Рішення № 138536022, 28.07.2026, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 рокуСправа № 912/2738/20(912/1031/24)

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. розглянув заяву позивача про відшкодування судових витрат у справі №912/2738/20(912/1031/24)

за позовом Фермерського господарства Зобенка Леоніда Васильовича, 27654, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Федорівка, вул. Горького, буд. 16, в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Христенка Вадима Васильовича, просп. Європейський, буд. 21, м. Кропивницький, 25006

до відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про стягнення 1 014 294,59 грн

в межах справи №912/2738/20 про банкрутство Фермерського господарства Зобенка Леоніда Васильовича (код ЄДРПОУ 20656335)

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Фермерського господарства Зобенка Леоніда Васильовича в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Христенка Вадима Васильовича (далі - ФГ Зобенка Л.В., позивач) з вимогами до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 1 248 858,15 грн, з яких 807 000,00 грн позика, 441 858,15 грн проценти, з покладенням на відповідача судових витрат.

Рішенням від 14.07.2026 суд частково задовольнив позовні вимоги. Стягнув із ОСОБА_1 на користь ФГ Зобенка Л.В. 589 500,00 грн позики, 7 074,00 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовив.

Позивач відповідно до поданої заяви від 09.09.2024 заявив до стягнення з відповідача 110 714,73 витрат на правничу допомогу, в тому числі 60 000,00 грн, що є фіксованою сумою правничої допомоги, та 50 714,73 грн, що є сумою гонорару успіху.

Ухвалою від 14.07.2026 суд постановив вирішення питання про судові витрати у даній справі здійснити без повідомлення учасників справи, відповідачу в строк до 24.07.2026 подати суду, за необхідності, письмово викладені позиції щодо розміру судових витрат з доказами їх направлення іншим учасникам справи.

24.07.2026 відповідач подав заперечення щодо заяви про стягнення судових витрат.

Розглядаючи заяву про відшкодування судових витрат по суті, суд враховує таке.

Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи.

За ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною четвертою статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Частинами 1, 3 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Заявами по суті справи, відповідно до ч. 2 ст. 161 ГПК України, зокрема, є позовна заява.

З дотриманням вказаних норм, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи, зокрема, витрат на правничу допомогу в розмірі 60 000,00 грн та 5% гонорару успіху, міститься у поданому позові.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У даній справі рішення ухвалено 14.07.2026, при цьому докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу подані позивачем разом із заявою 09.09.2024, тобто у встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України строк.

На підтвердження понесених витрат позивачем подано угоду про захист (представництво) та надання правничої допомоги від 10.04.2024, додаткову угоду до неї від 12.04.2024, детальний опис виконаних робіт (наданих послуг), платіжну інструкцію №9 від 22.04.2024.

Так, між ФГ Зобенка Л.В. в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Христенка В.В., що діє на підставі ухвали господарського суду від 27.12.2022 у справі №912/2738/20 (клієнт) та адвокатом Бірюковим А.О. (виконавець) укладено угоду про захист (представництво) та надання правничої допомоги від 10.04.2024, за умовами якої клієнт доручає, а виконавець зобов`язується здійснювати захист (представництво) прав та інтересів ФГ Зобенко Л.В. Вид, обсяг, інші умови правничої допомоги визначаються сторонами в додаткових угодах (п.1.).

За умовами додаткової угоди від 12.04.2024:

- клієнт доручає, а виконавець зобов`язується надати правничу допомогу та здійснювати захист (представництво) прав та інтересів ФГ Зобенка Л.В. в Господарському суді Кіровоградської області по справі за позовом ФГ Зобенка Л.В. до ОСОБА_1 про стягнення зворотної фінансової допомоги (позики) (п. 1.),

- надання правничої допомоги включає в себе здійснення Виконавцем всіх дій, необхідних для надання правничої допомоги та здійснення захисту (представництва) прав та інтересів ФГ Зобенка Л.В. в господарському суді Кіровоградської області по справі за позовом ФГ Зобенка Л.В. до ОСОБА_1 про стягнення зворотньої фінансової допомоги (позики), в тому числі, але не виключно: підготовка заяв по суті, заяв, клопотань, участь в судових засіданнях, реалізація всіх необхідних прав, наданих стороні по справі (п. 2.),

- вартість правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції складається з фіксованої суми в розмірі 60 000,00 грн та "гонорару успіху", який до розміру фіксованої суми не включається. Сплата вказаної фіксованої суми правничої допомоги здійснюється в наступному порядку: 15 000,00 грн сплачується Клієнтом Виконавцю протягом 5 днів з дня надання Виконавцем рахунку на оплату; 45 000,00 грн сплачується Клієнтом Виконавцю не пізніше 10 днів з дня отримання рішення суду першої інстанції по суті спору (п. 5.),

- "Гонорар успіху" сплачується додатково та окремо від визначеної сторонами фіксованої вартості правничої допомоги в вищевказаному розмірі, і до її суми не включається. Сторони погодили розмір "гонорару успіху", який складає 5 % від суми задоволених позовних вимог. "Гонорар успіху" сплачується в разі задоволення позову (часткового задоволення позову) не пізніше 10 днів з дня отримання рішення суду першої інстанції (п. 6.).

Угоду та додаткову угоду підписано сторонами та скріплено печатками.

09.09.2024 сторонами підписано детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) до додаткової угоди від 12.04.2024, в якому підтверджено належне виконання Виконавцем робіт (надання послуг) у даній справі, а саме: пошук та аналіз судової практики та висновків з питань права, релевантних до даної справи; аналіз доказів на підтвердження правової позиції у справі; надання консультацій, роз`яснень з правових питань; складання позовної заяви; складання інших процесуальних документів; узгодження правової позиції з урахуванням судової практики; здійснення представництва в судових засіданнях.

За надання правничої допомоги згідно додаткової угоди від 12.04.2024 ФГ Зобенко Л.В. оплачено адвокату Бірюкову А.О. 15 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №9 від 22.04.2024.

За правовою позицією, наведеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, витрати за надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

20.05.2024 на надання правничої (правової) допомоги ФГ Зобенка Л.В. адвокату Бірюкову А.О. видано ордер серії ВА №1081289.

Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач заперечив судові витрати, просить суд відмовити у стягненні витрат у вигляді гонорару успіху в розмірі 50 714,73 грн, зменшити розмір інших витрат з огляду на невідповідність складності справи та часткове задоволення позову.

За практикою Верховного Суду під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №920/39/20, від 11.11.2021 у справі №873/137/21, від 23.07.2024 у справі №910/9544/23.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи зазначене, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібні за змістом висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та у додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22).

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Отже, свобода сторін у визначенні розміру на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Також, у п. 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 висловлено правову позицію, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Суд встановив, що 5% гонорару успіху від задоволених позовних вимог в загальному розмірі 589 500,00 грн, становить 29 475,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Також у рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04) підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).

За наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" на суму 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд вважає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат заявлена до стягнення сума гонорару в розмірі 5 % від суми задоволених позовних вимог не може оцінюватись судом, виходячи суто з такої домовленості сторін у договорі про надання правничої допомоги, у спосіб її зменшення до якогось іншого відсотку, а повинна оцінюватись на предмет її пропорційності, необхідності, неминучості порівняно з фактично понесеними витратами на правничу допомогу.

Верховний Суд у постанові від 15.09.2022 у справі №915/294/21 зазначив таке:

"Тобто колегія суддів виходить з того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат (відшкодування їх за рахунок іншої сторони) у формі "гонорару успіху", суд повинен виходити не з договору між адвокатом та клієнтом, який створює саме для них права та обов`язки, та погодженого ними розміру гонорару (в даному випадку вирахуваного ними у відсотковому співвідношенні від суми незадоволених позовних вимог), а й з пропорційності цих витрат фактично понесеним судовим витратам, безпосередньо пов`язаним з розглядом справи, які визначені адвокатським бюро та оцінені судом, зокрема з точки зору складності цієї справи та розумної необхідності цих судових витрат для даної справи. Адже саме розмір витрат, понесених відповідачем на фактично надані реальні та неминучі послуги на правничу допомогу, і саме з метою досягнення певного правового результату вирішення конфлікту сторін - відмови позивачеві у позові, кореспондується з витратами, які має право відшкодувати на свою користь відповідач як судові витрати, понесені ним на сплату гонорару успіху, за рахунок позивача".

За таких підстав суд вважає, що за результатами розподілу судових витрат витрати у формі гонорару успіху, які за своєю суттю є додатковою оплатою за успішне завершення справи в суді, є непропорційними до предмета спору та неспівмірними зі складністю справи, а тому не підлягають покладенню на відповідача.

Крім того, суд враховує, що дана справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження в межах справи про банкрутство.

Суд зазначає, що предметом спору є стягнення заборгованості за договором про надання зворотної фінансової допомоги, що підтверджено банківськими виписками по особовим рахункам ФГ Зобенка Л.В., розрахунок заборгованості складається з суми основного боргу та процентів.

Вказана категорія спору в даному конкретному випадку обмежується аналізом незначної кількості доказів, не становить виключної правової проблеми для кваліфікованого адвоката та чітко врегульована нормами права і не містить певної особливості, яка потребує застосування висновків Верховного Суду.

Об`єм справи (матеріали) є незначним, наявні докази подано лише позивачем.

Позовна заява за своїм предметом (стягнення позики та процентів) та підставами позову є нескладною.

При цьому, до складу виконаних робіт (наданих послуг) включено, зокрема, такі послуги:

- пошук та аналіз судової практики та висновків з питань права, релевантних до даної справи;

- аналіз доказів на підтвердження правової позиції у справі;

- надання консультацій, роз`яснень з правових питань;

- узгодження правової позиції з урахуванням судової практики;

- складання позовної заяви.

Разом з тим, суд враховує, що такі послуги як консультація, пошук та аналіз судової практики, аналіз доказів, узгодження правової позиції відноситься до підготовки та написання позовної заяви.

Тому, попри формальне розмежування на окремі види, надані послуги фактично становлять єдиний комплекс дій, спрямованих на підготовку позовної заяви.

Позивач не довів обґрунтованості поділу цього процесу на самостійні етапи. Такий підхід свідчить про штучне дроблення послуг, що призвело до безпідставного збільшення вартості правничої допомоги.

Подібні правові висновки Верховного Суду наведені у додатковій постанові від 08.04.2021 у справі №922/2321/20, від 14.07.2021 у справі №916/1914/20, від 28.04.2021 у справі №902/1051/19, від 26.09.2024 у справі №910/11903/23.

Також до переліку наданих послуг включено складання інших процесуальних документів.

При цьому, відповідач відзив на позов не подав, що виключило потребу в підготовці адвокатом позивача відповіді на відзив.

Водночас, суд враховує, що розгляд справи неодноразово відкладався у зв`язку з невиконанням позивачем вимог ухвал суду щодо подання витребуваних документів, зокрема, і за клопотанням самого позивача для надання йому додаткового часу для виконання вказаних вимог.

В ході розгляду справи позивачем проведено повний аналіз банківських виписок щодо операцій на рахунках ФГ Зобенка Л.В. , в результаті чого виявлено повернення відповідачем суми позики, що не врахована при поданні позовної заяви. Про вказане позивачем зазначено у поданій заяві від 09.09.2024, з огляду на що останнім здійснено перерахунок суми основного боргу та процентів та уточнення ціни позову.

Також суд враховує, що із десяти проведених судових засідань адвокат Бірюков А.О. брав участь лише у 4 засіданнях, які не є тривалими за часом їх проведення.

Суд зазначає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду в постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

З підстав викладеного, беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що обґрунтованим та розумним розміром компенсації за надані послуги адвоката буде 20 000,00 грн.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов ФГ Зобенка Л.В. задоволено частково, суд стягує з відповідача на користь позивача 11 624,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Решта витрат покладаються на позивача.

Відтак, заява ФГ Зобенка Л.В. від 09.09.2024 про відшкодування судових витрат підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Фермерського господарства Зобенка Леоніда Васильовича (вул. Горького, 16, с. Федорівка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27654, код ЄДРПОУ 20656335) 11 624,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Відмовити в задоволені решти вимог.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії додаткового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів.

Повний текст додаткового рішення складено 28.07.2026.

Суддя В.Г. Кабакова