Рішення № 138536172, 13.07.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2026 Справа № 914/312/26

Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., при секретарі судового засідання Переймі Х.О., розглянувши матеріали справи

за позовом:Фермерського господарства Голуб Романа Васильовича, с.Бориничі, Львівська областьдо відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Генетиксервіс», с.Бориничі, Львівська областьпро:стягнення 3 742 932,07 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Козій І.Ю. - адвокат;

від відповідача: Ориник А.Р. - адвокат.

Хід справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Фермерського господарства Голуб Романа Васильовича, с.Бориничі, Львівська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Генетиксервіс», с.Бориничі, Львівська область про стягнення 3 742 932,07 грн.

Матеріалам присвоєно єдиний унікальний номер справи 914/312/26 та передано на розгляд судді Мазовіти А.Б.

Ухвалою суду від 11.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 02.03.2026.

Хід розгляду справи відображено в попередніх ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Ухвалою від 27.04.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 11.05.2026.

В наступних судових засіданнях в подальшому оголошувалась перерва.

02.07.2026 суд в порядку ч. 1 ст. 219 Господарського процесуального кодексу України перейшов на стадію ухвалення рішення та призначив його проголошення на 13.07.2026.

Процесуальні документи в даній справі направлялись позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів в підсистемі «Електронний суд» та є врученими. Відповідні докази повідомлення учасників справи містяться в матеріалах справи.

Також, всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними та загальнодоступними для безоплатного перегляду згідно Закону України «Про доступ до судових рішень».

У судовому засіданні 13.07.2026 суд заслухав представника позивача, який надав пояснення по суті спору, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та відповідача, який також надав пояснення та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Матеріали справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, та надано достатньо часу для надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення учасників справи про здійснення її розгляду.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі укладеного із відповідачем у спрощений спосіб договору купівлі-продажу великої рогатої худоби в період 01.01.2019 - 31.12.2022 відповідач отримав від позивача грошові кошти в сумі 6 875 506,75 грн., але в повному обсязі поставку здійснив тільки на суму 1 001 100,00 грн., у зв`язку з чим позивач просить на підставі ст. 665, ч. 3 ст. 651, ч. 2 ст. 693 ЦК України стягнути з відповідача залишок сплачених йому коштів за недопоставлену продукцію.

Під час розгляду справи позивач також зазначав, що якщо відповідач наполягає на тому, що по акту приймання-передачі ТМЦ від 13.10.2022 він передав ТМЦ на суму 2 325 394,56 грн., тоді він не буде заперечувати щодо цих обставин та готовий укласти протокол зарахування зустрічних взаємних грошових вимог, за яким вартість цих ТМЦ буде зарахована в рахунок погашення боргу відповідача.

Відповідач в повному обсязі не визнає заявлені позовні вимоги, вважає їх видуманими, безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, з таких причин:

- окрім великої рогатої худоби здійснювалась поставка товарів, а саме: силосу, сіна та сінажу, за які отримувалась оплата;

- заявлена позивачем сума є дебіторською заборгованістю та мала б бути відображена у відповідній графі балансу ФГ «Голуб Р.В.» станом на 2020 рік, чи навіть станом на 2022 рік;

- позивач не наводить інформацію про взаємовідносини до 2019 року, які існували;

- станом на 01.01.2019 дебіторська заборгованість ФГ «Голуба Р.В.» перед ТОВ «Генетиксервіс» становила 1 953 098,00 грн. та залишалася непогашеною, що підтверджується відомостями фінансових звітів суб`єкта малого підприємництва за вказані періоди;

- при покликанні стороною позивача на проведення оплати за договором, отримання чи передача ТМЦ, в подальшому заперечення отримання товару не мають місця;

- стверджуючи про наявність переплати коштів до 2024 року жодних позовів позивачем не пред`являлось;

- у зв`язку з фактичним усуненням ОСОБА_1 від обов`язків директора, було проведено інвентаризацію та виявлено відсутність майна товариства на загальну суму 2 325 394,56 грн. За даними обставини відкрито певні кримінальні провадження;

- позивач прямо підтвердив, що сума позову в розмірі 3 742 932,07 грн. не відповідає дійсності. Заявляючи про готовність зменшити вимогу на 2 325 394,56 грн. позивач де-факто визнає, що господарська операція з передачі ТМЦ відбулась, а його розрахунок позовних вимог є навмисно викривленим. Це є грубим порушенням принципу добросовісності та свідчить про відсутність у позивача належного обґрунтування заявленої до стягнення суми.

Наприкінці розгляду справи позивачем подано додаткові пояснення, в яких останній надав суду оновлений розрахунок заявлених вимог, згідно якого актуальна сума боргу складає 2 755 702,07 грн. Позивач пояснює це тим, що платежі за поставку поросят в даний розрахунок боргу не повинні враховуватись, оскільки дані зобов`язання не охоплюються договором № 11/1 від 18.11.2019.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

Відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Генетиксервіс» в редакції, затвердженій протоколом зборів від 22.06.2010, одним із учасників товариства є ОСОБА_1.

Згідно із інформацією із Витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, долученого позивачем до позовної заяви, та як вказано у позовній заяві, відповідно до протоколу зборів учасників ТзОВ «Генетиксервіс» від 08.11.2011, ОСОБА_1 (що є одночасно засновником ФГ «Голуб Р.В.) призначений з 08.11.2011 директором ТзОВ «Генетиксервіс».

Відповідно до протоколу № 2 від 30.11.2023 зборів членів ФГ Голуб Р.В., заяву ОСОБА_1 про вихід з членів господарства задоволено, вирішено вважати ОСОБА_1 таким, що вибув з числа членів Господарства, передано частку складеного капіталу та майна Господарства ОСОБА_1 члену господарства ОСОБА_2 , припинено повноваження ОСОБА_1 як голови господарства 30.11.2023, передавши ці повноваження члену Господарства ОСОБА_2 з 01.12.2023.

Відповідно до інформації з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником Фермерського господарства Голуб Романа Васильовича є ОСОБА_2 .

Між позивачем та відповідачем існують договірні зобов`язання на підставі договору № 11/1 від 18.11.2019, який був укладений у спрощений спосіб.

Факт укладання договору № 11/1 від 18.11.2019 був встановлений Господарським судом Львівської області (суддя Петрашко М.М.) під час розгляду справи № 914/1937/24 за позовом Фермерського господарства Голуб Романа Васильовича до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Генетиксервіс» про стягнення 1210807,50 грн., за результатом розгляду якої ухвалено рішення від 06.03.2025, яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Верховний Суд у постанові у справі № 908/1090/18 від 15.10.2019 року зазначив про те, що згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Дійсно, преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Відтак, обставини, встановлені рішенням Господарського суду Львівської області від 06.03.2025 у справі № 914/1937/24, що набрало законної сили, не підлягають доказуванню у справі що розглядається.

Посилаючись на долучені до позовної заяви банківські виписки, позивач зазначає, що в період 01.01.2021 - 31.12.2022 здійснив оплати на користь відповідача на загальну суму 6 875 506,75 грн. (призначення платежу: 3 286 250,00 грн. - «Оплата за товар згідно договору № 11/1 від 18.11.2019», 3 589 256,75 грн. - «Оплата за ВРХ згідно договору № 11/1 від 18.11.2019»).

За узгодженою з позивачем домовленістю відповідачем в період 28.02.2020 - 15.08.2022 здійснено поставку за договором № 11/1 від 18.11.2019 товару (сінаж, силос) на загальну суму 1 988 330,00 грн., а також ВРХ на загальну суму 2 131 474,68 грн., що підтверджується наступними первинними документами:

щодо поставок товару (сінаж, силос):

накладна № 4 від 28.02.2020 на суму 349 581,00 грн. (товарно-транспортні накладні № 4/1 від 28.02.2020, № 4/2 від 28.02.2020, № 4/3 від 28.02.2020, № 4/4 від 28.02.2020, № 4/5 від 28.02.2020, № 4/6 від 28.02.2020, № 4/7 від 28.02.2020, № 4/8 від 28.02.2020, № 4/9 від 28.02.2020, № 4/10 від 28.02.2020, № 4/11 від 28.02.2020, № 4/12 від 28.02.2020, № 4/13 від 28.02.2020, № 4/15 від 28.02.2020, № 4/16 від 28.02.2020, № 4/17 від 28.02.2020);

накладна № 4 від 30.09.2020 на суму 57 000,00 грн. (товарно-транспортні накладні № 4/1 від 30.09.2020, № 4/2 від 30.09.2020, № 4/3 від 30.09.2020, № 4/4 від 30.09.2020);

накладна № 2 від 10.10.2020 на суму 75 000,00 грн. (товарно-транспортні накладні № 2/1 від 10.10.2020, № 2/2 від 10.10.2020, № 2/3 від 10.10.2020, № 2/4 від 10.10.2020, № 2/5 від 10.10.2020);

накладна № 4 від 20.10.2020 на суму 75 000,00 грн. (товарно-транспортні накладні № 4/1 від 20.10.2020, № 4/2 від 20.10.2020, № 4/3 від 20.10.2020, № 4/4 від 20.10.2020, № 4/5 від 20.10.2020);

накладна № 3 від 12.11.2020 на суму 75 000,00 грн. (товарно-транспортні накладні № 3/1 від 12.11.2020, № 3/2 від 12.11.2020, № 3/3 від 12.11.2020, № від 12.11.2020, № 3/5 від 12.11.2020);

накладна № 6 від 30.11.2020 на суму 75 000,00грн. (товарно-транспортні накладні № 6/1 від 30.11.2020, № 6/2 від 30.11.2020, № 6/3 від 30.11.2020, № 6/4 від 30.11.2020, № 6/5 від 30.11.2020);

накладна № 2 від 15.12.2020 на суму 75 000,00 грн. (товарно-транспортні накладні № 2/1 від 15.12.2020, № 2/2 від 15.12.2020, № 2/3 від 15.12.2020, № 2/4 від 15.12.2020, № 2/5 від 15.12.2020, № 2/6 від 15.12.2020);

накладна № 4 від 22.12.2020 на суму 75 000,00 грн. (товарно-транспортні накладні № 4/1 від 22.12.2020, № 4/2 від 22.12.2020, № 4/3 від 22.12.2020, № 4/4 від 22.12.2020, № 4/5 від 22.12.2020);

накладна № 2 від 15.03.2021 на суму 150 000,00 грн. (товарно-транспортні накладні № 2/1 від 15.03.2021, № 2/2 від 15.03.2021, № 2/3 від 15.03.2021, № 2/4 від 15.03.2021, № 2/5 від 15.03.2021, № 2/6 від 15.03.2021, № 2/7 від 15.03.2021, № 2/8 від 15.03.2021, № 2/9 від 15.03.2021, № 2/10 від 15.03.2021, № 2/11 від 15.03.2021, № 2/12 від 15.03.2021);

накладна № 2 від 06.07.2022 на суму 35 000,00 грн. (товарно-транспортна накладна № 2/1 від 06.07.2022);

накладна № 3 від 07.07.2022 на суму 91 000,00 грн. (товарно-транспортні накладні № 3/1 від 07.07.2022, № 3/2 від 07.07.2022);

накладна № 4 від 08.07.2022 на суму 99 400,00 грн. (товарно-транспортні накладні № 4/1 від 08.07.2022, № 4/2 від 08.07.2022, № 4/3 від 08.07.2022);

накладна № 7 від 11.07.2022 на суму 96 600,00 грн. (товарно-транспортні накладні № 7/1 від 11.07.2022, № 7/2 від 11.07.2022, № 7/3 від 11.07.2022);

накладна № 8 від 12.07.2022 на суму 99 750,00 грн. (товарно-транспортні накладні № 8/1 від 12.07.2022,№ 8/2 від 12.07.2022, № 8/3 від 12.07.2022);

накладна № 10 від 13.07.2022 на суму 175 000,00 грн. (товарно-транспортні накладні № 10/1 від 13.07.2022, № 10/2 від 13.07.2022, № 10/3 від 13.07.2022, № 10/4 від 13.07.2022, № 10/5 від 13.07.2022);

накладна № 14 від 14.07.2022 на суму 192 499,99 грн. (товарно-транспортні накладні № 14/1 від 14.07.2022, № 14/2 від 14.07.2022, № 14/3 від 14.07.2022, № 14/4 від 14.07.2022, № 14/5 від 14.07.2022);

товарно-транспортні накладні за накладною № 3 від 15.08.2022 на суму 192 500,00 грн. (№ 3/1 від 15.08.2022, № 3/2 від 15.08.2022, № 3/3 від 15.08.2022, № 3/4 від 15.08.2022, № 3/5 від 15.08.2022, № 3/6 від 15.08.2022)

щодо поставок ВРХ:

накладна № 2 від 25.02.2019 на суму 322 200,00 грн. (товарно-транспортна накладна № 2-1 від 25.02.2019);

накладна № 15 від 21.11.2019 на суму 300 729,92 грн. (товарно-транспортна накладна № 15-1 від 21.11.2019);

накладна № 16 від 21.11.2019 на суму 230 576,94 грн. (товарно-транспортна накладна № 16-1 від 21.11.2019);

накладна № 17 від 21.11.2019 на суму 297 490,25 грн. (товарно-транспортна накладна № 17-1 від 21.11.2019);

накладна № 6 від 09.12.2019 на суму 284 291,57 грн. (товарно-транспортна накладна № 6-1 від 09.12.2019);

накладна № 1 від 24.02.2020 на суму 319 920,00 грн. (товарно-транспортна накладна № 1-1 від 24.02.2020);

накладна № 1 від 05.03.2020 на суму 37 536,00 грн. (товарно-транспортна накладна № 1-1 від 05.03.2020);

накладна № 1 від 01.06.2020 на суму 338 730,00 грн. (товарно-транспортна накладна № 1-1 від 01.06.2020).

Отже відповідач не здійснив позивачу поставку товару на суму 2 755 702,07 грн.

14.11.2025 позивачем було надіслано відповідачу засобами поштового зв`язку вимогу від 13.11.2025 № 1 про виконання договору № 11/1 від 18.11.2019, в якій зазначив, що ним було перераховано на користь останнього грошові кошти в сумі 6 875 506,75 грн., але товар на зазначену суму поставлений не був, у зв`язку з чим позивач просив упродовж 7 днів з дня отримання даної вимоги виконати умови договору.

Доказів отримання відповідачем зазначеної вище вимоги матеріали справи не містять, як і не містять доказів будь-якого реагування на таку вимогу, поставка решти товару так і не відбулась, у зв`язку з чим 23.01.2026 позивач надіслав відповідачу засобами поштового зв`язку повідомлення від 23.01.2026 № 23/2026 про односторонню відмову від договору № 11/1 від 18.11.2019 та вимогу про оплату заборгованості, яке також залишилось без реагування з боку відповідача.

Враховуючи викладене вище позивач звернувся до господарського суду із цим позовом за захистом порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку позов задовольнити частково з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із частинами першою, другою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. ч. 1, 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).

Таким чином, між сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Крім того факт укладення між позивачем та відповідачем договору № 11/1 від 18..1.2019 був встановлений Господарським судом Львівської області під час розгляду справи № 914/1937/24, а тому на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України додаткового доведення дана обставина не потребує.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 Цивільного кодексу України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 вказано, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17 та підтриманий у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

Судом було встановлено, що, на умовах існуючої між сторонами домовленості, в період 01.01.2021 - 31.12.2022 позивач здійснив оплати на користь відповідача на загальну суму 6 875 506,75 грн. (призначення платежу: 3 286 250,00 грн. - «Оплата за товар згідно договору № 11/1 від 18.11.2019», 3 589 256,75 грн. - «Оплата за ВРХ згідно договору № 11/1 від 18.11.2019»).

За узгодженою з позивачем домовленістю відповідачем в період 28.02.2020 - 15.08.2022 здійснено поставку за договором № 11/1 від 18.11.2019 товару (сінаж, силос) на загальну суму 1 988 330,00 грн., а також ВРХ на загальну суму 2 131 474,68 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними та товарно-транспортними накладними, перелік яких суд зазначив вище.

В свою чергу суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Отже за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Зазначені спірні поставки підтверджуються також зареєстрованими відповідачем податковими накладними та не заперечуються безпосередньо самим позивачем. Інші наявні в матеріалах справи накладні та товарно-транспортні накладні судом до уваги не беруться, оскільки не є належними доказами в розумінні приписів Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, оскільки не містять підпису уповноваженого представника позивача, який приймав товар, а містять тільки відбиток печатки.

Отже враховуючи встановлені судом обставини та наявні в матеріалах справи докази надані на підтвердження заявлених вимог, суд дійшов висновку, що відповідач не здійснив позивачу поставку товару на суму 2 755 702,07 грн., які підлягають поверненню позивачу.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім обставинам та доказам наявним в матеріалах справи, а також те, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами наявного у нього обов`язку повернути позивачу кошти за товар, який не був поставлений, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти пропорційно задоволеній сумі на обидві сторони.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Генетиксервіс» (81721, Львівська обл., Жидачівський р-н, с. Бориничі; ідентифікаційний код - 37059814) на користь Фермерського господарства Голуб Роман Васильович (81721, Львівська обл., Стрийський р-н, с. Бориничі, вул. Садова, б. 1-В; ідентифікаційний код - 38429353) заборгованість в сумі 2 755 702,07 грн., а також судовий збір в сумі 33 066,57 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.07.2026.

Суддя Мазовіта А.Б.