстрацію, державний реєстратор зобов`язаний був перевірити законність формування спірної земельної ділянки, а також відповідність її правового режиму вимогам земельного законодавства.

Відтак, позивач погоджується із позицією прокуратури щодо того, що попри припинення існування зазначених земельних ділянок як самостійних об`єктів Державного земельного кадастру та як об`єктів цивільних прав унаслідок їх поділу, записи про речові права, які виникли щодо цих ділянок на попередніх стадіях формування земельного масиву, залишаються юридично значущими для встановлення послідовності вибуття спірних земель із власності та формування похідних об`єктів.

Отже, ураховуючи, що право власності на вказаний об`єкт нерухомості зареєстровано з порушенням вимог законодавства, останнє, на переконання позивача, має бути припинено шляхом скасування державної реєстрації такого права, у зв`язку з чим позивач вважає, що обраний прокурором спосіб захисту порушеного права є ефективним, оскільки спрямований на відновлення становища, яке існувало до порушення і прямо передбачений чинним законодавством.

2.3. Аргументи Третьої особи (Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області).

Третя особа на стороні відповідача, заперечуючи проти позову у повному обсязі, зазначає щодо позовних вимог про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки, що у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки її державна реєстрація скасовується, а відомості про таку земельну ділянку набувають статусу архівних та відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи. В свою чергу, задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі не може привести до захисту або відновлення порушеного права позивача.

Відтак, на переконання третьої особи, прокурором неефективно обрано спосіб захисту прав держави, оскільки позовна вимога стосується скасування всієї земельної ділянки, а не частини, яка саме накладається, на думку прокурора, та відноситься до земель лісового фонду. Однак конфігурація меж спірної частини земельної ділянки, її площа, можуть бути визначені виключно шляхом формування її як об`єкта речових прав та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок.

Отже, за ствердженням третьої особи, що позивачами жодних доказів на підтвердження знаходження спірної земельної ділянки в межах земель лісового фонду не надано та обрано неефективний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

3. Процесуальні питання, вирішені судом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2025 позовну заяву (вх. № 5480/25) передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельському О.В.

05.01.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№ 5480/25 від 30.12.2025) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5336/25. Постановлено справу № 916/5336/25 розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "27" січня 2026 року о 12:00 год.

15.01.2026 від Станіславської сільської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області на офіційну електронну пошту суду надійшли тотожні за змістом заяви (вх. № 1469/26, № 1540/26), якими відповідач-1 просив розглядати справу за наявними матеріалами без участі представника Станіславської сільської ради.

26.01.2026 до суду від Херсонської обласної державної адміністрації надійшли додаткові пояснення (вх. № 2688/26) у справі, які судом були прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Також, до суду від представника Херсонської обласної державної адміністрації надійшла заява (вх. № 2717/26 від 26.01.2026) про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, яка судом була того ж дня задоволена частково відповідною ухвалою від 26.01.2026.

27.01.2026 у підготовчому засіданні по справі № 916/5336/25 судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "10" лютого 2026 року о 14:40 год, про що Херсонську обласну державну (військову) адміністрацію, Станіславську сільську військову адміністрацію Херсонського району Херсонської області та Станіславську сільську раду було повідомлено відповідною ухвалою суду від 28.01.2026, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

02.02.2026 від Станіславської сільської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області на офіційну електронну пошту суду надійшла заява (вх. № 3818/26), якою відповідач-1 просив розглядати справу за наявними матеріалами без участі представника Станіславської сільської ради.

04.02.2026 прокурор надав до суду додаткові пояснення (вх. № 4254/26) щодо обраного ним способу захисту, які судом були прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи.

05.02.2026 прокурором подано до суду супровідний лист (вх. № 4415/26), до якого було долучено паперові кольорові копії наявних у матеріалах справи документів, які підтверджують взаємне накладення земельних ділянок лісогосподарського та сільськогосподарського призначення. Вказаний супровідний лист разом із доданими до нього документами долучено судом до матеріалів справи.

10.02.2026 у підготовчому засіданні по справі № 916/5336/25 судом визнано явку обов`язковою та викликано у судове засідання представників Станіславської сільської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області та Станіславської сільської ради, у зв`язку з чим постановлено протокольну ухвалу про перерву до "26" лютого 2026 року о 10:40 год. Відповідачі повідомлені про дату, місце та час наступного підготовчого судового засідання у справі № 916/5336/25 відповідною ухвалою суду від 11.02.2026, постановленою відповідно до вимог ст. 120 ГПК України.

26.02.2026 протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області залучено до участі у справі № 916/5336/25 Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, у зв`язку з чим постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду та протокольну ухвалу про перерву у підготовчому засіданні до "17" березня 2026 року о 14:40 год., про що відповідачі та третя особа були повідомлені ухвалою суду від 27.02.2026, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

04.03.2026 прокурор надав до суду заяву (вх. № 7703/26), до якої, на виконання протокольної ухвали суду від 26.02.2026, додав докази направлення позовної заяви з додатками Головному управлінню Держгеокадастру у Херсонській області.

09.03.2026 від Станіславської сільської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області на офіційну електронну пошту суду надійшли тотожні за змістом заяви (вх. № 8258/26, № 8261/26), підписані КЕП представника, якими відповідач-1 просив розглядати справу за наявними матеріалами без участі представника Станіславської сільської військової адміністрації та представника Станіславської сільської ради відповідно.

09.03.2026 Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області подано до суду пояснення (вх. № 8290/26) третьої особи щодо позову, які судом були прийняті та долучені до матеріалів справи разом із доданими до них доказами.

17.03.2026 від прокуратури до суду надійшли додаткові пояснення (вх. № 9353/26) щодо окремих питань суду, які судом також були долучені до матеріалів справи разом із доданими до них документами.

17.03.2026 у підготовчому засіданні по справі № 916/5336/25 судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "14" квітня 2026 року о 14:40 год., про що відповідачі та третя особа були повідомлені в порядку ст. 120 ГПК України відповідною ухвалою суду від 18.03.2026.

24.03.2026 від Станіславської сільської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області на офіційну електронну пошту суду надійшли чергові тотожні за змістом заяви (вх. № 10204/26, № 10207/26), підписані КЕП представника, якими відповідач-1 просив розглядати справу за наявними матеріалами без участі представника Станіславської сільської військової адміністрації та представника Станіславської сільської ради.

13.04.2026 прокурор звернувся до суду із заявою (вх. № 12649/26) про зміну позовних вимог, згідно якої прокурором заявлено додатково дві вимоги про скасування рішень державних реєстраторів. Заява прокурора була врахована судом, прийнята до розгляду та долучена до матеріалів справи.

14.04.2026 до суду від прокурора також надійшла заява (вх. № 12738/26), згідно якої останній направив до суду докази направлення заяви про зміну позовних вимог у справі Станіславській сільській військовій адміністрації, у якої відсутній кабінет ЄСІТС «Електронний суд».

Підготовче засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.03.2026 у справі № 916/5336/25 на 14.04.2026 о 14:40 год., не відбулося у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Цісельського О.В. у період з 07.04.2026 по 23.04.2026 включно.

24.04.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області підготовче засідання у справі № 916/5336/25 призначено на "05" травня 2026 року о 12:00 год.

24.04.2026 прокурор подано до суду заяву (вх. № 14268/26) про долучення доказів до матеріалів справи, відповідно до якої прокурор просив поновити строк для подання доказів та приєднати до матеріалів справи зазначені ним докази.

27.04.2026 від Станіславської сільської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області на офіційну електронну пошту суду знову надійшли тотожні за змістом заяви (вх. № 14538/26, № 14540/26), підписані КЕП представника, якими відповідач-1 просив розглядати справу за наявними матеріалами без участі представника Станіславської сільської військової адміністрації та представника Станіславської сільської ради.

05.05.2026 у підготовчому засіданні по справі № 916/5336/25, з метою надання можливості іншим учасникам справи надати письмову позицію стосовно заяви прокурора про зміну позовних вимог, судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "19" травня 2026 року о 10:00 год., про що відповідачів та третю особу було повідомлено відповідною ухвалою від 05.05.2026, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України

11.05.2026 від Станіславської сільської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області на офіційну електронну пошту суду знову надійшли тотожні за змістом заяви (вх. № 16202/26, № 16204/26), підписані КЕП представника, про розгляд справи за наявними матеріалами без участі представника Станіславської сільської військової адміністрації та представника Станіславської сільської ради.

19.05.2026 Херсонською обласною державною адміністрацією подано до суду додаткові пояснення (вх. № 17254/26) щодо заяви прокурора про зміну позовних вимог, які суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

19.05.2026 у підготовчому засіданні по справі № 916/5336/25, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/5336/25 до судового розгляду по суті на "09" червня 2026 року об 11:20 год., про що відповідачі та третя особа повідомлені ухвалою суду від 20.05.2026, постановленою у відповідності до приписів ст. 120 ГПК України.

09.06.2026, з огляду на неявку представників відповідачів та третьої особи і неможливість звершити розгляд справи по суті, у судовому засіданні по справі № 916/5336/25 судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "23" червня 2026 року о 15:30 год. Ухвалою суду від 10.06.2026, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України, Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, Станіславська сільська військова адміністрація Херсонського району Херсонської області та Станіславська сільська рада повідомлені про дату, місце та час судового розгляду по суті у справі № 916/5336/25.

Судове засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.06.2026 у справі № 916/5336/25 на 23.06.2026 о 15:30 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Цісельського О.В. у період з 22.06.2026 по 23.06.2026 включно у відпустці.

24.06.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області судове засідання у справі № 916/5336/25 призначено на "07" липня 2026 року о 10:20 год.

07.07.2026 від Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до суду надійшли заява (вх. № 23660/26) про припинення повноважень представника та заява (вх. № 23662/26) про участь нового представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Під час розгляду справи по суті прокурор виступив із вступною промовою, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та у судових дебатах просив суд позов задовольнити повністю з підстав, викладених ним у заявах по суті, та підтверджених наданими до матеріалів справи доказами.

Представник Херсонської обласної державної адміністрації під час розгляду справи по суті виступив із вступною промовою, підтримав заявлені прокурором позовні вимоги та у судових дебатах наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях по справі.

Відповідачі - Станіславська сільська військова адміністрація Херсонського району Херсонської області та Станіславська сільська рада про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином шляхом направлення ухвал суду до електронних кабінетів та на адресу електронної пошти, про що свідчать наявні в матеріалах справи відповідні довідки про доставку документів в кабінети електронного суду та про доставку до електронної скриньки, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», проте своїх представників в судові засідання жодного разу не направили, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтували, проте неодноразово зверталися до суду із заявами про розгляд справи за відсутністю їх представників, своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористалися, жодних заперечень проти позову не надали, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Третя особа на стороні відповідачів - Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області про час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином шляхом направлення ухвал суду до електронного кабінету, про що свідчать наявні в матеріалах справи відповідні довідки про доставку документів до кабінету електронного суду, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», проте свого представника в судові засідання жодного разу не направила, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтувала, проти позовних вимог заперечувала з підстав, викладених у її заявах по суті (поясненнях третьої особи), та у задоволенні позову просила відмовити повністю.

Суд зауважує, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа легко знайде інформацію про судову справу. Функціонує Єдиний державний реєстр судових рішень. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема «Електронний кабінет» ЄСІТС. Все безкоштовно і доступно.

Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі та з мінімальними витратами. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідачів та третьої особи, суд вважає, що вказані учасники справи є належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без їх участі.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідачів при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У той же час чергове безпідставне відкладення розгляду справи може призвести до виходу за межі встановлених чинним ГПК України строків розгляду господарських спорів та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

З огляду на те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв`язку з нез`явленням представників відповідачів та третьої особи у судові засідання, неподанням відповідачами відзиву на позовну заяву, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представників відповідачів та третьої особи у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, судом враховано, що в умовах воєнного часу, суди України, продовжують працювати на територіях, де це є можливим, на підставі чого, з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України, які визначають завдання господарського судочинства, з урахуванням норм Закону України «Про правовий режим воєнного стану», приймаючи до уваги обставини даної справи та достатність часу, наданого всім учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по даній справі, суд вважав за доцільне розглядати дану справу в межах розумного строку, створивши учасникам справи умови належного балансу безпеки та можливості ефективної реалізації їх процесуальних прав.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд даної позовної заяви був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В процесі розгляду справи всі подані учасниками справи клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах судових засідань. Судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.

Враховуючи наведене, 07.07.2026 Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті, оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення 17.07.2026 об 11:00 год.

17.07.2026 судом, відповідно до ч.1 ст.219 та ст. 240 ГПК України, в присутності прокурора та представника позивача було проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна (довідки № 465745500 від 25.02.2026, № 472463626 від 13.04.2026) 14.11.2018 зареєстровано право власності Станіславської сільської ради на земельну ділянку площею 39,8522 га, кадастровий номер: 6520388600:03:001:0217, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1697245265203. Підстава внесення запису: рішення державного реєстратора Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Савченко К.М.; індексний номер: 44112972 від 19.11.2018; документи, подані для державної реєстрації: наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області № 132 від 05.06.2018 та акт приймання-передачі нерухомого майна від 06.06.2018, а також рішення Станіславської сільської ради № 188/515 від 19.06.2018 та відомості з ДЗК, серія та номер: 5454455 від 14.11.2018.

В подальшому, як убачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна (довідка № 472463303від 13.04.2026) 09.09.2021 за Станіславською сільською радою зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 34,0522 га, кадастровий номер: 6520388600:03:001:0436, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2455163565203. Підстава внесення запису: рішення державного реєстратора Білозерської селищної ради Херсонської області Герич Н.А.; індексний номер: 60356987 від 14.09.2021; документи, подані для державної реєстрації: Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-ІХ від 28.04.2021.

Згідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, а також відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку внесено відомості до ДЗК про формування земельної ділянки комунальної форми власності сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6520388600:03:001:0508 площею 13,7529 га, що розташована на території Станіславської сільської ради Херсонського району Херсонської області, та 04.02.2022 Відділом 1 Управління у Херсонському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області проведено її державну реєстрацію. Державна реєстрація вказаної земельної ділянки здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 02.02.2022, виготовленої ФОП Бондаренком К.В.

Одночасно встановлено, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 6520388600:03:001:0508 площею 13,7529 га за категорією земель - землі сільськогосподарського призначення, на даний час, не зареєстрована.

Як слідує з матеріалів справи, проект землеустрою розроблений ФОП Бондаренком К.В. на підставі заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 від 29.06.2021 та рішень Станіславської сільської ради №№ 433, 434, 435 від 22.07.2021 щодо відведення земельних ділянок у власність гр. ОСОБА_1 площею 1,8000 га, гр. ОСОБА_2 площею 2,0000 га та гр. ОСОБА_3 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства розташованих за межами населених пунктів на території Широкобалківської сільської ради (Станіславська СТГ) Херсонського р-ну Херсонської області із земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Станіславської сільської територіальної громади, зокрема із масиву земельної ділянки кадастровий номер 6520388600:03:001:0436 (загальною площею 34,0522 га).

З метою отримання картографічних матеріалів із зображенням спірної земельної ділянки до ВО «Укрдержліспроект» та до Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства прокурором було направлено запити № 53-1034вих-25 та № 53-1036вих-25 відповідно від 27.03.2025 про надання інформації щодо розробника матеріалів лісовпорядкування ДП «Олешківське лісове господарство» та щодо підстав і часу віднесення (включення) спірної земельної ділянки або її частини до земель лісогосподарського призначення. Окрім того, прокурор просив надати копії планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування (планшетів), на яких відображено межі земельних ділянок повністю або частково у межах лісового фонду.

Листом № 04/536-25 від 04.04.2025 Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання ВО «Укрдержліспроект» Державного агентства лісових ресурсів України надало фрагмент картографічних матеріалів з нанесеними межами кварталу 85 Білозерського лісництва ДП «Херсонське ЛМГ» за матеріалами лісовпорядкування 2015 року та межами земельної ділянки за наданим кадастровим номером, а також повідомило, що повторне базове лісовпорядкування 2015 року проводилося ВО «Укрдержліспроект» Українською лісовпорядною експедицією, а інформація про підстави віднесення земель лісогосподарського призначення у ВО «Укрдержліспроект» відсутня.

До листа також додано фрагмент картографічних матеріалів з нанесеними межами кварталу 85 Білозерського лісництва ДП «Херсонське ЛМГ» за матеріалами лісовпорядкування 2015 року та згідно з наданими координатами та кадастровим номером, де під № 1 значиться земельна ділянка з кадастровим номером 6520388600:03:001:0508.

У листі від 14.05.2025 за № 01-11/488 Південне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства у відповідь на запит Олешківської окружної прокуратури від 27.03.2025 за №53-1036вих-25 зазначило, що земельна ділянка з кадастровим номером 6520388600:03:001:0508 візуально частково накладається на земельну ділянку кварталу 85 Білозерського лісництва, яка відноситься до земель лісового фонду та перебуває в постійному користуванні ДП «Олешківське лісомисливське господарство», відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2015 року. Орієнтовна площе накладання становить 0,62 га, визначена за допомогою Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України.

Також у листі зазначено, що площа перетину є приблизною, оскільки встановить факт перетину земель лісогосподарського призначення державної власності із вищезазначеною земельною ділянкою та фактичну площу перетину можливо на підставі відповідної документації із землеустрою та/або судової експертизи. В свою чергу, Управління повідомило, що внаслідок військової агресії центральна будівля підприємства, де зберігалась технічна документація, опинилась в окупації і частину документів було втрачено, тому надати в повному обсязі правовстановлюючі документи щодо земельної ділянки лісового фонду Білозерського лісництва ДП «Херсонське ЛМГ», яка накладається на спірну земельну ділянку, неможливо.

До описаного листа додано копію Плану лісонасаджень Білозерського лісництва ДП «Олешківське ЛМГ» (матеріали лісовпорядкування 2015 року) та скріншоти з порталу «Геоінформаційна система управління лісовими ресурсами України».

Окрім того, 27.05.2025 прокурор листом за № 53-1848вих-25 звернувся до Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонської обласної військової адміністрації), в якому просив надати інформацію, зокрема: чи приймалися Херсонською ОДА розпорядження про вилучення або припинення права постійного користування ДП «Олешківське лісомисливське господарство» земельною ділянкою у 85 кварталі Білозерського лісництва, а також щодо зміни її цільового призначення, якщо так то надати їх копії та матеріали, що стали підставою для їх прийняття; повідомити про обізнаність щодо порушення законодавства при вилученні земельної ділянки державного лісового фонду у 85 кварталі Білозерського лісництва ДП «Олешківське лісомисливське господарство», зміни її цільового призначення та подальшої передачі у комунальну власність Станіславській сільській раді та про вжиті заходи для захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

04.06.2025 Херсонська обласна військова адміністрація листом за № 01-01-39-5905/0/25/23 у відповідь на запит прокурора зазначила, що опрацюванням інформації встановлено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення, серед іншого, і площею 13,7529 га з кадастровим номером 6520388600:03:001:0508, сформовані за рахунок земель державної власності лісогосподарського призначення. Враховуючи, норми чинного законодавства, у Херсонської обласної державної адміністрації не було правових підстав для прийняття рішень щодо припинення права ДП «Олешківське лісомисливське господарство» постійного користування земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення шляхом їх вилучення, зміни їх цільового призначення з метою використання для цілей, не пов`язаних із веденням лісового господарства.

Додатково позивач зазначив, що інформація про порушення вимог чинного законодавства в частині недодержання порядку припинення права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення державної власності, зміни їх цільового призначення від землекористувача та органу державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища до адміністрації інформації не надходило, а відтак Херсонська обласна державна (військова) адміністрація не була обізнана про вказані обставини, тому заходи захисту інтересів держави у спірних правовідносинах нею не вживалися.

30.07.2025 прокурор звернувся до Української лісовпорядної експедиції з листом за № 53-2709Вих-25, в якому просив надати копії планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування (планшетів), на яких відображено, зокрема, межі земельних ділянок повністю або частково у межах земель лісового фонду.

Супровідним листом від 08.08.2025 № 04/1137-25 Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання ВО «Укрдержліспроект» Державного агентства лісових ресурсів України у відповідь на вказаний вище запит прокурора надало планшет № 5 та фрагмент картографічних матеріалів з нанесеними межами кварталу 85 Білозерського лісництва ДП «Херсонське ЛМГ» за матеріалами лісовпорядкування 2015 року та межами земельної ділянки за наданим кадастровим номером.

Листом 53-2978вих-25 від 22.08.2025 прокуратура спрямувала запит до Станіславської сільської військової адміністрації, яким просила надати копію рішень про дозвіл на розробку технічної документації та рішення про затвердження технічної документації на спірну земельну ділянку, а також копію технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

На наведений вище запит Станіславська сільська військова адміністрація листом № 2486 від 27.08.2025 повідомила, що: Станіславська сільська рада не ухвалювала щодо земельної ділянки кадастровий номер 6520388600:03:001:0508 площею 13,7529 га рішень про дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою та про її затвердження; в сільській раді немає технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (кадастровий номер 6520388600:03:001:0508 площею 13,7529 га) в натурі (на місцевості), рішень щодо розроблення такої документації не приймалося.

Додатково Станіславська сільська військова адміністрація зазначила, що земельна ділянка кадастровий номер 6520388600:03:001:0508 площею 13,7529 га сформована в лютому 2022 року в результаті поділу ділянки кадастровий номер 6520388600:03:001:0502 (за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства), проекти землеустрою на даний час сільською радою не затверджені. В свою чергу, земельна ділянка із наразі скасованим кадастровим номером 6520388600:03:001:0502 була сформована в результаті неодноразового поділу земельної ділянки кадастровий номер 6520388600:03:001:0217 площею 39,8522 га, яку було передано за наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 05.06.2018 № 132 із державної у комунальну власність Станіславської сільської територіальної громади. При цьому, розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки державної власності кадастровий номер 6520388600:03:001:0217 площею 39,8522 га здійснювалося у 2018 році на замовлення Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (до передачі ділянки у комунальну власність).

На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Олешківська окружна прокуратура листом від 26.11.2025 № 3034вих-25 повідомила Херсонську обласну військову адміністрацію (Херсонську облдержадміністрацію) щодо звернення до Господарського суду Одеської області в її інтересах із цим позовом.

07.04.2026 Херсонська обласна прокуратура звернулась із запитом № 15/1-132вих26 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, яким просив надати детальну інформацію як за відомостями Державного земельного кадастру та на підставі яких землевпорядних документацій відбувся перехід від земельної ділянки з кадастровим номером 6520388600:03:001:0217 до земельної ділянки з кадастровим номером 6520388600:03:001:0508, окремо зазначити про перенесення земельних ділянок в архів.

10.04.2026 Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області листом № 10-21-0.17-1167/2-26 надало прокурору відповідь на його запит, де повідомило, що згідно з відомостями Державного земельного кадастру, земельна ділянка площею 39,8522 га з кадастровим номером 6520388600:03:001:0217 була сформована (зареєстрована) 14.04.2018 на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, розробленої ДП «Центр Державного земельного кадастру» (Херсонська регіональна філія). 30.03.2021 на підставі проекту землеустрою, розробленого ФОП Букіним Сергієм Івановичем, земельну ділянку з кадастровим номером 6520388600:03:001:0217 поділено на дві: 6520388600:03:001:0415 площею 2,0 га (власник - Варук Іван Іванович); 6520388600:03:001:0414 площею 36,0522 га. У зв`язку з поділом кадастровий номер 6520388600:03:001:0217 набув статусу архівного.

Також ГУ Держгеокадастру у Херсонській області зазначило, що 13.04.2021 земельну ділянку з кадастровим номером 6520388600:03:001:0414 поділено (проєкт землеустрою розроблено ФОП Бондаренком Костянтином Васильовичем) на: 6520388600:03:001:0437 площею 2,0 га (власник - ОСОБА_4); 6520388600:03:001:0436 площею 34,0522 га. В свою чергу, 23.12.2021 земельну ділянку 6520388600:03:001:0436 поділено (проєкт землеустрою розроблено ФОП Ларіною Світланою Миколаївною) на: 6520388600:03:001:0488 площею 2,0 га (власник - Бурдюг Юрій Олегович); 6520388600:03:001:0489 площею 32,0522 га, а кадастровий номер 6520388600:03:001:0436 набув статусу архівного.

В подальшому, внаслідок неодноразового поділу наведених вище земельних ділянок, була сформована земельна ділянка 6520388600:03:001:0502 площею 22,5506 га, яка, в свою чергу, 04.02.2022 поділена (проєкт землеустрою розроблено ФОП Бондаренком Костянтином Васильовичем) на 5 земельних ділянок, зокрема і з кадастровим номером 6520388600:03:001:0508 площею 13,7529 га. Таким чином, як повідомило ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, земельна ділянка з кадастровим номером 6520388600:03:001:0508 утворена внаслідок послідовного поділу первісної земельної ділянки з кадастровим номером 6520388600:03:001:0217.

Окрім того, Станіславська сільська військова адміністрація Херсонського району Херсонської області, на запит прокурора № 15/1-139вих26 від 13.04.2026, листом № 2000 від 21.04.2026 повідомила, що земельна ділянка кадастровий номер 6520388600:03:001:0508 площею 13,7529 га утворена шляхом послідовного поділу первісної земельної ділянки кадастровий номер 6520388600:03:001:0217 площею 39,8522 га, яку було передано за наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 05.06.2018 № 132 із державної у комунальну власність Станіславської сільської територіальної громади. Також, адміністрація повідомила, що розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки державної власності кадастровий 6520388600:03:001:0217 площею 39,8522 га здійснювалося у 2018 році на замовлення Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (до передачі ділянки у комунальну власність).

При цьому, відповідач-1 зазначив, що право власності Станіславської сільської територіальної громади на земельну ділянку 6520388600:03:001:0436 площею 34,0522 га, утворену в результаті поділу земельної ділянки 6520388600:03:001:0414 площею 36,0522 га (яка, у свою чергу, була утворена шляхом поділу земельної ділянки кадастровий 6520388600:03:001:0217 площею 38,0521 га, попередньо утвореної 22.10.2019 (шляхом внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру щодо координат поворотних точок меж земельної ділянки, внаслідок чого було зменшено на 1,8001 га площу первісної земельної ділянки кадастровий 6520388600:03:001:0217 площею 39,8522 га) зареєстровано на підставі поданих документів: заяви до державного реєстратора, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у відповідності до абзацу 1 пункту 6, пункту 12, абзацу 1 пункту 40, підпункту 1 пункту 54 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127). На момент державної реєстрації права власності на земельну ділянку 6520388600:03:001:0436 площею 34,0522 га, земельна ділянка 6520388600:03:001:0217 в Державному земельному кадастрі набула статусу архівної.

З вказаного листа також убачається, що сільська рада не зверталася з окремою заявою до державного реєстратора про припинення реєстрації права комунальної власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельні ділянки з кадастровими номерами 6520388600:03:001:0217, 6520388600:03:001:0436, оскільки Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, не передбачено подання такої заяви для державної реєстрації права власності у зв`язку з поділом, виділом частки або об`єднанням земельної ділянки.

Прокурор, вважаючи, що відповідачами та третьою особою були допущені порушення чинного законодавства при розпорядженні земельними ділянками державної власності, внаслідок чого з державного лісового фонду та постійного користування ДП «Олешківське лісомисливське господарство» вибула земельна ділянка лісогосподарського призначення, що Херсонська ОВА не вжила відповідних заходів щодо повернення незаконно вилучених земель лісового фонду до власності держави, звернувся до Господарського суду для захистів інтересів держави з відповідним позовом.

5. Норми права, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення та висновки суду за результатами вирішення спору.

Щодо підстав звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонської обласної військової адміністрації).

Відповідно до статті 131-1 Конституції України, на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно до частин 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок щодо підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором, визначивши, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх на обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Так, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувань порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Узагальнюючи наведені у постанові від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 висновки щодо застосування норм права, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що: 1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави; 2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

Так, відповідно до статтей 13 та 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За приписами ч. 5 ст. 122 ЗК України Херсонська обласна державна адміністрація є розпорядником земельних ділянок державної власності, що розташовані за межами населеного пункту.

Незаконне вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення та їх подальша передача у користування суб`єкту господарювання порушують інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів, оскільки унеможливлюють реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних і лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Як вказав прокурор, повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно переданої приватній особі в користування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельних ділянок належністю їх до земель лісогосподарського призначення.

Враховуючи викладене, Херсонська обласна державна адміністрація має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель державного лісового фонду, однак, як зауважив прокурор, заходів до усунення порушень законодавства дотепер не вжито.

Як вбачається з матеріалів справи, ще 27.05.2025 прокурор листом за № 531848вих-25 звернувся до Херсонської обласної державної адміністрації (Херсонської обласної військової адміністрації), в якому просив надати інформацію, зокрема: чи приймалися Херсонською ОДА розпорядження про вилучення або припинення права постійного користування ДП «Олешківське лісомисливське господарство» спірною земельною ділянкою, а також щодо зміни її цільового призначення, якщо так то надати їх копії та матеріали, що стали підставою для їх прийняття; повідомити про обізнаність щодо порушення законодавства при вилученні земельної ділянки державного лісового фонду, зміни її цільового призначення та подальшої передачі у комунальну власність Станіславській сільській раді та про вжиті заходи для захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

04.06.2025 Херсонська обласна військова адміністрація листом за № 01-01-39-5905/0/25/23 у відповідь на запит прокурора зазначила, що заходи контролю нею не вживались в силу неможливості їх проведення та про відсутність у Херсонської ОДА підстав для прийняття рішень щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою лісогосподарського призначення державної власності, в тому числі шляхом її вилучення та зміну її цільового призначення. А також про те, що з урахуванням визначеного у листі, заходи інтересів держави у спірних правовідносинах, у тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом, адміністрацією не вживались.

У подальшому, на виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Олешківська окружна прокуратура листом від 26.11.2025 № 53-3934вих-25 повідомила Херсонську обласну військову адміністрацію (Херсонську облдержадміністрацію) щодо звернення до Господарського суду Одеської області в її інтересах із цим позовом.

Таким чином, з огляду вказані обставини та наведені норми законодавства, в даному випадку існують достатні підстави вважати наявність бездіяльності зі сторони позивача та застосування представницьких повноважень прокурора з метою захисту інтересів держави.

Також слід зазначити, що з моменту звернення прокурора до компетентного органу та надання ним прокурору відповіді до моменту подання позову минуло достатньо часу, що також свідчить про те, що прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», що в свою чергу означає про наявність підстав в даному випадку для представництва прокурором інтересів держави в суді.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави, а наявність або відсутність порушених прав позивача має встановлюватися судом під час розгляду справи по суті.

Щодо суті спору і позовних вимог прокурора суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).

Згідно зі статтею 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ст. 57 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (ч. 5 ст. 122 ЗК України).

Частиною 2 ст. 1 Лісового кодексу України вказано, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 5 Лісового кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Статтею 7 Лісового кодексу України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно до ст. 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Згідно з п. 4 ст. 31 ЛК України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

У відповідності з п. 5 Розділу VІІІ «Прикінцеві положення» ЛК України до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, що до набрання чинності цим Кодексом передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

За ст. 45 ЛК України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

У відповідності зі ст. 48 ЛК України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 13.06.2018 у справі № 278/1735/15-ц.

Як встановлено судом, на підтвердження віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення державної власності прокурором були надані копію Плану лісонасаджень Білозеського лісництва ДП «Олешківське ЛМГ» (матеріали лісовпорядкування 2015 року) та викопіювання з Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України, з яких вбачається, що земельна ділянка площею 13,7529 га з кадастровим номером 6520388600:03:001:0508 частково накладається на земельну ділянку кварталу 85 Білозерського лісництва, яка відноситься до земель лісового фонду та перебуває в постійному користуванні ДП «Олешківське лісомисливське господарство». Орієнтовна площа накладення становить 0,62 га.

Прокурором також надано суду фрагмент картографічних матеріалів з нанесеними межами кварталу 85 Білозерського лісництва ДП «Херсонське ЛМГ», правонаступником якого наразі є ДП «Олешківське ЛМГ», за матеріалами лісовпорядкування 2015 року та межами земельної ділянки згідно з кадастровим номером 6520388600:03:001:0508 та схему розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6520388600:03:001:0508 відносно кварталу 85 Білозерського лісництва ДП «Олешківське лісове господарство» та Планшет №5 Білозерського лісництва ДІІ «Олешківське лісове господарство», з яких також вбачається, що співставлення топографо-геодезичних та картографічних даних про земельні ділянки лісогосподарського призначення та спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення вказує, що земельна ділянка з кадастровим номером 6520388600:03:001:0508 площею 13,7529 га частково накладається на землі кварталу 85 Білозерського лісництва ДП «Херсонське ЛМГ», яке реорганізовано в ДП «Олешківське лісомисливське господарство».

Листом від 14.05.2025 Південне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства також повідомило, що земельна ділянка з кадастровим номером 6520388600:03:001:0508 візуально частково накладається на земельну ділянку кварталу 85 Білозерського лісництва, яка відноситься до земель лісового фонду та перебуває в постійному користуванні ДП «Олешківське лісомисливське господарство», відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2015 року. Орієнтовна площа накладання становить 0,62 га, визначена за допомогою Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України.

Управління також повідомило, що внаслідок військової агресії РФ у 2022 році центральна будівля підприємства, де зберігалась технічна документація, опинилась в окупації і частину документів було втрачено. Тому, надати в повному обсязі правовстановлюючі документи щодо земельної ділянки лісового фонду Білозерського лісництва ДП «Олешківське лісомисливське господарство», яка накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 6520388600:03:001:0508 неможливо.

Таким чином, суд доходить висновку про те, прокурором належними та допустимими доказами доведено факт того, що земельна ділянка з кадастровим номером 6520388600:03:001:0508 площею 13,7529 га частково накладається на землі кварталу 85 Білозерського лісництва ДП «Олешківське лісомисливське господарство» (площа перетину становить 0,62 га), з огляду на що ДП «Олешківське лісомисливське господарство» (як правонаступник ДП «Херсонське ЛМГ») є законним користувачем земель лісогосподарського призначення, до складу яких входить у тому числі частина земельної ділянки площею 13,7529 га з кадастровим номером 6520388600:03:001:0508, передана у комунальну власність Станіславській сільській раді.

Водночас, судом встановлено та відповідачами не спростовано, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6520388600:03:001:0508 утворена внаслідок поділу та переформування попередніх земельних ділянок, зокрема, первісної земельної ділянки площею 39,8522 га з кадастровим номером 6520388600:03:001:0217, яку було передано за наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 05.06.2018 № 132 із державної у комунальну власність Станіславської сільської територіальної громади, а у подальшому, земельної ділянки з кадастровим номером 6520388600:03:001:0436 площею 34,0522 га, яка в свою чергу, також була утворена внаслідок поділу первісної земельної з кадастровим номером 6520388600:03:001:0217.

Отже, в силу положень ст. ст. 19, 55, 84 ЗК України та ст. 5 ЛК України спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовуються для ведення лісового господарства у порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Відповідно до вимог статей 57, 59 ЛК України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Переведення земельних лісових ділянок до нелісових земель у цілях, пов`язаних з веденням лісового господарства, здійснюється без їх вилучення у постійного лісокористувача з дозволу органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Порядок вилучення земельних ділянок врегульовано ст. 149 ЗК України, відповідно до якої на час виникнення спірних відносин земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, могли вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим кодексом

Частинами другою та дев`ятою статті 149 ЗК України встановлено, що вилучення земельних ділянок, провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад, відповідно до їх повноважень.

Кабінет Міністрів України, зокрема, вилучав земельні ділянки державної власності, які перебували у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для не лісогосподарських потреб.

Оскільки спірна ділянка знаходиться на землях лісогосподарського призначення, є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду (Постанова Великої Палати Верховного Суду України від 14.11.2018 № 183/1617/16).

Згідно із пунктом 5 статті 27 ЛК України Кабінет Міністрів у сфері лісових відносин передає у власність, надає у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності.

З аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що землі лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державних лісогосподарських підприємств, належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій.

Враховуючи викладене, правом приймати рішення щодо розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення наділені обласні державні адміністрації.

Згідно з підпунктами а) та в) п. 24 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 28.04.2021 № 1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин») землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

- що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

- природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення.

Отже під час складання технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Станіславської сільської ради Херсонського району Херсонської області допущено включення в склад земельної ділянки із сільськогосподарським призначенням, земельної ділянки лісогосподарського призначення державної власності, що перебуває в постійному користуванні ДП «Олешківське лісомисливське господарство», що свідчить про те, що спірна земельна ділянка сформована при інвентаризації земель з порушенням вимог законодавства.

Через неврахування матеріалів лісовпорядкування під час проведення робіт щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, безпідставно змінено категорію земель та протиправно зареєстровано як власність територіальної громади спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення державної власності.

Отже, первісно вилучена ГУ ДГК у Херсонській області з державного лісового фонду земельна ділянка, частина якої на момент її передачі у комунальну власність та на теперішній час належить до земель державної власності лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП «Олешківське лісомисливське господарство», належить до земель державного лісового фонду, розпорядження якими на час її передачі у комунальну власність мала здійснювати Херсонська обласна державна адміністрація.

Окрім того, суд зазначає, що в силу приписів чинного законодавства України, вилучення для нелісогосподарських потреб спірної земельної ділянки державної власності, яка відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП «Олешківське лісомисливське господарство» й передання її у власність для нелісогосподарських потреб належить виключно до повноважень Кабінету Міністрів України.

Відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки волевиявлення (рішення) повноважного органу державної влади означає, що держава як власник, не виявляла волю на вилучення та передачу у користування земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Станіславської сільської ради Білозерського району Херсонської області Савченко К.М. 19.11.2018 прийнято рішення №44112972 про державну реєстрацію права власності земельної ділянки площею 39,8522 га з кадастровим номером 6520388600:03:001:0217 та за Станіславською сільською радою зареєстровано право комунальної власності на вказану земельну ділянку. Підстава для реєстрації права власності - наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області № 132 від 05.06.2018 та акт приймання-передачі нерухомого майна від 06.06.2018, рішення Станіславської сільської ради № 188/515 від 19.06.2018 та відомості з ДЗК, серія та номер: 5454455 від 14.11.2018.

14.09.2021 державним реєстратором Білозерської селищної ради Херсонської області Герич Н.А. прийнято рішення № 60356987 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а 09.09.2021 проведено державну реєстрацію права комунальної власності Станіславської сільської ради на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 34,0522 га, кадастровий номер: 6520388600:03:001:0436, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2455163565203.

Документи, подані для державної реєстрації: Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-ІХ від 28.04.2021.

Згідно інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, а також відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку внесено відомості до ДЗК про формування земельної ділянки комунальної форми власності сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6520388600:03:001:0508 площею 13,7529 га, що розташована на території Станіславської сільської ради Херсонського району Херсонської області, та 04.02.2022 Відділом 1 Управління у Херсонському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області проведено її державну реєстрацію. Державна реєстрація вказаної земельної ділянки здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 02.02.2022, виготовленої ФОП Бондаренком К.В.

Так, внаслідок державної реєстрації вказаних земельних ділянок та послідовного переходу їх у комунальну власність фактично припинено право постійного користування ДП «Олешківське лісомисливське господарство» земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6520388600:03:001:0508, змінено її цільове призначення із земель лісогосподарського на сільськогосподарське призначення та форму власності з державної на комунальну, чим порушено вимоги ст. ст. 20, 83, 122, 141, 142, 149, п. 24 Перехідних положень ЗК України.

Згідно зі статтею 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Відповідно до частин другої, третьої цієї ж статті землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Відповідно до частини першої статті 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Аналіз наведених правових норм підтверджує, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою цивільного права.

При цьому, суд, враховуючи положення п.4 ст.236 ГПК України, звертається до правових висновків, викладених у постанові КГС ВС від 22.05.2024 по справі № 916/1750/22, та зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 143), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 07.04.2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46).

У пункті 64 постанови від 30.05.2018 у справі № 923/466/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок: «Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування. На підставі оскаржуваного рішення селищної ради було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, отже, вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав можуть бути предметом розгляду в господарських судах».

Наведений висновок є застосовним і до правовідносин, у яких земельна ділянка протиправно передана органами Держгеокадастру з державної власності у комунальну власність територіальної громади, якщо не відбулося її подальше відчуження.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні за змістом висновки наведені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16).

Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98)".

Спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного прокурором способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Згідно ч. ч. 1, 3, 4 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, тобто визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Тобто, державна реєстрація земельної ділянки полягає у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про її формування та присвоєння їй кадастрового номера.

Кадастровий номер є ідентифікатором земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, присвоюється їй при здійсненні державної реєстрації та скасовується у разі скасування такої державної реєстрації земельної ділянки (ч. ч. 1, 2, 6 ст. 16, ч. 9 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку, у тому числі щодо її цільового призначення (категорія земель, вид використання в межах певної категорії земель) та обмежень у її використанні. Однак, у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки Поземельна книга на неї закривається (ст. 15, ч. 1 ст. 24, ч. ч. 2, 4 ст. 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

В частині 13 ст. 79-1 ЗК України, ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, передбачено вичерпний перелік підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Зокрема, земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, поміж іншого, у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

При цьому, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки.

Відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора, відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи, зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.

Разом з тим, державна реєстрація речових прав на земельні ділянки, відповідно до ч. 10 ст. 79-1 ЗК України, здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. ст. 125, 126 ЗК України).

Між тим, судом встановлено, що попри припинення існування земельних ділянок з кадастровим номером 6520388600:03:001:0217 площею 39,8522 га та з кадастровим номером 6520388600:03:001:0436 площею 34,0522 га як самостійних об`єктів Державного земельного кадастру та як об`єктів цивільних прав унаслідок їх поділу, записи про речові права, які виникли щодо цих ділянок на попередніх стадіях формування земельного масиву, залишаються юридично значущими для встановлення послідовності вибуття спірних земель із власності та формування похідних об`єктів.

Відтак, суд погоджується із доводами прокурора, що у межах спірних правовідносин порушення інтересів держави полягає не лише у факті існування кінцевого об`єкта нерухомого майна, але й у сукупності послідовних реєстраційних дій, унаслідок яких земельна ділянка зазначала поділу, переформування та подальшого обігу з порушенням вимог законодавства.

З урахуванням обставин, з якими прокурор пов`язує порушення прав та інтересів держави (наявність державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку), скасування рішень уповноваженого органу, як підстав виникнення та існування права комунальної власності і внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, призведе до усунення порушення прав держави на землі лісогосподарського призначення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однією із підстав проведення державної реєстрації права власності є судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку.

У разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному реєстрі прав закриваються розділ та реєстраційна справа щодо цього об`єкта нерухомого майна, які не підлягають поновленню, а присвоєний йому реєстраційний номер скасовується (ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Приписами абзаців 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, то відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника - державу.

Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Таким чином, єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації.

У зв`язку з наведеним, за конкретних встановлених судом обставин цієї справи та за умови, що державна реєстрація речових прав Ради на вказані земельні ділянки має бути скасована судом, що має наслідком припинення відповідних речових прав на відповідну земельну ділянку, одночасне скасування і державної реєстрації такої земельної ділянки поновить права законного розпорядника спірної землі.

При цьому, вимога про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки правильно пред`явлена в межах негаторного позову, про що свідчить зміст постанов Верховного Суду від 22.05.2024 по справам №916/1749/22 та №916/1750/22.

Таким чином, з метою реального поновлення інтересів держави у спірних правовідносинах доцільним є обрання способу захисту порушеного права шляхом скасування рішень державного реєстратора та припинення права власності відповідача на земельні ділянки шляхом скасування державної реєстрації.

Відтак, з урахуванням наведених положень законодавства, оскільки державна реєстрація прав має похідний характер від правових підстав набуття такого права, а законність відповідної реєстраційної дії безпосередньо залежить від правомірності формування об`єкта нерухомого майна та дотримання встановленого порядку його набуття, суд доходить висновку про те, що рішення державного реєстратора Станіславської сільської ради Білозерського району Савченко К.М., індексний номер рішення 44112972 від 19.11.2018 та проведена 14.11.2018 на його підставі державна реєстрація права комунальної власності Станіславської сільської ради на відповідну земельну ділянку площею 39,8522 га кадастровий номер 6520388600:03:001:0217, а також рішення державного реєстратора Білозерської селищної ради Герич Н.А., індексний номер рішення 60356987 від 14.09.2021, та проведена 09.09.2021 на його підставі державна реєстрація права власності на земельну ділянку площею 34,0522 га кадастровий номер 6520388600:03:001:0436 за Станіславською сільською радою, є протиправними, а тому підлягають скасуванню, у зв`язку з чим позовні вимоги прокурора у цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про усунення перешкод шляхом скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі суд враховує наступне.

Згідно із ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Власник може вимагати усунення порушення його права власності на об`єкти, зокрема оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, припиняючи право власності на землю, скасовуючи державну реєстрацію об`єктів, як об`єктів цивільних прав, або вимагаючи повернути такі об`єкти.

Потрібно зауважити, що особа не може набути статусу добросовісного володільця земельної ділянки у складі земель з особливим правовим режимом без належного дозволу уповноваженого на те органу, оскільки в силу зовнішніх, об`єктивних обставин, явних і видимих природних ознак земельної ділянки така особа, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про це, зважаючи на презумпцію знання закону.

Разом із тим, перебування земельної ділянки на законних підставах у володінні особи обумовлює обов`язковість використання цієї ділянки за цільовим призначенням. Таке володіння землею визнається законним, оскільки воно має певну правову основу (титул). Відтак, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є незаконним, тому не може визнаватися титульним володінням.

Усунення перешкод Херсонській обласній державній адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки.

Таким чином, з урахуванням вже встановлених судом обставин, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог прокурора у цій частині та необхідність усунути перешкоди у здійсненні Херсонською обласною державною адміністрацією права власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 13,7529 га з кадастровим номером 6520388600:03:001:0508.

Згідно із п.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачами не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим суд приходить до висновку що позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню повністю.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати по справі відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на Станіславську сільську раду.

Приймаючи до уваги, що за спірними заявленими позовними вимогами компетентним органом є Станіславська сільська рада, тоді як Станіславська сільська військова адміністрація Херсонського району Херсонської області виконує свої повноваження відповідно ст. 4, 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та була утворена Указом Президента України № 658/2022 від 19.09.2022, суд вважає за можливе не покладати відшкодування судових витрат у даній справі на Станіславську сільську військову адміністрацію Херсонського району Херсонської області.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Скасувати рішення державного реєстратора Станіславської сільської ради Білозерського району Савченко К.М., індексний номер рішення 44112972 від 19.11.2018, та проведену 14.11.2018 на його підставі державну реєстрацію права власності за Станіславською сільською радою (75051, Херсонська обл., Херсонський р-н, с. Станіслав, вул. Свободи, № 15, код ЄДРПОУ 04401492) на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 39,8522 га кадастровий номер 6520388600:03:001:0217, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1697245265203.

3. Скасувати рішення державного реєстратора Білозерської селищної ради Герич Н.А., індексний номер рішення 60356987 від 14.09.2021, та проведену 09.09.2021 на його підставі державну реєстрацію права власності за Станіславською сільською радою (75051, Херсонська обл., Херсонський р-н, с. Станіслав, вул. Свободи, № 15, код ЄДРПОУ 04401492) на об`єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 34,0522 га кадастровий номер 6520388600:03:001:0436, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2455163565203;

4. Усунути перешкоди у здійсненні Херсонською обласною державною адміністрацією (73003, м. Херсон, площа Свободи, № 1, код ЄДРПОУ 00022645) права власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 13,7529 га з кадастровим номером 6520388600:03:001:0508.

5. Стягнути зі Станіславської сільської ради (75051, Херсонська обл., Херсонський р-н, с. Станіслав, вул. Свободи, № 15, код ЄДРПОУ 04401492) на користь Херсонської обласної прокуратури (73003, м. Херсон, вул. Михайлівська, № 33, код ЄДРПОУ 04851120) судовий збір у сумі 7 267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Накази видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повне рішення складено 27 липня 2026 р.

Суддя О.В. Цісельський