Рішення № 138536163, 13.07.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2026 Справа № 914/36/26

За позовом:Першого заступника керівника Золочівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області, Львівська обл., м. Золочівдо відповідача-1:Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіса БІО», Закарпатська обл., с. Ботардо відповідача-2:Товариства з обмеженою відповідальністю «Акріс-Захід», м. Київпро:стягнення заборгованості, розірвання договору та повернення земельної ділянки Суддя Крупник Р.В. Секретар Мисик-Семен М.М.Представники учасників справи:прокурор:Трач А.О.;від позивача:не з`явився;від відповідача-1:не з`явився;від відповідача-2:не з`явився.

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.

Перший заступник керівника Золочівської окружної прокуратури (надалі Прокурор) звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області (надалі Позивач, Міська рада) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіса БІО» (надалі Відповідач-1, ТОВ «Тіса БІО») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Акріс-Захід» (надалі Відповідач-2, ТОВ «Акріс-Захід») про стягнення заборгованості, розірвання договору та повернення земельної ділянки.

Ухвалою від 06.01.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 02.02.2026.

Ухвалами від 02.02.2026, 02.03.2026, 23.03.2026 суд відкладав підготовчі засідання, востаннє до 27.04.2026. При цьому у підготовчому засіданні 02.03.2026 було продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

Судове засідання 27.04.2026 не відбулося у зв`язку із надходженням повідомлення про замінування приміщення Господарського суду Львівської області. Огляд приміщень та прилеглої території і його завершення підтверджується Актом начальника Львівського РУП №1 ГУ НП у Львівській області від 27.04.2026.

Ухвалою від 28.04.2026 суд призначив підготовче засідання на 11.05.2026.

Ухвалою від 11.05.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 15.06.2026.

Ухвалами від 15.06.2026, 29.06.2026 суд відкладав судові засідання, востаннє до 13.07.2026.

Прокурор з`явився у судове засідання 13.07.2026. Позивач та відповідачі не забезпечили явку представників у судове засідання 13.07.2026, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Так, ухвалу від 29.06.2026 було доставлено до їх електронних кабінетів 30.06.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронних листів.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Доводи прокурора.

Позов обґрунтовано тим, що 13.08.2015 між ГУ Держгеокадастру у Львівській області (орендодавець) та відповідачем-1 (орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності із кадастровим №4621882700:05:000:0014 площею 25,3254 га на території Гончарівської сільської ради Золочівського району Львівської області. Окрім того, між відповідачем-1 (суборендодавець) та відповідачем-2 (суборендар) укладено Договір суборенди від 25.04.2022 щодо вказаної земельної ділянки.

Як стверджує прокурор, власником орендованої земельної ділянки є позивач, за яким 23.12.2020 було зареєстровано право комунальної власності. Відповідач-1 порушує умови договору оренди та не здійснює належним чином орендні платежі, у зв`язку із чим у нього утворився борг у розмірі 25`642,55 грн. за період з березня 2022 року по дату подання позову. Крім того, він передав земельну ділянку в суборенду без згоди орендодавця та використовує її разом із відповідачем-2 не за цільовим призначенням, а саме як ріллю, а не як сіножаті.

Зважаючи на це, а також враховуючи бездіяльність позивача у здійсненні захисту інтересів територіальної громади у судовому порядку, прокурор просить суд: (1) стягнути з відповідача-1 на користь позивача 25`642,55 грн. боргу; (2) розірвати Договір оренди від 13.08.2015; (3) зобов`язати відповідача-2 повернути земельну ділянку позивачу.

Доводи позивача.

Міська рада підтримала заявлені позовні вимоги прокурора та просила здійснювати розгляд справи проводити без участі її представника.

Доводи відповідача-1.

Відповідач-1 своїм правом на висловлення заперечень проти позову, передбаченим статтею 165 ГПК України, не скористався та не подав до суду у встановлений процесуальним законом строк відзиву на позовну заяву.

Доводи відповідача-2.

Відповідач-2 заперечив проти задоволення позову з таких підстав:

1. Використання земельної ділянки відбувалося за її цільовим призначенням. Відповідач мав право використовувати ділянку як ріллю, адже таку було надано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а не для сінокосіння.

2. Доводи прокурора про те, що земельна ділянка використовувалася як рілля та без дотримання обмежень у її використанні є безпідставними та не підтверджені належними і допустимими доказами. Наданий прокурором акт обстеження не може братися до уваги, адже складений з порушенням вимог законодавства.

3. Щодо спірної земельної ділянки відсутнє обмеження з розорення, яке б було зареєстроване у державному реєстрі або передбачене умовами договору.

4. Договір не може бути розірваний судом з підстав її використання не за цільовим призначенням, позаяк прокурор не довів факту заподіяння позивачу шкоди, а також того, що останній був позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору.

5. Заборгованість за договором оренди є незначною та складає невеликий період її несплати. Оренда плата періодично сплачувалася позивачу.

Відповідач-2 також заявив про пропуск прокурором строків позовної давності, подавши про це відповідну заяву (вх. №1984/26 від 21.01.2026).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

13.08.2015 між Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області (орендодавець) та відповідачем-1 (орендар) укладено Договір оренди землі (надалі Договір), згідно із пунктами 1.1, 2.1-2.4, 5.1, 5.2 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 25,3254 га із кадастровим номером 4621882700:05:000:0014 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (КВЦПЗ А.01.01), яка знаходиться за межами населених пунктів на території Гончарівської сільської ради Золочівського району Львівської області (Т.1; а.с. 83-88).

Відповідна земельна ділянка належить до сіножатей, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру №НВ-9985451712025 від 12.11.2025 та листом ГУ Держгеокадстру у Львівській області №6427-25 від 26.11.2025 (Т.1; а.с. 72-82, 105).

Пунктами 3.1, 3.2 Договору визначено, що його укладено на строк 14 років, а право оренди виникає у орендаря з моменту його державної реєстрації відповідно до закону.

Відповідач-1 прийняв у користування земельну ділянку на підставі акта приймання-передачі від 13.08.2015 (Т.1; а.с. 89) та 31.08.2015 зареєстрував право оренди, що підтверджується Відомостями з Державного реєстру речових прав №450743819 від 05.11.2025 (Т.1; а.с. 69-71).

23.12.2020 за позивачем зареєстровано право комунальної власності на спірну земельну ділянку, що підтверджується Відомостями з Державного реєстру речових прав №450743819 від 05.11.2025 (Т.1; а.с. 69-71).

У пункті 6.3 Договору сторони визначили, що орендар не має права передавати земельну ділянку в суборенду без згоди орендодавця, а в пункті 9.3.4 Договору, що орендар має право за згодою орендодавця передавати орендовану земельну ділянку або її частину іншій особі у суборенду за умови забезпечення використання її за цільовим призначенням та умовам договору.

Судом встановлено, що відповідач-1 передав спірну земельну ділянку в суборенду відповідачу-2 на підставі Договору суборенди від 25.04.2022 на період до 13.08.2029 (Т.1; а.с. 92-94). При цьому докази звернення орендаря до орендодавця з письмовою заявою про погодження передачі в суборенду ділянки, як і відповідь орендодавця відсутні у матеріалах справи.

26.05.2022 право суборенди відповідача-2 було зареєстроване у встановленому законом порядку, що підтверджується Відомостями з Державного реєстру речових прав №450743819 від 05.11.2025 (Т.1; а.с. 69-71).

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.4 Договору плата за користування земельною ділянкою, право оренди якої набуто на земельних торгах згідно з протоколом земельних торгів від 13.08.2015 (Т.1; а.с. 90-91), у розмірі річної орендної плати становить 7`665,70 грн. та підлягає сплаті переможцем не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється щорічно з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами. Орендна плата вноситься орендарем щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідач-1 неналежним чином виконував умови Договору в частині своєчасного та повного внесення орендної плати. Відповідно до розрахунку заборгованості, здійсненого позивачем, за період з 01.01.2022 по 28.11.2025 відповідач-1 повинен був сплатити 37`855,67 грн., однак перерахував лише 12`213,12 грн., а саме по 766,57 грн. у січні та лютому 2022 року, 5`417,08 грн. у грудні 2022 року, 1`106,84 грн. у серпні 2023 року, 4`156,06 грн. у листопаді 2025 року. У зв`язку із цим, у нього утворився борг у розмірі 25`642,55 грн. (Т.1; а.с. 100-101).

Відповідно до листа ГУ ДПС у Львівській області №6402-25 від 25.11.2025 станом на 20.11.2025 у ТОВ «Тіса БІО» існує податковий борг з орендної плати у розмірі 265`292,12 грн. (Т.1; а.с. 109-110, 113). За період з 25.11.2025 по 21.04.2026 відповідач-1 не погасив вказаний податковий борг, що вбачається зі змісту листа ГУ ДПС у Львівській області №2199-26 від 21.04.2026 (Т.2; а.с. 48).

Міська рада у листі №2267-26 від 23.04.2026 повідомила, що податковий борг з орендної плати у розмірі 265`292,12 грн., вказаний ГУ ДПС у Львівській області, є заборгованістю за всі орендовані відповідачем-1 земельні ділянки, у тому числі за користування спірною земельною ділянкою.

Відповідач-1 подавав податкові декларації з плати за землю за 2023-2024 роки, з яких вбачається, що нарахована сума річної орендної плати за спірну земельну ділянку складає 9`158,83 грн. та 9`667,91 грн. відповідно. За 2025 рік платником податку декларацію з плати за землю не подано (Т.1; а.с. 109-110, 114-122).

Відповідно до пунктів 5.4, 9.4.5 Договору земельна ділянка повинна використовуватися способами, що не суперечать екологічним вимогам. Орендар зобов`язаний використовувати ділку відповідної до її цільового призначення та умов договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного, екологічного законодавства, законодавства про охорону довкілля, державних стандартів норм і правил.

13.11.2025 комісією позивача проведено обстеження спірної земельної ділянки та встановлено, що після збору врожаю на земельній ділянці виявлено залишки культури: соя. Вказане вбачається зі змісту Акта обстеження (Т.1; а.с. 68).

Факт посіву сої розцінюється прокурором як використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а саме як ріллю, а не як сіножаті.

ОЦІНКА СУДУ.

Щодо представництва прокурором інтересів держави.

Відповідно до частини 3 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частинами 3, 4 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як визначено у статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

З системного аналізу вищевказаних норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У даній справі прокурор вказав, що порушення інтересів держави полягає у користуванні відповідачами спірною земельною ділянкою комунальної власності без здійснення плати за таке користування у обсязі і строки, які передбачені умовами Договору, внаслідок чого до місцевого бюджету не надходять значні суми грошових коштів, а також у користуванні відповідачами землями сільськогосподарського призначення не за тим видом використання, за яким цю ділянку було передано власником.

Незаконне розорення відповідачами сіножатей та пасовищ призводить до погіршення якості ґрунтів і виснаження земель, що завдає значної шкоди земельним ресурсам держави та суперечить державній політиці у сфері земельних відносин. Крім того, якби земельна ділянка передавалася у оренду у якості ріллі, то розмір орендної плати був би значно вищим у порівнянні із тим, який має сплачуватися за користування ділянкою як сіножаттю.

Систематична несплата орендних платежів, їх несвоєчасна та неповна сплата, а також незаконне розорювання земель порушує право Золочівської територіальної громади на володіння, ефективне користування і розпорядження на свій розсуд і у своїх інтересах майном, що належить їй, ослаблює економічні інтереси органу місцевого самоврядування.

Суд звертає увагу на те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом, зокрема у разі якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган.

У спірних правовідносинах компетентним органом, уповноваженим захищати інтереси держави, є Міська рада, яка є власником спірної земельної ділянки, відповідно до статей 140, 142, 145 Конституції України, статей 10, 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 83, 90, 122 Земельного кодексу України (надалі ЗК України), статей 4, 24 Закону України «Про оренду землі» (надалі Закон №161-XIV).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. При цьому, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Судом встановлено, що прокурор звертався до Міської ради із листами №14.54/05-39-5007вих-25 від 07.11.2025 та №14.54/05-39-5309вих-25 від 25.11.2025 (Т. 1; а.с. 64-65, 95-97), у яких, серед іншого, просив повідомити, чи наявна у відповідача-1 заборгованість зі сплати орендних платежів за користування спірною земельною ділянкою, чи вживала Міська рада заходів з метою стягнення боргу і розірвання Договору та повернення земельної ділянки.

У відповідь на ці листи Міська рада повідомляла, що у відповідача-1 існує заборгованість зі сплати орендних платежів, однак така не погашена. Заходи представницького характеру не вживатимуся, у зв`язку із великим навантаженням на відділ юридичного забезпечення та кадрової політики (Т.1; а.с. 66, 98-99).

В подальшому, прокурором направлено позивачу лист №14.54/05-39-5476вих-25 від 04.12.2025, у якому він повідомив про звернення до суду із цим позовом (Т.1; а.с. 127).

Таким чином, направляючи відповідні звернення позивачу, прокурор фактично повідомляв його про порушення інтересів держави та надав можливість відреагувати на стверджуване порушення шляхом вчинення відповідних дій. Міська рада володіла інформацією про допущені порушення. Разом з цим, попри наділені на законодавчому рівні повноваження, компетентний орган не вживав жодних заходів спрямованих на усунення таких порушень, зокрема не звертався до суду за захистом інтересів держави, що свідчить про його бездіяльність.

Відтак, суд дійшов висновку, що, звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення таких інтересів та правильно встановив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, який, попри те, не здійснює захист прав та інтересів держави у цих правовідносинах.

Щодо суті заявлених позовних вимог.

Статтею 13 Закону №161-XIV встановлено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Судом встановлено, що 13.08.2015 між Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області (орендодавець) та відповідачем-1 (орендар) укладено Договір оренди землі (надалі Договір), на виконання якого відповідачу-1 була передана у строкове, платне користування земельна ділянка площею 25,3254 га із кадастровим номером 4621882700:05:000:0014.

Варто зазначити, що 23.12.2020 право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 4621882700:05:000:0014 перейшло до Міської ради, що підтверджується Відомостями з Державного реєстру речових прав №450743819 від 05.11.2025.

Відповідно до частини 1 статті 1481 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Таким чином, суд доходить висновку, що з моменту набуття права власності на земельну ділянку до Міської ради перейшли права та обов`язки попереднього орендодавця, тобто ГУ Держземагенства у Львівській області, за Договором оренди землі від 13.08.2015.

Як передбачено частиною 4 статті 1481 ЗК України, внесення змін до договорів оренди із зазначенням нового власника земельної ділянки не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

Статтею 32 Закону №161-XIV також передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

У даній справі сторони не вносили зміни до Договору у зв`язку зі зміною власника спірної земельної ділянки, а умовами цього Договору не передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку є підставою для зміни умов або розірвання договору (пункт 12.6).

Відповідно до статті 21 Закону №161-XIV орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Законом №161-XIV передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку (стаття 24), а орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку (стаття 25).

Умовами Договору передбачено, що орендар вносить орендну плату щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Матеріалами справи підтверджується користування відповідачем-1 земельною ділянкою комунальної власності із кадастровим номером 4621882700:05:000:0014, а також наявність у ТОВ «Тіса БІО» заборгованості за орендною платою за землю у розмірі 25`642,55 грн., яка виникла за період з 01.01.2022 по 31.10.2025. Відповідач частково та нерегулярно вносив орендні платежі за вказаний період. При цьому станом на дату ухвалення цього рішення відповідач-1 не надав доказів повної або часткової оплати заявленої до стягнення суми боргу.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач-1 порушив взяте на себе договірне зобов`язання, адже систематично не виконує взяті на себе обов`язки орендаря. Відтак, законною та обґрунтованою є позовна вимога про стягнення із відповідача-1 на користь позивача 25`642,55 грн. заборгованості.

У даній справі прокурор також заявив позовні вимоги про розірвання Договору та повернення відповідачем-2 на користь позивача спірної земельної ділянки із кадастровим номером 4621882700:05:000:0014, посилаючись на порушення відповідачем-1 умов Договору.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

Суд зазначає, що станом на дату ухвалення рішення, між позивачем та відповідачем-1 продовжують існувати договірні орендні відносини. Так, згідно із пунктом 3.1 Договору його укладено на 14 років, тобто до 30.08.2029. Вказане уможливлює застосування обраного прокурором способу захисту у спірних правовідносинах.

Згідно із статтями 31, 32 Закону №161-XIV на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. На вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

Відповідно до пункту 12.3 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим договором, а також внаслідок несплати, несвоєчасної або неповної сплати орендарем орендної плати, та з інших підстав, визначених чинним законодавством України.

Пунктом «д» частини 1 статті 141 ЗК України встановлено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

У постанові від 20.11.2024 у справі №918/391/23 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини 1 статті 141 ЗК України є саме систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки), повна несплата орендної плати. При цьому ця спеціальна правова норма є самостійною та достатньою, і звертатися до більш загальної норми частини 2 статті 651 ЦК України немає потреби. Остання застосовується у випадку, якщо має місце сплата орендної плати в меншому розмірі, аніж визначено умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати.

У цій справі судом встановлено обставини систематичної (два та більше разів) повної несплати орендних платежів за Договором, а також її сплату в розмірі меншому, ніж визначено в договорі суборенди землі, а саме:

- за 2022 рік відповідач-1 повинен був сплатити 9`198,84 грн., проте вніс по 766,57 грн. у січні та лютому 2022 року. У період з березня по листопад 2022 року оренда плата не вносилася. Лише у грудні 2022 року відповідач-1 сплатив 5`417,08 грн.;

- за 2023 рік відповідач-1 повинен був сплатити 9`198,84 грн., проте вніс лише 1`106,84 грн. у серпні 2023 року. У періоди з січня по липень, з вересня по грудень 2023 року оренда плата не вносилася;

- за 2024 рік відповідач-1 повинен був внести 9`628,82 грн., проте не здійснив жодного платежу;

- за 2025 рік відповідач-1 повинен був внести 9`829,17 грн., проте у період з січня по жовтень 2025 року не вносив жодного платежу. Лише у листопаді 2025 року ним сплачено 4`156,06 грн.

Таким чином, у цій справі наявні підстави для розірвання Договору згідно із пунктом «д» частини 1 статті 141 ЗК України.

Слід також зазначити, що окрім неналежного виконання обов`язку з внесення орендної плати, відповідач-1 в порушення умов пунктів 6.3, 9.3.4 Договору, статті 8 Закону №161-XIV та частини 6 статті 93 ЗК України передав спірну земельну ділянку в суборенду відповідачу-2 на підставі Договору суборенди від 25.04.2022 без згоди позивача. Відповідач-2 прийняв земельну ділянку у користування, позаяк 26.05.2022 зареєстрував право суборенди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач-1 звертався до позивача з письмовою заявою про погодження передачі в суборенду спірної земельної ділянки. У листі №4193 від 28.11.2025 Міська рада вказала, що не приймала рішень про надання дозволу з передачі ділянки в суборенду ТОВ «Акріс-Захід» (Т.1; а.с. 98-99).

Суд зазначає, що для передачі в суборенду земельної ділянки отримання згоди позивача було обов`язковим. При чому, така згода орендодавця має передувати укладенню договору суборенди землі, а не отримуватися постфактум.

Таким чином, ТОВ «Тіса БІО» в порушення положень Договору та земельного законодавства не використовувало належну позивачу земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а передало право користування спірною ділянкою без згоди позивача Міської ради, що є істотним порушенням умов Договору, прав позивача на розпорядження своєю власністю та підставою для розірвання Договору.

Вказане відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.09.2019 у справі №500/3399/17, а також правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду України від 12.02.2014 у справі №6-161цс13 та від 19.03.2014 у справі №6-15цс14, відповідно до якої припинення орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки та передача третім особам функцій з її обробки й оплати орендної плати орендодавцю, виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем, та є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки за статтею 32 Закону №161-XIV.

Попри відсутність згоди позивача, станом на дату постановлення цього рішення земельна ділянка із кадастровим номером 4621882700:05:000:0014 перебуває у фактичному субкористуванні відповідача-2 на підставі Договору суборенди від 25.04.2022.

Відповідно до статті 8 Закону №161-XIV умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

З наведеного випливає, що право суборенди є похідним від права оренди земельної ділянки, договір суборенди не може суперечити умовам договору оренди та припиняється з припиненням договору оренди.

Враховуючи дострокове розірвання судом Договору оренди, Договір суборенди від 25.04.2022 також слід вважати припиненим.

Відповідно до статті 34 Закону №161-XIV у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Враховуючи розірвання судом Договору, а також фактичне перебування спірної земельної ділянки у суборендаря, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача-2 повернути позивачу орендовану земельну ділянку.

Щодо заяви про застосування строків позовної давності.

Відповідач-2 подав заяву про застосування строків позовної давності до позовної вимоги про зобов`язання повернути спірну земельну ділянку. На його переконання строк позовної давності повинен обраховуватися з 26.05.2022, тобто з дати реєстрації права суборенди відповідача-2. Прокурор міг у будь-який час довідатися про факт порушення інтересів держави, адже відомості Державного реєстру речових прав є відкритими і можуть бути отримані у будь-який час.

Прокурор заперечив проти доводів відповідача-2, подавши до суду письмове обґрунтування своєї позиції (вх. №2481/26 від 27.01.2026).

Надаючи оцінку доводам відповідача-2, враховуючи заперечення прокурора, суд зазначає, що згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 статті 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини 1 та 5 статті 261 ЦК України).

Суд зазначає, що позовна вимога про повернення земельної ділянки спрямована на усунення порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом до суду та на момент постановлення цього рішення, тобто початковий момент перебігу позовної давності зміщується із кожним новим порушенням права власника землі.

Зважаючи на це, на відповідну позовну вимогу не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з такою вимогою можна звернутися до суду в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення.

Таким чином, відсутні підстави для застосування до спірних відносин позовної давності.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір за позовні вимоги про стягнення боргу і розірвання договору у розмірі 5`324,80 грн. підлягає стягненню з відповідача-1, а за позовну вимогу про повернення земельної ділянки у розмірі 2`662,40 грн. підлягає стягненню з відповідача-2 на користь Львівської обласної прокуратури, як платника судового збору у справі №914/36/26.

Керуючись статтями 2, 12, 42, 123, 126, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіса БІО» (90365, Закарпатська обл., с. Ботар, вул. Петефі, буд. 2; код ЄДРПОУ 39492777) на користь Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області (80700, Львівська обл., м. Золочів, вул. Шашкевича, буд. 22; код ЄДРПОУ 04055908) 25`642,55 грн. заборгованості.

3. Розірвати Договір оренди землі від 13.08.2015, укладений щодо земельної ділянки площею 25,3254 га із кадастровим номером 4621882700:05:000:0014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 670431146218).

4. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Акріс-Захід» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 106-Б; код ЄДРПОУ 43706726) повернути Золочівській міській раді Золочівського району Львівської області (80700, Львівська обл., м. Золочів, вул. Шашкевича, буд. 22; код ЄДРПОУ 04055908) земельну ділянку із кадастровим номером 4621882700:05:000:0014 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 670431146218) площею 25,3254 га, яка знаходиться на території Золочівської територіальної громади Львівської області.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіса БІО» (90365, Закарпатська обл., с. Ботар, вул. Петефі, буд. 2; код ЄДРПОУ 39492777) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, м. Львів, проспект Шевченка, буд. 17/19; код ЄДРПОУ 02910031) 5`324,80 грн. судового збору.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акріс-Захід» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 106-Б; код ЄДРПОУ 43706726) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, м. Львів, проспект Шевченка, буд. 17/19; код ЄДРПОУ 02910031) 2`662,40 грн. судового збору.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до статті 327 ГПК України.

8. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Повне рішення складено та підписано 27.07.2026.

Суддя Крупник Р.В.